ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"25" вересня 2024 р. справа № 300/2036/24
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Скільський І.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання до вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі -позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якої діє адвокат Хомич І.О. (далі - представник позивача) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач 1, ГУ ПФУ в м.Києві), Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач 2, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області) в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 08.02.2024 №930050874856 щодо відмови ОСОБА_1 в призначені та виплаті пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 24.01.2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 24.01.2024.
Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі, також - Закон №1788-XII). Керуючись правом вибору виду пенсії, позивач після досягнення 60-річного віку звернулася 24.01.2024 із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (надалі, також - Закон №1058-IV), із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2021-2023 роки. За результатом розгляду заяви позивача ГУ ПФУ в Івано-Франківській області прийняло рішення від 08.02.2024 №930050874856 про відмову в призначенні пенсії за віком, оскільки позивачу вже була призначена пенсія за віком на пільгових умовах по Списку №1 відповідно до Закону №1058-IV та Закону №1788-XII. Представник позивача вважає протиправним таке рішення ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, оскільки позивачу було призначено пенсію відповідно до Закону №1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону №1058-IV ОСОБА_1 звернулася вперше. За вказаних обставин, має місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного Закону відповідно до частини третьої статті 45 Закону №1058-IV. Представник позивача вважає, що при розрахунку пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV, показник середньої заробітної плати має враховуватися за три календарні роки (2021-2023 роки), що передують року призначення нового виду пенсії, як це передбачено абзацом 4 частини 2 статті 40 Закону №1058-IV.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.03.2024 відкрито провадження в цій справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.67-68).
Відповідач 1 (ГУ ПФУ в м.Києві) скористався правом подання відзиву на позовну заяву (а.с.72-74), в якому представник відповідача заперечила проти задоволення позову. У відзиві зазначила, що 24.01.2024 позивач звернулася до ГУ ПФУ в м.Києві із заявою №1542, щодо призначення та виплати пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки. ГУ ПФУ в Івано-Франківській області з урахуванням принципу екстериторіальності, розглянуто заяву позивача від 24.01.2024 та прийнято рішення № 930050874856 від 08.02.2024, яким у перерахунку пенсії відмовлено. Оскільки позивач отримує пенсію за віком, перейти на цей самий вид пенсії із застосуванням інших параметрів розрахунку розміру пенсії немає підстав. Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення, враховується лише при призначенні пенсії. Процедура призначення пенсії пов'язується з первинним зверненням за призначенням пенсії, тобто - вперше за одним з видів трудових пенсій (пенсійних виплат) у тому числі пенсії за віком. Переведення з одного типу пенсійних виплат на інший, у тому числі переведення в межах одного виду пенсії - за віком, що має місце у даному випадку, не змінює сутності такої процедури, як такої, що може бути ініційована після первинного (вперше) призначення одного з видів пенсії та по суті є продовженням виплати зміненої за кваліфікаційними ознаками пенсії на підставі, зокрема, матеріалів пенсійної справи, яка формується у період первинного призначення пенсії. На підставі наведеного, просила відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідач 2 (ГУ ПФУ в Івано-Франківській області) скористався правом подання відзиву на позовну заяву (а.с.78-81), в якому представник відповідача заперечила проти задоволення позову. У відзиві зазначила, що ОСОБА_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м.Києві та отримує пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №1 згідно Закону №1058-IV. Подана заява позивача до пенсійного органу від 24.01.2024 стосувалася призначення того ж виду пенсії (пенсії за віком), що вже призначена їй, а тому такий самий вид пенсії не може бути призначений повторно на підставі положень Закону №1058-IV. Також не може бути застосований при обчисленні пенсії показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три останні роки, оскільки такий має бути незмінним, тобто таким, який використовувався на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-IV. На підставі наведеного, просила відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив такі обставини.
ОСОБА_1 призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується копією рішення про перерахунок пенсії від 27.02.2023, де в графі «Шифр та вид пенсії» вказано « 103 пенсія за віком», у графі «Умови призначення» вказано «ЗУ№1058-ІV,Прик.полож.,п.2,ч.1ЗУ№1788,ст.13,а) (робота за списком №1)» (зворот а.с.60).
Позивач 24.01.2024 звернулася до ГУ ПФУ в м.Києві із заявою про перехід на пенсію за іншим Законом (а.с.24).
За результатом розгляду заяви від 24.01.2024 ГУ ПФУ в Івано-Франківській області прийняло рішення від 08.02.2024 №930050874856 про відмову в перерахунку пенсії. Вказане рішення ГУ ПФУ в Івано-Франківській області мотивовано тим, що позивач отримує пенсію за віком, робота за Списком №1 згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Оскільки ОСОБА_1 отримує пенсію за віком, перейти на цей самий вид пенсії із застосуванням інших параметрів розрахунку розміру пенсії немає підстав (а.с.63).
Позивач, не погоджуючись з таким рішенням та вважаючи, що вона має право на призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та із застосуванням при призначенні пенсії нового показника середньої заробітної плати по Україні, що застосовується у 2024 році для призначення пенсії за 2021-2023 роки, звернулася через уповноваженого представника до суду з цією позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується приписами Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, а також бере до уваги положення законів та підзаконних нормативно-правових актів у відповідних редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року №1788-XII "Про пенсійне забезпечення (як зазначено вище - Закон №1788) та Законом України від 09 липня 2003 року №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (як зазначено вище - Закон №1058-IV), іншими законами і нормативно-правовими актами, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Відповідно до статті 6 Закону №1788-XII, особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.
За Законом №1788-XII призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.
Умови призначення пенсій за віком визначені статтею 12 Закону №1788-ХІІ. Так, право на пенсію за віком мають:
чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років;
жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Пенсії за віком на пільгових умовах регламентовані статтею 13 Закону №1788-ХІІ.
Так, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування":
чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи;
жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.
З 01.01.2004 набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (як зазначено вище - Закон №1058-ІV), який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел.
Згідно зі статтею 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії, призначається один із цих видів за її вибором.
Частиною 1 статті 9 Закону №1058-ІV визначено, що за рахунок коштів Пенсійного Фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії визначений статтею 40 Закону №1058-ІV.
Згідно з частиною 1 статті 40 Закону №1058-ІV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Відповідно до частини другої статті 40 Закону №1058-ІV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск -сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Відповідно до пункту 2 розділу ХV Прикінцеві положення Закону №1058-ІV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
В спірному випадку ОСОБА_1 призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до Закону №1058-ІV.
У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону №1058-ІV.
Так, статтею 27 Закону №1058-ІV встановлено, що розмір пенсії за віком визначається залежно від середньомісячного заробітку та коефіцієнту страхового стажу, обчислених за нормами статей 24, 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до статті 24 Закону №1058-ІV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону з 1 січня 2004 року за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно з статтею 40 Закону №1058-ІV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.
Частиною 4 статті 42 Закону №1058-ІV, у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.
Тобто, особи, які працювали повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за Списком №1, в питаннях пенсійного забезпечення мають пільгу, яка виражається у зниженні пенсійного віку, проте вид пенсії, що їм призначається - це пенсія за віком, яка згідно з вищенаведеними положеннями законодавства призначається, перераховуються та виплачується у відповідності з Законом №1058-ІV.
В силу вимог частини 2 цієї статті 45 Закону № 1058-ІV пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.
Частиною 3 статті 45 Закону №1058-ІV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати і набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення пенсії (попереднього перерахунку пенсії без урахування перерахунку, передбаченого абзацом п'ятим частини четвертої статті 42 цього Закону) незалежно від перерв у роботі, під час переведення вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена (визначений) частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.
З огляду на вказані норми законодавства, частиною 3 статті 45 Закону №1058-ІV установлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV.
У випадку переведення на інший вид пенсії за іншим законом, має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії.
Судом встановлено, що позивач отримує пенсію за віком, призначену на пільгових умовах за Списком №1 в порядку Закону №1058-ІV. Таким чином, позивачем реалізовано право на призначення пенсії за віком, враховуючи частину 1 статті 9 Закону №1058-IV.
Вищевказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 15.05.2020 у справі №334/13/16-а (2а/334/85/16) щодо застосування норм статті 13 Закону №1788-ХІІ, пункту 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-IV, статей 27, 24, 40, 42 Закону №1058-IV.
Отже, за встановлених судом обставин справи, у випадку задоволення заяви позивача щодо переведення її на пенсію за віком на загальних підставах, буде відсутнє переведення з одного виду пенсії на інший, оскільки пенсія за віком призначена на пільгових умовах (відповідно до Закону №1788-ХІІ чи Закону №1058-ІV) є тією ж самою пенсією за віком, лише призначеною зі зменшенням загального пенсійного віку, однак в порядку згідно з Законом №1058. Вказане унеможливлює призначення позивачу пенсії за віком на загальних підставах повторно у зв'язку з досягненням загального пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV.
Частиною 3 статті 45 Закону №1058- IV передбачено, що визначена частиною другою статті 40 цього Закону середня заробітна плата (дохід) для призначення пенсії, тобто за три календарні роки, що передують року звернення, застосовуються лише у випадку переведення з одного виду пенсії на інший або призначення пенсії вперше.
Оскільки за заявою від 24.01.2024 позивачу не призначався новий вид пенсії, суд вважає, що показник середньої заробітної плати має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час первинного призначення пенсії за віком.
За вказаних обставин, відсутні підстави для застосування під час розрахунку пенсії позивача положень статті 40 Закону №1058-IV про застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021-2023 роки.
Суд звертає увагу на те, що вказані представником позивача в позовній заяві постанови Верховного Суду не є релевантними джерелами під час розгляду цієї справи, оскільки в цих справах касаційним судом зроблено висновки щодо застосування норм права в правовідносинах, які є відмінними від тих, що є предметом розгляду в цій адміністративній справі.
Так, в постанові Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №495/620/17 особі первинно була призначена пенсія за вислугу років (як працівнику освіти) відповідно до Закону №1788-ХІІ, а в постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №211/1898/17 та від 15.05.2019 у справі №504/503/17 позивачам первинно була призначена пенсія за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», де підстави і умови призначення справді інші, ніж при призначенні пенсії за віком відповідно до Закону №1058- IV. Такі особи надалі звернулися до пенсійного органу із заявами про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV.
Натомість у цій справі ОСОБА_1 , первинно призначено пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV із зниженням пенсійного віку на підставі статті 13 Закону №1788-ХІІ.
Також щодо посилань представника позивача на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23.10.2020 у справі №528/196/17 та підтриману у постанові від 17.06.2021 у справі №336/7438/16-а, суд звертає увагу на таке.
Верховним Судом у справі №528/196/17 встановлено, що позивачу первинно було призначено пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII. Надалі після призначення пенсії за вислугу років позивач продовжував працювати та сплачувати у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. У подальшому особу переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV. У цій справі Верховний Суд дійшов висновку про наявність у позивача права на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення з заявою за призначенням пенсії за віком, оскілки призначення за Законом №1058- IV відбулося вперше.
Водночас суд ще раз звертає увагу на те, що ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV із зниженням пенсійного віку за нормами статті 13 Закону №1788-ХІІ, в той час як у вказаних постановах позивачам призначалась пенсія відповідно до Закону №1788-ХІІ. Крім того, приймаючи постанови у справах №528/196/17 та №336/7438/16-а, Верховний Суд виходив з того, що після призначення пенсії за вислугу років позивач продовжував працювати та сплачувати у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Однак у спірних правовідносинах представник позивача, обґрунтовуючи позовні вимоги, не наводить жодних мотивів щодо продовження позивачем трудової діяльності після призначення їй пенсії та сплату нею у встановленому законом порядку страхових внесків та не подає жодного доказу на підтвердження таких обставин, що не дає підстави стверджувати, що правовідносини у справі, що розглядається є подібними до правовідносин, що були предметом розгляду у справах №528/196/17 та №336/7438/16-а.
Суд вважає, що вказані представником позивача постанови Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №495/620/17, від 10.04.2019 у справі №211/1898/17, від 15.05.2019 у справі №504/503/17, від 23.10.2020 у справі №528/196/17 та від 17.06.2021 у справі №336/7438/16-а не є релевантними джерелами під час розгляду справи №300/2036/24.
Водночас суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 27.06.2023 у справі №500/4392/22, яка прийнята в часі пізніше, ніж ті, що перелічує представник позивача у позовній заяві.
Так, переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій по справі №500/4392/22, Верховний Суд з'ясував, що позивача з 01 травня 2020 року переведено з пенсії за віком, призначеної за нормами Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-XII на пенсію за віком, призначену за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто зміни виду пенсії не відбулось.
Таким чином, оскільки мало місце призначення одного й того ж самого виду пенсії (пенсії за віком), навіть попри те, що відповідно до різних законів (Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-XII та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»), Верховний Суд у постанові від 27.06.2023 у справі №500/4392/22 погодився з висновком суду першої інстанції про те, що показник середньої заробітної плати при переведенні з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час первинного призначення пенсії за віком.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необгрунтованими, а в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання до вчинення певних дій слід відмовити.
У зв'язку із відмовою в задоволенні позову та відсутністю доказів, що підтверджували б понесення відповідачами будь-яких витрат, пов'язаних з розглядом справи, судові витрати розподілу не підлягають.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статями 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ;
відповідач 1 - Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві, адреса: вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м.Київ, 04053, код ЄДРПОУ - 42098368;
відповідач 2 - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, адреса: вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ - 20551088.
Суддя Скільський І.І.