ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"24" вересня 2024 р. справа № 300/2972/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Шумея М.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення від 25.03.2024 №192150005372 Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про відмову в призначені ОСОБА_1 , пенсії за вислугу років;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненські області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.03.2024 року про призначення пенсії за вислугою років та призначити пенсію ОСОБА_1 18.03.2024 року.
Позовні вимоги мотивовані протиправним рішенням від 25.03.2024 №192150005372 Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про відмову в призначені ОСОБА_1 , пенсії за вислугу років.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.04.2024 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
04.07.2024 року через систему «Електронного суду» від Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечує проти позову з підстав викладених у відзиві. Просить відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши позовну заяву в порядку визначеному ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах адміністративної справи, відзив на позов, судом встановлено наступні обставини.
17 червня 2023 року позивачу виповнилось 58 років, та вона набула право на призначення пенсії за вислугою років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» та пункту 2-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Загальний страховий стаж позивачки становить більше 32 років, спеціальний стаж роботи більше 26 років.
18.03.2024 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення мені пенсії за вислугою років.
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності ГУ ПФ України в Рівненській області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву від 18.03.2024.
За результатами розгляду заяви позивача та долучених до неї документів, Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області прийняло рішення про відмову в призначенні пенсії № 192150005372 від 25.03.2024.
Відповідно до цього рішення позивачу за результатами розгляду документів відмовлено у призначенні пенсії, підставою для відмови є те, що позивач зареєстрована на тимчасово окупованій території АР Крим, позивачу до органів пенсійного фонду України необхідно надати пенсійну справу сформовану в органах ПФ рф та довідку про період виплаченої пенсії.
Вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про відмову в призначенні пенсі № 192150005372 від 25.03.2024 протиправним, таким що підлягає скасуванню позивач звернулась до суду з відповідним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.
Пунктом 14-4 Розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», визначено, що громадяни України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя і не отримали громадянства Російської Федерації та не одержують пенсії та соціальні послуги від органів пенсійного забезпечення РФ, мають право на отримання виплат згідно з цим законом у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок забезпечення. пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що даний акт регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду накопичувальної системи пенсійного страхування.
Механізм виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які пенсії проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують та соціальні послуги від Пенсійного Фонду Російської Федерації або інших міністерств та відомств, що здійснюють пенсійне забезпечення у Російській Федерації, визначений Порядком виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим м. Севастополя, затвердженим постановою Кабінетом Міністрів України від 02.07.2014 №234.
Відповідно до вимог п. 3 Постанови № 234 визначено, що особи подають територіальному органові заяву про отримання пенсії відповідно до законодавства України із зазначенням місця проживання (реєстрації) та паспорт громадянина України (паспорт громадянина у країни для виїзду за кордон).
Пунктом 4 Постанови №234 встановлено, що територіальний орган на підставі поданих документів надсилає запит щодо витребування пенсійної справи до органів Російської Федерації, зазначених у пункті 1 цього Порядку.
Виплата пенсії після надходження пенсійної справи разом з документами про припинення виплати пенсії поновлюється з дати припинення виплати за місцем попереднього отримання пенсії.
Як вбачається з п. 5 Постанови №234, порядок звернення осіб за призначенням (перерахунком), поновленням виплати пенсії особам, переведенням з одного виду пенсії на інший, наданням соціальних послуг, а також підтвердження факту неодержання пенсії та соціальних послуг від органів Російської Федерації, зазначених у пункті 1 цього Порядку, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Мінсоцполітики.
Отже, відповідно до наведених вище норм для отримання пенсії громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, необхідно щоб особа одночасно відповідала наступним трьом критеріям: 1) не отримала громадянство Російської Федерації, тобто паспорт громадянина України; 2) докази припинення отримання пенсії в органах пенсійного фонду на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя; 3) подала територіальному органові Пенсійного фонду України заяву про отримання пенсії відповідно до законодавства України із доданням необхідних документів.
Як вставлено судом з матеріалів справи, на момент окупації АР Крим в 2014 році позивач проживала за місцем реєстрації, за адресою: АДРЕСА_1 .
В 2020 році позивач виїхала на постійне місце проживання на підконтрольну Україні територію та зареєструвався за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 2615-5000260970 від 28.01.2020.
Після цього позивач їздила через пункти пропуску в Херсонській області за місцем своєї реєстрації, оскільки там у неї залишилось нерухоме майно.
Станом на 24.02.2022 позивач перебувала за місцем своєї реєстрації в АР Крим та у зв'язку з активними бойовими діями на території Херсонської області не могла відразу повернутись на підконтрольну Україні територію через Херсонську область.
З окупованої території змогла виїхати лише в квітні 2022 року та повернутись в Україну, де 27.04.2022 згідно довідки №6103-5001405714 стала на облік як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_3 .
3 березня 2024 року позивач переїхала до м. Івано-Франківська та стала на облік як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_2 .
У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану з 24.02.2022 року тимчасово припинено приймання всіх видів міжнародних поштових відправлень призначеним до РФ та Білорусі, а тому позивач з об'єктивних та незалежних від неї причин не має можливості отримати відповідну довідку чи справу в органах пенсійного фонду на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» виплата пенсій громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У 2021 році, згідно з Законом 1618-Х, зазначена стаття зазнала змін, а саме: було виключено вимогу про те, що жителі тимчасово окупованої території можуть отримувати пенсію тільки у випадку, якщо доведуть, що не отримують пенсій та інших соціальних виплат від уповноважених органів РФ.
З вищенаведеного суд вважає, що позивач відповідає критеріям наведеним вище, які надають можливість здійснювати призначення та виплату пенсії відповідно до законодавства України.
Згідно із статтею 18 Закону № 1207-VII, громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та прав на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Згідно статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, наступне.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином з урахування задоволення позовних вимог, суд приходить висновку про необхідність стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення від 25.03.2024 №192150005372 Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про відмову в призначені ОСОБА_1 , пенсії за вислугу років;
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненські області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.03.2024 року про призначення пенсії за вислугою років та призначити пенсію ОСОБА_1 18.03.2024 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Шумей М.В.