24 вересня 2024 року № 320/7057/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у місті Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві), в якій позивач, з урахуванням позовної заяви в новій редакції, просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо припинення нарахування і виплати позивачу щомісячної додаткової пенсії як особі, постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи і віднесеної до категорії 1 згідно зі статтею 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та щодо відмови у здійсненні нарахування та виплати щомісячної додаткової пенсії;
- зобов'язати відповідача здійснити нарахування та щомісячну виплату позивачу додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як особі, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи і віднесеної до категорії 1 разом із підвищенням як особі з інвалідністю внаслідок війни; здійснити перерахунок і виплату позивачу несплачену щомісячну додаткову пенсію, починаючи з 21.09.2022.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що як особа, віднесена до категорії 1 згідно з п.1 ч.1 ст.14, ст.ст. 49, 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ від 28.02.1991 (далі - Закон №796-ХІІ) має право на додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю. Однак з моменту отримання посвідчення 16.01.2019, яке дає право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни, виплата додаткової пенсії, за шкоду заподіяну здоров'ю, встановленої статтями 49, 50 Закону №796-ХІІ відповідачем була припинена.
Згідно з положеннями ст. 49, 50 Закону №796-ХІІ пенсії особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, як особа, віднесена до категорії 1 згідно з п.1 ч.1 ст.14, ст.ст. 49,50 Закону №796-ХІІ позивач має право на додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Вважає дії ГУ ПФУ в м. Києві з припинення у виплаті додаткової пенсії і відмови у поновленні виплати протиправними й такими, що порушують конституційне право позивача на соціальний захист і звужують надані державою соціальні права у вигляді пільг, компенсацій і гарантій, встановлених Законом №796-ХІІ, а також порушує встановлене статтею 50 Конституції України право на відшкодування шкоди, завданої порушенням права на безпечне для життя і здоров'я довкілля.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.04.2023 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Вказаною ухвалою суду встановлено відповідачу десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву, заяв/клопотань суду не направлено, а відтак враховуючи положення частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Відповідно до посвідчення УПСЗН Шевченківської РДА в м. Києві № 028147 від 16.01.2019 позивач є інвалідом 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.
Згідно посвідчення Київської міської державної адміністрації № 024904 від 13.02.2019 позивач є учасником ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС 1 категорії довічно.
Позивач перебуває на обліку у ГУ ПФУ в м. Києві та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування».
Позивач звернувся до відповідача з заявою від 27.05.2019 №2861 про перерахунок пенсії на підставі частини третьої статті 59 Закону №796-ХІІ починаючи з 27.05.2019.
Листом від 20.06.2019 №134023/03 ГУ ПФУ в м. Києві в задоволенні заяви позивача відмовлено.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.04.2020 у справі № 640/16687/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2020 позов задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві відповідно до статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» здійснити з 27.05.2019 перерахунок та виплатити ОСОБА_1 пенсію з інвалідності, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, виплатити різницю між належною до сплати та фактично виплаченою пенсією за період з 27.05.2019 до моменту здійснення перерахунку.
26.01.2023 позивач звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві через електронний кабінет у вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України з вимогою здійснити перерахунок та виплатити йому несплачену додаткову пенсію з 16.01.2019 року.
Листом від 23.02.2023 відповідач відмовив позивачу у такій виплаті. Відмова вмотивована тим, що на виконання рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.04.2020 у справі № 640/16687/19 з 27.05.2019 відповідно до ст.59 Закону №796-ХІІ проведено перерахунок пенсії інвалідності обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, з урахуванням раніше здійснених виплат.
Відповідно до пункту 91 постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, для осіб з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і пенсії у зв'язку з втратою годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС визначаються за формулою;
П = Зс х Кзс х (Кв : 100%), де:
П - розмір пенсії;
Зс - 6186,32 грн. (показник середньої заробітна плата (дохід) в Україні, з якої (якого) сплачено страхові внески за 2014-й, 2015-й та 2016 роки (3764,40 грн.), збільшена (збільшений) на відповідні коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої (якого) сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії, визначені починаючи з 2019 року згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. №124 (із змінами) (із застосуванням наступних коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати для обчислення пенсії: 1,17 - у 2019 році, 1,11 - у 2020 році, 1,11 - у 2021 році, 1,14 - у 2022 році, і на 01.03.2022 - 6186,32 грн. (3764,40 х 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14).
Кзс - середньомісячний коефіцієнт заробітної плати (доходу), який враховується під час обчислення пенсії (з 01.01.2022 - 2,90126);
Кв - розмір відшкодування фактичних збитків (у відсотках), який для призначення пенсії по інвалідності визначається як відсоток втрати працездатності, встановлений медико-соціальною експертною комісією.
Пенсію обчислено із п'ятикратної мінімальної заробітної плати і середньомісячна заробітна плата з 01.03.2022 - 17948,12 грн. (2,90126 х 6186,32 грн.). Втрата працездатності, визначена органами МСЕК становить 70%.
Розмір пенсії з 01.03.2022 склав 13387,28 грн., з 01.12.2022 - 13450,88 грн., де: 12563,68 грн. (17948,12 х 70%) - основний розмір пенсії від середньомісячного заробітку; 837,20 грн. - підвищення особам з інвалідністю внаслідок війни 2 групи (40% * 2093 грн.); 50,00 грн. - цільова допомога особам з інвалідністю внаслідок війни 2 групи.
Таким чином відповідач зазначив, що у зв'язку з наявністю права на встановлення декілька виплат, передбачених законами України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про статус ветеранів війни, і гарантії їх соціального захисту», «Про жертви нацистських переслідувань» і «Про соціальний захист дітей війни» встановлюється одна виплата, що є більшою за розміром, якщо пенсіонер не обрав іншого.
Не погоджуючись з такою позицією відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Спір у даній справі виник з приводу додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як особі, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи і віднесеної до категорії 1 разом із підвищенням як особі з інвалідністю внаслідок війни.
Відповідно до статті 46 Конституції України що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Водночас, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-ХІІ визначено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Згідно статті 50 Закону №796-XII особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Розміри вказаної щомісячної додаткової пенсії визначено пунктом 13 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Порядок №1210).
Згідно з ч.4 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551-XII особам з інвалідністю II групи внаслідок війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Пунктом 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України установлено, що норми і положення, зокрема, статі 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, Верховна Рада України визначила Кабінет Міністрів України державним органом, який має забезпечувати реалізацію встановлених законами України соціальних прав громадян, тобто надала право Кабінету Міністрів України визначати порядок та розміри соціальних виплат виходячи з наявного фінансового ресурсу державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
При цьому, згідно пункту 15-1 Порядку № 1210 особам, які одночасно мають право на отримання надбавки, додаткової пенсії, підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до Законів України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про жертви нацистських переслідувань" і "Про соціальний захист дітей війни", таке підвищення провадиться за їх вибором за однією з підстав.
З аналізу наведеної норми вбачається, що якщо особа має право на отримання одночасно кількох видів додаткових пенсійних виплат, виплачуватись їй може лише один вид за її вибором.
Аналогічний підхід застосування зазначених норм висловлений Верховним Судом у постанові від 19.02.2019 року у справі №363/4916/16-а.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, оскільки на виконання рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.04.2020 у справі № 640/16687/19 позивачу здійснено з 27.05.2019 перерахунок та виплату пенсію з інвалідності (обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року) у більшому розмірі ніж додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров'ю, підстави для призначення щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у відповідача відсутні.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Я.В. Горобцова
Горобцова Я.В.