Справа № 161/16977/24
Провадження № 2/161/4692/24
25.09.2024 м.Луцьк
Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Антіпова Т.А. перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з оплати проданого товару,
23 вересня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з даною позовною заявою, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь заборгованість з оплати товару на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки (з розстроченням платежу), що посвідчений приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області Гловацькою Аллою Володимирівною та зареєстрований в реєстрі за № 2049, в розмірі 9 000,00 доларів США.
Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам ЦПК України, суд приходить до наступного висновку.
Положеннями ст. 27 ЦПК України закріплено загальне правило підсудності справ за місцем проживання або місцезнаходженням відповідача, згідно до яких позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачене законом.
Серед іншого, Позивач зазначила, що даний позов подається саме в порядку виключної підсудності на підставі ч. 1 ст. 30 ЦПК України, за місцезнаходженням нерухомого майна, з приводу заборгованості з оплати вартості (ціни) якого, як проданого товару, між нею та відповідачкою виник спір.
Суд звертає увагу на правову позицію у подібних правовідносинах, викладену у постанові Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі № 910/10647/18.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій статті 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення.
До позовів про права на нерухоме майно також належать позови щодо захисту речових прав на нерухоме майно: про заборону вчинення дій, які можуть порушити його право, або про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню (стаття 386 ЦК України); а також позови щодо речових прав на чуже майно: право володіння (глава 31 ЦК України); право користування - сервітут (глава 32 ЦК України); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб - емфітевзис (глава 33 ЦК України); право забудови земельної ділянки - суперфіцій (глава 34 ЦК України).
Отже, до спорів, що виникають з приводу нерухомого майна, відносяться спори, вимоги за якими безпосередньо стосуються об'єкта нерухомого майна, і не відносяться спори, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов'язань за договором, незалежно від того, що такий договір укладений стосовно нерухомого майна. До таких позовів застосовуються загальні правила підсудності.
Спори у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань можуть виникати також з договорів купівлі-продажу, страхування, будівельного підряду, управління нерухомим майном тощо, предметом яких є нерухомо майно.
Враховуючи викладене, до спорів, що виникають з приводу нерухомого майна і до яких слід застосовувати правила виключної підсудності, відносяться спори, вимоги за якими безпосередньо стосуються об'єкта нерухомого майна.
Як вбачається з обґрунтування вимог позовної заяви та підтверджуються документами, доданими до неї, ОСОБА_1 було укладено договір купівлі - продажу належної їй на праві приватної власності земельної ділянки (з розстроченням платежу), відповідно до якої вона, як Продавець, передала, а ОСОБА_3 , як Покупець, прийняла земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 0,4945 га, що розташована в селі Лище Луцького району Волинської області. За умовами даного договору ОСОБА_2 сплатила частину суми в розмірі 618 000,00 грн., іншу частину суми, яка повинна сплачуватися рівними частинами по 123 600,00 грн., що еквівалентно 3000,00 доларів США, до 30 числа червня 2024 року, 30 липня 2024 року, 30 серпня 2024 року, 30 вересня 2024 року та 30 жовтня 2024 року, станом на момент подачі позовної заяви ОСОБА_2 не сплатила.
Враховуючи, що утворилась заборгованість з боку ОСОБА_2 зі сплати платежів за три місяці, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до останньої про стягнення суми заборгованості за договором купівлі-продажу земельної ділянки.
При чому, як зазначає сама позивач, і це підтверджується мЗатеріалами справи, право власності на зазначену земельну ділянку перейшло до Покупця за договором - ОСОБА_2 .
Як вбачається зі змісту позовної заяви, вимоги щодо визнання недійсним чи про розірвання вищезазначеного договору купівлі-продажу земельної ділянки, ОСОБА_1 не ставить.
Отже, суд приходить до висновку, що правовідносини, які склались між сторонами по справі стосуються лише стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу земельної ділянки, яка перебуває у власності ОСОБА_2 .
Тобто, предметом спору у даній справі, є вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів за договором купівлі-продажу, а не вчинення будь-яких дій із земельною ділянкою.
Отже, предмет спору не залежить від місця знаходження нерухомого майна.
Тому, в даному випадку, слід застосовувати правила підсудності справ за місцем проживання або місцезнаходженням відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що місце реєстрації відповідача ОСОБА_2 - є АДРЕСА_1 .
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншого суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Згідно до ст. 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються. Справа передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому ст. 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Приймаючи до уваги викладене, цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з оплати проданого товару, підлягає до передання на розгляд до Кузнецовського міського суду Рівненської області, за місцем проживання відповідача по справі.
Керуючись ст.ст. 27, 28, 31, 32 ЦПК України, суд,-
Цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з оплати проданого товару - передати на розгляд до Кузнецовського міського суду Рівненської області (Будівельників мкр. 3, Вараш, Рівненська область, 34400).
Згідно з ч. 3 ст. 31 ЦПК України, передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстав, передбачених пунктом 1 частиною першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без розгляду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15-ти днів з моменту її підписання суддею. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Т.А. Антіпова