про відмову у залишені позову без розгляду
17 вересня 2024 року № 320/25653/24
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання Ставничому Н.В., за участю: представника позивача - Піхотного М.Д., представника відповідача - Сливка А.В., розглянувши у підготовчому засіданні клопотання Головного управління Державної податкової служби у Київській області про залишення позовної заяви без розгляду у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області з вимогами:
- визнати протиправним та скасувати прийняте Головним управлінням ДПС у Київській області податкове повідомлення-рішення форми «В4» №21890/10-36-24-06/ НОМЕР_1 від 23.11.2023, згідно якого фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 610934 грн.;
- визнати протиправним та скасувати прийняте Головним управлінням ДПС у Київській області податкове повідомлення-рішення форми «Р» №21861/10-36-24-06/ НОМЕР_1 від 23.11.2023, згідно якого фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 визначено (нараховано) грошове зобов'язання за платежем "Військовий збір" у розмірі 351529,99 грн.;
- визнати протиправним та скасувати прийняте Головним управлінням ДПС у Київській області податкове повідомлення-рішення форми «Р» №21874/10-36-24-06/ НОМЕР_1 від 23.11.2023, згідно якого фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 визначено (нараховано) грошове зобов'язання за платежем «Акцизний податок» у розмірі 408789,22 грн.;
- визнати протиправним та скасувати прийняте Головним управлінням ДПС у Київській області податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 21884/1 0-36124-06/1425121690 від 23.11.2023, згідно якого фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 визначено (нараховано) грошове зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість» у розмірі 1643636,00 грн.;
- визнати протиправним та скасувати прийняте Головним управлінням ДПС у Київській області податкове повідомлення-рішення форми «Р» №21846/10-36-24-06/ НОМЕР_1 від 23.11.2023, згідно якого фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 визначено (нараховано) грошове зобов'язання за платежем «Податок на доходи фізичних осіб» у розмірі 4218359,90 грн.;
- визнати протиправним та скасувати прийняте Головним управлінням ДПС у Київській області податкове повідомлення-рішення форми «Р» №21862/10-36-24-06/ НОМЕР_1 від 23.11.2023, згідно якого фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 визначено (нараховано) грошове зобов'язання за платежем «Військовий збір» за штрафними санкціями у розмірі 4902,81 грн.;
- визнати протиправним та скасувати прийняте Головним управлінням ДПС у Київській області податкове повідомлення-рішення форми «Р» №21875/10-36-24-06/ НОМЕР_1 від 23.11.2023, згідно якого фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 визначено (нараховано) грошове зобов'язання за платежем «Акцизний податок» за штрафними санкціями у розмірі 16189,55 грн., з урахуванням рішення про результати розгляду скарги №5083/6/99-00-06-01-03-06 від 26.02.2024 збільшено на 24689,38 грн.;
- визнати протиправним та скасувати прийняте Головним управлінням ДПС у Київській області податкове повідомлення-рішення форми «Р» №21853/10-36-24-06/ НОМЕР_1 від 23.11.2023, згідно якого фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 визначено (нараховано) грошове зобов'язання за платежем «Податок на доходи фізичних осіб» за штрафними санкціями у розмірі 58833,73 грн.;
- визнати протиправним та скасувати прийняте Головним управлінням ДПС у Київській області податкове повідомлення-рішення форми «Р» №21885/10-36-24-06/ НОМЕР_1 від 23.11.2023, згідно якого фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 визначено (нараховано) грошове зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість» за штрафними санкціями у розмірі 66928,60 грн.;
- визнати протиправним та скасувати прийняте Головним управлінням ДПС у Київській області податкове повідомлення-рішення форми «С» №21898/10-36-24-06/ НОМЕР_1 від 23.11.2023, згідно якого фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 визначено (нараховано) фінансову санкцію відповідно до п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у розмірі 8175785,84 грн.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 відкрито загальне позовне провадження у даній адміністративній справі та призначено підготовче засідання.
У подальшому, до суду від відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. На обґрунтування вказаного клопотання зазначено, що норма пункту 56.18 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Представник відповідача зазначив, що у подальшому позивачем, застосовувалася процедура адміністративного оскарження стосовно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Рішенням ДПС України від 26.02.2024 №5083/6/99-00-06-01-03-06 скаргу позивача, яка подана в порядку адміністративного оскарження, залишено без задоволення, а спірні податкові повідомлення-рішення - без змін. Дане рішення контролюючого органу отримано позивачем - 06.03.2024, про що свідчить «рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу», дане твердження позивачем не заперечується і підтверджується копією конверта та роздруківкою зі сайту «Укрпошта», яке наявне в матеріалах справи.
Стверджує, що з позовом до суду ОСОБА_1 звернувся лише 31.05.2024, тобто з пропуском місячного строку звернення до суду, який встановлено законодавством у разі використанні платником податків права на оскарження рішення в адміністративному порядку.
Представник позивача надав до суду заперечення на клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. Вказав, що процесуальний строк був порушений ним через ряд поважних причин, які просить суд врахувати та відмовити у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.
Вказав, що акт перевірки, на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, складений на 58 аркушах, містить в собі велику кількість таблиць та розрахунків. Період, який перевірявся, з урахуванням положень Податкового кодексу України про зупинення строків, передбачених ст. 102 ПК України на період дії карантинних заходів, є не як зазвичай - 1095 днів, як це передбачено ст. 102 ПК України, а п'ять років, а саме: 2018, 2019, 200, 2021,2022 роки.
Свою діяльність позивач здійснює в 41 господарській одиниці (магазини, магазини- кафетерії. кіоски, склад-магазин, бар-ресторан), в яких знаходяться зареєстровані реєстратори касових операцій, що не заперечується відповідачем та про що зазначено в акті перевірки, та одному основному складі. Повний перелік адрес, за якими фактично здійснюється господарська діяльність, викладено на аркушах 3, 4 Акту перевірки.
Зауважив, що позивач знаходиться на загальній системі оподаткування, тому зобов'язаний вести облік доходів та витрат відповідно до вимог Податкового кодексу України на підставі первинних документів. Складовою частиною обліку витрат є облік руху товарів, що реалізовуються кінцевим споживачам та іншим суб'єктам господарювання, так як в Декларації про доходи та майновий стан включаються витрати - собівартість реалізованих товарів. В період з 01.01.2018 по 20.02.2024 у ФОП ОСОБА_1 працював бухгалтер, який від облік доходів, витрат, товарних запасів із використанням програми бухгалтерської 1С «Підприємництво». Бухгалтер звільнився 20.02.2024. На момент підготовки позовної заяви посада бухгалтера вакантна.
Зазначив, що первинні документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання на постійній основі зберігалися в господарських одиницях (магазинах), в яких товар було реалізовано. При цьому всі ці магазини розташовані в різних населених пунктах Хмельницької та Житомирської областей: м. Шепетівка Хмельницької області, м. Полонне Хмельницької області, села Звягельського району Житомирської області: Глибочок, Стара Гута, Табори, Кам'яний Брід, Баранівка, смт Першотравневе та смт Полянка Звягельського району Житомирської області, с. Кашперівка Баранівського району Житомирської області, смт Миропіль Житомирського району Житомирської області, села Шепетівського району Хмельницької області: Сасанівка, Микулин, Котелянка, Кустівці, Велика Березна, Білецьке, Титьків, Варварівка, Новоселиця, Буртин, Воробіївка, Новолабунь, смт Понінка Шепетівського району Хмельницької області.
Так, після отримання оскаржуваних податкових повідомлень-рішень необхідно було зібрати документи, які зберігалися у 42 різних господарських одиницях, розташованих в різних містах, селах та селищах на території різних районів Житомирської та Хмельницької областей.
Зазначив, що оскільки акт перевірки містив численні розрахунки, більшість яких були помилковими та з урахуванням положень статті 79 КАС України, яка передбачає необхідність подання доказів разом із поданням, до позову слід було зібрати, проаналізувати, систематизувати, перерахувати зазначені в документах номенклатури товарів та суми коштів, звірити їх з даними бухгалтерського обліку, поданої позивачем податкової звітності, даних РРО, виписок про рух коштів по рахунках, та долучити в якості доказів всі документи, які підтверджують наведені у позові аргументи та розрахунки позивача.
Стверджує, що з урахуванням обсягів діяльності позивача за період, що перевірявся підготовка всіх необхідних додатків до позову, переважна частина з яких є первинними документами, які зберігалися на різних адресах, була об'єктивно неможливою у строк один місяць. Тим більше, що позов містить величезну кількість додатків в 23 томах, що складає 4796 аркушів різних первинних документів та документів бухгалтерського обліку. Наголосив на тому, що процес підрахунку, систематизації, перевірки наявної в первинних документах інформації, їх відповідності даним податкової звітності, бухгалтерського обліку, даним РРО, потребує значного часу з урахуванням тривалості періоду, що перевірявся, обсягу господарських операцій та кількості первинних документів.
Також, позивач звернув увагу на те, що аргументом неможливості підготувати позов та додатки до нього в таких обсягах, як це є в даній справі, є те, що відповідач продовжував розгляд скарги позивача на оскаржувані рішення до 60 днів. Так, позивач вважає, що з вказаного випливає, що відповідач визнає, що він був позбавлений можливості переглянути наведені у скарзі аргументи позивача у 20 денний строк, у той же час як позивач повинен був підготувати позов із наданням численних копій документів у строк, який є явно недостатнім, з урахуванням специфіки господарської діяльності, кількості та обсягу господарських операцій.
Крім того вказав, що про необхідність наявності строку більшого, ніж один місяць для підготовки, перерахунку та систематизації доказів, що подаються до суду в даній справі свідчить також і положення договору з судовим експертом, які здійснює судову економічну експертизу, яка зазначає про можливість вирішення поставлених на експертизу питань стосовно перевірки висновків Акту перевірки за наявності всіх первинних та бухгалтерських документів 60 днів (копію вказаного договору позивачем подано до суду після призначення експертизи - 05.07.2024). Таким чином, позивач вважає, що вказане підтверджує, що настільки об'ємні масиви інформації та первинних документів просто неможливо підготувати, систематизувати, описати в позові протягом такого короткого періоду як один місяць.
Однак, основною підставою неможливості подання позову у місячний строк позивач зазначає, що став стан його здоров'я. Так, позивач у даній справі є особою похилого віку - ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент отримання оскаржуваних податкових повідомлень-рішень йому було 85 років.
Наголосив на тому, що суттєве порушення стану здоров'я позивач відчув ще у 2018 році, внаслідок чого він пройшов медичне обстеження, докази проходження якого долучаються до заяви. Зокрема, з 2018 року у позивача діагностовано атероскопічне ураження артерій нижніх кінцівок, що підтверджується електронною картою №766153 функціональної діагностики сканування артерій нижніх кінцівок від 04.09.2018; аортосклероз гепертрофія правого шлуночка, що підтверджується електронною картою №766153 функціональної діагностики доплерехокардіографії від 04.09.2018; деформуючий остеоартроз обох колінних суглобів, кіста Беккера, що підтверджується електронною картою № 766153 електрозвукової діагностики діагностики - сонографія колінного суглоба у дорослих від 04.09.2018; варикоз нижніх кінцівок, кісти Беккера, що підтверджується електронною картою №766153 дуплексне сканування вен нижніх кінцівок від 04.09.2018. У 2023 році стан здоров'я позивача ще значно погіршився. Відповідно до висновку про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній Основі від 16.03.2023 у позивача діагностовано деформуючий остеоартроз (ДОА) (хронічне захворювання суглоба). У подальшому погіршення здоров'я позивача пришвидшилося. Так, відповідно у медичній картці позивача року мається запис лікаря-невролога від 22.05.2024 щодо наявності у нього діагнозу - хвороба Паркінсона, тремтливо-ригідна форма, стадія 3 за шкалою Хен і Яр, двобічні прояви важкого ступеню, часті падіння, постуральна нестійкість, хода за допомогою палиці та йому рекомендовано постійний сторонній огляд на непрофесійній основі. 11.06.2024 відповідно до запису у медичній картці позивача його направлено на ЛКК з приводу призначення (потреби) в постійному сторонньому догляді. Відповідно до діагнозу, встановленого висновком ЛКК № 317 від 05.07.2024 (діагноз зазначено для історії хвороби позивача - довідка ЛКК № 108 від 05.07.2024) позивачу встановлено діагноз: хвороба Паркінсона тремтливо-ригідна форма 3 ступеню за Хен і Яр - двобічні прояви важкого ступеня, постуральна нестійкість. Двобічний коксартроз III-IV ступеню, генералізований атеросклероз, ІХС, стенокардія напруги. Гіпертонічна хвороба II ступеню, 2 ст. ризик III гіпертензивне серце. Зазначено про те, що позивач потребує отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи. На даний час, відповідно до висновку ЛКК про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі №317 від 05.07.2024 позивач потребує соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.
Таким чином позивач звертає увагу на те, що основною причиною поважності причин пропуску місячного строку звернення до адміністративного суду послужило те, що позивач страждає на хворобу Паркінсона тремтливо-ригідної форми 3 ступеню.
Також вказав, що з початку 2024 року позивач, у зв'язку із суттєвим погіршенням стану здоров'я суттєво скоротив обсяги господарської діяльності та кількість найманих працівників - на даний час він здійснює діяльність лише в одній господарській одиниці і найближчим часом буде припиняти свою господарську діяльність.
Стосовно можливості здійснення всіх дій, пов'язаних із підготовкою позову лише представником (без участі позивача), вважаю за необхідні заявити, що з урахуванням вищезазначених обставин, специфіки господарської діяльності, величезних обсягів придбання та продажу товару, великого періоду, що перевірявся, великої кількості первинних та бухгалтерських документів, які зберігалися у великій кількості торгових точок різних районів двох областей, представник позивача, який не є і ніколи не був працівником позивача і не був обізнаний з конкретними питаннями його фінансово-господарської діяльності, фізично не мав можливості отримати всю необхідну для складання позовної заяви інформацію, відповідні первинні документи та документи бухгалтерського обліку без участі самого позивача. Як не мав можливості без участі позивача скласти позовну заяву та врахувати при її складанні всю інформацію, що малася у первинних документах, документи бухгалтерського обліку, податковій звітності, базах даних РРО за 5-річний період діяльності.
Представник позивача у судовому засіданні призначеному на 17.09.2024 просив суд відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача щодо залишення позову в даній справі без розгляду.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав своє клопотання про залишення позову без розгляду та просив суд його задовольнити.
Розглянувши матеріали адміністративної справи та клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, заслухавши пояснення представників сторін, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Зазначена норма встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду в публічно-правових спорах. Водночас, за умови використання позивачем досудового порядку вирішення спору у випадках, коли законом передбачена така можливість або обов'язок, КАС України встановлений скорочений строк звернення до суду.
Так, відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Як зазначалось вище, ч. 1 ст. 122 КАС України передбачає можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду іншими законами.
Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права в судовому порядку, є Податковий кодекс України.
Статтею 56 ПК України визначений порядок оскарження рішень контролюючих органів.
Так, відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Пунктом 56.18 ст. 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
Відповідно до п. 102.1 ст. 102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.
Пунктом 102.2 ст. 102 ПК України визначені випадки, коли грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті.
Отже, п. 56.18 ст. 56 ПК України встановлений спеціальний строк у податкових правовідносинах, протягом якого за загальним правилом платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу.
Водночас, п. 56.19 ст. 56 ПК України, за умови використання платником податків досудового порядку вирішення спору, яким вважається адміністративне оскарження відповідного рішення контролюючого органу, встановлений скорочений строк звернення до суду.
Так, згідно з п. 56.19 ст. 56 ПК України, в разі, коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Дослідження змісту аналізованих приписів статей ПК України та статті 122 КАС України вказує на те, що на сьогодні є підхід, відповідно до якого строки звернення до суду після застосування досудового порядку вирішення спору є коротшими, ніж звичайні строки. При цьому, є різні правові режими щодо оскарження податкових повідомлень-рішень і рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань та інших рішень контролюючих органів, що не пов'язані з їх нарахуванням, саме в частині різної тривалості скорочених строків оскарження при попередньому використанні досудового порядку вирішення спору.
Варто звернути увагу на те, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо обліку та реєстрації платників податків та удосконалення деяких положень» від 24.10.2013 №657-VII (далі - Закон №657) були внесені зміни до абзацу першого пункту 56.18 статті 56 ПК України шляхом виключення в ньому положення про нарахування грошового зобов'язання та поширення застосування спеціального тривалішого строку на оскарження будь-яких рішень контролюючих органів, з урахуванням строку давності, визначеного статтею 102 ПК України. Водночас до пункту 56.19 статті 56 ПК України аналогічні зміни не були внесені.
Комплексний аналіз чинного правового регулювання на момент прийняття Закону №657 дає підстави для висновку про те, що це не було технічною помилкою законодавця, оскільки частина четверта статті 99 КАС України (в редакції до 15 грудня 2017 року), як і пункт 56.19 статті 56 ПК України, визначали єдиний місячний строк звернення до суду у випадку, якщо законом була передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком. Водночас, норма пункту 56.19 статті 56 ПК України була та залишається спеціальною нормою, яка регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань.
Установлена законом необхідність застосування скорочених строків звернення при використанні досудового порядку врегулювання спорів у податкових правовідносинах, зумовлена легітимною метою оперативного забезпечення настання правової визначеності для особи - платника податків та у діяльності суб'єктів владних повноважень контролюючих органів, що кореспондується із встановленим алгоритмом і строками адміністрування податків для забезпечення належного виконання конституційного податкового обов'язку і має пропорційний характер, оскільки скорочення строку звернення не впливає на реалізацію особою права на судовий захист у зв'язку з достатністю часу на підготовку й оформлення правової позиції, ознайомлення з позицією контролюючого органу, залучення за потреби правових і фінансових консультантів в межах процедури адміністративного оскарження, у той час, як скорочені строки забезпечують досягнення зазначеної мети й завдань функціонування податкової системи держави.
Більш скорочені строки звернення до суду у випадку попередньої реалізації досудових процедур полягають у забезпеченні наступності юрисдикційних проваджень (адміністративних і судових) та пов'язанні з необхідністю мінімізувати темпоральний проміжок між досудовими процедурами та судовим провадженням.
Конституційний Суд України рішенням від 13.12.2011 №17-рп/2011 за результатами оцінки конституційності норми частини четвертої статті 99 КАС України у чинній на той час редакції (про скорочені строки звернення до адміністративного суду в разі попереднього використання можливостей досудового порядку вирішення спору) підтвердив її конституційність як такої, що забезпечує оперативність розгляду судової справи і жодною мірою не обмежує суб'єктів щодо права на судовий захист; нею скорочено строки здійснення окремих процесуальних дій, а змісту та обсягу конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя не звужено (абзаци шостий, чотирнадцятий пункту 6.1).
Цей висновок Конституційного Суду України суд вважає релевантним щодо нинішнього стану нормативно-правового регулювання.
Так, позивачем подано до суду заперечення на клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, яке обґрунтоване тим, що строк на звернення до адміністративного суду з даним позовом пропущено ним з поважних причин, у зв'язку з чим просить суд поновити такий строк.
Суд враховує доводи представника позивача, які викладенні у заперечені на клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду та бере до уваги те, що всі вищезазначені фактори перебувають у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду, протягом всього строку від моменту отримання оскаржуваних рішень і до звернення до суду позивач здійснював дії, пов'язані з готуванням до звернення до суду, а саме - підготовкою позовної заяви та додатків до неї, систематизацією інформації, зазначеної в додатках, встановленням відхилень між фактичними обставинами, що підтверджується даними первинних документів, виписок по рахунках у банку, бухгалтерського обліку, податкової звітності, даними РРО та даними акту перевірки, який є також доволі об'ємним, з інформацією зазначеною в рішенні ДПС України про відмову в задоволенні скарги, яка до того ж саме резолютивною частиною рішення змінила у сторону збільшення одне з оскаржуваних повідомлень-рішень без скасування існуючого та винесення нового.
Враховуючи викладене, суд вважає, що обставини пов'язані насамперед із численними хворобами позивача, зокрема хворобою Паркінсона, його віком, а також обсягами господарської діяльності, специфікою господарської діяльності, великою кількістю господарських одиниць, за якою здійснювалася діяльність та їх віддаленістю, періодом діяльності, за який здійснювалася перевірка, масовим звільненням найманих працівників, звільненням бухгалтера в комплексі дають підстави вважати причини пропуску встановленого ПК України строку звернення до суду один місяць поважними.
Отже, вказані обставини свідчать про пропуск строку звернення позивача до суду за захистом його прав з поважних причин.
Крім того, відповідач не надав доказів на підтвердження того, що підстави, вказані позивачем у заперечені на клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, є неповажними чи необґрунтованими.
Отже, заява представника Головного управління ДПС у Київській області про залишення позову без розгляду є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 122, 123, 240, 243, 248 КАС України, суд, -
Відмовити у задоволенні клопотання Головного управління Державної податкової служби у Київській області про залишення позовної заяви без розгляду у адміністративній справі №320/25653/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Щавінський В.Р.
Повний текст ухвали виготовлено та підписано суддею - 24.09.2024.