25 вересня 2024 року м.Кропивницький Справа № 340/3867/24
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пасічника Ю.П., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул.Соборна, 7А, м.Кропивницький, Кіровоградська область, 25009, код ЄДРПОУ 20632802) про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дії,-
До Кіровоградського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Головного Управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі - відповідач) в якій просить:
- визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про відмову у призначенні пенсії від 16.04.2024, ОСОБА_1 та не зарахування страхового стажу періодів навчання згідно диплому серії НОМЕР_2 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, ОСОБА_1 , зарахувати страховий стаж періодів навчання з 01.09.1987 по 21.06.1993 роки, згідно диплому серії НОМЕР_2 та призначити, ОСОБА_1 , дострокову пенсію за віком.
Обґрунтовуючи позовні вимоги вказує, що у зв'язку з досягнення віку, який надає право на призначення дострокової пенсії за віком, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», звернувся 09.04.2024 до територіального органу ПФУ з відповідною заявою, яка за принципом екстериторіальності розглянута відповідачем та прийнято рішення №154750010962 від 16.04.2024 про відмову у призначенні пенсії. Відмова мотивована відсутністю необхідного страхового стажу, зважаючи на те, що період навчання з 01.09.1987 по 21.06.1993 роки, що підтверджується дипломом серії НОМЕР_2 , не може бути зарахований до страхового стажу оскільки період навчання перевищує загальновстановлений термін.
Вважаючи вказані дії протиправними позивач звернулась до суду зданим позовом.
Ухвалою суду від 17.06.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.
У зв'язку з перебуванням судді у плановій відпустці, справа у період з 01.07.2024 по 16.08.2024 не розглядалась.
Відповідач, заперечуючи проти позову, надав відзив на позов (а.с.37-40), вимоги позову не визнає зазначаючи про правомірність прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії.
Ч. 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
У відповідності до вимог ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.
Відповідно до паспорту позивача у квітні 2024 він досяг віку повних 57 років (а.с.6).
Станом, як на квітень 2024 позивач є діючим військовослужбовцем, та користується пільгами встановленими законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій визначених п. 19 ст. 6 Закону України " Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_3 (а.с.16).
09.04.2024 позивач звернувся до територіального органу ПФУ із заявою про призначення дострокової пенсії за віком, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка за принципом екстериторіальності розглянута відповідачем та прийнято рішення №154750010962 від 16.04.2024 про відмову у призначенні пенсії (а.с.24).
Відмова мотивована відсутністю необхідного страхового стажу, зважаючи на те, що період навчання з 01.09.1987 по 21.06.1993 роки, що підтверджується дипломом серії НОМЕР_2 (а.с.18), не може бути зарахований до страхового стажу оскільки період навчання перевищує загальновстановлений термін.
Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач вказує, що станом на дату звернення за достроковим призначенням пенсії досяг необхідного віку, має достатній страховий стаж до якого входить період навчання у вищому навчальному закладі та який підтверджується дипломом серії НОМЕР_2 , є діючим військовослужбовцем та користується пільгами встановленими законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій визначених п. 19 ст. 6 Закону України " Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а тому вважає відмову у призначенні пенсії порушенням його конституційного права на соціальний захист.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи суд керується такими мотивами.
У ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ст. 46 Конституції України закріплює право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно вимог ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який набрав чинності 01.01.2004.
Згідно положень ч. 1 ст. 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 вказаного Закону, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на призначення дострокової пенсії за віком мають, зокрема, особи яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Згідно п. 19 ст. 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" Учасниками бойових дій визнаються військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Враховуючи вищевикладене, передумовою для дострокового призначення пенсії за віком на підставі п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є наявність трьох складових: вік особи (55 років), який надає право на дострокове призначення пенсії, страховий стаж не менше 25 років, статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
В даному випадку судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що вік позивача станом на дату звернення за призначенням пенсії, є необхідним (57 років), який визначено п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», позивач має статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Щодо необхідного страхового стажу суд зазначає наступне.
Згідно обрахунків відповідача, зазначеним у рішенні №154750010962 від 16.04.2024 про відмову у призначенні пенсії, страховий стаж позивача складає 21 рік 06 місяців 26 днів.
До страхового стажу відповідачем не зараховано період навчання з 01.09.1987 по 21.06.1993 роки, що підтверджується дипломом серії НОМЕР_2 , оскільки період навчання перевищує загальновстановлений термін. При цьому, відповідач рекомендує позивачеві надати підтверджуючий документ/довідку, видану за місцем навчання/архівним відділом про період навчання на підставі первинних документів із зазначенням наказів про зарахування/відрахування та форми навчання.
Ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Приписами ч. 2 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV).
У законодавстві, що діяло до 01.01.2004 року, зокрема, у п. д) ч. 3 ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що до стажу роботи зараховується також - навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Зважаючи на те, що диплом серії НОМЕР_2 , яким позивач підтверджує страховий стаж, виданий вищим навчальним закладом, архів якого територіально знаходиться на тимчасово окупованій території, що підтверджується листом Міністерства освіти і науки України від 01.11.2023 (а.с.25), позивач з об'єктивних причин позбавлений можливості виконати рекомендації відповідача викладені у рішенні №154750010962 від 16.04.2024, для врахування періоду навчання до страхового стажу.
Натомість, на переконання суду, вказані обставини жодним чином не мають перешкоджати позивачеві у реалізації його конституційного права на належний соціальний захист та покладати на нього додатковий тягар відповідальності через об'єктивну неможливість надати додаткові документи для підтвердження страхового стажу.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд, з урахуванням положень ст. 139 КАС України зазначає наступне.
Як визначено частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частинами першою, третьою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.
Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно із частинами третьою - п'ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи позивачем надано договір №23/1 про надання адвокатських послуг від 20.05.2024, акт виконаних робіт від 28.05.2024, квитанцію про оплату послуг адвоката (а.с.26-29).
Проте позивач не надав суду розрахунків витрат, інших документів, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Інформація, яка міститься в акті виконаних робіт, зокрема перелік наданих послуг та фіксований розмір гонорару, не може вважатись тим розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Крім того, неподання позивачем розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги) позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.
За таких обставин суд дійшов висновку, що про відсутність підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Керуючись ст. 2, 6, 9, 73- 78, 90, 245, 246, 255, 293, 295 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області - задовольнити.
Визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про відмову у призначенні пенсії від 16.04.2024, ОСОБА_1 та не зарахування страхового стажу періодів навчання згідно диплому серії НОМЕР_2 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, ОСОБА_1 , зарахувати страховий стаж періодів навчання з 01.09.1987 по 21.06.1993 роки, згідно диплому серії НОМЕР_2 та призначити, ОСОБА_1 , дострокову пенсію за віком.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Ю.П. ПАСІЧНИК