Справа № 173/2805/24
про відвід
25 вересня 2024 року м. Верхньодніпровськ
Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Кожевник О.А.,
за участю секретаря судового засідання Демяненко С.І.,
розглянувши заяву судді Кожевник О.А. про самовідвід по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал'до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, :
Після проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями суддя Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Кожевник О.А. отримала для розгляду вищевказану цивільну справу.
25.09.2024 головуючим суддею по даній справі подано заяву про самовідвід.
Заява мотивована тим, що при ознайомлені з позовною заявою суддею встановлено, що відповідачем по справі вказано ОСОБА_1 , яка є секретарем судового засідання Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області.
Секретар судового засідання як інший учасник цивільного процесу сприяє здійсненню правосуддя саме з організаційної сторони, його діяльність спрямована на повноцінне забезпечення порядку під час судового провадження. Секретар судового засідання не закріплений за певним суддею, безпосередньо підпорядкований керівнику апарату суду та суддям, з яким працює під час виконання своїх обов'язків.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді
Відповідно до ч. 1 ст. 39 ЦПК України, з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
Заявлення самовідводу - це заява судді про неможливість участі у розгляді справи у зв'язку з наявністю певних обставин, які виключають можливість його участі у судовому розгляді.
Ознайомившись з матеріалами цивільної справи, суд вважає, що заявлений відвід судді Кожевник О.А. слід задовольнити з наступних підстав.
За приписами ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
17.07.1997 року Україна ратифікувала зазначену Конвенцію і Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов'язковість рішень Європейського суду з прав людини, які стосуються тлумачення та застосування норм Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод».
Згідно зі ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненим законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Щодо безсторонності суду при розгляді справ, Європейський суд з прав людини висуває дві вимоги: по-перше, бути суб'єктивно вільним від упередженості чи зацікавленості у результаті розгляду справи, по-друге, бути об'єктивно безстороннім тобто суд повинен гарантувати виключення будь-якого обґрунтованого сумніву стосовно його безсторонності. Щоб задовольнити ці вимоги, суд повинен відповідати суб'єктивному і об'єктивному тесту: безсторонність для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися суб'єктивним тестом, тобто на підставі особистого переконання окремого судді в даній справі, і за об'єктивним тестом, тобто з'ясування, чи має суддя гарантії, достатні для виключення будь-якого законного сумніву стосовно його безсторонності.
Як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 року в справі Білуха проти України, наявність безсторонності визначається в тому числі і тим, чи забезпечує суд умови, за яких були б неможливі сумніви у його безсторонності.
У п.28 рішення ЄСПЛ у справі «Газета «Україна-центр» проти України» зазначено, що відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (див., серед іншого, рішення у справі «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria,) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 і 30, Series A, no. 255, і рішення «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000XII). Таким чином, у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. UnitedKingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38).
Інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи це одна із найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес. Саме тому існують норми закону, які запобігають виникненню будь-яких підозр. Судді заборонено брати участь у розгляді справи за наявності будь-яких обставин, які викликають чи можуть викликати сумніви у його об'єктивності.
Беручи до уваги ст. 61 Рекомендації CM/Rec(2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки, яку схвалено Комітетом Міністрів Ради Європи 17.11.2010 року на 1098 засіданні заступників міністрів, а також враховуючи вищенаведене, суд вважає, що заяву про самовідвід головуючому - судді слід задовольнити з метою виключення підстав та мотивів сторін у справі для сумніву в безсторонності, уникнення в подальшому при розгляді справи сумнівів у об'єктивності, а також упередження скарг, образ та відводів в адресу судді.
Відповідно до ст. 40 ЦПК України, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. Питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.
Керуючись ст. 36, 39,40 ЦПК України, суд
Задовольнити заяву судді Кожевник Оксани Анатоліївни про самовідвід як головуючого судді по справі №173/2805/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал'до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Справу №173/2805/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором передати до канцелярії Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області для проведення повторного автоматизованого розподілу справи.
Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя: