про залишення позовної заяви без руху
24 вересня 2024 року м. Київ № 320/21196/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панова Г.В., розглянувши позовну заяву
ОСОБА_1
до Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною бездіяльності, зобовязання вчинити певні дії, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність та зобов'язати Вишневий відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) виключити відомості про боржника - ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників, а також скасувати інші вжиті під час примусового виконання рішення заходи в рамках виконавчого провадження №56103970.
Відповідно до частини один статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Водночас, адміністративний позов не відповідає вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на таке.
У відповідності до статті 287 Кодексу адміністративного судочинства, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Частиною другою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства встановлено, що позовна заява подається у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко розмежовувати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатись про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 340/1019/19).
Суд зауважує, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
Відтак, як вбачається із доданих до позовної заяви матеріалів, із заявою про закінчення виконавчого провадження, позивач звернувся до Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 09.06.2021, про що свідчить відповідна квитанція Укрпошти про її направлення.
Частиною другою статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», визначено, що постанова про закінчення виконавчого провадження виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.
Відповідно, на думку суду, факт ненадання Києво-Святошинським районним відділом державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відповіді на заяву позивача після її отримання, і є моментом, коли позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав.
Водночас, позивач звернувся з позовом до суду 08 грудня 2023 року, подавши його засобами поштового зв'язку "Укрпошта", тобто з пропущенням встановленого Кодексом адміністративного судочинства десятиденного строку .
Частиною 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
В свою чергу судом встановлено, що позивачем не було додано відповідної заяви про поновлення пропущеного строку, як і будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження поважності пропуску такого строку.
Суд зазначає, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Відповідно до частини один статті 160 Кодексу адміністративного судочинства, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
При цьому, під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, який має бути сформульований максимально чітко і зрозуміло.
Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Велика Палата Верховного Суду у постанові у справі № 9901/276/19 від 08.09.22 визначила свою правову позицію, згідно якої протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень необхідно розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Як вбачається з прохальної частини позовної заяви, позивачем заявлено вимогу скасувати інші вжиті під час примусового виконання рішення заходи в рамках виконавчого провадження №56103970, проте не сформульовано, які саме інші заходи необхідно скасувати.
Таким чином, позивачу слід уточнити прохальну частину позовної заяви з урахуванням викладених судом зауважень.
Статтею 161 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону (частина третя).
Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI встановлено, що ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2684 грн.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що в рамках даного позову заявлено дві вимоги немайнового характеру.
Відтак, з огляду на викладене, позивачу при зверненні до суду слід сплатити судовий збір у розмірі 2147,20 грн.
Разом з тим, в якості виконання позивачем вимог частини третьої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, ним надано суду квитанцію про сплату судового збору у сумі 1073,60 грн, тобто у розмірі, що не відповідає вимогам, передбаченим Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI.
З огляду на зазначене, позивачу слід додатково сплатити 1073,60 грн судового збору за звернення до суду з даним позовом.
Крім того в тексті позовної заяви в якості третьої особи позивач зазначає Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", з приводу чого суд вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до ч.2 ст.49 КАС України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.
У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.
Суд зазначає, що предметом спору у даній адміністративній справі є, за доводами позивача, протиправна бездіяльність відповідача щодо не виключення відомостей про боржника - ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників.
При цьому, суд звертає увагу на ту обставину, що текст позовної заяви не містить належних обґрунтувань щодо залучення в якості третьої особи - Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", позивач взагалі не зазначає, яким саме чином розгляд даної справи може вплинути на права та обов'язки вказаного суб'єкта.
З огладу на викладене, позивачу слід зазначити, яким чином може вплинути рішення суду у справі щодо Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк".
Відповідно до частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Частиною другою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Вказані недоліки повинні бути усунені позивачем шляхом подання до суду:
- заяви про поновлення пропущеного строку на звернення до суду з даним позовом та доказів поважності причин пропуску такого строку;
- позовної заяви, що відповідає вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України із уточненням прохальної частини позовної заяви з урахуванням викладених судом зауважень;
- оригіналу платіжного документа про сплату судового збору у розмірі 1073,60 грн за належними реквізитами щодо його сплати;
- клопотання із наведенням мотивації щодо наявності підстав для залучення в якості третьої особи - Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк".
Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) про зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без руху.
2. Встановити позивачеві десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.
3. Роз'яснити позивачу, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
4. Копію ухвали надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Панова Г. В.