Україна
Донецький окружний адміністративний суд
25 вересня 2024 року Справа№200/3653/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Голошивця І.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача 1: Військової частини НОМЕР_1 , до відповідача 2: Військової частини НОМЕР_2 , до відповідача 3: Військової частини НОМЕР_3 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії.
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача 1: Військової частини НОМЕР_1 , до відповідача 2: Військової частини НОМЕР_2 , до відповідача 3: Військової частини НОМЕР_3 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач у період з 01.11.2017 до 10.11.2022 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 (далі - відповідач 1). Позивач зазначив, що 24.04.2024 ним була направлена заява до військової частини НОМЕР_1 щодо отримання інформації стосовно грошового забезпечення отриманого під час проходження ним військової служби. Позивач зауважив, що 08.05.2024 відповідач 1 направив відповідь на його звернення де під час ознайомлення з довідкою про грошове забезпечення від 08.05.2024 №740/33/3285 він звернув увагу на те, що йому не вірно нараховано оклад за військовим званням та посадовий оклад. Позивач закцентував свою увагу на тому, що відповідач мав визначати розмір його посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. Позивач вважає, що відповідач 1 помилково розраховував його оклади за весь час проходження ним військової служби з 01.01.2019 по 10.11.2022 року.
Відповідач 1 надав відзив на позовну заяву в якому зазначив наступне, що з позовними вимогами позивача не погоджується та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі враховуючи, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 704 (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 103), яка була чинною станом на 01.01.2020 року, розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018 року, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується. Відповідач 1 наголосив на тому, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі № 826/6453/18, яка набрала законної сили 29.01.2020 року, визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб». Тобто, пункт 6 Постанови Кабінету Міністрів України № 103 втратив чинність 29.01.2020 року та з цієї дати відновлена дія пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 704 у первісній редакції, яка запроваджувала у якості однієї із величин алгоритму розрахунку показника окладу за посадою мінімальний розмір заробітної плати. При цьому, пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року № 1774-VІІ, який набрав чинності 01.01.2017 року, установлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. Відповідач 1 зауважив, що у період з 08 березня 2022 по 01 травня 2023 року військова частини НОМЕР_1 знаходилась на фінансовому забезпечені у військових частинах НОМЕР_2 (далі - відповідач 2) та НОМЕР_3 (далі - відповідач 3) та не здійснювала нарахувань та розрахунків у зазначений період. Також відповідач 1 вважає, що позивачем був пропущений строк звернення з даними позовними вимогами та в задоволенні позовних вимог позивача до нього просив відмовити в повному обсязі.
Військовою частиною НОМЕР_2 (далі - відповідач 2) був наданий відзив на позовну заяву, в якому було зазначено наступне, що вимоги, викладені в позовній заяві позивачем не визнає, вважає їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають чинному законодавству. Відповідач 2 вважає, що доводи позивача щодо необхідності обчислення його посадового окладу та окладу за військове звання виключно з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на період 2019-2022 року є недоречними, оскільки таке застосування суперечить застосуванню п.3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ та п.4 постанови Кабінету Міністрів України № 704. Відповідач 2 наголосив на тому, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується. Відповідач 2 зазначив, що відповідно до листа помічника командувача Військово- Морських Сил Збройних Сил України з фінансово-економічної роботи від 08 березня 2022 року № 154/181/1-182 Військова частина НОМЕР_1 зарахована на фінансове забезпечення до військової частини НОМЕР_2 та пізніше відповідно до листа помічника командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України з фінансово-економічної роботи від 24 червня 2022 року № 154/181/2-392 військова частина НОМЕР_1 зарахована на фінансове забезпечення до Військової частини НОМЕР_3 з 01 липня 2022 року. Відповідач 2 зазначив, що абз. 5 п. 8 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197, (далі - Порядок № 260) визначено, що грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника). Правила організації фінансового забезпечення військових частин, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту затверджені наказом Міністерства оборони України від 22 травня 2017 року № 280 (в редакції наказу Міністерства оборони України від 22 квітня 2021 року № 104) (далі - Правила № 280). Військова частина має право отримувати бюджетні асигнування на утримання тільки від одного забезпечувального фінансового органу. До основних завдань фінансового забезпечення військової частини, з-поміж іншого, належить своєчасна та повна виплата грошового забезпечення військовослужбовцям та заробітної плати працівникам та інших передбачених законодавством виплат. Забезпечувальний фінансовий орган стосовно військових частин, які зараховані на його фінансове забезпечення, серед іншого, зобов'язаний надавати бюджетні асигнування та здійснювати фінансування військових частин у порядку, визначеному законодавством. Пунктом 1.5 розділу І Правил № 280 установлено, військова частина, не включена до мережі розпорядників бюджетних коштів, зараховується на фінансове забезпечення до військової частини - розпорядника коштів третього рівня на підставі відповідних директив (рішень). Командир військової частини, зарахованої на фінансове забезпечення до військової частини - розпорядника коштів третього рівня, організовує своєчасне оформлення та подання розпоряднику коштів усіх документів, необхідних для здійснення належного фінансового забезпечення військової частини. Пунктом 4.3 Правил № 280 передбачено, що виплата грошового забезпечення, заробітної плати та інші виплати (індексація, грошова компенсація за речове майно, харчування, піднайом житла тощо) особовому складу здійснюються за місцем штатної служби (перебування на фінансовому та інших видах забезпечення). Відповідальність за правильність нарахування та своєчасність виплати грошового забезпечення (заробітної плати), проведення та перерахування за належністю в установлені терміни утримань і нарахувань покладається на командира військової частини та начальника фінансового органу. Зарахування на грошове забезпечення військовослужбовців, які прибули у військову частину, та виключення їх з грошового забезпечення оформлюються наказом командира військової частини. Зарахування військовослужбовців на грошове забезпечення при переміщенні до нового місця служби (навчання), а також у випадку зарахування військової частини, що не включена до мережі розпорядників бюджетних коштів, на фінансове забезпечення від однієї військової частини до іншої, здійснюється на підставі грошового атестата (за формою, наведеною у додатку 16 до цих Правил) з одночасним оформленням (відкриттям, заведенням) на них карток особових рахунків військовослужбовців (за формою, наведеною в додатку 16 до цих Правил) (далі - картка особового рахунку), які обліковуються в зведеному реєстрі (книзі) обліку карток особових рахунків (за формою, наведеною в додатку 15 до цих Правил). Відповідач 2 зауважив, що враховуючи вищевикладені обставини він при нарахуванні та виплаті позивачу грошового забезпечення за спірний період діяв правомірно, тому позовні вимоги про визнання протиправними дії щодо нарахування та виплати з 08 березня 2022 року по 01 липня 2022 року основних видів грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2020 року є безпідставними та не належать задоволенню, а тому решта позовних вимог також не підлягає задоволенню. Відповідач 2 просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.
Військовою частиною НОМЕР_3 (далі - відповідач 3) було надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено наступне, що позивачем викривлено норми матеріального законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин та ним правомірно застосовуються вимоги чинного законодавства та здійснюється нарахування грошового забезпечення військовослужбовців шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12 - 14 постанови Кабінету Міністрів України №704. Відповідач 3 просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Звільнено позивача від сплати судового збору. Встановлений відповідачу строк для надання на адресу суду: відзиву на позовну заяву; довідку про нараховане грошове забезпечення позивачу з 01 січня 2019 по 10 листопада 2022; довідку з зазначенням в ній прожиткового мінімуму для працездатних осіб який приймався при нарахуванні та виплаті позивачу грошового забезпечення за 2019, 2020, 2021 та 2022 роки.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2024 року, залучено у якості другого відповідача - Військову частину НОМЕР_2 , залучено у якості третього відповідача - Військову частину НОМЕР_3 . Розгляд адміністративної справи розпочато спочатку. Витребувано у відповідача 2 - Військової частини НОМЕР_2 : довідку про нараховане грошове забезпечення позивачу з 08 березня 2022 по 30 червня 2022 року; довідку з зазначенням в ній прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який приймався при нарахуванні та виплаті позивачу грошового забезпечення за цей період. Встановлений відповідачу 2 - Військовій частині НОМЕР_2 строк для подання на адресу суду: відзиву на позовну заяву та усі наявні докази на підтвердження зазначеного у відзиві; а також витребувані судом докази. Витребувано у відповідача 3 - Військової частини НОМЕР_3 : довідку про нараховане грошове забезпечення позивачу з 01 липня 2022 по 10 листопада 2022 року; довідку з зазначенням в ній прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який приймався при нарахуванні та виплаті позивачу грошового забезпечення за цей період. Встановлений відповідачу 3 - Військовій частині НОМЕР_3 строк для подання на адресу суду: відзиву на позовну заяву та усі наявні докази на підтвердження зазначеного у відзиві; а також витребувані судом докази.
Позивач та відповідачі про відкриття провадження по справі та відповідно про залучення відповідачів по справі, були повідомлені належним чином, про що свідчить відповідна відмітка про наявність у них реєстрації кабінету електронного суду та відповідна відмітка «доставлено» де зазначено, що ухвалу про відкриття було отримано - 10.06.2024 року, ухвалу про залучення відповідачів по справі було отримано - 05.08.2024 та 07.08.2024 відповідно.
Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд,
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , є громадянином України, що підтверджується наявним в матеріалах справи паспортом громадянина України з електронним безконтактним носієм № НОМЕР_5 , орган що видав 1439.
Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням учасника бойових дій виданим Управлінням персоналу штабу Командування ВМС ЗС України від 03.10.2016 року серії НОМЕР_6 .
Відповідач 1 - Військова частина НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_7 ) є юридичною особою та є суб'єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України.
Відповідач 2 - Військова частина НОМЕР_2 (ЄДРПОУ: НОМЕР_8 ) є юридичною особою та є суб'єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України.
Відповідач 3 - Військова частина НОМЕР_3 (ЄДРПОУ: НОМЕР_9 ) ) є юридичною особою та є суб'єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами по справі, підтверджується копією витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04.01.2019 №3, позивач вважається таким, що справи та посаду начальника зв'язку - начальника групи зв'язку прийняв.
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10.11.2022 №314, позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 10.11.2022.
Таким чином з урахуванням вищенаведеного, підтверджується проходження військової служби позивача у військовій частині НОМЕР_1 з 04.01.2019 по 10.11.2022 року, протилежного матеріали справи не містять.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач звернувся до Військової частини НОМЕР_1 з заявою від 24.04.2024 року, в якій просив надати йому документи та інформацію стосовно його грошового забезпечення в період з 01.08.2018 по 10.11.2022 року.
Військовою частиною НОМЕР_1 від 08.05.2024 №740/33/3284 було надано відповідь на заяву позивача, в якій було зазначені складові грошового забезпечення позивача, починаючи з 01.08.2018 по 10.11.2022 року, та в якості додатків надано довідку про розмір основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з 01.10.2020 по 01.10.2022 року; грошовий атестат за листопад 2022 року, картки особового рахунку про нараховане та виплачене грошове забезпечення за 2018, 2019, 2020, 2021 та 2022 роки.
Позивач звертаючись до суду з даним адміністративним позовом просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати позивачу сум складових грошового забезпечення за період проходження служби з 01.01.2019 до 10.11.2022 всупереч чинної редакції пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», згідно якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 за 2019-2022 роки;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити позивачу за період проходження військової служби з 01.01.2019 до 10.11.2022 року всі суми, що не було виплачено через помилкові нарахування, всі складові щомісячного грошового забезпечення, на підставі чинної редакції пункту 4 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України №704 згідно якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 - за 2019-2022 роки.
Враховуючи вищенаведені позовні вимоги, суд здійснює розгляд справи відповідно до спірного періоду визначеного позивачем, а саме з 01.01.2019 по 10.11.2022 року.
Військовою частиною НОМЕР_1 на виконання вимоги ухвали суду по справі №200/3653/24 від 10.06.2024 була надана довідка №740/83/4233 від 17.06.2024, в якій зазначено, що для нарахування грошового забезпечення у період з 2019 по 2022 роки приймався прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений на 01 січня 2018 року, а саме 1762,00 грн.
Військовою частиною НОМЕР_3 на виконання вимоги ухвали суду по справі №200/3653/24 від 05.08.2024 була надана довідка №5325 від 08.08.2024, в якій зазначено, що для нарахування грошового забезпечення у період з 01 липня 2022 по 10 листопада 2022 року приймався прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01 січня 2018 року, а саме 1762,00 грн.
Суд також вважає за необхідне продублювати раніше вже зазначене в ухвалі Донецького окружного адміністративного суду від 05.08.2024: «Як встановлено судом, підтверджується наявними доказами в матеріалах позовної заяви та не заперечується відповідачем по справі №200/3653/24, що позивач проходив військову службу у спірний період з 01.01.2019 по 10.11.2022 у військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до наявної в матеріалах позовної заяви копії листа ІНФОРМАЦІЯ_2 від 08.03.2022 №154/181/1-182 адресованого командирам військової частини НОМЕР_1 та військовій частині НОМЕР_2 , з яких судом встановлено, що з 08.03.2022 військова частина НОМЕР_1 (у тому числі й військові частини, установи (організації) які зараховані на фінансове забезпечення) зараховується встановленим порядком на фінансове забезпечення до військової частини НОМЕР_2 . Командиру військової частини НОМЕР_1 , з метою своєчасного забезпечення соціальних виплат особовому складу, забезпечити передачу до військової частини НОМЕР_2 всіх необхідних документів для здійснення нарахування грошового забезпечення, заробітної плати та інших виплат.
Відповідно до наявної в матеріалах позовної заяви копії листа ІНФОРМАЦІЯ_2 від 24.06.2022 №154/181/2-392 адресованого командирам військової частини НОМЕР_1 , військовій частині НОМЕР_2 та військовій частині НОМЕР_3 , з яких судом встановлено, що військова частина НОМЕР_1 знімається з фінансового забезпечення військової частини НОМЕР_2 та зараховується встановленим порядком на фінансове забезпечення з 01 липня 2022 року до військової частини НОМЕР_3 . Командирам військових частин НОМЕР_2 , НОМЕР_1 з метою своєчасного забезпечення соціальних виплат, забезпечити передачу до військової частини НОМЕР_3 всіх необхідних документів для здійснення нарахування грошового забезпечення, заробітної плати та інших виплат особовому складу військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до наявної в матеріалах позовної заяви копії листа ІНФОРМАЦІЯ_2 від 26.04.2023 №154/181/2-544 адресованого командирам військової частини НОМЕР_1 та військовій частині НОМЕР_3 , з якого судом встановлено, що військова частина НОМЕР_1 з 01 травня 2023 року знімається з фінансового забезпечення військової частини НОМЕР_3 та зараховується встановленим порядком на фінансове забезпечення до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Отже з урахуванням вищенаведеного, суд дійшов до висновку, що у спірний період визначений позивачем відповідно до його позовних вимог, а саме з 01.01.2019 по 07.03.2022 року грошове забезпечення позивачу нараховувалось Військовою частиною НОМЕР_1 , тобто відповідачем по справі, що ним також не заперечується відповідно до наявного відзиву на позовну заяву. В свою чергу, у період з 08.03.2022 по 30.06.2022 року грошове забезпечення позивачу нараховувалось Військовою частиною НОМЕР_2 (лист Командування від 08.03.2022 року); у період з 01.07.2022 по 10.11.2022 року (включно) грошове забезпечення позивачу нараховувалось Військовою частиною НОМЕР_3 (лист Командування від 24.06.2022 року).».
Військовою частиною НОМЕР_3 разом із відзивом на адресу суду було надано довідку від 08.08.2024 №5328, в якій було зазначено наступне, що: - «В період з 01.07.2022 по 10.11.2022 нарахування грошового забезпечення військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 здійснювалось службовими особами фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 , які щомісячно надавали до військової частини НОМЕР_3 розрахунково- платіжні відомості та відповідні накази командира військової частини НОМЕР_1 . […]. На підставі вказаних документів службовими особами фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_3 здійснювалась виплата належного грошового забезпечення військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 , у тому числі і ОСОБА_1 […]. При цьому надаємо копію положення про організацію спільного фінансового господарства військової частини НОМЕР_3 та військової частини НОМЕР_1 .».
Отже враховуючи вищезазначене, суд дійшов до висновку, що спірним питанням у даній справі є не тільки нарахування та виплата позивачу грошового забезпечення, а саме посадового окладу, окладу за військовим званням із застосуванням за період служби позивача з 04.01.2019 по 10.11.2022 прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановлених законом на 01 січня 2018 року, замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановлених законом на відповідний рік несення служби позивачем та й встановлення відповідної військової частини, яка здійснила розрахунок грошового забезпечення позивача з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01 січня 2018 року.
Враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали справи суд зазначає наступне.
З приводу того, який саме суб'єкт владних повноважень здійснював нарахування та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 в період проходження ним військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 , слід зазначити наступне.
Перш за все, суд зауважує, що згідно з абз. 5 п. 8 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі - Порядок № 260), грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).
Правила організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту затверджені наказом Міністерства оборони України від 22 травня 2017 року № 280 (в редакції наказу Міністерства оборони України від 22 квітня 2021 року № 104) (далі - Правила № 280).
Згідно з п.1.1 розділу І Правил № 280, ці Правила визначають механізм фінансового забезпечення військових частин, кораблів, військових навчальних закладів, військових комісаріатів (територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту (далі - військова частина), що утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
За визначенням, наведеним в п. 1.2 розділу І Правил № 280, фінансове забезпечення - система заходів, що включає фінансове планування, отримання, зберігання, економне, ефективне і цільове використання коштів відповідно до вимог законодавства, організацію обліку та звітності з метою виконання військовою частиною покладених на неї завдань.
Відповідно до п.1.3 Правил № 280, розпорядниками бюджетних коштів за кошторисом Міністерства оборони України є:
Міністр оборони України - головний розпорядник;
командувачі (начальники) видів Збройних Сил України, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, інших органів військового управління (крім військових комісаріатів (територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки)), Голова Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту, які включені до мережі головного розпорядника коштів, - розпорядники коштів нижчого рівня (далі - розпорядники коштів другого рівня);
командири військових частин, які включені до мережі головного розпорядника коштів або розпорядника коштів другого рівня, - розпорядники коштів нижчого рівня (для - розпорядники коштів третього рівня).
Розпорядники бюджетних коштів реалізують свої функції таким чином:
головний розпорядник - через Департамент фінансів Міністерства оборони України;
розпорядники коштів другого рівня - через фінансово-економічні управління командувань видів Збройних Сил України, інших органів військового управління, управління фінансово-економічної діяльності Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту;
розпорядники коштів третього рівня - через фінансові органи військових частин.
Згідно з п.1.4 розділу І Правил № 280 забезпечувальний фінансовий орган згідно зі своїми повноваженнями здійснює координацію діяльності структурних підрозділів Міністерства оборони України, Апарату Головнокомандувача Збройних Сил України, Генерального штабу Збройних Сил України, видів Збройних Сил України, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, органів військового управління, які в установленому законодавством порядку визначені відповідальними виконавцями (співвиконавцями) бюджетних програм (підпрограм) (далі - служби забезпечення) щодо забезпечення військових частин бюджетними асигнуваннями та коштами за напрямами відповідальності цих служб забезпечення.
Військова частина має право отримувати бюджетні асигнування на утримання тільки від одного забезпечувального фінансового органу.
До основних завдань фінансового забезпечення військової частини, з-поміж іншого, належить своєчасна та повна виплата грошового забезпечення військовослужбовцям та заробітної плати працівникам та інших передбачених законодавством виплат.
Забезпечувальний фінансовий орган стосовно військових частин, які зараховані на його фінансове забезпечення, серед іншого, зобов'язаний надавати бюджетні асигнування та здійснювати фінансування військових частин у порядку, визначеному законодавством.
Пунктом 1.5 розділу І Правил № 280 установлено, військова частина, не включена до мережі розпорядників бюджетних коштів, зараховується на фінансове забезпечення до військової частини - розпорядника коштів третього рівня на підставі відповідних директив (рішень).
У разі зарахування військової частини на фінансове забезпечення до військової частини - розпорядника коштів не за підпорядкованістю, рішення про таке зарахування приймається фінансовим органом головного розпорядника бюджетних коштів на підставі клопотання керівника органу військового управління (структурного підрозділу органу військового управління).
Командир військової частини, зарахованої на фінансове забезпечення до військової частини - розпорядника коштів третього рівня, організовує своєчасне оформлення та подання розпоряднику коштів усіх документів, необхідних для здійснення належного фінансового забезпечення військової частини.
Начальник фінансового органу військової частини - розпорядника коштів третього рівня, до якої на фінансове забезпечення зараховані інші військові частини, розробляє положення про спільне фінансове господарство, в якому зазначаються права, обов'язки, порядок взаємодії, розмежування повноважень та відповідальності посадових осіб військової частини - розпорядника коштів третього рівня та військових частин, які зараховані до неї на фінансове забезпечення, щодо здійснення фінансового забезпечення таких військових частин, у тому числі щодо своєчасного оформлення та подання до фінансового органу військової частини - розпорядника коштів необхідних документів (розпорядчих, розрахункових, фінансово-планових тощо). Зазначене положення затверджується командиром військової частини - розпорядника коштів третього рівня, погоджується забезпечувальним фінансовим органом та доводиться до військових частин, які зараховані на фінансове забезпечення.
Первинні документи, розрахунки фондів оплати праці, заявки на кошти, платіжні доручення, грошові атестати військовослужбовців, розрахунково-платіжні відомості на виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, заробітної плати працівникам та інші виплати підписують посадові особи розпорядника коштів та посадові особи (командир та інша, визначена командиром, відповідальна посадова особа) військової частини, яка знаходиться на фінансовому забезпеченні.
Пунктом 4.3 Правил № 280 передбачено, що виплата грошового забезпечення, заробітної плати та інші виплати (індексація, грошова компенсація за речове майно, харчування, піднайом житла тощо) особовому складу здійснюються за місцем штатної служби (перебування на фінансовому та інших видах забезпечення).
[…]
Відповідальність за правильність нарахування та своєчасність виплати грошового забезпечення (заробітної плати), проведення та перерахування за належністю в установлені терміни утримань і нарахувань покладається на командира військової частини та начальника фінансового органу.
[…].
Як свідчить лист помічника Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України з фінансово-економічної роботи - начальника фінансово-економічного управління від 08 березня 2022 року № 154/181/1-182, адресованого командирам Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 , у зв'язку з введенням в Україні воєнного стану та відповідно до окремого доручення заступника Міністра оборони України від 02 березня 2022 року № 248/1200 та клопотання командира Військової частини НОМЕР_10 від 08 березня 2022 року № 724/311/58/826, Військова частина НОМЕР_1 (у тому числі й військові частини, установи (організації), які зараховані на фінансове забезпечення) зарахована встановленим порядком на фінансове забезпечення до Військової частини НОМЕР_2 .
Командиру Військової частини НОМЕР_1 з метою своєчасного забезпечення соціальних виплат особовому складу доручено забезпечити передачу до Військової частини НОМЕР_2 всіх необхідних документів для здійснення нарахування грошового забезпечення, заробітної плати та інших виплат.
Відповідач 2 - Військова частина НОМЕР_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_9 ) зареєстрована як юридична особа, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений відповідний запис.
У своєму відзиві Військова частина НОМЕР_2 зазначила, наступне: «Первинні документи, розрахунки фондів оплати праці, заявки на кошти, платіжні доручення, грошові атестати військовослужбовців, розрахунково-платіжні відомості на виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, заробітної плати працівникам та інші виплати підписують посадові особи розпорядника коштів та посадові особи (командир та інша, визначена командиром, відповідальна посадова особа) військової частини, яка знаходиться на фінансовому забезпеченні. П. 4.3 Правил № 280 передбачено, що виплата грошового забезпечення, заробітної плати та інші виплати (індексація, грошова компенсація за речове майно, харчування, піднайом житла тощо) особовому складу здійснюються за місцем штатної служби (перебування на фінансовому та інших видах забезпечення). Відповідальність за правильність нарахування та своєчасність виплати грошового забезпечення (заробітної плати), проведення та перерахування за належністю в установлені терміни утримань і нарахувань покладається на командира військової частини та начальника фінансового органу. Зарахування на грошове забезпечення військовослужбовців, які прибули у військову частину, та виключення їх з грошового забезпечення оформлюються наказом командира військової частини. Зарахування військовослужбовців на грошове забезпечення при переміщенні до нового місця служби (навчання), а також у випадку зарахування військової частини, що не включена до мережі розпорядників бюджетних коштів, на фінансове забезпечення від однієї військової частини до іншої, здійснюється на підставі грошового атестата (за формою, наведеною у додатку 16 до цих Правил) з одночасним оформленням (відкриттям, заведенням) на них карток особових рахунків військовослужбовців (за формою, наведеною в додатку 16 до цих Правил) (далі - картка особового рахунку), які обліковуються в зведеному реєстрі (книзі) обліку карток особових рахунків (за формою, наведеною в додатку 15 до цих Правил).».
Як свідчить лист помічника Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України з фінансово-економічної роботи - начальника фінансово-економічного управління від 24 червня 2022 року № 154/181/2-392, адресований відповідальним за виконання бюджетних програм (підпрограм) у командуванні ІНФОРМАЦІЯ_4 командирам Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_3 , відповідно до вимог Правил № 280 та клопотання командира Військової частини НОМЕР_10 від 22 червня 2022 року № 724/311/58/1276 Військова частина НОМЕР_1 була знята з фінансового забезпечення Військової частини НОМЕР_2 та зарахована встановленим порядком на фінансове забезпечення до Військової частини НОМЕР_3 з 01 липня 2022 року.
Командирам Військових частин НОМЕР_2 , НОМЕР_1 з метою своєчасного забезпечення соціальних виплат доручено забезпечити передачу до Військової частини НОМЕР_3 всіх необхідних документів для здійснення нарахування грошового забезпечення, заробітної плати та інших виплат особовому складу Військової частини НОМЕР_1 .
Командиру Військової частини НОМЕР_3 доручено організувати роботу щодо фінансового забезпечення Військової частини НОМЕР_1 згідно з вимогами Правил № 280, Інструкції з організації та ведення бухгалтерського обліку у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оброни України від 19 грудня 2014 року № 905 (зі змінами), та інших керівних документів.
Відповідач 3 - Військова частина НОМЕР_3 (ЄДРПОУ: НОМЕР_8 ) зареєстрована як юридична особа, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений відповідний запис.
Права та обов'язки посадових осіб Військової частини НОМЕР_3 - розпорядника бюджетних коштів та Військової частини НОМЕР_1 , яка зарахована на фінансове забезпечення до Військової частини НОМЕР_3 , порядок їх взаємодії в питаннях, що стосуються їх фінансового забезпечення та організації бухгалтерського обліку, в тому числі щодо своєчасного оформлення та подання до фінансово-економічної служби Військової частини НОМЕР_3 необхідних документів (розпорядчих, розрахункових, фінансово-планових тощо) були визначені Положенням про організацію спільного фінансового господарства Військової частини НОМЕР_3 та Військової частини НОМЕР_1 , затвердженим командиром Військової частини НОМЕР_3 та погодженим помічником Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України 09 вересня 2022 року (далі - Положення).
Згідно з пп. 3.1 п. 3 Положення, одним з основних завдань фінансово-економічної служби Військової частини НОМЕР_3 було забезпечення своєчасної та законної виплати грошового забезпечення військовослужбовцям та заробітної плати працівникам, здійснення інших належних виплат особовому складу Військової частини НОМЕР_3 та зарахованої до неї на фінансове забезпечення Військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до пп. 4.2.2 п. 4.2 Положення начальник фінансово-економічної служби Військової частини НОМЕР_3 організовує роботу з ведення бухгалтерського обліку господарських операцій Військової частини НОМЕР_3 та зарахованої до неї на фінансове забезпечення Військової частини НОМЕР_1 , забезпечує виконання завдань, покладених на фінансово-економічну службу Військової частини НОМЕР_3 , зокрема, забезпечує своєчасну та законну виплату грошового забезпечення військовослужбовцям та заробітної плати працівникам, здійснення інших належних виплат особовому складу Військової частини НОМЕР_3 та зарахованої до неї на фінансове забезпечення Військової частини НОМЕР_1 .
Згідно з п. 6.3 Положення командир Військової частини НОМЕР_1 відповідає за організацію своєчасного та правильного оформлення та подання до фінансово-економічної служби Військової частини НОМЕР_3 документів, необхідних для здійснення фінансового забезпечення, ведення бухгалтерського обліку, нарахування грошового забезпечення військовослужбовцям та заробітної плати працівникам.
Листом від 12 вересня 2022 року № 1399 Військова частина НОМЕР_3 довела Військовій частині НОМЕР_1 згадане вище Положення та просила організувати та забезпечити своєчасне оформлення та подання до фінансово-економічної служби Військової частини НОМЕР_3 усіх документів, необхідних для здійснення належного фінансового забезпечення Військової частини НОМЕР_1 .
Згідно з письмовими поясненнями Військової частини НОМЕР_3 від 08 серпня 2024 року №5328 в період з 01 липня 2022 року по 10 листопада 2022 року нарахування грошового забезпечення військовослужбовцям Військової частини НОМЕР_1 здійснювалось службовими особами фінансово-економічної служби Військової частини НОМЕР_1 , які щомісячно надавали до Військової частини НОМЕР_3 розрахунково-платіжні відомості та відповідні накази командира Військової частини НОМЕР_1 .
На підставі вказаних документів службові особи фінансово-економічної служби Військової частини НОМЕР_3 здійснювали виплату належного грошового забезпечення військовослужбовцям Військової частини НОМЕР_1 , у тому числі і ОСОБА_1 .
З урахуванням наведеного, суд дійшов до висновку, що Військова частина НОМЕР_1 в період з 04 січня 2019 року по 07 березня 2022 року перебувала на власному фінансовому забезпеченні; з 08 березня 2022 року по 30 червня 2022 року знаходилась на фінансовому забезпеченні Військової частини НОМЕР_2 ; з 01 липня 2022 року по 10 листопада 2022 року знаходилась на фінансовому забезпеченні Військової частини НОМЕР_3 .
Аналіз наведених вище письмових доказів (листів, розпорядчих актів та пояснень, а також документів про нарахування і виплату грошового забезпечення позивачу) зумовлює висновок про те, що, незважаючи на перебуванні на фінансовому забезпеченні інших військових частин, впродовж всього спірного періоду, тобто з 04 січня 2019 року по 10 листопада 2022 року нарахування грошового забезпечення військовослужбовцям Військової частини НОМЕР_1 , в тому числі ОСОБА_1 , проводила фінансово-економічна служба Військової частини НОМЕР_1 .
Твердження відповідача 1 про те, що в період з 08 березня 2022 року по 30 червня 2022 року нарахування грошового забезпечення військовослужбовцям Військової частини НОМЕР_1 проводила Військова частина НОМЕР_2 , а в період з 01 липня 2022 року по 10 листопада 2022 року - Військова частина НОМЕР_3 , не підтверджено будь-якими доказами.
Виплату грошового забезпечення позивачу - військовослужбовцю Військової частини НОМЕР_1 в період з 04 січня 2019 по 07 березня 2022 року проводила Військова частина НОМЕР_1 , в період з 08 березня 2022 року по 30 червня 2022 року - Військова частина НОМЕР_2 , в період з 01 липня 2022 року по 10 листопада 2022 року - Військова частина НОМЕР_3 .
Будь-які інші докази щодо предмета доказування учасники справи не надали.
Щодо основних позовних вимог зазначених позивачем у його позовній заяві, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до п. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 5 ст. 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Частиною 4 ст. 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон № 2011) передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова КМУ № 704) затверджені, зокрема, тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1, а також схема тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
Пунктом 2 Постанови КМУ № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Пунктом 4 Постанови КМУ № 704 (в первинній редакції) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови КМУ № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема, посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим особам» (далі Постанова КМУ № 103), п. 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, в Постанові КМУ № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Постанова КМУ № 103 набрала чинності 24 лютого 2018 року.
Проте, зміст приміток до додатків 1 та 14 Постанови КМУ № 704 не був приведений у відповідність з нормою п. 4 цієї ж постанови.
Згідно з п. 4 Постановою КМУ № 704 в редакції Постанови КМУ № 103, розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.
Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18, визнано протиправним та скасовано п. 6 Постанови КМУ № 103, яким, зокрема, були внесені зміни до в п. 4 Постанови КМУ № 704.
Отже, зміни до п. 4 Постанови КМУ № 704, внесені п. 6 Постанови КМУ № 103, з 29 січня 2020 року не підлягають застосуванню.
Таким чином, відповідно до п. 4 Постанови КМУ № 704 в редакції, яка діяла до внесення змін п. 6 Постанови КМУ № 103, та вимог п. 1 Приміток до додатку 1 та Примітки до додатку 14 до Постанови КМУ № 704 розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями з 29 січня 2020 року мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Закон України від 05 жовтня 2000 року № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі Закон № 2017) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями ст. 1 якого державні соціальні стандарти це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.
Базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти (ст. 6 Закону № 2017).
Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
При цьому, згідно з ч. 2 ст. 92 Конституції України виключно законами України встановлюються, Державний бюджет України і бюджетна система України (п. 1) та порядок встановлення державних стандартів (п. 3).
Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів (окладів за військове (спеціальне) звання) із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.
При цьому, п. 8 Прикінцевих положень Закону України від 23 листопада 2018 року № 2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.
У свою чергу, Закон України від 14 листопада 2019 року № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (далі - Закон № 294) та Закон України від 15 грудня 2020 року № 1082-ІХ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» (далі - Закон № 1082), Закон України від 2 грудня 2021 року №1928-IX «Про державний бюджет України на 2022 рік» (далі Закон №1928) - таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року, на 2020, 2021 та 2022 роки, відповідно, не містять.
Тобто, положення п. 4 Постанови КМУ № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військове (спеціальне) звання, розрахованих згідно з Постановою КМУ № 704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року до 01 січня 2020 року набрання чинності Законом № 294 не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.
У справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00) Європейський суд з прав людини наголосив, що в межах свободи дій держави перебуває право визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідних для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23). Тобто коли соціальна чи інша подібна виплата закріплена законом, вона має виплачуватися на основі чітких і об'єктивних критеріїв, і якщо людина очевидно підходить під ці критерії - це породжує у такої людини виправдане очікування в розумінні статті 1 Першого протоколу.
Відповідно до ст. 7 КАС України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12 березня 2019 року у справі № 913/204/18, від 10 березня 2020 року у справі № 160/1088/19).
Отже, з огляду на визначені в ч. 3 ст. 7 КАС України правила, а також враховуючи на те, що з 01 січня 2020 року положення п. 4 Постанови КМУ № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів та окладів за військове (спеціальне) звання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню п. 4 Постанови КМУ № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу Закону № 294, із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Верховний Суд в постанові від 02 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21 навів такі висновки: з 01 січня 2020 року положення п. 4 Постанови КМУ № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою КМУ № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова величина для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів; встановлене положеннями п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою КМУ № 704, жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
Аналогічний висновок наведений Верховним Судом в постановах від 19 жовтня 2022 року у справі № 400/6214/21, від 28 лютого 2023 року у справі № 380/18850/21.
При цьому, під час розгляду справи № 380/18850/21 Верховний Суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції про необхідність застосування до спірних правовідносин з 29 січня 2020 року (дати набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18) положень п. 4 Постанови № 704 в редакції до 24 лютого 2018 року, тобто в редакції, яка була чинна до набрання законної сили Постановою КМУ № 103.
Судом встановлено, що також підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про грошове забезпечення позивача, а також не заперечується відповідачем 1 по справі, про що він зазначає у своєму відзиві щодо: «Таким чином, згідно з Постановою КМУ № 704 (в редакції Постанови КМУ № 103) розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.».
Також судом вже зазначалось по справі, що Військовою частиною НОМЕР_1 на виконання вимоги ухвали суду по справі №200/3653/24 від 10.06.2024 була надана довідка №740/83/4233 від 17.06.2024, в якій зазначено, що для нарахування грошового забезпечення у період з 2019 по 2022 роки приймався прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений на 01 січня 2018 року, а саме 1762,00 грн.
Тобто, вищенаведеним підтверджується той факт, що при обчисленні посадового окладу та окладу за військове звання відповідач застосовував розмір - 1762 гривні (прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року).
Суд зауважує, що статтею 7 Закону України від 14.11.2019 року № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» передбачено, що станом на 01.01.2020 прожитковий мінімум на одну працездатну особу дорівнює 2102,00 грн.
Статтею 7 Закону України від 15.12.2020 року № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлено, що станом на 01.01.2021 прожитковий мінімум на одну працездатну особу дорівнює 2270,00 грн.
Статтею 7 Закону України від 2 грудня 2021 року № 1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік» встановлено, що станом на 01.01.2022 прожитковий мінімум на одну працездатну особу дорівнює 2481,00 грн.
Суд зауважує, що слід також врахувати, що неправильне обчислення посадового окладу та окладу за військове звання призвело до неправильного нарахування інших складових грошового забезпечення (щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення), розмір яких визначається з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим званням.
Стосовно періоду зазначеного позивачем у його позовних вимогах, а саме з 01.01.2019 по 10.11.2022 визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати позивачу сум складових грошового забезпечення за період проходження ним служби всупереч чинної редакції пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», згідно якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 за 2019-2022 роки та як похідна вимога зобов'язати військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити позивачу за період проходження військової служби з 01.01.2019 до 10.11.2022 року всі суми, що не було виплачено через помилкові нарахування, всі складові щомісячного грошового забезпечення, на підставі чинної редакції пункту 4 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України №704 згідно якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 - за 2019-2022 роки, суд зазначає наступне.
Суд зауважує, що з 29.01.2020 була відновлена дія такої величини обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року на відміну від попереднього правила обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімумом для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018.
З наведеного випливає, що 29.01.2020 настала подія підвищення розміру грошового забезпечення військовослужбовця за складовими: оклад за посадою та оклад за військовим званням за рахунок виникнення у суб'єкта владних повноважень - органу фінансового забезпечення обов'язку обраховувати ці показники із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, тобто в даному випадку станом на 01.01.2020, на 01.01.2021 та на 01.01.2022, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.
Щодо застосування як розрахункової величини - «але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року», Верховний Суд зазначив у своїй постанові по справі №440/6017/21 від 02.08.2022, що: - «…встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.».
З урахуванням вищенаведеного, позовні вимоги позивача в частині визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 у період з 01.01.2019 по 28.01.2020 щодо не нарахування та не виплати позивачу сум складових грошового забезпечення за період проходження ним служби всупереч чинної редакції п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», згідно якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 та як похідна вимога зобов'язати військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити позивачу за період проходження військової служби з 01.01.2019 до 28.01.2020 року всі суми, що не було виплачено через помилкові нарахування, всі складові щомісячного грошового забезпечення, на підставі чинної редакції пункту 4 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України №704 згідно якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 - задоволенню не підлягають.
Щодо зазначеного Військовою частиною НОМЕР_1 стосовно пропущеного строку звернення позивача з даними позовними вимогами, суд зауважує, що питання строку звернення вже було вирішено та належним чином відображено в ухвалі Донецького окружного адміністративного суду по справі №200/3653/24 від 10.06.2024.
Відповідно до приписів ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Таким чином, з урахуванням викладеного та з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати грошового забезпечення позивачу за період проходження служби з 29.01.2020 по 10 листопада 2022 року (включно), а також інших додаткових виплат за вказаний період, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року на відповідні тарифні коефіцієнти згідно із додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та як похідна вимога зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити позивачу перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 по 10 листопада 2022 року (включно), а також виплачених за вказаний період інших додаткових виплат, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно із додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та провести їх виплату, з урахуванням раніше вже виплачених сум.
Згідно з частиною п'ятою статті 55 Конституції України, кожному гарантується захист своїх прав, свобод та інтересів від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.
Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Враховуючи, що позивач відповідно до приписів ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільняється від сплати судового збору, судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 255, 257-263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) до відповідача 1: Військової частини НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ: НОМЕР_7 ), до відповідача 2: Військової частини НОМЕР_2 (адреса: АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ: НОМЕР_8 ), до відповідача 3: Військової частини НОМЕР_3 (адреса: АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ: НОМЕР_9 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_7 ) щодо не нарахування та не виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) за період проходження служби з 29.01.2020 по 10 листопада 2022 року (включно), а також інших додаткових виплат за вказаний період, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року на відповідні тарифні коефіцієнти згідно із додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_7 ) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 по 10 листопада 2022 року (включно), а також виплачених за вказаний період інших додаткових виплат, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно із додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та провести їх виплату, з урахуванням раніше вже виплачених сум.
В решті позовних вимог відмовити.
Повний текст рішення складено та підписано 25 вересня 2024 року.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.О. Голошивець