24 вересня 2024 рокуСправа №160/15104/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Ніколайчук С.В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відділення поліції № 1 Дніпровського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (49083, м. Дніпро, вул. Новоселівська, 17) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії
11 червня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділення поліції № 1 Дніпровського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, у якій просить:
- визнати протиправним рішення Відділу поліції № 1 районного управління поліції Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області про відмову виключення даних, внесених стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до інформаційно-комунікаційної системи “Інформаційний портал Національної поліції України», на підставі звернення ІНФОРМАЦІЯ_2 від 25.03.2024 року № 7335 про порушення останнім законодавства про мобілізацію;
- зобов'язати уповноважених осіб Відділу поліції № 1 районного управління поліції Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області виключити дані, внесені стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до інформаційно-комунікаційної системи “Інформаційний портал Національної поліції України», на підставі звернення ІНФОРМАЦІЯ_2 від 25.03.2024 року № 7335 про порушення останнім законодавства про мобілізацію.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що внесення персональних даних ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до системи ІПНП за зверненням ІНФОРМАЦІЯ_2 від 25.03.2024 року № 7335 є незаконним і таким, що порушує Конституцію України та низку Законів України. Позиція стосовно встановлення факту порушень особами законодавства про мобілізацію щонайменше постановами уповноваженого органу військового управління може бути підставою звернення до правоохоронних органів для внесення даних до інформаційних систем з посиланнями на порушення мобілізаційного законодавства. Будь-яких протоколів та як наслідок постанов за ст. 210, 210-1 КУпАП стосовно позивача не складалось уповноваженими представниками ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому у ВП № 1 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області не було підстав вносити відомості до системи ІПНП стосовно громадянина ОСОБА_1 за порушенням ним законодавства про оборону, мобілізацію та мобілізаційну підготовку.
Ухвалою від 24 червня 2024 року суд відкрив провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.
Зазначеною ухвалою суд надав відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі.
Позовна заява та копія ухвали від 24.06.2024 отримані відповідачем, що рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.
Відповідачем, на виконання ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, не надіслано до суду відзиву на позовну заяву та не повідомлено про поважність причин ненадання відзиву.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши аргументи представників сторін у судових засіданнях, суд встановив такі обставини.
Рапортом начальника відділення військового обліку та бронювання сержантів і солдат запасу майора ОСОБА_2 від 05.03.2024 року на ім'я начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомлено, що при відпрацюванні картотеки військовозобов'язаних сержантів і солдат запасу було виявлено, що гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не проходив медичний огляд військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 (надалі - ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та не звіряв власних персональних даних з обліковими даними АНД ІНФОРМАЦІЯ_3 більше п'яти років, що є порушенням Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (Додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487). З урахуванням вищевикладеного в діях/бездіяльності військовозобов'язаного ОСОБА_1 вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210 КУпАП (порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку).
Т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 направлено звернення до начальника відділення поліції №1 Дніпровського районного управління поліції ГУНП у Дніпропетровській області щодо доставлення громадян, які вчинили адміністративні правопорушення за статтею (статтями) 210, до ІНФОРМАЦІЯ_2 для складення протоколів про адміністративні правопорушення від 22.03.2024 року № 2888.
У цьому зверненні зазначено, що відповідно до статті 259 Кодексу України про адміністративні правопорушення просимо розшукати та доставити до ІНФОРМАЦІЯ_2 громадян, які порушили законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, встановлені правила військового обліку, для складення протоколів про адміністративні правопорушення, а саме ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ).
Вказане звернення разом з рапортом від 05.03.2024 року зареєстроване у ВП №1 Дніпровського районного управління поліції ГУНП у Дніпропетровській області за № 7335 від 25.03.2024 року.
Для з'ясування підстав звернення ІНФОРМАЦІЯ_2 до поліції з заявою про порушення ОСОБА_1 законодавства про мобілізацію, представник ОСОБА_1 підготував адвокатський запит про надання інформації від 16.04.2024 року.
На цей адвокатський запит начальник ВП №1 Дніпровського районного управління поліції ГУНП у Дніпропетровській області надав відповідь від 01.05.2024 року за № 431/3475, відповідно до змісту якої станом на 25.03.2024 за даними системи ІПНП наявне звернення ІНФОРМАЦІЯ_4 , щодо порушення гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Звернення зареєстровано за № 7335 від 25.03.2024, та внесено до ІПНП відділом поліції № 1 районного управлінням поліції Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області. За результатами розгляду рішення прийнято відповідно до Закону України “Про звернення громадян».
Крім того у своїй відповіді, ВП № 1 районного управління поліції Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області повідомив, що згідно пункту 7 розділу І Інструкції з формування та ведення інформаційної підсистеми “Єдиний облік» (далі - ІП ЄО) інформаційно-комунікаційної системи “Інформаційний портал Національної поліції України» затвердженої Наказом Міністерства Внутрішніх справ України від 14,06.2019 № 508, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 04 липня 2019 року за №739/33710 облік об'єктів в ІП “ЄО» ведеться за такими категоріями: заяви і повідомлення про кримінальні правопорушення та інші події; учасники кримінального правопорушення та іншої події; речі, документи та майно, пов'язані з учиненням правопорушення та іншою подією. Також відповідно пункту 2 розділу II цієї інструкції - підставами для внесення відомостей до ІП “ЄО» є заява чи повідомлення про кримінальне правопорушення та іншу подію, рапорт поліцейського про самостійно виявлені обставини, що свідчать про кримінальні правопорушення, що надійшли до органу (підрозділу) поліції.
За даними системи ІПНП гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у державному розшуку станом на 25.04.2024, не перебуває. Ніяких відомостей до ЄРДР не вносилось.
Підстави для видалення персональних даних гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що містяться в інформаційних ресурсах Національної поліції, відсутні.
Представник ОСОБА_1 направив запит від 07.05.2024 року до ВП № 1 Дніпровського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області з вимоги видалити з ІПНП дані стосовно ОСОБА_1 .
Відповідачем надано відповідь від 20.05.2024 року за № 431/3877 про відсутність підстав для виключення даних, внесених стосовно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 до системи ІПНП на підставі звернення ІНФОРМАЦІЯ_2 від 25.03.2024 року № 7335.
Позивач вважає, що звернення ІНФОРМАЦІЯ_2 від 25.03.2024 року №7335 не може бути підставою для внесення даних стосовно ОСОБА_1 в систему ІПНП, оскільки для цього потрібно встановлення факту адміністративного правопорушення, що передбачено ст. ст. 210, 210-1 КУпАП.
На погодившись з рішенням Відділу поліції № 1 Дніпровського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладеним в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діють на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України “Про Національну поліцію» Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Статтею 2 Закону України “Про Національну поліцію» встановлено, що завдання поліції
1. Завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах:
1) забезпечення публічної безпеки і порядку;
2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави;
3) протидії злочинності;
4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
У своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами (ч. ст. 3 Закону України “Про Національну поліцію»).
Згідно із ст. 5 Закону України “Про Національну поліцію» поліція у процесі своєї діяльності взаємодіє з органами правопорядку та іншими органами державної влади, а також органами місцевого самоврядування відповідно до закону та інших нормативно-правових актів.
Поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (ч. 1 ст. 8 Закону України “Про Національну поліцію»).
Відповідно до п. 9 ст. 23 Закону України “Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: доставляє у випадках і порядку, визначених законом, затриманих осіб, підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення, та осіб, які вчинили адміністративне правопорушення.
Частиною 3 статті 38 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» органи Національної поліції України у встановленому законом порядку зобов'язані за зверненнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України доставити до таких територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно із абз. 2 п. 56 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 Національна поліція за зверненням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ (додаток 20), яке може надсилатися в електронному вигляді засобами інформаційної взаємодії, здійснює адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення, до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому ця особа перебуває (повинна перебувати) на військовому обліку (абз. 15 п. 79Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487).
Наказом Міністерства внутрішніх справ України 03.08.2017 № 676, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 серпня 2017 р. за № 1059/30927, затверджено Положення про інформаційно-комунікаційну систему “Інформаційний портал Національної поліції України».
Відповідно до пунктів 1, 2 розділу 1 цього Положення це Положення визначає основні завдання, призначення, суб'єктів та структуру інформаційно-комунікаційної системи “Інформаційний портал Національної поліції України», а також умови її функціонування.
Інформаційно-комунікаційна система “Інформаційний портал Національної поліції України» (далі - система ІПНП) - сукупність технічних і програмних засобів, призначених для обробки відомостей, що утворюються у процесі діяльності Національної поліції України та її інформаційно-аналітичного забезпечення. Система ІПНП є функціональною підсистемою єдиної інформаційної системи МВС (далі - ЄІС МВС).
Згідно із п. 3 додатку № 1 до Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 08 лютого 2019 року № 100, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05 березня 2019 року за № 222/33194 (пункт 4 розділу I) уповноважена службова особа органу (підрозділу) поліції після отримання заяви чи повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення та іншу подію або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, зобов'язана внести відповідні відомості до інформаційно-комунікаційної системи “Інформаційний портал Національної поліції України», а за відсутності технічних можливостей - до журналу єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події.
Як видно з матеріалів справи та зазначалося вище, т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 направила звернення до начальника відділення поліції №1 Дніпровського районного управління поліції ГУНП у Дніпропетровській області щодо доставлення громадян, які вчинили адміністративні правопорушення за статтею (статтями) 210, до ІНФОРМАЦІЯ_2 для складення протоколів про адміністративні правопорушення від 22.03.2024 року № 2888.
Вказане звернення разом з рапортом від 05.03.2024 року зареєстроване у ВП №1 Дніпровського районного управління поліції ГУНП у Дніпропетровській області за № 7335 від 25.03.2024 року.
Відповідно до пункту 7 розділу 1 Інструкції з формування та ведення інформаційної підсистеми “Єдиний облік» інформаційно-комунікаційної системи “Інформаційний портал Національної поліції України», затвердженої Наказом Міністерства Внутрішніх справ України від 14.06.2019 № 508, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 04 липня 2019 року за №739/33710, облік об'єктів в ІП “ЄО» ведеться за такими категоріями: заяви і повідомлення про кримінальні правопорушення та інші події; учасники кримінального правопорушення та іншої події; речі, документи та майно, пов'язані з учиненням правопорушення та іншою подією.
Згідно із пункту 2 розділу II цієї інструкції підставами для внесення відомостей до ІП “ЄО» є заява чи повідомлення про кримінальне правопорушення та іншу подію, рапорт поліцейського про самостійно виявлені обставини, що свідчать про кримінальні правопорушення, що надійшли до органу (підрозділу) поліції.
Враховуючи вищезазначені норми законодавства, відповідач зобов'язаний був внести до інформаційно-комунікаційної системи “Інформаційний портал Національної поліції України» дані відносно позивача про порушення останнім законодавства про мобілізацію на підставі звернення ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого 25.03.2024 року за № 7335.
Наведене доводить, що відповідач правомірно вніс дані до інформаційно-комунікаційної системи “Інформаційний портал Національної поліції України» відносно позивача щодо порушення останнім законодавства про мобілізацію на підставі звернення ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого 25.03.2024 року за № 7335.
Стосовно виключення зазначених даних з інформаційно-комунікаційної системи “Інформаційний портал Національної поліції України», суд вказує на таке.
Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону України “Про Національну поліцію» діяльність поліції, пов'язана із захистом і обробкою персональних даних, здійснюється на підставах, визначених Конституцією України, Законом України "Про захист персональних даних", іншими законами України.
Частиною 5 статті 6 Закону України "Про захист персональних даних" обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.
Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про захист персональних даних" підставами для обробки персональних даних є необхідність виконання обов'язку володільця персональних даних, який передбачений законом.
Отже згода такого суб'єкта персональних даних на їх обробку не потрібна.
Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 8 Закону України "Про захист персональних даних" суб'єкт персональних даних має право пред'являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними.
Частиною 2 статті 15 Закону України "Про захист персональних даних" персональні дані підлягають видаленню або знищенню у разі:
1) закінчення строку зберігання даних, визначеного згодою суб'єкта персональних даних на обробку цих даних або законом;
2) припинення правовідносин між суб'єктом персональних даних та володільцем чи розпорядником, якщо інше не передбачено законом;
3) видання відповідного припису Уповноваженого або визначених ним посадових осіб секретаріату Уповноваженого;
4) набрання законної сили рішенням суду щодо видалення або знищення персональних даних.
У контексті оцінки решти доводів позовної заяви, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах “Проніна проти України» (пункт 23) та “Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Суд вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Завдання судочинства завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (частина 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до такого завдання:
- адміністративне судочинство спрямоване на захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб;
- зусилля адміністративного суду спрямовані на захист прав, свобод та інтересів вказаних осіб від порушень з боку суб'єкта владних повноважень;
- предметом адміністративного судочинства є публічно-правові відносини, переважно між фізичною чи юридичною особою з одного боку і суб'єктом владних повноважень з іншого.
Таким чином, завдання адміністративного судочинства необхідно розглядати у контексті захисту прав, свобод та інтересів особи у публічно-правових відносинах від порушень з боку публічної адміністрації. Це завдання, насамперед, обумовлене специфікою публічно-правових відносин, яка проявляється у наступних притаманних їм ознаках:
1) обов'язкова участь у цих відносинах суб'єкта, який наділений публічно-владними повноваженнями;
2) підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому суб'єкту владних повноважень;
3) імперативність публічно-правових відносин;
4) домінування публічно-правового інтересу у цих відносинах.
Права, свободи та інтереси, які захищають адміністративні суди, можуть бути різноманітними. Однак, важливо, щоб порушення цих прав, свобод чи інтересів відбулося у публічно-правових відносинах та виходило від суб'єкта владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій.
Частина 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України надає право кожній особі, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси, в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду.
Суд звертає увагу на те, що згідно з вищевказаними нормами права та виходячи із специфіки завдання адміністративного судочинства особа має право звернутись за судовим захистом до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права, свободи чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.
В розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено право особи на судовий захист, відповідно до якого кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.
Таким чином, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.
У цій адміністративній справі, насамперед, підлягає встановленню факт порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача з боку відповідача (внаслідок не вчинення окремих дій).
Суд також звертає увагу на те, що відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України після встановлення права на оскарження рішення суб'єкта владних повноважень (тобто існування порушеного права або можливості його порушення в майбутньому), яке має позивач, перевіряється законність оскаржуваного рішення.
Для цілей цієї адміністративної справи суд також вважає за необхідне звернути увагу на визначення понять “право» та “інтерес».
В контексті завдання адміністративного судочинства мова йде про захист суб'єктивних прав фізичних чи юридичних осіб.
Під суб'єктивним правом суд розуміє міру юридично можливої поведінки, що задовольняє інтереси певної фізичної чи юридичної особи. Право це можливість щодо задоволення відповідних потреб фізичної чи юридичної особи.
В публічно-правових відносинах фізичними та юридичними особами можуть реалізовувати різні за своїм характером права, однак, у випадку їх порушення (невизнання чи оспорення), такі права можуть отримати захист адміністративного суду лише в тому разі, коли їх було порушено в конкретних спірних публічно-правових відносинах і саме суб'єктом владних повноважень при виконанні ним владних управлінських функцій.
Враховуючи вищевикладене, суд зробив висновок, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів через не вчинення відповідачем окремих дій чи прийняттям відповідних рішень.
Натомість, суд встановив, що відповідач, під час внесення даних до інформаційно-комунікаційної системи “Інформаційний портал Національної поліції України» відносно позивача щодо порушення останнім законодавства про мобілізацію на підставі звернення ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого 25.03.2024 року за № 7335, діяв в межах дискреційних повноважень та такі дії відповідача є його службовою діяльністю, яка не призвела до порушення прав позивача.
Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи “Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
За приписами ст. 139 КАС України судові витрати у справі не стягуються.
Керуючись статтями 9, 73-77, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відділення поліції № 1 Дніпровського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (49083, м. Дніпро, вул. Новоселівська, 17) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.В. Ніколайчук