23 вересня 2024 р.Справа №160/25386/24
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Тулянцева І.В., розглянувши заяву представника позивача - адвоката Лагоди Олени Анатоліївни про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
20 вересня 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через підсистему “Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не внесення інформації відносно позивача до Єдиного державного реєстру призовників, оформлення військово-облікового документу позивача;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести дані про Позивача до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів, здійснити оформлення та видачу військово-облікового документу Позивачу.
Одночасно із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову в якій позивач просить заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі його посадових осіб вчиняти будь-які дії, пов'язані з мобілізацією та призовом позивача на військову службу по мобілізації, зокрема затримання, утримання, видача повісток, мобілізаційних розпоряджень, переміщення особи до навчальних центрів тощо, до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі щодо оскарження бездіяльності відповідача.
Заява обґрунтована тим, що 06.08.2024 року позивач прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_3 ) разом із документами, необхідними для внесення змін (уточнень) в облікові дані Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів та оформлення військово-облікового документу. Так, позивачем було надано копії наступних документів: паспорту, довідки РНОКПП, довідки внутрішньо-переміщеної особи, картки після проходження ВЛК, а також військово-облікового документу, та в той же день йому видали повістку, в якій зазначено, з'явитись ОСОБА_1 07.08.2024 року протягом 8 годин до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Проте, позивач не зміг прибути 07.08.2024 року по повістці, через хворобу, та замість нього прибула його дружина, разом з медичними документами ОСОБА_1 , щоб повідомити про причини його неявки за повісткою. Однак, працівниками ІНФОРМАЦІЯ_4 дружині позивача повідомили, що його буде мобілізовано, як тільки він з'явиться особисто. Позивач вказує, що на даний час він не має військово-облікового документу, а в додатку Резерв наявна інформація що він не на обліку, що унеможливлює включення його бронювання підприємством, а також створює підстави для застосування до позивача заходів впливу, передбачених ст. 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» і він в будь-який момент може бути примусово доставлений до органів ІНФОРМАЦІЯ_3 та мобілізований. Таким чином, якщо позивача буде призвано на військову службу під час мобілізації в особливий період, він набуде нового юридичного статусу військовослужбовця, що унеможливить реалізацію права на відстрочку на підставі бронювання, а також унеможливить виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь, як позивача, оскільки надання відстрочки/бронювання від призову на військову службу під час мобілізації особі, яка вже є військовослужбовцем, є неможливим.
Суд розглянувши заяву про забезпечення позову зазначає наступне.
Частиною 1 ст.150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до ч.2 ст.150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Види забезпечення позову визначені статтею 151 КАС України.
Так, згідно ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Загальні вимоги до форми та змісту заяви про забезпечення позову визначені у статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Водночас, згідно з ч. 2 ст. 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Таким чином, забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову. Для задоволення судом поданої позивачем заяви про забезпечення адміністративного позову останній має довести, що невжиття обраних заходів призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною 2 статті 150 КАС України.
Аналіз змісту вказаних норм свідчить про те, що обов'язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов'язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі, з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Доводи позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову суд оцінює з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших осіб, які беруть участь в справі; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у випадку невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таким заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового розгляду.
Як слідує із прохальної частини позовної заяви та із поданої заяви про забезпечення позову, предметом спору в межах даного адміністративного позову є - протиправна бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не внесення інформації відносно ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів, та не оформлення військово-облікового документу.
При цьому, обґрунтовуючи необхідність забезпечення адміністративного позову, представник позивача зазначає, що якщо заявника буде призвано на військову службу під час мобілізації в особливий період, він набуде нового юридичного статусу військовослужбовця, що унеможливить реалізацію права на відстрочку на підставі бронювання, а також унеможливить виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача, оскільки надання відстрочки/бронювання від призову на військову службу під час мобілізації особі, яка вже є військовослужбовцем, є неможливим.
Таким чином, на думку представника позивача доведено, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Суд зазначає, що правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу", частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Частиною 3 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" передбачено, що військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154, передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативна-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
За приписами ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», зокрема, громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Процедуру оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення; організацію медичного огляду військовозобов'язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби; процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначає Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 ( далі - Порядок №560 ).
Відповідно до підпункту 1 пункту 27 Порядку №560, під час мобілізації громадяни викликаються до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів з метою:
взяття на військовий облік;
проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби;
уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки);
призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.
В свою чергу, згідно з приписами пунктів 28, 29 вказаного Порядку, виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки. У повістці зазначаються: прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності) і дата народження громадянина, якому адресована повістка; найменування районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіонального органу СБУ, що видав повістку; мета виклику до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ; місце, день і час явки за викликом; підпис (кваліфікований електронний підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку, дата підпису; реєстраційний номер повістки; роз'яснення про наслідки неявки і про обов'язок повідомити про причини неявки.
Судом встановлено, що згідно з наявною у матеріалах заяви про забезпечення позову копією повістки, заявнику наказано з'явитись 07.08.2024 протягом 8 год. з моменту вручення повістки за адресою: АДРЕСА_1 , тобто у повістці не зазначено про відправку заявника до конкретної військової частини або іншого військового формування для подальшого проходження військової служби за мобілізацією, а лише наказано з'явитись у визначені місце та час.
До того ж, на момент отримання та реєстрації канцелярією суду позовної заяви та заяви про забезпечення позову (20.09.2024) вищевказана повістка вже вичерпала свою дію.
У заяві про забезпечення позову представником позивача вказано, що однією із причин неявки ОСОБА_1 по повістці 07.08.2024 року, є його хвороба, про що свідчить копія електронного направлення №5268-0435-8307-5750 від 07.08.2024 року згідно якого ОСОБА_1 було призначено планову консультацію невролога, однак, заявником не надано до заяви доказів того, що позивач дійсно 07.08.2024 року проходив консультацію у невролога та у нього є висновок лікаря після даного обстеження.
Крім того, до заяви про забезпечення позову не додано належних доказів, які б свідчили про вчинення відповідачем (або іншим територіальним центром комплектування та соціальної підтримки) дій щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації (відправка до військової частини або іншого військового формування на військову службу за мобілізацією) та, відповідно, вказували б на необхідність вирішення судом питання про вжиття заходів забезпечення позову, а повістка, якою йому було наказано з'явитись 07.08.2024 протягом 8 год. з моменту вручення повістки за адресою: АДРЕСА_1 , не створює для заявника таких негативних наслідків.
Таким чином, суд констатує, що обґрунтування заяви про забезпечення адміністративного позову та долучені докази не дозволяють дійти переконливого висновку про існування обставин, які згідно з положеннями ст. 150 КАС України є підставою для забезпечення позову, оскільки позивачем не наведено належних та достатніх доводів в підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких звернулись до суду, та не надано на підтвердження цього відповідних доказів.
Інших підстав для вжиття заходів забезпечення позову в поданій заяві позивачем не зазначено.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що подана позивачем заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 150, 151, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви представника позивача - адвоката Лагоди Олени Анатоліївни про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Копію ухвали направити заявнику.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.В. Тулянцева