24 вересня 2024 року ЛуцькСправа № 140/5716/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Мачульського В.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - В/Ч НОМЕР_1 , відповідач) в якому просить:
1. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати, додаткової винагороди у розрахунку 100 000 гривень (що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168) пропорційно часу участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, за періоди з 01.08.2023 року по 21.09.2023 року та з 22.09.2023 року по 20.11.2023 року, за вирахуванням раніше здійснених виплат додаткової винагороди;
2. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити усі необхідні заходи щодо проведення перерахунку та виплату ОСОБА_1 , додаткової винагороди у розрахунку 100 000 гривень (що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168) пропорційно часу участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, за періоди з 01.08.2023 року по 21.09.2023 року та з 22.09.2023 року по 20.11.2023 року, за вирахуванням раніше здійснених виплат додаткової винагороди;
3. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати, одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2024 рік в розмірі місячного грошового забезпечення;
4. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 провести нарахування та виплату, ОСОБА_1 , одноразову грошової допомогу на оздоровлення за 2024 рік в розмірі місячного грошового забезпечення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходить військову службу на посаді офіцера групи цивільно-військового співробітництва штабу у В/Ч НОМЕР_1 .
Відповідно до Наказів Головнокомандувача Збройних Сил України за №№ 183 від 01.07.2023, №210 від 01.08.2023, №247 від 01.09.2023, №273 від 01.10.2023, №301 від 01.11.2023, №341 від 01.12.2023 «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій, Кіндрашівська сільська територіальна громада Куп'янського району Харківської області (до якої з 12.06.2020 входить і с. Нечволодівка) визначено районом ведення воєнних (бойових) дій.
Протягом тривалого часу позивач приймав участь у заходах з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, а тому мав право на отримання збільшеної додаткової винагороди до 100 000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», яку отримував по січень 2023 року включно.
За періоди перебування у населеному пункті Нечволодівка, Куп'янського району, а саме з 18.06.2023 по 15.07.2023 та з 18.07.2023 по 31.07.2023, позивачу було нараховано та здійснено виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
25.04.2024 позивач звернуся до відповідача із заяву про перерахунок та виплату додаткової винагороди у розрахунку 100 000 гривень пропорційно часу участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, за періоди з 01.08.2023 по 21.09.2023 та з 22.09.2023 по 20.11.2023 за вирахуванням раніше здійснених виплат додаткової винагороди, проте відповідач відмовив у задоволенні заяви.
Крім того, 13.03.2024 позивач звернувся до В/Ч НОМЕР_1 із заявою з вимогою роз'яснити, чи було здійснено нарахування та виплата одноразової грошової допомоги на оздоровлення, та, у разі невиплати, - нарахувати та здійснити таку виплату.
Однак, відповідач листом від 20.03.2024 повідомив позивача, що не нараховано та не виплачено одноразову грошову допомогу на оздоровлення у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не набув права на отримання щорічної основної відпустки.
Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання та виклику сторін.
У відзиві на позов відповідач позовні вимоги не визнав. В обґрунтування своєї позиції вказав, що виплата додаткової винагороди лейтенанту ОСОБА_1 здійснювалась на підставі рапорту начальника відділення персоналу, у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в бойових діях та заходах необхідних для забезпечення оборони України. Цей факт підтверджується картками особового рахунку лейтенанта ОСОБА_1 за 2023-2024 роки (картки особового рахунку за 2023-2024 роки додаються - додаток №4, №5). Згідно картки особового рахунку Позивача за 2023 рік, йому нараховувалась і виплачувалась додаткова винагорода в розмірі збільшеному до 100 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в бойових діях або заходах, необхідних для забезпечення оборони України.
Не заперечує, що позивач дійсно звертався із заявою до відповідача про нарахування та виплату йому додаткової винагороди в розмірі збільшеному до 100 000 гривень, відповідно до Постанови №168, на що 11.05.2024 за вихідним №347/фс ОСОБА_1 було надано відповідь, в якій вказано: «Стосовно виплати додаткової винагороди за серпень 2023 року та вересень 2023 року в непоновному, на його думку, розмірі. Позивачу у цій відповіді було роз'яснено які саме суми додаткової винагороди йому нараховувались і на яких підставах.
Також зазначає, що довідка про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України є документом, яку позивач надає як доказ у справі, видається ж підстава для надання особі статусу учасника бойових дій. Але не може бути достатнім доказом того, що весь період, вказаний в ній, позивач брав участь саме в бойових діях або заходах.
Накази командира військової частини НОМЕР_1 про виплату додаткової винагороди містять в собі періоди, за які позивачу нараховували додаткову винагороду і підстави таких нарахувань - рапорти начальника відділення персоналу.
Просить також врахувати, що до моменту звільнення з військової служби, ОСОБА_1 не звертався з рапортом до фінансового відділу чи до інших посадових осіб військової частини НОМЕР_1 про виплату йому додаткової грошової винагороди в розмірі збільшеному до 100 000 гривень за вказані періоди перебування в зоні бойових дій, з 01.08.2023 по 21.09.2023 та з 22.09.2023 по 20.11.2023.
З огляду на все вищевказане, з боку В/Ч НОМЕР_1 немає протиправної бездіяльності, оскільки всі суми додаткової винагороди були нараховані і виплачені позивачу на підставі наказів командира В/Ч НОМЕР_1 в розмірі збільшеному до 100 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в бойових діях або заходах, необхідних для забезпечення оборони України, відповідно до Наказу №260 та Постанови №168.
Щодо вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання відповідача провести нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2024 рік в розмірі місячного грошового забезпечення, зазначив таке.
Військовослужбовцям, звільненим з військової служби, які мали право на грошову допомогу для оздоровлення та не отримали її протягом року, виплата цієї допомоги здійснюється на підставі наказу командира військової частини про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, в якому оголошується про її виплату.
Відповідно до абзацу шостого пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, накази про звільнення яких підписано в минулому ропі, але не виключеним із списків військової частини, відпустки за період служби в поточному роді не надаються.
Таким чином, відповідно до вищевказаного пункту Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», право на отримання відпустки наступає за умови проходження служби терміном 1 місяць з початку календарного року (тобто за умови закриття періоду служби протягом січня 2024 року).
В даному випадку початком військової служби враховується наступний календарний рік, тобто 2024 рік.
Відповідно до наказу командира В/Ч НОМЕР_1 №17 від 16.01.2024, лейтенанта за призовом по мобілізації ОСОБА_1 , офіцера групи цивільно-військового співробітництва штабу, звільненого наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) від 30.12. 2023 року №807 з військової служби у запас згідно підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) - у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи II групи), з 16.01.2024 виключити із списків особового складу частини, з усіх видів забезпечення і направити для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Виходячи з вищевказаного, у зв'язку з тим, що на момент звільнення з військової служби право на отримання щорічної основної відпустки не настало, ОСОБА_1 не набув права на отримання одноразової грошової допомоги для оздоровлення за 2024 рік.
З врахуванням наведеного, представник відповідача просив відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Інших заяв по суті справи від сторін не надходило, сторони скористались своїм правом щодо подачі заяв по суті справи.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення частково з наступних мотивів та підстав.
Судом встановлено, що згідно з витягу з наказу командира В/Ч НОМЕР_1 (по строковій частині) від 25.04.2023 №120 молодшого лейтенанта ОСОБА_1 призначеного наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » №270 від 22.04.2023 на посаду офіцера групи цивільно-військового співробітництва штабу, вважати таким, що з 25.04.2023 справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою (а.с.8).
Згідно витягу із наказу командира В/Ч НОМЕР_1 №17 від 16.01.2024, лейтенанта за призовом по мобілізації ОСОБА_1 , офіцера групи цивільно-військового співробітництва штабу, звільненого наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) від 30.12. 2023 року №807 з військової служби у запас згідно підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) - у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи II групи), з 16.01.2024 виключити із списків особового складу частини, з усіх видів забезпечення і направити для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.55).
Відповідно до довідки В/Ч НОМЕР_1 від 04.04.2024 №7257/А про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України лейтенант ОСОБА_1 дійсно в період з 18.06.2023 по 15.07.2023, з 18.07.2013 по 21.09.2023, з 22.09.2023 по 20.11.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в районах населених пунктів Нечволодівка Куп'янського району Харківської області, підстава: витяги з наказів командира В/Ч НОМЕР_1 від 17.06.2023 №176, від 17.07.2023 №207, від 22.09.2023 №275; витяги з журналів бойових дій В/Ч НОМЕР_1 №169/9/434зм, №185/9/434зм, №197/9/434зм, №235/9/434зм, №270/9/434зм, №284/9/434зм, №295/9/434зм (а.с.18).
25.04.2024 ОСОБА_1 звернувся до В/Ч НОМЕР_1 із заявою про перерахування та виплату, додаткової винагороди у розрахунку 100 000 грн пропорційно часу участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, за періоди з 01.08.2023 року по 21.09.2023 року та з 22.09.2023 року по 20.11.2023 року за вирахуванням раніше здійснених виплат додаткової винагороди.
Листом від 11.05.2024 №347фс В/Ч НОМЕР_1 відмовила в перерахунку, оскільки вищевказана додаткова винагорода передбачена Постановою КМУ №168 виплачувалась позивачу у повному розмірі відповідно до порядку і умов визначених Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (а.с.20-22).
Як слідує з матеріалів справи, 13.03.2024 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою у якій просив зокрема нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу на оздоровлення відповідно до поданого рапорту, або роз'яснити, у письмовому вигляді (із посиланням на чинне законодавство), причини відмови (а.с.23).
Листом від 20.03.2024 №191фс В/Ч НОМЕР_1 повідомила позивача, що на момент звільнення з військової служби право на отримання щорічної основної відпустки не настало, а відтак не набуто і право на отримання одноразової грошової допомоги на оздоровлення.
Позивач вважає, що перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів з 18.06.2023 по 15.07.2023, з 18.07.2013 по 21.09.2023, з 22.09.2023 по 20.11.2023, має право на додаткову винагороду до 100 000 грн пропорційно часу участі у таких заходах відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», а також одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2024 рік в розмірі місячного грошового забезпечення звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
На виконання частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168 (далі - Постанова №168), в редакції Постанови від 20.01.2023 №43, чинної з 21.01.2023, установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), розмір додаткової винагороди може бути збільшений відповідно до умов та розмірів, визначених Міністерством оборони, але не більше ніж до 50000 гривень.
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Згідно з пунктом 2-1 Постанови №168, в редакції Постанови від 20.01.2023 №43, чинної з 21.01.2023, установлено, що керівники відповідних міністерств та державних органів визначають порядок і умови виплати додаткової винагороди, одноразової грошової допомоги, розміри виплати додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, доповнено розділом XXXIV «Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану», згідно з наказом Міністерства оборони №44 від 25.01.2023, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.01.2023 за №177/39233, та який набрав чинності з дня його офіційного опублікування та застосовується з 01.02.2023 (далі - Порядок №260).
Відповідно до пункту 2 розділу XXXIV Порядку №260 на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:
- 100000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), та виконують бойові (спеціальні) завдання (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):
- під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно;
- у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;
- із здійснення польотів у районах ведення воєнних (бойових) дій, ведення повітряного бою;
- у районах ведення воєнних (бойових) дій з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії;
- на території противника (в тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);
- з вогневого ураження повітряних (морських) цілей противника;
- з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту;
- кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);
- у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів;
- з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;
-50 000 гривень - тим, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах);
Перелік цих органів військового управління (управлінь (штабів) угруповань військ (сил)) затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України;
-30000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань):
- у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України, які здійснюють управління діючими угрупованнями військ (сил) (далі - завдання у складі угруповань військ (сил), резерву, пунктів управління);
- з протиповітряного прикриття та наземної оборони об'єктів критичної інфраструктури згідно з бойовими розпорядженнями;
- із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій згідно з бойовими (логістичними) розпорядженнями.
Військовослужбовцям, які в установленому законодавством порядку відряджені до складу військових адміністрацій у районах ведення воєнних (бойових) дій для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, виплата додаткової винагороди здійснюється у розмірі 30000 гривень.
Райони ведення воєнних (бойових) дій, склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України та склад резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України (пункт 3 розділу XXXIV Порядку №260).
Відповідно до пункту 4 розділу XXXIV Порядку №260 підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи) у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:
- бойовий наказ (бойове розпорядження);
- журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
- рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Про підтвердження безпосередньої участі відряджених до військових частин (установ, організацій) військовослужбовців (далі - відряджені військовослужбовці) у бойових діях або заходах, командири військової частини (установи, організації), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець, повідомляють органи військового управління, військові частини (установи, організації) за місцем штатної служби військовослужбовців (пункт 5 розділу XXXIV Порядку № 260).
Перелік органів військового управління (штабів угруповання військ (сил)), включених до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, що мають право підтверджувати безпосередню участь у бойових діях або заходах відряджених до цих органів військовослужбовців, затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України (пункт 6 розділу XXXIV Порядку №260).
Надаючи оцінку доводам сторін, суд виходить із того, що спірні правовідносини врегульовані: пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168, в редакції Постанови від 20.01.2023 №43, чинної з 21.01.2023, та розділом XXXIV «Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану» «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, в редакції наказу Міністерства оборони №44 від 25.01.2023, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2023 за №177/39233, який набрав чинності з дня його офіційного опублікування та застосовується з 01.02.2023.
Згідно наданої позивачем довідки В/Ч НОМЕР_1 від 04.04.2024 №7257/А про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України лейтенант ОСОБА_1 дійсно в період з 18.06.2023 по 15.07.2023, з 18.07.2013 по 21.09.2023, з 22.09.2023 по 20.11.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в районах населених пунктів Нечволодівка Куп'янського району Харківської області, підстава: витяги з наказів командира В/Ч НОМЕР_1 від 17.06.2023 №176, від 17.07.2023 №207, від 22.09.2023 №275; витяги з журналів бойових дій В/Ч НОМЕР_1 №169/9/434зм, №185/9/434зм, №197/9/434зм, №235/9/434зм, №270/9/434зм, №284/9/434зм, №295/9/434зм.
Відповідно до витягу командира В/Ч НОМЕР_1 №1132 від 02.07.2023 позивачу виплачено додаткову винагороду пропорційно дням безпосередньої участі за період з 01.06.2023 по 30.06.2023, підстава: БН командира 14 омбр №1/10/434т від 07.02.2023, БН командира 14 омбр №2/10/434т від 02.06.2023, БР ОСУВ «Хортиця» №116/1/1352т/пкп від 06.11.2022, ЖБД 154/9/434зм від 22.05.2023, ЖБД 163/9/434зм від 15.06.2023, рапорт начальника відділення персоналу №1973 від 05.07.2023 (а.с.57-58).
Також згідно з витягу командира В/Ч НОМЕР_1 №1295 від 02.08.2023 позивачу виплачено додаткову винагороду пропорційно дням безпосередньої участі за період з 01.07.2023 по 31.07.2023, підстава: БН командира 14 омбр №1/10/434т від 07.02.2023, БН командира 14 омбр №2/10/434т від 02.06.2023, БР ОСУВ «Хортиця» №116/1/1352т/пкп від 06.11.2022, ЖБД 154/9/434зм від 22.05.2023, ЖБД 163/9/434зм від 15.06.2023, ЖБД 185/9/434зм від 21.07.2023, рапорт начальника відділення персоналу №2396А від 08.08.2023 (а.с.59-60).
Відтак, встановлені судом обставини відповідають вимогам пункту 2 розділу XXXIV Порядку №260, відповідно до якого військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі 100 000 грн виплачується тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), та виконують бойові (спеціальні) завдання (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах), зокрема, - у районах населених пунктів Нечволодівка Куп'янського району Харківської області.
Разом з тим, згідно картки особового рахунку військовослужбовця за 2023 рік (а.с.53) вбачається, що ОСОБА_1 було нараховувано та виплачено додаткову винагороду за січень-липень 2023 року на загальну суму 407032,25 грн.
При цьому в певні місяці вона була виплачена в сумах набагато менших, ніж визначено законодавством з врахуванням участі позивача у бойових діях.
Дослідивши наведені вище обставини справи та письмові докази, які знаходяться в матеріалах справи, суд вважає, що позивачу у спірний період додаткова винагорода, яка визначена постановою КМУ від 28.02.2022 №168 виплачувалась не в повному обсязі.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення адміністративного позову в цій частині.
У зв'язку з викладеним, позивач має право на отримання спірної додаткової винагороди за вказані дні служби з розрахунку 100 000 грн, визначеного Постановою №168 на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Позивач вважає, що в даному випадку йому допомога в належному розмірі не була виплачена відповідачем за з 01.08.2023 по 21.09.2023 та з 22.09.2023 по 20.11.2023.
Суд зазначає, що виходячи із наявних в справі розрахунків неможливо точно визначити, за які конкретно місяці 2023 року не було позивачу виплачено додаткову винагороду (оскільки під час звільнення йому також вона нараховувалась), однак допомога виплачена йому не повністю.
Враховуючи наведене вище суд вважає, що позивачем надано суду належні докази на підтвердження безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період з 01.08.2023 по 21.09.2023 та з 22.09.2023 по 20.11.2023, а отже, у В/Ч НОМЕР_1 були відсутні правові підстави щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн за забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, встановлену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.
Разом з тим, вимога позивача про зобов'язання відповідача провести нарахування та виплату одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2024 рік в розмірі місячного грошового забезпечення, не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Частиною 1 ст.10-1 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон №2011-ХІІ) передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Відповідно до частини 3 статті 15 Закону №2011-XII військовослужбовцям виплачуються грошова допомога на оздоровлення та державна допомога сім'ям з дітьми в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.
Відповідно до частини 4 статті 9 Закону №2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям у спірний період, було врегульовано положеннями Наказу Міністра оборони України від 11.06.2008 №260 та Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260.
Розділом ХХХ Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 №260 передбачено, що:
Грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям за їх заявою за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника), із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.
Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
В свою чергу, Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям у разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості, або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулі роки), або без вибуття у відпустку (за їх рапортом протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.
Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Таким чином, військовослужбовці, які йдуть у щорічну основну відпустку отримують грошову допомогу на оздоровлення, розмір якої визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород).
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що оскільки позивачу у 2024 році не надавалась щорічна основна відпустка, відтак право на отримання одноразової грошової допомоги на оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення відсутнє.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.
Принцип правової визначеності є невід'ємною, органічною складовою принципу верховенства права. Про це у низці своїх рішень зазначає зокрема Європейський Суд з прав людини. У своїх рішеннях Конституційний Суд України також посилається на принцип правової визначеності, наголошуючи на тому, що він є необхідним компонентом принципу верховенства права.
Принцип правової визначеності (певності) загальний принцип права, який гарантує забезпечення легкості з'ясування змісту права і можливість скористатися цим правом у разі необхідності.
У справі «Sunday Times v. United Kingdom» Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції термін «передбачено законом» передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін «передбачено законом» має на увазі не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства. До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика. Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія (ЄСПЛ аналогічної позиції дотримується у справі «Steel and others v. The United Kingdom»).
Також у рішенні в справі «The Sunday Times v. United Kingdom» Європейський суд зазначив, що закон повинен бути досить доступним, він повинен служити для громадянина відповідним орієнтиром, достатнім у контексті, в якому застосовуються певні правові норми у відповідній справі; норма не може вважатися законом, якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, яка дає можливість громадянинові регулювати свою поведінку.
При цьому ЄСПЛ у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.
Отже, національне законодавство має тлумачитися таким чином, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції.
Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оскільки позивачем обґрунтовано доводи щодо допущення саме відповідачем протиправної бездіяльності щодо не нарахування та не виплати йому додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та не виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» в сумі до 100 000 грн у зв'язку з безпосередньою участю у бойових діях та забезпеченням здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за періоди з 01.08.2023 року по 21.09.2023 року та з 22.09.2023 року по 20.11.2023 року в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких заходах; зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» в сумі до 100 000 грн у зв'язку з безпосередньою участю у бойових діях та забезпеченням здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за періоди з 01.08.2023 року по 21.09.2023 року та з 22.09.2023 року по 20.11.2023 року в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких заходах, з врахуванням раніше здійсненних виплат додаткової винагороди.
Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 2, 72-77, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за періоди з 01.08.2023 року по 21.09.2023 року та з 22.09.2023 року по 20.11.2023 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за періоди з 01.08.2023 року по 21.09.2023 року та з 22.09.2023 року по 20.11.2023 року, з врахуванням раніше здійсненних виплат додаткової винагороди.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий
Суддя В.В. Мачульський