Справа № 163/2069/24
Провадження № 3/163/939/24
12 вересня 2024 року місто Любомль
Суддя Любомльського районного суду Волинської області Шеремета С.А.
з участю секретаря Голядинець О.В.,
представника Волинської митниці Кунєвої З.Ю.,
особи, що притягується до відповідальності, ОСОБА_1 ,
розглянувши в приміщенні суду направлені Волинською митницею матеріали справи за протоколом №0313/20500/24 про притягнення до відповідальності за ст.472 МК України
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , керівника релігійної організації "Релігійна громада "Менонітська братська церква с.Балкове", РНОКПП НОМЕР_1 ,
ОСОБА_1 , керівник релігійної організації "Релігійна громада "Менонітська братська церква с.Балкове", не заявив за встановленою формою точні та достовірні відомості (наявність, найменування/назва, кількість) про товари, які підлягали обов'язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України, а саме щодо товарів: однієї снігоприбиральної машини, п'яти наметів туристичних в асортименті, трьох спальних мішків в асортименті, трьох надувних матраців в асортимента та одного набору інструментів, які переміщувались 28.07.2024 року в автомобілі "Volvo FH400" з напівпричіпом, номерний знак НОМЕР_2 / НОМЕР_3 , та який знаходився серед задекларованого товару без ознак приховування і був виявлений під час митного контролю, чим вчинив правопорушення, передбачене ст.472 МК України.
ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що будучи керівником релігійної організації "Релігійна громада "Менонітська братська церква с.Балкове", з 2014 року займається благодійною діяльністю. Виявлений митницею товар не задекларував, оскільки не знав про його наявність та допустив таке порушення з необережності, довірившись документав, які були надані йому відправником. Весь товар, в тому числі і вилучений, є гуманітарною допомогою та призначався для прифронтових територій та для потреб ЗСУ. Умислу порушувати митні правила у нього не було, тому просив суд його суворо не карати, а товар повернути для подальшої передачі на благодійні цілі.
Представник Волинської митниці під час розгляду протоколу заявила, що вважає доведеною винуватість ОСОБА_1 у вчиненні порушень митних правил, просила накласти стягнення в межах санкцій ст.472 МК України, стягнути витрати митниці і судовий збір.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень повністю стверджена його особистими поясненнями в суді та матеріалами справ, а саме: протоколом про порушення митних правил, протоколом про тимчасове вилучення товарів, копією контрольного талону для проходження по "червоному коридору", CMR №2024/07/26/1, Carnet Tir, копією книжки МДП №YX85819704, витягами з АСМО "Інспектор", копією декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою, митною декларацією водія, актом про проведення огляду, письмовими поясненнями ОСОБА_1 , пакувальним листом з перекладом.
Наявність в транспортних засобах товарів, не зазначених в товарно-супровідних документах, стверджений актами про проведення митного огляду транспортного засобу та по справі не оспорюється.
До протоколу приєднано висновки експертів СЛЕД Держмитслужби про вартість вилучених товарів за протколом №0313/20500/24 у 61112,73 гривень.
Згідно з ч.1 ст.458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Стаття 472 МК України передбачає відповідальність за недекларування товарів (крім тих, що переміщуються через митний кордон України громадянами), транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, тобто незаявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість тощо) про товари, транспортні засоби комерційного призначення, які підлягають обов'язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України.
Об'єктивна сторона зазначеного правопорушення характеризується дією (недостовірне декларування) або ж бездіяльністю (недекларування). Тобто, це незаявлення за встановленою письмовою, усною, або будь-якою іншою формою відомостей або заявлення недостовірних відомостей про товари, їх митного режиму і інших відомостей для митної мети.
Суб'єктивна сторона зазначенеого правопорушення характеризується як умислом, так і необережністю.
Відповідно до ч.1 ст.318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби, комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон.
Статтею 257 МК України встановлено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. Декларант зобов'язаний вносити до митної декларації відомості про товари, його найменування, кількість, торговельний опис, виробника, що дає змогу ідентифікувати та класифікувати товар, а також код товару згідно з УКТ ЗЕД, вартість товару, тощо.
Відповідно до п.5 ч.8 ст.257 МК України декларант зобов'язаний внести до митної декларації відомості про товари, зокрема, найменування, торговельний опис, що дає змогу ідентифікувати та класифікувати кількість та митну вартість тощо.
Згідно із ч.1 ст.266 МК України декларант зобов'язаний: 1) здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; 2) на вимогу митного органу пред'явити товари, транспортні засоби комерційного призначення для митного контролю і митного оформлення; 3) надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей; 4) у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу; 5) у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на митні органи.
Відповідно до ч.2 ст.266 МК України перед подачею митної декларації декларант має право з дозволу митного органу здійснювати фізичний огляд товарів з метою перевірки їх відповідності опису (відомостям), зазначеному у товаросупровідних документах, брати проби та зразки товарів.
У відповідності до ч.8 ст.264 МК України з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.
Отже, саме декларант несе повну відповідальність за відомості, внесені у декларації.
У цій же справі невідповідність заявленого та фактично переміщуваного товару є явною та очевидною з огляду на його асортимент, кількість та вартість.
Отже, зазначеними доказами достатньо повно доведено наявність в діях ОСОБА_1 складу передбаченого ст.472 МК України правопорушення.
При вирішення питання про обсяг відповідальності ОСОБА_1 встановлено таке.
По справі встановлено, що ОСОБА_1 є керівником релігійної організації "Релігійна громада "Менонітська братська церква с.Балкове" та займається волонтерською діяльністю, що підтверджується подякою командира військової частини НОМЕР_4 , грамотою капеланського батальйону Маріуполь, подякою прем'єр-міністра України.
Під час розгляду протоколу встановлено, що переміщуваний 28.07.2024 товар ввозився на територію України як гуманітарна допомога без сплати митних платежів.
З точки зору митного законодавства порушення митних правил повинне мати певну практичну мету, насамперед в частині дотримання заходів тарифного і нетарифного регулювання ЗЕД.
У цій справі певної економічної чи іншої вигоди не відслідковується.
При цьому, цей товар не відноситься до категорії обмеженого чи забороненого до переміщення через митний кордон України.
ОСОБА_1 дійсно не дотримав вимог митного законодавства України, оскільки при декларуванні товару не перевірив чи відповідає точне найменування та кількість товарів тим, що зазначена у товарно-супровідних документах.
Однак, враховуючи вищенаведені положення митного законодавства та фактичні обставини справи, за яких не встановлено розумного та логічного пояснення практичної економічної вигоди (доцільності) увезення товару з порушенням митним правил, вбачаються підстави для висновку, що у діях ОСОБА_1 наявний лише формальний склад порушення митних правил.
Статтею 23 КУпАП встановлено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
Згідно зі ст.ст.33-35 КУпАП при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні питання про стягнення необхідно враховувати співрозмірність шкоди, завданої державним та суспільним інтересам, і шкоди, завданої особі. Суд повинен проаналізувати, чи дотримано органами влади розумний баланс між заходами, вжитими для забезпечення загальних інтересів суспільства, та потребою захищати право особи на мирне володіння своїм майном, тобто, чи не стали вжиті заходи особистим та надмірним тягарем для заявника. Крім того, Суд звертає увагу, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Питання про те, чи буде досягнута справедлива рівновага між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав особи, має значення лише при умові, що таке втручання відповідає вимогам закону і не є безпідставним.
Крім цього, в рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Гірлян проти Росії" від 09.10.2018 (скарга № 35943/15, §31) зазначено, що положення Кодексу про адміністративні правопорушення Росії … не залишає за судом права винесення вироку стосовно будь-якого розсуду … шляхом надання права вибору між штрафом, еквівалентним, по крайній мірі, неоголошеній сумі, або конфіскації неоголошених готівкових коштів. На думку Суду, така жорстка система не в змозі забезпечити необхідний справедливий баланс між вимогами загальних інтересів и захистом права особи на власність. … Міра конфіскації поклала на заявника індивідуальне и надмірне навантаження і була неспіврозмірна скоєному злочину (див. Ісмаїлов, § 38, и Болевич, § 45, Танасов проти Румунії № 65910/09, § 28, 31 жовтня 2017 року).
За сталою практикою Європейського суду з прав людини такі адміністративні стягнення, як адміністративний арешт і значні адміністративні штрафи, є співмірними з кримінальним покаранням [рішення у справах Engel and others v. The Netherlands від 8 червня 1976 року (заяви №№ 5100/71; 5101/71; 5102/71; 5354/72; 5370/72), Гурепка проти України від 6 вересня 2005 року (заява № 61406/00), A. Menarini Diagnostics S.R.L. v. Italy від 27 вересня 2011 року (заява № 43509/08)].
Санкція ст.472 МК України передбачає накладення стягнення у виді штрафу в розмірі 100 відсотків вартості товарів, транспортних засобів з конфіскацією зазначених товарів, транспортних засобів.
Таке стягнення є безальтернативним і позбавляє суд врахувати характер і суспільну шкідливість правопорушення та особу винного.
З огляду на сформульовані Конституційним Судом України підходів до розуміння принципу індивідуалізації юридичної відповідальності принцип індивідуалізації юридичної відповідальності у процедурі притягнення особи до адміністративної відповідальності має виявлятись не лише в притягненні до відповідальності особи, винної у вчиненні правопорушення, а й у призначенні їй виду та розміру покарання з обов'язковим урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики цієї особи, можливості відшкодування заподіяної шкоди, наявності обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність.
Європейський суд з прав людини вказав, що « для того, щоб відповідати вимозі домірності, суворість санкцій має відповідати тяжкості правопорушень, за які їх призначають . Принцип домірності (пропорційності) має бути дотриманий не лише при визначенні норм, які стосуються суворості санкції, а й при оцінці тих факторів, що їх має бути взято до уваги при визначенні санкції “ [рішення у справі Imeri v. Croatia від 24 червня 2021 року (заява № 77668/14), § 84].
Крім того, на думку Європейського суду з прав людини, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції вимагає, щоб будь-яке втручання обґрунтовано відповідало [правомірній] меті. Іншими словами, потрібно досягти «справедливого балансу“ між вимогами загальних потреб суспільства і вимогами захисту фундаментальних прав людини. Цього балансу не буде досягнуто, якщо особі або особам, яких це стосується, доведеться нести особистий і надмірний тягар [див., зокрема, рішення у справах The Former King of Greece and Others v. Greece [GC] від 28 листопада 2002 року (заява № 25701/94), ECHR 2000-XII, § 79, § 82; Jahn and Others v. Germany [GC] від 30 червня 2005 року (заяви №№ 46720/99, 72203/01, 72552/01), ECHR 2005-VI, § 81-94; Gogitidze and Others v. Georgiа від 12 травня 2015 року (заява № 36862/05), § 97].
У рішенні у справі Краєва проти України від 13 січня 2022 року (заява № 72858/13) Європейський суд з прав людини, констатувавши, що сума штрафу, накладеного на заявницю за порушення митних правил (частина перша статті 483 Кодексу), становила надмірне втручання в її право власності всупереч вимогам статті 1 Першого протоколу до Конвенції, зазначив, зокрема, що: відповідно до частини першої статті 483 Кодексу, згідно з якою заявницю було визнано винною, штраф у розмірі, що дорівнює вартості товару, - що є дуже великою сумою, - та конфіскація товару були обов'язковими заходами без жодних винятків; відсутність дискреції стосовно цього не дала українським судам можливості врахувати індивідуальні обставини, що позбавляє сенсу будь-яку оцінку; Європейський суд з прав людини вже зазначав, що подібна жорстка система не здатна забезпечити потрібний справедливий баланс між вимогами загального інтересу та захистом права особи на власність (§ 31).
За обставинами цієї справи очевидним є те, що накладення такого безальтернативного стягнення буде, фактично, покаранням виключно самого ОСОБА_1 , що в подальшому може призвести до припинення організації надання гуманітарної допомоги, що буде великою втратою для багатьох верств населення.
Аналіз доказів і встановлених фактичних обставин справи свідчать про те, що від дій ОСОБА_1 тяжкі або шкідливі для держави наслідки не настали, при цьому, до відповідальності за порушення митних правил він притягується вперше.
Отже, ОСОБА_1 дії слід визнати малозначними, а накладення на нього стягнення не відповідатиме суспільній шкідливості вчиненого.
Згідно зі ст.22 КУпАП при малозначності вчиненого правопорушення орган, уповноважений розглядати справу, може звільнити правопорушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Таким чином, встановлено підстави для звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності.
Понесені по справі витрати на зберігання товарів відшкодуванню не підлягають згідно із ст.520 МК України, судовий збір не справляється на підставі ст.401 КУпАП.
Керуючись ст.ст.522, 527, 528 МК України,
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.472 МК України, на підставі ст.22 КУпАП від адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст.472 МК України, звільнити та обмежитись усним зауваженням.
Провадження в справі закрити.
Вилучений за протоколом про тимчасове вилучення товарів, транспортних засобів і документів у справі про порушення митних правил №0313/20500/24 товар - передати Волинській митниці для вирішення питання про його долю в порядку ст.ст. 243, 264 МК України або ст.ст. 488, 511 МК України .
Постанова протягом десяти днів з дня її винесення може бути оскаржена в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду через Любомльський районний суд.
Суддя Любомльського районного суду
Волинської області С.А.Шеремета