25 вересня 2024 року справа №320/29394/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі також позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області (далі також відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 23.05.2024 № 930090870808 про відмову у перерахунку пенсії (щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці) та незарахування ОСОБА_1 до стажу його роботи на посаді судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половини строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі (в Українській юридичній академії з 01 вересня 1988 року по 30 червня 1993 року), що складає 2 роки 5 місяців 1 день, та періоду проходження строкової військової служби, що складає 1 рік 11 місяців 22 дні;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половину строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі (в Українській юридичній академії з 01 вересня 1988 року по 30 червня 1993 року), що складає 2 роки 5 місяців 1 день, та період проходження строкової військової служби, що складає 1 рік 11 місяців 22 дні;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити (провести) перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 як судді у відставці з 27.12.2023 у розмірі 56 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, зазначеної у довідці Верховного Суду від 23.01.2024 № 353/0/2-24, з урахуванням загального стажу роботи на посаді судді 25 років 2 місяці 26 днів, з виплатою недоотриманих сум.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області протиправно, всупереч положенням пункту 11 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 2453-VI) та постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2018 у справі № 760/28015/17, рішенням від 23.05.2024 №930090870808 відмовлено у задоволенні заяви позивача від 16.05.2024 про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із зарахуванням до стажу, що враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половини строку навчання у вищому навчальному юридичному закладі та періоду проходження строкової військової служби.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.07.2024 відкрито провадження; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.07.2024 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Відповідач правом подати відзив на позовну заяву не скористався, копію ухвали Київського окружного адміністративного суду від 12.07.2024 про відкриття провадження у справі доставлено до електронного кабінету відповідача 15.07.2024 о 21:05, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання від 20.07.2024.
Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві на виконання вимог ухвали суду від 12.07.2024 надало суду засвідчену належним чином копію пенсійної справи позивача та довідку про нараховану та фактично виплачену пенсію за період з 10.10.2016 по 31.07.2024.
Третя особа не скористалася своїм правом подати до суду письмові пояснення по суті спору.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Указом Президента України від 28.11.1995 № 1095/95 призначений на посаду судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.
Постановою Верховної Ради України «Про обрання суддів» від 14.12.2000 № 2149-III обраний суддею Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області безстроково.
Постановою Верховної Ради України «Про обрання суддів» від 16.03.2006 №3565-IV обраний суддею Івано-Франківського окружного адміністративного суду безстроково.
Указом Президента України «Про призначення та переведення суддів» від 14.03.2007 №201/2007 переведений на роботу на посаду судді Окружного адміністративного суду міста Києва.
Постановою Верховної Ради України «Про обрання суддів» від 02.12.2010 №2757-VІ обраний на посаду судді Вищого адміністративного суду України.
Постановою Верховної Ради України «Про звільнення суддів» від 08.09.2016 №1514-VІІІ відповідно до пунктів 2 та 9 частини п'ятої статті 126 Конституції України, у зв'язку з поданням заяви про відставку, позивача звільнено з посади судді Вищого адміністративного суду України у відставку.
Наказом голови Вищого адміністративного суду України «Про відрахування судді зі штату суду» від 06.10.2016 № 674-к ОСОБА_1 06.10.2016 відраховано зі штату суду у зв'язку зі звільненням у відставку відповідно до постанови Верховної Ради України від 08.09.2016 №1514-VІІІ.
Позивач звернувся до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою від 10.11.2016 про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Відповідно до розпоряджень Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 08.12.2016 та від 24.01.2017 ОСОБА_1 призначено щомісячне довічне грошове утримання, виходячи із стажу роботи на посаді судді 20 років 10 місяців 4 дні та строку військової служби 1 рік 11 місяців 22 дні із виплатою 80 % суддівської винагороди діючого судді Вищого адміністративного суду України.
Не погоджуючись із розрахунком стажу, який враховано органом Пенсійного фонду України при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, ОСОБА_1 у 2017 році звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва з відповідним позовом.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 12.03.2018 у справі № 760/28015/17 позов ОСОБА_1 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві було задоволено частково. Зокрема, зобов'язано відповідача вжити дій щодо перерахунку та виплати ОСОБА_1 довічного грошового утримання в розмірі 84% з урахуванням зміни грошового утримання працюючого судді Вищого адміністративного суду України з 24.01.2017, з урахуванням раніше виплачених сум.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2018у справі № 760/28015/17зазначене рішення Солом'янського районного суду м. Києва скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо здійснення розрахунку щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 без врахування 2 років 5 місяців 1 дня - половини строку навчання в Українській юридичній академії. Визнано протиправною бездіяльність Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо призначення та виплати ОСОБА_1 довічного грошового утримання судді в розмірі 90 %, з урахуванням зміни грошового утримання працюючого судді Вищого адміністративного суду України, з 24.01.2017. Зобов'язано Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м.Києві здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 довічне грошове утримання судді в розмірі 90 % з урахуванням зміни грошового утримання працюючого судді Вищого адміністративного суду України з 24.01.2017, за вирахуванням раніше виплачених сум.
Як зазначено у мотивувальній частині вказаної постанови суду апеляційної інстанції, згідно з розрахунком стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 06.10.2016, суддівський стаж позивача становить 25 років 2 місяці 26 днів.
27.12.2023 набув чинності Закон України від 21.11.2023 № 3481-IX«Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв'язку з Рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року №2-р/2020 щодо забезпечення безперервності здійснення правосуддя найвищим судом у системі судоустрою України» (далі - Закон № 3481-IX), яким розділ XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) доповнено пунктом 14-4 наступного змісту:
«У разі звільнення у зв'язку з поданням заяви про відставку незалежно від займаної посади суддям Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищого господарського суду України, Вищого адміністративного суду України гарантується призначення щомісячного довічного грошового утримання у розмірі та в порядку, передбачених цим Законом, виходячи з розміру суддівської винагороди, що обчислюється з базового розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду.
Судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищого господарського суду України, Вищого адміністративного суду України, яким призначено розмір щомісячного довічного грошового утримання відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529 із наступними змінами), мають право на здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання у порядку та розмірі, визначених частиною третьою статті 142 цього Закону, виходячи з розміру суддівської винагороди, що обчислюється з базового розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду.
Особові справи суддів, зазначених у цьому пункті, підлягають зберіганню у Верховному Суді, на який покладається видача документів для призначення/перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці».
Верховним Судом на виконання вимог пункту 14-4 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII в редакції Закону № 3481-IX ОСОБА_1 видано довідку від 23.01.2024 № 353/0/2-24 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (а.с.162, зворотній бік).
На підставі вказаної довідки Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві ОСОБА_1 здійснений перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 27.12.2023.
Згідно з протоколом/розпорядженням щодо призначення/перерахунку пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду в м. Києві (Солом'янський район) від 19.04.2024 № 930090870808 при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 врахований його суддівський стаж у розмірі 20 років 10 місяців 4 дні. Відповідно, відсотковий розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача після перерахунку склав 50% розміру суддівської винагороди судді вищого спеціалізованого суду.
Не погодившись із розрахунком стажу, який здійснив територіальний орган Пенсійного фонду України, ОСОБА_1 16.05.2024 через вебпортал Пенсійного фонду України звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про перерахунок пенсії. У вказаній заяві позивач просив провести відповідний перерахунок та виплачувати йому в подальшому щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, виходячи з його суддівського стажу, який включає: період проходження строкової військової служби (1 рік 11 місяців 22 днів); половину строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі (2 роки 5 місяців 1 день) та періодроботи на посаді стажиста суду (2 роки 4 місяці 1 день) (а.с.212, зворотній бік).
За принципом екстериторіальності заяву позивача від 16.05.2024 передано на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 23.05.2024 №930090870808 у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 16.05.2024 відмовлено (а.с.229, зворотній бік, а.с.230).
Відмова у здійсненні перерахунку мотивована тим, що стаж судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного грошового утримання судді у відставці складає 20 років 10 місяців 4 дні та врахований органом Пенсійного фонду в повному обсязі.
Не погоджуючись із рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 23.05.2024 № 930090870808 у частині відмови у зарахуванні до стажу роботи, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання, половини строку навчання та періоду проходження військової служби, ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до абазу другого пункту 14-4 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII в редакції Закону № 3481-IX судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищого господарського суду України, Вищого адміністративного суду України, яким призначено розмір щомісячного довічного грошового утримання відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529 із наступними змінами), мають право на здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання у порядку та розмірі, визначених частиною третьою статті 142 цього Закону, виходячи з розміру суддівської винагороди, що обчислюється з базового розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду.
Згідно з частиною третьою статті 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Згідно із вимогами статті 135 Закону № 2453-VI, чинного на момент звільнення позивача у відставку, до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:1)судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; 2)члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3)судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону № 2453-VI в редакції, яка діяла до набрання чинності Законом №192-VIII, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
На час набрання чинності Законом № 2453-VI (30.10.2010) діяла постанова Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів».
Згідно з пунктом 3-1 вказаної постанови Кабінету Міністрів України до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Крім того, відповідно до статті 1 Указу Президента України від 10.07.1995 №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів», чинного на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-XI «Про військовий обов'язок і військову службу» час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Таким чином, законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Законом №2453-VI, було передбачено право судді на зарахування до стажу, яке дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарного періоду проходження строкової військової служби.
Зазначена позиція суду відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 14.05.2021 у справі №463/1162/17, від 31.03.2021 у справі №235/7316/16-а, відповідно до яких невключення до стажу роботи на посаді судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та періоду проходження строкової військової служби та врахування для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є неправомірним.
Частиною п'ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно із записами в трудовій книжці серії НОМЕР_1 , копія якої наявна у матеріалах справи, ОСОБА_1 у період з 27.05.1986 по 18.05.1988 проходив строкову військову службу (службу в рядах Радянської армії), що також підтверджується даними військового квитка № НОМЕР_2 ; у період з 01.09.1988 по 30.06.1993 навчався в Українській юридичній академії на денній формі навчання, що також підтверджується дипломом НОМЕР_3 .
Стаж роботи позивача безпосередньо на посаді судді складає більше 10 років.
Таким чином, до суддівського стажу ОСОБА_1 , що має враховуватися при обчисленні щомісячного довічного грошового забезпечення судді у відставці, підлягають зарахуванню половина періоду навчання в Українській юридичній академії на денній формі навчання з 01.09.1988 по 30.06.1993, а саме 2 роки 5 місяців 1 день, та період проходження строкової військової служби 1 рік 11 місяців 22 дні.
Згідно з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 23.05.2024 № 930090870808стаж судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного грошового утримання судді у відставці, який врахований органом Пенсійного фонду України, складає 20 років 10 місяців 4 дні.
Судом встановлено, що зазначений стаж відповідає розміру стажу роботи позивача безпосередньо на посаді судді та не охоплює половину періоду навчання у вищому навчальному юридичному закладі, а також період проходження строкової військової служби.
За встановлених обставин та наведеного правового регулювання суд дійшов висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 23.05.2024 № 930090870808 про відмову у перерахунку пенсії (щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці) та не зарахування ОСОБА_1 до стажу його роботи на посаді судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половини строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі (в Українській юридичній академії з 01 вересня 1988 року по 30 червня 1993 року), що складає 2 роки 5 місяців 1 день, та періоду проходження строкової військової служби, що складає 1 рік 11 місяців 22 дні.
Окремо слід зазначити, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області під час прийняття оскаржуваного рішення не враховано, що питання розміру суддівського стажу позивача, що має враховуватися при обчисленні його щомісячного довічного грошового утримання, було предметом судової оцінки під час розгляду справи № 760/28015/17.
Так, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2018 у справі №760/28015/17було зобов'язано орган Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 довічне грошове утримання судді в розмірі 90 % з урахуванням зміни грошового утримання працюючого судді Вищого адміністративного суду України.
Згідно з мотивувальною частиною постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2018 у справі №760/28015/17, визначаючи відсотковий розмір довічного грошового утримання на рівні 90% суддівської винагороди, суд виходив з того, що суддівський стаж роботи позивача, який дає йому право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, складає 25 років 2 місяці 26 днів.
Згідно з частиною першою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
У той же час Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області при прийнятті рішення за заявою позивача від 16.05.2024 про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, обставин, що встановлені постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2018 у справі № 760/28015/17 не враховано.
Протиправне незарахування відповідачем до суддівського стажу ОСОБА_1 половини строку навчання у вищому навчальному юридичному закладі та періоду проходження строкової військової служби призвело до зменшення відсоткового значення розміру його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 11.10.2005 № 8-рп/2005 зазначив, що право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді. Надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.
До цього Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у рішеннях, а саме: від 24 червня 1999 року №6-рп/99, від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 1 грудня 2004 року №19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18 червня 2007 року №4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів); рішення №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року.
Також в рішенні Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року №3-рп/2013 (у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 2, абз. 2 розділу 11 Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи, статті 138 Закону України Про судоустрій і статус суддів (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо).
Відповідно до пункту 11 Основних принципів незалежності судових органів (схвалені резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року) термін повноважень суддів, їх незалежність, безпека, відповідна винагорода, умови служби, пенсії і вік виходу на пенсію повинні належним чином гарантуватися законом.
Вищенаведене узгоджується з положеннями Європейської хартії про закон Про статус суддів від 10.07.1998, згідно яких рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов'язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).
Так, згідно з пунктом 54 Рекомендації CM/Rес (2010)12) від 17 листопада 2010 року Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов'язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв'язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці.
Виходячи з наведеного, конституційний статус судді зумовлює обов'язок держави гарантувати достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці - щомісячне довічне грошове утримання. Статус судді та його елементи, зокрема, матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а виступає засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.
Відповідно до частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З системного аналізу вказаних норм статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України можна дійти висновку, що суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача прийняти рішення на користь позивача.
Тобто, такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав свобод чи інтересів позивача і необхідність їх відновлення таким способом, який би гарантував повний захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечував його виконання та унеможливлював необхідність наступних звернень до суду.
Згідно з правовим висновком Верховного Суду, що викладений у постанові від 09.05.2024 у справі № 580/3690/23у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення або вчинив бездіяльність за наслідками звернення особи, але таке рішення чи вчинена бездіяльність визнані судом протиправними з огляду на невідповідність чинному законодавству, то суд, як виняток, за відсутності сумнівів у тому, що суб'єктом звернення (позивачем у справі) дотримано усіх визначених законом умов для отримання позитивного результату за наслідками розгляду його звернення та за умови відсутності у суб'єкта, що уповноважений прийняти відповідне рішення за наслідками звернення позивача, дискреції (можливості на власний розсуд визначити зміст рішення та обрати на підставі поданих позивачем документів один з варіантів дій), вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення.
Верховний Суд України у своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
У справі, що розглядається, наявність підстав для зарахування до суддівського стажу позивача, що враховується при обчисленні його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половини строку навчання у вищому навчальному юридичному закладі, а також періоду проходження строкової військової служби, підтверджується доказами, дослідженими під час розгляду справи.
Вирішення питання про зарахування тих чи інших періодів роботи до суддівського стажу, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, до дискреційних повноважень територіальних органів Пенсійного фонду України не належить.
Враховуючи викладене, зважаючи на протиправність відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у зарахуванні до суддівського стажу ОСОБА_1 , який враховується при обчисленні його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половини періоду навчання у вищому навчальному юридичному закладі та періоду проходження строкової військової служби, суд з метою ефективного захисту порушених прав позивача дійшов висновку про наявність підстав для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половину строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі (в Українській юридичній академії з 01 вересня 1988 року по 30 червня 1993 року), що складає 2 роки 5 місяців 1 день, та період проходження строкової військової служби, що складає 1 рік 11 місяців 22 дні.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для задоволення позову в частині позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити (провести) перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 як судді у відставці з 27.12.2023 у розмірі 56 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, зазначеної у довідці Верховного Суду від 23.01.2024 № 353/0/2-24, з урахуванням загального стажу роботи на посаді судді 25 років 2 місяці 26 днів, з виплатою недоотриманих сум, суд виходить за наступного.
Відповідно до частини третьої статті 142 Закону № 1402-ХІІ щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Як встановлено судом, згідно з протоколом/розпорядженням щодо призначення/перерахунку пенсії від 19.03.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду в м.Києві при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 врахований його суддівський стаж у розмірі 20 років 10 місяців 4 дні. Відповідно, відсотковий розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача після перерахунку склав 50% розміру суддівської винагороди судді вищого спеціалізованого суду.
Збільшення суддівського стажу, який має враховуватися при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, до 25 років 2 місяці 26 днів призведе до збільшення відсоткового значення щомісячного довічного грошового утримання. Виходячи з положень частини третьої статті 142 Закону № 1402-ХІІ при зарахуванні 25 років 2 місяці 26 днів стажу відсотковий розмір щомісячного довічного грошового утримання має складати 60% суддівської винагороди, а не 56%, як зазначено позивачем у прохальній частині позову.
Зважаючи на те, що предметом переданого на вирішення суду спору є питання правомірності розрахунку стажу, який має враховуватися при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а не питання відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, суд з метою ефективного захисту прав позивача дійшов висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача, виходячи з 60% розміру суддівської винагороди, що відповідає положенням частини третьої статті 142 Закону № 1402-ХІІ.
Визначаючи дату, з якої має бути здійснений перерахунок призначеного позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, суд виходить з наступного.
Положення Закону № 3481-IX, якими передбачено здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддів ВАСУ, ВССУ та ВГСУ у порядку та розмірі, визначених частиною третьою статті 142 цього Закону № 1402-ХІІ, виходячи з розміру суддівської винагороди, що обчислюється з базового розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду, не містять дати, з якої позивач як суддя Вищого адміністративного суду України має право на здійснення відповідного перерахунку.
Враховуючи те, що Закон № 3481-IX набрав чинності 27.12.2023, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов'язання територіального органу Пенсійного фонду України здійснити відповідний перерахунок щомісячного довічного грошового забезпечення позивача з 27.12.2023.
Зазначена позиція суду відповідає позиції Конституційного Суду України, що викладена в абзаці 6 пункту 8.1 мотивувальної частини Рішення від 26.03.2024 № 3-р(ІІ)/2024 та згідно з якою «для суддів цих судів (прим. - ВССУ, ВГСУ та ВАСУ), які звільнилися у відставку до або після ухвалення Закону № 3481-IX, гарантії незалежності визначено Законом № 1402-VIII з дня набрання чинності Законом № 3481-IX».
Враховуючи викладене, зважаючи на обставини, встановлені судом під час розгляду справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити (провести) перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 як судді у відставці з 27.12.2023 у розмірі 60 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, зазначеній у довідці Верховного Суду від 23.01.2024 № 353/0/2-24, з урахуванням загального стажу роботи на посаді судді 25 років 2 місяці 26 днів, з виплатою недоотриманих сум.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до судових витрат належить судовий збір. Позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1221,20 грн., що підтверджується оригіналом квитанції від 21.06.2024 № 1348411961 (а.с.13).
Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1.Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 23.05.2024 № 930090870808 про відмову у перерахунку пенсії (щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці) та незарахування ОСОБА_1 до стажу його роботи на посаді судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половини строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі (в Українській юридичній академії з 01 вересня 1988 року по 30 червня 1993 року), що складає 2 роки 5 місяців 1 день, та періоду проходження строкової військової служби, що складає 1 рік 11 місяців 22 дні.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ідентифікаційний код 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до стажу роботи на посаді судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половину строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі (в Українській юридичній академії з 01 вересня 1988 року по 30 червня 1993 року), що складає 2 роки 5 місяців 1 день, та період проходження строкової військової служби, що складає 1 рік 11 місяців 22 дні.
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ідентифікаційний код 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094) здійснити (провести) перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) як судді у відставці з 27.12.2023 у розмірі 60 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, зазначеної у довідці Верховного Суду від 23.01.2024 №353/0/2-24, з урахуванням загального стажу роботи на посаді судді 25 років 2 місяці 26 днів, з виплатою недоотриманих сум.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області (ідентифікаційний код 21910427, місцезнаходження: вул.Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) судовий збір у розмірі 1 221,20 грн (одна тисяча двісті двадцять одна грн 20 коп) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кушнова А.О.