25 вересня 2024 рокусправа №380/29559/23
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити дії,
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області (далі відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі відповідач-2), у якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №134250001337 від 24.08.2023 про відмову у призначенні пенсії за віком позивачу;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 11.07.2003 по 31.12.2003, з 01.07.2004 по 23.12.2004 на території російської федерації;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком з врахуванням відомостей про страховий стаж з трудової книжки від 18.09.1975 та всіх відомостей з трудової книжки серії НОМЕР_1 від 11.07.2003.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що звертався до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області зі заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». У відповідь на його заяву Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області прийняло рішення №134250001337 від 24.08.2023 про відмову у призначенні пенсії за віком. З таким рішенням позивач не погоджується. Зокрема, зазначає, що йому протиправно не зараховано періоди роботи з 11.07.2003 по 31.12.2003, з 01.07.2004 по 23.12.2004 на території російської федерації, оскільки в той час діяла Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення. Також вказує, що йому протиправно не враховано відомості трудової книжки від 18.09.1975, про існування якої він повідомляв при поданні заяви про призначення пенсії, проте орган Пенсійного фонду України в усній формі відмовив у прийнятті та долученні такої до його заяви. Наведене зумовило звернення до суду з цим позовом.
Щодо процесуальних дій, вчинених у зв'язку із розглядом цієї справи, суд зазначає наступне.
Ухвалою судді від 20.12.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач-1 проти задоволення позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Вказує, що за доданими документами до страхового стажу не враховано періоди роботи згідно трудової книжки від 11.07.2003 серії НОМЕР_2 періоди роботи з 11.07.2003 по 31.12.2003, з 01.07.2004 по 23.12.2004 на території рф у зв'язку із припиненням з 01.01.2023 росією участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 24.08.2023 № 134250001337 по зверненню від 17.08.2023 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-IV у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Отже рішення про відмову в призначенні пенсії №134250001337 від 24.08.2023 винесено правомірно у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, яке не підлягає скасуванню.
Відповідач-2 проти задоволення позовних вимог заперечує, про що зазначає у відзиві на позовну заяву. Заперечує проти застосування Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, оскільки України вийшла з такої угоди та зазначений міжнародний договір припинив свою дію для України 19.06.2023. Відтак, періоди роботи з 11.07.2003 по 31.12.2003, з 01.07.2004 по 23.12.2004 на території російської федерації не підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача.
Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсій страхування».
Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області 24.08.2023 прийняло рішення №134250001337, яким позивачу у призначенні пенсії відмовило.
Вважаючи таке рішення протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи даний спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Умови призначення пенсії передбачені за віком передбачено ст. 26 Закону №1058-IV.
Частиною 1 ст. 26 Закону №1058-IV встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;
з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;
з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;
з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;
починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону №1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 15 до 16 років;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 15 до 17 років;
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 15 до 18 років;
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 15 до 19 років;
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 15 до 20 років;
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 15 до 21 року;
з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 22 років;
з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 15 до 23 років;
з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 15 до 24 років;
починаючи з 1 січня 2028 року - від 15 до 25 років.
Згідно ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону №1058-IV.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №134250001337 від 24.08.2023 позивачу відмовлено у призначенні пенсії.
Із вказаного рішення встановлено, що згідно наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу страховий стаж на дату звернення становить 07 років 11 місяців 13 днів, що є недостатнім для призначення пенсії. До страхового стажу не зараховано згідно записів трудової книжки від 11.07.2003 серія НОМЕР_1 періоди роботи з 11.07.2003 по 31.12.2003, з 01.07.2004 по 23.12.2004 на території рф у зв'язку із припиненням з 01.01.2023 росією участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.12.1992.
Оцінюючи таке твердження відповідача-1, суд зазначає наступне.
Згідно статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
13 березня 1992 України стала учасником Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від (надалі також - Угода від 13.03.1992).
29.11.2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення», згідно з пунктом 1 якої постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. москві.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.
Отже, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 підлягає врахуванню при зарахуванні спірного стажу роботи позивача в рф, оскільки вказана Угода була чинною на момент набуття стажу та призначення позивачу пенсії.
Статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 закріплено принцип територіальності, згідно з яким пенсійне забезпечення громадян держав-учасників здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають (чинної на момент виникнення спірних правовідносин).
При цьому, метою Угоди від 13.03.1992 є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов'язань "відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди". Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов'язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.
Статтею 5 Угоди від 13.03.1992 встановлено, що вона розповсюджує свою дію на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держав-учасниць угоди.
Згідно з частинами другою та третьою статті 6 цієї Угоди від 13.03.1992 для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди. Обчислення пенсій провадиться із заробітку за періоди роботи, які зараховуються у трудовий стаж.
Отже, Угодою визначено стаж, який підлягає врахуванню при призначенні пенсії, а також заробіток за відповідний період, який підлягає включенню при обчисленні пенсії.
Відтак, дії відповідача-1 щодо не зарахування періоду роботи з 11.07.2003 по 31.12.2003, з 01.07.2004 по 23.12.2004 на території рф є протиправними, оскільки у спірні періоди роботи позивача вказана Угода була чинною як для України, так і для росії, та передбачала право на пенсію громадянам держав - учасниць Угоди з врахуванням трудового стажу, набутого на території будь-якої з цих держав.
При цьому суд зазначає, що за наявності чинних, у період роботи позивача, положень Угоди, що передбачали відповідне право, позивач не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу.
Протиправність дій відповідача-1 щодо не зарахування спірних періодів до страхового стажу зумовлює протиправність прийнятого відповідачем-1 рішення №134250001337 від 24.08.2023, яке належить скасувати.
Водночас, з метою належного та ефективного захисту порушеного права позивача необхідно також зобов'язати відповідача-1 зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 11.07.2003 по 31.12.2003, з 01.07.2004 по 23.12.2004.
При цьому, суд наголошує, що дії зобов'язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення позивачу пенсії за віком, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Також позивач не погоджується із розміром обчисленого йому страхового стажу, та вказує, що при поданні заяви про призначення пенсії він подавав також копію трудової книжки від 18.09.1975, у якій містяться записи щодо його працевлаштування за період з 18.09.1975 до 30.04.2002. Втім, за словами позивача орган Пенсійного фонду України відмовив в усній формі у прийнятті та долученні зазначених документів до його заяви.
Відтак, позивач заявляє вимогу про зобов'язання відповідача-2 повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком з врахуванням відомостей про страховий стаж з трудової книжки від 18.09.1975 та всіх відомостей з трудової книжки серії НОМЕР_1 від 11.07.2003.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджено постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі Порядок №22-1).
Пунктом 1.1 Порядку №22-1 передбачено, що заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Відповідно до п.п. 2 пункту 2.1 Порядку №22-1 2.1. до заяви про призначення пенсії за віком. зокрема, додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок підтвердження наявного стажу роботи). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).
Згідно із статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі Закон №1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).
Відповідно до пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відтак, трудова книжка як основний документ, що підтверджує стаж роботи, має бути подана заявником під час звернення до органів Пенсійного фонду України із заявою при призначення пенсії.
З відповіді відповідача-2 від 14.11.2023 №1300-5903-8/165105 вбачається, що трудову книжку від 18.09.1975 до заяви від 17.08.2023 не долучено та в матеріалах ЕПС така не міститься.
Вказаний факт не заперечується позивачем у позовній заяві. Водночас, твердження позивача про те, що він подавав також копію трудової книжки від 18.09.1975, однак орган Пенсійного фонду України відмовив в усній формі у прийнятті та долученні такої до його заяви, не підтверджується жодними доказами.
Щодо довідки №54 про наявний страховий стаж ОСОБА_1 , то суд зазначає, що відповідно до Порядку №637 довідки та інші документи, що містять відомості про трудовий стаж особи підтверджують страховий стаж за відсутності трудової книжки. Втім у спірній ситуації трудова книжка від 18.09.1975 у позивача наявна, однак не подана при зверненні із заявою про призначення пенсії.
Відтак, оскільки до органів Пенсійного фонду України як суб'єкта владних повноважень, уповноваженого на прийняття рішень про призначення пенсій, не було подано копію трудової книжки від 18.09.1975, такій не надавалась оцінка при обчисленні страхового стажу позивача, то вимоги позивача щодо повторного розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком з врахуванням відомостей про страховий стаж з трудової книжки від 18.09.1975 задоволенню не підлягають у зв'язку з їх передчасністю.
Разом з тим, оскільки судом зобов'язано відповідача-1 зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 11.07.2003 по 31.12.2003, з 01.07.2004 по 23.12.2004, які зазначені у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 11.07.2003, та позивачем заявлено вимогу щодо повторного розгляду його заяви також із врахуванням всіх відомостей з трудової книжки серії НОМЕР_1 від 11.07.2003, суд вважає позовні вимоги в цій частині задовольнити у спосіб: зобов'язати відповідача-1 повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії із зарахуванням до його страхового стажу періодів роботи з 11.07.2003 по 31.12.2003, з 01.07.2004 по 23.12.2004.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до правил ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов містив декілька вимог немайнового характеру, які хоча і частково, але підлягають задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає виходячи з кількості (а не розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог.
Отже, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1 на користь позивача підлягає сума у розмірі 1073,60 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 293, КАС України, суд
позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській про визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №134250001337 від 24.08.2023 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 11.07.2003 по 31.12.2003, з 01.07.2004 по 23.12.2004.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії із зарахуванням до його страхового стажу періодів роботи з 11.07.2003 по 31.12.2003, з 01.07.2004 по 23.12.2004.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом безпосередньо до суду апеляційної інстанції тридцяти днів з дня складення повного судового рішення..
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідач-1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька обл., м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3; код ЄДРПОУ 13486010).
Відповідач-2 - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885).
СуддяСидор Наталія Теодозіївна