24 вересня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/2422/24
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Петренко О.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного (письмового) провадження адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача: Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, АДРЕСА_2
про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, в інтересах якого діє представник, звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:
1)визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо не нарахування та не виплати йому додаткової винагороди збільшеної до 100 000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, у зв'язку з пораненням, пов'язаним з захистом Батьківщини, за період з 23.04.2023 по 18.05.2023; додаткової винагороди за період перебування поза штатом в розпорядженні командира з розрахунку 21 000 грн. за місяць за період з 01.06.2023 по 31.12.2023 та середнього заробітку за період затримки;
2) зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому додаткову винагороду за період перебування на стаціонарному лікуванні з розрахунку 100 000 грн. за період з 23.04.2023 по 18.05.2023, додаткову винагороду за період перебування поза штатом в розпорядженні командира з розрахунку 21 000 грн. на місяць за період з 01.06.2023 по 31.12.2023 та середній заробіток за період затримання розрахунку.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25.04.2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався.
Розглянувши подані сторонами документи, з'ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені відповідні обставини.
Позивач, з 21.02.2023 року на підставі Указу Президента України від 25.02.2022 №69/2022 був призваний у ЗСУ за мобілізацією, зарахований до в/ч НОМЕР_1 .
22.04.2023 позивач отримав вогнепальне уламкове дотичне поранення, що підтверджується Довідкою від 07.06.2023(а.с.7, зв.бік ).
В зв'язку з отриманим пораненням проходив стаціонарне лікування з 23.04.2023 по 24.04.2023 в МКЛ -16 м. Дніпро, з 24.04.2023 по 18.05.2023 в КНП Криворізька МЛ №10 КМР, що підтверджено відповідними медичними документами (а.с.9-10).
В зв'язку з пораненням, позивач, на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 24.04.2023 №114РС, був виведений поза штат та перебував у розпорядженні командира до 05.04.2024(а.с.7).
Позивач вказує, що йому не було нараховано та виплачено грошове забезпечення та додаткова винагорода, у належному розмірі, відповідно до постанови КМУ №168 від 28.02.2022 за період з 23.04.2023 по 18.05.2023 та за період перебування поза штатом в розпорядженні командира в розрахунку 21000 грн. на місяць за період з 01.06.2023 по 31.12.2023.
Не погоджуючись з такою бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.
При вирішенні спору по суті суд виходить з викладеного вище та наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону №2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
В силу статті 1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ), військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно пункту першого статті 9 Закону №2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частиною 2 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно частини 4 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану" у зв'язку з військовою агресією російської федерації в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022, який неодноразово продовжувався та триває до теперішнього часу.
Абзацом першим пункту 1 Постанови №168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
У спірний період позивач перебував на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування, що підтверджується відповідними виписками.
На думку суду, аналіз наведених норм Постанови №168 дає підстави для висновку про встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100 000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, а саме: пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини та факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
При цьому, Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, пов'язаних із пораненням, одержаним при захистом Батьківщини або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, за які виплачується збільшена до 100 000 гривень винагорода.
Також, пунктом 11 розділу XXXIV Порядку №260 визначено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які, зокрема, у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, - за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.
Відповідно до пункту 12 розділу XXXIV Порядку №260, підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
Згідно пункту 13 розділу XXXIV Порядку №260, військово-лікарськими (лікарсько-експертними) комісіями закладів охорони здоров'я (установ) під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров'я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі охорони здоров'я (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100 000 гривень за час цієї відпустки.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач отримав поранення та перебував на стаціонарному лікуванні 27 днів за станом здоров'я у спірний період.
Відповідно до наданої відповідачем Довідки від 11.09.2024, за спірний період відповідач здійснив нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди з розрахунку 100 000 грн., а саме:
36666,67 грн. - додаткова винагорода за квітень 2023 року (за період з 12.04.2023 по 22.04.2023 з розрахунку 100 000,00 грн.);
84731,18 грн. - додаткова винагорода за травень 2023 року (за період з 23.04.2023 по 18.05.2023 з розрахунку 100 000,00 грн.), яка виплачена у вересні 2023;
Зміст долучених документів свідчить, що військовою частиною проведено спірні виплати, відповідно до приписів постанови КМУ №168, а саме - пропорційно часу (періоду) перебування на лікуванні.
Відтак, у суду відсутні підстави вважати, що відповідачем було порушено права позивача в частині виплати додаткової грошової винагороди, а позивачем протилежного не доведено, що свідчить про відсутність підстав для зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату такої винагороди на користь позивача.
Що стосується права позивача на отримання додаткової винагороди у розмірі 20100 грн. у зв'язку із виведенням поза штат у розпорядження командира військової частини через поранення та тривале лікування згідно до Закону №3161-ІХ від 28.06.2023р. суд зазначає наступне.
Абзацом 5 пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов'язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану" №3161-ІХ від 28.06.2023р., який набрав чинності 30.06.2023р., (далі Закон №3161-ІХ) установлено, що військовослужбовцям, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, визнані військово-лікарською комісією обмежено придатними до військової служби або непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців та зараховані у розпорядження відповідних командирів, протягом двох місяців з дня зарахування у розпорядження (без врахування часу перебування у відпустці та на лікуванні) виплачується грошове забезпечення ( без урахування додаткової винагороди) за останньою займаною посадою у повному обсязі. Після перебування у розпорядженні понад два місяці і до закінчення перебування у розпорядженні таким військовослужбовцям щомісячно виплачується оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та додаткова винагорода у розмірі 20100 гривень на умовах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Отже, із аналізу наведених приписів чинного законодавства слідує, що з 30.06.2023р. військовослужбовцям, які отримали поранення та зараховані у розпорядження командира протягом 2х місяців з дня зарахування виплачується грошове забезпечення, а у разі перебування у розпорядженні понад два місяці, щомісячно виплачується додаткова винагорода у розмірі 20100 грн. за таких умов, а саме: 1) у зв'язку з пораненням, пов'язаних із захистом Батьківщини; 2) визнання ВЛК такого військовослужбовця обмежено придатним або непридатним до військової служби; 2) зарахування його у розпорядження відповідного командира та після перебування у розпорядженні понад два місяці і до закінчення перебування у розпорядженні.
Як встановлено судом із матеріалів справи позивач 22.04.2023р. під час виконання обов'язків військової служби отримав поранення, яке пов'язане із захистом Батьківщини, що підтверджується змістом копій Довідки про обставини травми від 07.06.2023р. №642/1913 (а.с.7, зв. бік).
На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 24.04.2023 №114РС позивач був виведений поза штат та перебував у розпорядженні командира до 05.02.2024 (а.с.7).
Посилаючись на порушення свої прав з боку військової частини, позивач вказує, що в зв'язку з отриманим пораненням був визнаний ВЛК обмежено придатним, однак відповідної постанови ВЛК до матеріалів справи не долучено.
Відтак, у суду відсутні підстави вважати, що відповідачем було порушено права позивача в частині виплати додаткової грошової винагороди у розмірі 20100 грн., а позивачем протилежного не доведено, що свідчить про відсутність підстав для зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату такої винагороди на користь позивача.
Оскільки судом не визнано протиправною бездіяльність відповідача стосовно нарахування та виплати додаткової винагороди за спірний період, а вимога щодо середнього заробітку за період затримання розрахунку є похідною вимогою, тому у її задоволені слід відмовити.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.
Судових витрат, які підлягають розподілу на користь сторін не встановлено.
Керуючись ст.ст.139, 243, 245, 246, 255, 257-258, 262, 293, 295, 297 КАС України, суд, -
В задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 255КАС України.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду О.С. ПЕТРЕНКО