Справа № 276/1955/24
Провадження по справі №2/276/707/24
24 вересня 2024 року смт. Хорошів
Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Збаражського А.М.,
за участю секретаря судового засідання Ігнатенко О.М.
розглянувши в спрощеному позовному провадженні з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
Позивач звернулась до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про стягнення аліментів, відповідно до змісту якої просить суд стягнути, на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 аліменти в розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.
В позовній заяві зазначає, що вона з відповідачем 18.06.2005 року уклали шлюб. Від шлюбу сторони мають двоє дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .. Син ОСОБА_5 на даний час вже є повнолітнім. В даний час відносини між ними зіпсувались, проживають окремо. Відповідач коштів на утримання дитини не надає, згоди щодо розміру аліментів, які він має сплачувати на утримання дитини між ними не досягнуто, тому вона звернулася до суду.
Ухвалою судді Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 26.08.2024 року відкрито провадження у справі, визначено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, встановлено відповідачу строк для подачі відзиву.
Позивач в своїй позовній заяві просить справу розглянути без її участі.
Відповідач в судове засідання не прибув, до суду подав заяву про розгляд справи без його участі, позов визнає, дає згоду на стягнення аліментів.
Відповідно до ст.206 ч.4 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Згідно ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши всі необхідні, зібрані по справі докази для ухвалення обґрунтованого рішення, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з таких підстав.
Згідно матеріалів справи, сторони зареєстрували шлюб 18.06.2005 року у виконкомі Рижанської сільської ради Володарсько-Волинського району Житомирської області, актовий запис №2, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 .
Копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 видане 02.08.2023 року підтверджується, що сторони є батьками неповнолітньої дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживає разом з матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою виконавчого комітету Хорошівської селищної ради № 701від 21.08.2024 року.
Як зазначено в Декларації ООН прав дитини (1959 року), «Дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості».
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року № 2402-III, кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.
Згідно зі статтею 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За змістом статті 180 СК України закріплений обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно частин 1, 2 статті 181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
Відповідно до частини 3 статті 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно частин 1-3 статті 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до частини 1 статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до п.п.3 п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен урахувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно частини 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Судом встановлено, що дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 проживає разом з позивачем ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та знаходиться на її утриманні. Відповідач, ОСОБА_2 є особою працездатного віку, доказів того, що він має на утриманні інших неповнолітніх дітей, непрацездатних дружину, батьків, повнолітню дочку чи сина та інше, суду не надано, у своїй заяві зазначив, що позов визнає та дає згоду на стягнення аліментів на утримання доньки.
Враховуючи викладене, керуючись принципом доцільності, справедливості та розумності суд вважає необхідним встановити розмір аліментів в розмірі 1/2 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред'явлення заяви до суду і до повноліття дитини, що у достатній мірі відповідає заявленим позивачем потребам утримання дитини, а також не є заздалегідь непомірними для їх сплати відповідачем.
Відтак, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення аліментів з відповідача на утримання неповнолітньої дочки.
На підставі пункту 1 частини 1 статті 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом справи.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 76-79, 81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 354, ст.ст. 180-183 Сімейного кодексу України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , у розмірі 1/2 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 23 серпня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми стягнення за один місяць допустити до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 .
Суддя А.М. Збаражський