25 вересня 2024 року справа № 340/3985/23
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Брегея Р.І., розглянувши в м.Кропивницький у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (у порядку письмового провадження) адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 (далі - військова частина) про визнання протиправним і скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду зі заявою до відповідача про визнання протиправною бездіяльності стосовно поновлення на військовій службі і зобов'язання нарахувати та виплатити грошове забезпечення і додаткову винагороду з 24 вересня 2022 року (Том 1 а.с.1-4).
15 червня 2023 року суд відкрив спрощене позовне провадження з викликом сторін (Том 1 а.с.42-44).
Під час судового розгляду ОСОБА_1 змінив предмет позову (Том 1 а.с.162-164).
Просив суд визнати протиправним і скасувати наказ військової частини від 14 вересня 2022 року №244 про самовільне залишення ним розташування підрозділу під час виконання бойових завдань 13 числа того ж місяця і року.
Водночас просив суд зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити грошове забезпечення та додаткову винагороду за період з 13 вересня по 15 листопада 2022 року.
17 жовтня 2023 року суд поновив строк для подання заяви про зміну предмету позову (Том 1 а.с.170-172).
У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав вимоги позову.
Пояснив, що покинув місце розташування підрозділу 22 вересня 2022 року, виконавши наказ одного з офіцерів, який повідомив, що його визнали таким, що самовільно залишив місце розташування військової частини НОМЕР_2 числа того ж місяця і року.
Зазначив, що за станом здоров'я не зміг виїхати на бойову позицію, однак не залишив місця розташування військової частини.
Повідомив, що з 13 по 22 вересня 2022 року заступав на чергування і харчувався за власні кошти.
Стверджує, що після прибуття до місця проживання неодноразово письмово звертався до відповідача і правоохоронних органів зі заявами про поновлення на військовій службі.
Відповідач заперечив стосовно задоволення позову, подавши відзив на нього (Том 1 а.с.102-110).
У судовому засіданні представник пояснила, що 13 вересня 2022 року ОСОБА_1 не виконав наказ командира про виїзд на бойову позицію (не прибув до місця проведення бойових дій), тому його визнали таким, що самовільно залишив розташування підрозділу.
20 вересня 2024 року сторони до суду не з'явилися, будучи належним повідомленні про час і місце розгляду справи (Том 2 а.с.114-116, 131).
Представник позивача подав заяву про завершення розгляду справи за його відсутності (Том 2 а.с.129).
Суд, керуючись приписами частини 9 статті 205 КАС України, зробив висновок про завершення розгляду справи у порядку письмового провадження.
Суд, вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків і дослідивши матеріали справи, зробив висновок про часткове задоволення позову з таких підстав.
Встановлені обставини і факти, що стали підставами звернення до суду.
Так, 04 серпня 2022 року солдата ОСОБА_1 зарахували до списків особового складу військової частини на посаду гранатометника 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону (Том 1 а.с.128).
23 серпня 2022 року позивач отримав поранення (контузія) (Том 1 а.с.158-159).
Згідно довідки начальника медичної частини військової частини від 01 вересня 2022 року звільнений від виконання службових обов'язків на п'ять днів (Том 1 а.с.157).
08 вересня 2022 року ОСОБА_1 оглянув лікар-психіатр і призначив медикаментозне лікування (Том 1 а.с.160-161).
До 13 вересня 2022 року позивач перебував у пункті постійної дислокації (далі - ППД) (один з населених пунктів Новомосковького району Дніпропетровської області) військової частини, в якому знаходились поранені, звільненні від виконання службових обов'язків, новоприбулі військовослужбовці (Том 2 а.с.60).
13 вересня 2022 року старший офіцер 1 механізованого батальйону у ППД подав рапорт командиру військової частини про надання дозволу на вибуття ряду військовослужбовців в район виконання бойових дій (Том 1 а.с.232).
Рапорт складено за усною вказівкою командира 1 механізованого батальйону, який знаходився в районі виконання бойових дій (Том 1 а.с.232).
Серед цих військовослужбовців значиться і позивач.
ОСОБА_1 пояснив суду, що не відмовився від прибуття до району виконання бойових дій, а лише просив відтермінувати вибуття за станом здоров'я, на що отримав усну згоду.
13 вересня 2022 року командир військової частини прийняв наказ №243, що з ППД прибули і приступили до виконання службових обов'язків в районі виконання бойових завдань ряд військовослужбовців НОМЕР_3 механізованого батальйону, серед яких не значиться ОСОБА_1 (Том 2 а.с.21).
Позивач стверджує, що з 13 по 22 вересня 2022 року перебував у ППД, де заступав на чергування стосовно дотримання контрольно-пропускного режиму і порядку.
13 вересня 2022 року командир відповідача склав доповідь про самовільне залишення військової частини позивачем (Том 1 а.с.225).
У доповіді зазначено, що ОСОБА_1 вибув з ППД і не прибув до району виконання бойових завдань та на телефонні дзвінки не відповідає.
У доповіді зазначено номер мобільного телефону позивача, який останній визнає як такий, котрим користувався.
14 вересня 2022 року командир військової частини прийняв наказ №244, яким ОСОБА_1 визнано таким, що 13 числа того місяця і року самовільно залишив розташування підрозділу під час виконання бойових завдань в районі проведення бойових дій (Том 1 а.с.129).
Цим же наказом позивача виключено з грошового і речового забезпечення військової частини.
Про існування наказу ОСОБА_1 дізнався після отримання відзиву на позов.
Військова частина надала пояснення військовослужбовця ОСОБА_2 від 20 вересня 2022 року, в яких зазначає, що ОСОБА_1 вибув з ППД і не прибув в район ведення бойових дій (Том 1 а.с.126).
Суд допитав свідка ОСОБА_2 , який показав, що опікувався питанням перевезення військовослужбовців з ППД до району ведення бойових дії. Пояснив, що військовослужбовців, які відмовилися від прибуття до району ведення бойових дій (залишилися у ППД), і тих, котрі зникли на шляху до того ж району, визнавали такими, що самовільно залишили військову частину. Не зміг ствердно відповісти, що позивач зник по дорозі до району ведення бойових дій. Зазначив, що у ППД військовослужбовці заступали на чергування щодо дотримання контрольно-пропускного режиму і порядку без зброї.
Позивач пояснив, що 22 вересня 2022 року у групу в месенджері «Вайбер», яку створили військовослужбовці військової частини, надійшло повідомлення, що йому і іншим особам, що самовільно залишили військову частину, не можна жити в ППД, тому треба покинути його (Том 1 а.с.18).
Повідомлення надійшло від особи, яка зареєстрована під іменем « ОСОБА_3 », зі зазначенням номеру мобільного телефону.
За інформацією військової частини номер телефону належить колишньому її військовослужбовцю ОСОБА_4 (Том 1 а.с.18, Том 2 а.с.26).
У повідомленні ОСОБА_4 зазначає, що довів наказ майора Купрія.
Суд не зміг допитати свідка ОСОБА_4 , так як останній виконує завдання в районі бойових дій і не виходить на зв'язок.
ОСОБА_4 обіймав посаду офіцера штабу 1 механізованого батальйону (Том 1 а.с.124).
Військова частина повідомила про проходження військової служби майором ОСОБА_5 (Том 1 а.с.216-218).
Майор ОСОБА_5 обіймає посаду заступника начальника штабу з мобілізаційної роботи.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_5 заперечив надання згаданого наказу. Пояснив, що особи, яких визнали такими, що самовільно залишили військову частину, не харчують.
26 вересня 2022 року командир військової частини прийняв накази №№216-рс, 256 про виведення позивача у розпорядження, увільнення від займаної посади, утримуючи у списках особового складу (Том 1 а.с.130).
16 листопада 2022 року командир військової частини прийняв накази №№267-рс, 307, якими ОСОБА_1 увільнено від займаних посад і призупинено військову службу на підставі реєстрації в ЄРДР кримінального провадження відносно нього 15 числа того ж місяця і року (Том 1 а.с.131).
Суд витребував у оператора мобільного зв'язку відомості про місцезнаходження телефону з номером ОСОБА_1 в період з 13 по 24 вересня 2022 року (Том 2 а.с.27-28).
За інформацією оператора мобільного зв'язку у період з 13 по 22 вересня 2022 року телефон знаходився у тому ж районі, де розміщений ППД (Том 3 а.с.1-133).
Після повернення до місця проживання позивач і його представник неодноразово письмово зверталися до військової частини та правоохоронних органів зі заявами про поновлення на військовій службі (Том 1 а.с.13-16, 22-25, 28-40).
Позов подано до суду 13 червня 2023 року (а.с.41).
Юридична оцінка, встановлених судом, обставин і фактів справи.
Перш за все, спір стосується питання проходження публічної (військової) служби.
Отже, відноситься до компетенції адміністративної юрисдикції.
Проаналізувавши сукупність доказів, суд зробив висновок, що ОСОБА_1 13 вересня 2022 року не залишав ППД, а відмовився від прибуття до району ведення бойових дій, керуючись погіршенням стану здоров'я.
Доводиться відомостями оператора мобільного зв'язку про місця розташування його телефону того і в наступні дні та показаннями свідка ОСОБА_2 .
Якби позивач залишив ППД і вирушив до району ведення бойових дій, то доказ такого маршруту знайшов би підтвердження у відомостях оператора мобільного зв'язку.
Отже, ОСОБА_1 13 вересня 2022 року не залишав самовільно місця розташування військової частини, так як перебував у ППД.
Військова частина невиконання наказу про переміщення з ППД в район ведення бойових дій помилково кваліфікувала як самовільне залишення місця розташування військової частини.
Перебування позивача в ППД до 22 вересня 2022 року доводиться відомостями оператору мобільного зв'язку про місця розташування його телефону і змістом повідомлення офіцера штабу НОМЕР_3 механізованого батальйону ОСОБА_4
ОСОБА_1 залишив ППД в силу об'єктивних причин (повідомлення офіцера штабу 1 механізованого батальйону ОСОБА_4 з вимогою покинути ППД і зняття з котлового забезпечення з 13 вересня 2022 року).
Підсумовуючи, суд зробив висновок про протиправність і скасування наказу військової частини від 14 вересня 2022 року №244, яким ОСОБА_1 визнано таким, що 13 числа того місяця і року самовільно залишив розташування підрозділу під час виконання бойових завдань в районі проведення бойових дій.
Що стосується вимоги позову про зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити грошове забезпечення та додаткову винагороду за період з 13 вересня по 15 листопада 2022 року, то суд зазначає наступне.
Так, незаконний наказ військової частини призвів до невиплати грошового забезпечення і додаткової винагороди за період знаходження в ППД (з 13 по 22 вересня 2022 року).
З 23 вересня по 15 листопада 2022 року ОСОБА_1 перебував за місцем проживання вимушено, оскільки так наказав вчинити офіцер військової частини на підставі скасованого судом наказу. Більше того упродовж з 13 по 22 вересня 2022 року військова частина не забезпечувала продуктами харчування, а після не реагувала на звернення про поновлення військової служби.
Приписами пункту 15 Розділу 1 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який затверджено наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260, встановлено, що грошове забезпечення не виплачується за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше. Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 не перебував на службі з 23 вересня по 15 листопада 2022 року з причин, які не характеризує самовільність чи неповажність.
Поведінка позивача після повернення до місця проживання (з об'єктивних причин) доводить, що він не мав наміру ухилитися від військової служби (намагався врегулювати конфлікт, що виник з військовою частиною).
Отже, військова частина протиправно призупинила виплату грошового забезпечення за період 13 вересня по 14 листопада 2022 року (включно).
Таке ж порушення стосується і додаткової винагороди.
Приписами пункту 1 постанови Уряду України від 28 лютого 2022 року №169 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (в редакції на час спірних правовідносин) встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
З 24 лютого 2022 року і досі в країні дії режим воєнного стану (загальновідомий факт).
Захист порушено права полягає у зобов'язанні військової частини нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення і додаткову винагороду за період з 13 вересня по 14 листопада 2022 року (включно).
Припинення виплати грошового забезпечення і додаткової винагороди з 15 листопада 2022 року обумовлено прийняттям військовою частиною наказів від 16 листопада 2022 року №№267-рс, 307, якими ОСОБА_1 увільнено від займаних посад і призупинено військову службу на підставі реєстрації в ЄРДР кримінального провадження відносно нього 15 числа того ж місяця і року.
Ці накази позивач не оскаржив.
Приписами частини 2 статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» встановлено, що початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини, поданих відповідно до частини п'ятої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, та/або заяви, повідомлення начальника відповідного органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про вчинене кримінальне правопорушення. Підставою для призупинення військової служби є отримання військовою частиною письмового повідомлення правоохоронного органу про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального правопорушення (витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань).
Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.
15 листопада 2022 року внесли відповідні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви військової частини.
Таким чином позов належить задовільнити частково.
Сторони не понесли судових витрат (Том 1 а.с.42-44).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139, 243-246, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Задовільнити позов частково.
Визнати протиправним і скасувати наказ військової частини НОМЕР_1 від 14 вересня 2022 року №244.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення і додаткову винагороду за період з 13 вересня по 14 листопада 2022 року (включно).
Відмовити у задоволені позову в іншій частині вимог.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, протягом тридцяти днів з дня його складення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Р.І. БРЕГЕЙ