Справа № 274/9103/23 Провадження № 2/0274/876/24 РІШЕННЯ
19.09.2024 м. Бердичів
Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Большакова Т.Б. за участю секретаря судового засідання Павлюк-Жук А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
І. Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" звернулося до суду з указаним позовом, у якому просить суд: стягнути на його користь з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №432336941 в розмірі 17 969,00 грн. Стягнути з відповідача понесені судові витрати.
Позов обґрунтовано тим, що 13.03.2020 між ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 432336941.
Відповідно до договору факторингу від 28.11.2018 № 28/1118-01 від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ДОПОМОГА" відступило право вимоги за вказаним кредитним договором ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС". 31.12.2020 Додатковою угодою № 26 сторони дійшли згоди викласти текст Договору в новій редакції. Відповідно до реєстру боржників № 85 від 23.06.2020 до ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" перейшло право вимоги за кредитним договором № 432336941.
20.10.2022 між ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" та ТОВ "ФК" Європейська агенція з повернення боргів" укладено договір факторингу № 20102022, за умовами якого ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 17969,00 грн, яка складається з: 7000,00 грн суми заборгованості за основною сумою боргу; 10969,00 грн сума заборгованості за відсотками.
Ураховуючи, що відповідач свої зобов'язання у добровільному порядку не виконує позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.
ІІ. Процедура та позиції сторін
Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 09.01.2024 цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості передано на розгляд Першотравенському міському суду Дніпропетровської області (52800, Дніпропетровська область, м. Першотравенськ, вул. Шахтарської Слави, 16).
Ухвалою Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 23.02.2024 цивільну справу № 274/9103/23 передано на розгляд Бердичівському міськрайонному суду Житомирської області.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 25.03.2024 визначено головуючого суддю - Большакову Т.Б.
Ухвалою суду від 26.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.
29.03.2024 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначає, що проти позовних вимог заперечує, оригінал кредитного договору він не має, електронним підписом його не підписував, екземпляр підписаний сторонами не отримував, істотні умови договору сторонами не погоджені. Відповідач ставить під сумнів відповідність поданої паперової копії оригіналу та достовірність її як доказу. Позивач до позовної заяви долучив паперові копії електронних доказів на яких відсутні підписи сторін та печатки. Жодний письмовий доказ в матеріалах справи не підписаний відповідачем особисто. Відсутність у позивача оригіналів доказів по кредитним правовідносинам має наслідком правомірну відмову у позові як недоведеному. Надані позивачем паперові копії електронного документа без електронних цифрових підписів обох сторін у дату їх підписання не є належним доказом. Не надано жодних підтверджень підписання заяви відповідачем у формі, що унеможливлює зміну її змісту. Також, позивачем не доведено факт перерахування коштів відповідачу, карта/рахунок зазначений позивачем містить лише перші та останні цифри 16-значного карткового рахунку, що не є достатнім для ідентифікації карткового рахунку відповідача. Позивач здійснював пезпідставне нарахування процентів на суму кредиту позв строк його надання. Умови договору є несправедливими щодо встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої сумикомпенсації (понад 50 відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором; установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору. Застосування позивачем підвищеної процентної ставки/нарахування пені відбулося саме у період карантину, всупереч обмеженням, встановленим спеціальним законодавством. Відповідач як військовослужбовець звільнений від сплати процентів, штрафів і пені за період служби.
29.03.2024 відповідач подав до суду заяву про застосування строків позовної давності, в обґрунтування якої вказанав, що позов подано більше ніж через три роки після дати укладення кредитного договору та спливу строку кредитування, вказаних у поданій позивачем копії кредитного договору та графіку платежів. Просить відмовити у задоволенні позову.
29.03.2024 відповідач подав до суду клопотання про зменшення судових витрат на правничу допомогу. Відповідач є малозабезпеченою особою і стягнення витрат на правничу допомогу не повинно перетворюватися у спосіб збагачення за рахунок відповідача. Відповідач як особа малозабезпечена, маючи дохід лише 5700,00 грн на місяць у вигляді зарплати, вважає заявлену позивачем суму витрат за декілька годин роботи юристів несправедливою і такою, що створює надмірний індивідуальний тягар. Просить суд відмовити у стягненні витрат на правову допомогу, а у разі часткового задоволення позовних вимог зменшити розмір судових витрат на правову допомогу до 1000,00 грн.
Ухвалою суду від 30.04.2024 клопотання відповідача про витребування доказів - задоволено.
21.05.2024 на адресу суду надійшла заява про виконання ухвали суду з додатками.
Ухвалою суду від 31.05.2024 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про призначення судової комп'ютерно-технічної експертизи - відмовлено. Розгляд справи відкладено.
Сторони в судове засідання не з'явилися про день, час і місце розгляду повідомлені належним чином.
Представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.
Відповідач у поданому відзиві просить здійснювати розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позову заперечує.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного пристрою не здійснювалося на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
ІІІ. Фактичні обставини справи, встановлені судом, докази на їх підтвердження
Судом встановлено, що 13.03.2020 між ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 432336941 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого Кредитодавець зобов'язується надати Позичальнику кредит без конкретної споживчої мети, на суму 7000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом (п.п. 1.1).
Сторони погодили, що кредит надається (Договір укладається) строком 30 днів від дати отримання Кредиту Позичальником (п.п. 1.2.).
Нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 0,69 % від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом (п.п. 1.3).
У випадку користування кредитом понад строк, встановлений п. 1.2 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою скасовуються і до взаємовідносин між сторонами застосовується базова процентна ставка в розмірі 1,70 відсотків від суми кредиту за кожний день користування кредитом, відповідно до чого позичальник зобов'язується сплатити товариству різницю між фактично сплаченими процентами за дисконтною та нарахованою базовою процентними ставками за весь строк користування кредитом (від дати отримання кредиту до фактичної дати його повернення) (п.п. 1.4.)
Відповідно до п.п. 4.7 Договору сторони дійшли згоди, що у всіх відносин між Позичальником та Товариством в якості підпису Позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.
31.12.2020 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Додаткову угоду № 26 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018.
У цьому договорі сторони виклали текст договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 у новій редакції.
Згідно з п. 1.3. даного договору факторингу, "право вимоги" - це права грошових вимог Клієнта до Боржників по сплаті суми боргу за Кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому.
В пункті 1.4. цього ж договору визначено, що "борг" означає суми грошових коштів, які підлягають оплаті Клієнту Боржниками за умовами Кредитних договорів, строк оплати яких настав на момент переходу Прав вимоги до Фактора (наявна вимога), а також строк оплати яких настане в майбутньому (майбутня вимога), включаючи зобов'язання Боржників повернути суму наданого кредиту, сплатити проценти за користування кредитом, сплатити неустойку (у разі прострочення умов Кредитних договорів), а також будь-які інші зобов'язання по оплаті Клієнту грошових коштів за Кредитними договорами.
20.10.2022 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 20102022, відповідно до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» передає (відступає) за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрах прав вимоги, зокрема до ОСОБА_2 .
Відповідно до витягу реєстру прав вимоги № 1 від 21.10.2022 до договору факторингу № 20102022 від 20.10.2022 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 432336941 на загальну суму 17969,00 грн, яка складається з: заборгованості по основному боргу 7000,00 грн та заборгованості по відсоткам 10969,00 грн.
Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 432336941 у ОСОБА_2 станом на 30.11.2023 виникла заборгованість у сумі 17969,00 грн.
ІV. Норми права, застосовані судом, оцінка та мотиви суду
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1048 ЦК України).
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Згідно частин першої та другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
У статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з п. 1, 2 ч. 1ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги, правонаступництва).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18 зроблено висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц та від 16 жовтня 2018 року у справі №914/2567/17, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з'ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора, та чи існують ці права на момент переходу.
У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.
Верховний Суд у постанові від 14 червня 2023 року у справі № 755/15965/17 зазначив, що дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі №910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення ч. 1ст.203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб'єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб'єкт. За загальним правилом п. 1 ч. 1 ст.512, ст.514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов'язанні не відбувається.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказує на те, що він отримав право вимоги за зобов'язаннями ОСОБА_1 , уклавши договір факторингу № 20102022 від 20.10.2022 з ТОВ «Таліон плюс», яке, в свою чергу, отримало право такої вимоги згідно договору факторингу № 28/1118-01 з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Згідно з п.4.1. додаткової угоди № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, сторони визначили порядок відступлення права вимоги, зокрема, наявне право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру права вимоги, по формі, встановленій у відповідному додатку. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги боржника та додаткового оформлення не потребує. Підписанням Реєстру прав вимоги Сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі за відповідним Реєстром права вимоги.
У позовній заяві зазначено, що відповідно до реєстру боржників № 85 від 23.06.2020 до договору факторингу № 28/1118-01, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс», до останнього перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 432336941.
Крім того, зі змісту договору факторингу № 20102022 від 20.10.2022 вбачається, що ТОВ «Таліон плюс» (клієнт) передало право грошової вимоги, отриманої на підставі договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, укладеного між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Разом з тим, спірний договір № 432336941, укладено між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 13.03.2020, тобто після укладання договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, на який іде посилання у договорі факторингу від 20.10.2022.
Позивач не долучив до позову договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 та інших додаткових угод, які укладалися цими ж сторонами до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018.
Крім того, відповідно до додаткової угоди № 26 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, а саме Розділом 8 визначено термін дії, зміна та припинення договору, однак позивачем не надано до суду копії відповідних пунктів договору, тим самим не доведено дату закінчення договору, тобто можливість ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передавати окремими реєстрами ТОВ «Таліон Плюс» вимоги за кредитними договорами.
Отже, позивачем не доведено перехід права вимоги за кредитним договором № 432336941 від 13.03.2020 від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон плюс», що, у свою чергу, виключає перехід права вимоги за вказаним кредитним договором до позивача на підставі договору факторингу №20102022 від 20.10.2022, оскільки такий є похідним від договору факторингу, на підставі якого б ТОВ «Таліон плюс» належало право вимоги за кредитним договором № 432336941 від 13.03.2020.
За таких підстав, суд відмовляє у задоволенні позову .
Розподіл судових витрат
Оскільки у задоволенні позову суд відмовив, а відповідачка не заявляла про її судові витрати, відсутні підстави для вирішення судом питання розподілу судових витрат.
Керуючись ст.ст. 141, 263-265, 279 ЦПК України, суд
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство зобмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», адреса: вул. Симона Петлюри, буд. 30, м. Київ, 01032, ЄДРПОУ 35625014.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Повний текст рішення виготовлено24.09.2024.
Суддя Тетяна БОЛЬШАКОВА