Справа № 158/1729/21
Провадження № 4-с/0158/2/24
17 вересня 2024 року м. Ківерці
Ківерцівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді - Сіліч Ю.Л.,
за участю секретаря судового засідання - Оніщук Н.Є.,
представника стягувача ОСОБА_1 - адвоката Нестерука Р.В.,
державного виконавця - Косинської Н.В.,
розглянувши у відритому судовому засідання в залі суду м. Ківерці скаргу ОСОБА_2 про визнання неправомірною бездіяльність державного виконавця та зобов'язання вчинити певні дії, -
Скаржник ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Луцького відділу ДВС у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління юстиції в особі державного виконавця Косинської Н.В.
Скаргу обґрунтовує тим, що в Луцькому відділі ДВС у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління перебуває виконавче провадження № 69737904, відкрите на підставі судового наказу, виданого 07.07.2021 року Ківерцівським районним судом Волинської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки усіх видів його доходу (заробітку), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 22 червня 2021 року та до досягнення ним повноліття.
Вказує, що в рамках даного виконавчого провадження, 08.09.2022 року, на підставі постанови про арешт майна боржника від 30.08.2022 року, державним виконавцем Ківерцівського ВДВС у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Косинською Н.В. накладено арешт на все нерухоме майно, в тому числі квартиру АДРЕСА_1 .
Зазначає, що 07.08.2024 року він звернувся до Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області про зняття арешту з усього рухомого та нерухомого майна, однак отримав відповідь про відмову в знятті вищевказаного арешту.
Посилаючись на те, що на даний час у нього відсутня заборгованість зі сплати аліментів на утримання малолітньої дитини, арешт накладено на цілу квартиру, тоді як йому належить лише 1/5 частки вищевказаної квартири, що порушує права інших співвласників, просить визнати неправомірною бездіяльність Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління юстиції в особі державного виконавця Косинської Надії Василівни щодо незняття арешту з усього нерухомого майна у виконавчому провадженні № 69737904 від 30.08.2022 року, що належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та зобов'язати Луцький відділ державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління юстиції в особі державного виконавця Косинської Надії Василівни скасувати арешт з усього нерухомого майна у виконавчому провадженні № 69737904 від 30.08.2022 року, а саме квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
09.09.2024 року представником стягувача ОСОБА_1 - адвокатом Нестеруком Р.В. до суду подане клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи та додаткові пояснення у справі, яких просить в задоволенні скарги відмовити.
В судове засідання скаржник ОСОБА_2 не з'явився. До суду подав заяву про розгляд справи у його відсутності; скаргу підтримує з підстав викладених у ній та просить її задовольнити. Щодо клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи заперечує, оскільки заява про скасування арешту була підписана ним особисто.
Представник стягувача ОСОБА_1 - адвокат Нестерук Р.В., посилаючись на обставини, викладені в додаткових поясненнях, просив в задоволенні скарги відмовити. Вважає, що арешт не може бути знятий, оскільки така обставина, в майбутньому, може спричинити подальше невиконання боржником рішення суду по сплаті аліментів та, зокрема, вплинути на права дитини в частині матеріального забезпечення.
Державний виконавець Косинська Н.В. в судовому засіданні не заперечила, що на виконанні перебуває виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання малолітньої дитини. Ствердила, що до 07.08.2024 року існувала заборгованість по аліментах. В рамках виконавчого провадження, задля виконання рішення суду в частині стягнення аліментів, було накладено арешт на квартиру спірну квартиру, 1/5 частини якої власне й належить на праві власності боржнику. Водночас, 07.08.2024 року боржником на депозитний рахунок Відділу було внесено кошти для погашення виконавчого збору та штрафної санкції за несплату аліментів. Таким чином, станом на 31.08.2024 року заборгованості була повністю погашена. За наслідком, ОСОБА_2 звернувся до виконавця із заявою про знаття обмежень зі спірної квартири. Водночас, державний виконавець, зважаючи на положення ч. 7 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», вважає за неможливе зняти обмеження з помешкання, оскільки боржником не доведено, що в майбутньому він має можливість виконати рішення суду в інший спосіб. У вирішення спору поклалась на розсуд суду.
Протокольною ухвалою від 17.09.2024 року в задоволенні клопотання представника стягувача ОСОБА_1 - адвоката Нестерука Р.В. відмовлено.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали скарги та матеріали виконавчого провадження, суд прийшов до наступного висновку.
Статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.
При цьому, судовий контроль за виконанням судових рішень, зокрема, право сторони виконавчого провадження на звернення до суду зі скаргою на рішення, дію чи бездіяльністю державного виконавця регламентовано розділом VІІ ЦПК України.
Згідно з положеннями статей 447, 451 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутись до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
У разі встановлення обґрунтованості скарги, суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Судом встановлено, що у Луцькому відділі ДВС у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження № 69737904 від 30.08.2022 року з примусового виконання судового наказу, виданого 22.09.2021 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частки усіх видів його доходу (заробітку), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно.
Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 390029087 від 07.08.2024 року на підставі постанови про арешт серії ВП № 69737904, виданої 30.08.2022 року Ківерцівським ВДВС у Луцькому районі Волинської області ЗМУМЮ м.Львів накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_2 .
З вищевказаної інформації вбачається, що квартира, що знаходиться за адресою; АДРЕСА_2 на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_2 (1/5 частка); ОСОБА_5 (3/10 частки); ОСОБА_6 (1/5 частка); ОСОБА_7 (1/5 частка); ОСОБА_8 (1/10 частка).
07.08.2024 року Луцьким ВДВС у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні заяви про зняття арешту з всього рухомого та нерухомого майна, накладеного в рамках виконавчого провадження № 69737904 у зв'язку з відсутністю рішення суду.
Крім того, відповідно до повідомлення № 75087 від 07.08.2024 року, заборгованість ОСОБА_2 по аліментах станом на 31.08.2024 року відсутня.
Скаржник, посилаючись на повне погашення ним боргу по сплаті аліментів, вважає, що державним виконавцем порушено вимоги Закону України «Про виконавче провадження» в частині відмови у знятті подальшого обмеження з належного йому майна, що, на його думку, є підставою для визнання судом неправомірною бездіяльність посадової особи.
Водночас, суд, аналізуючи матеріали провадження та, враховуючи норму закону, у відповідності до якої державний виконавець відмовив ОСОБА_2 у знятті арешту з майна (ч. 7 ст. 59 Закон України «Про виконавче провадження»), вважає, що посадова особа діяла у відповідності до законодавства, а тому відсутні підстави для визнання бездіяльності. Дії державного виконавця ОСОБА_9 не містять у собі ознак неправомірності. А тому, в цій частині позов до задоволення не підлягає.
Відносно вимоги щодо зняття арешту, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ст. 1 Протоколу І до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Принцип обмеження права користування майном у демократичному суспільстві повинен застосовуватись у виключних випадках та бути співмірним до очікуваної мети.
З матеріалів справи вбачається, що заборгованість ОСОБА_2 по аліментах станом на 31.08.2024 року відсутня. З огляду на викладене, подальший арешт нерухомого майна, на думку суду, є недоцільним.
Окрім іншого, суд звертає увагу, що арештована квартира на праві власності належить й іншим особам. А тому, подальший арешт майна, призведе до порушення прав, передбачених ст. 1 Протоколу І до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, інших співвласників квартири.
Керуючись ст. ст. 120, 122, 123, 126, 127, 447, 449, 258, 260, 353 ЦПК України
Скаргу задовольнити частково.
В частині визнання неправомірною бездіяльність Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління юстиції в особі державного виконавця Косинської Надії Василівни щодо незняття арешту з усього нерухомого майна у виконавчому провадженні № 69737904 від 30.08.2022 року, що належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - відмовити.
В іншій частині скаргу - задовольнити.
Зобов'язати Луцький відділ державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління юстиції в особі державного виконавця Косинської Надії Василівни скасувати арешт з усього нерухомого майна у виконавчому провадженні № 69737904 від 30.08.2022 року, а саме квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з моменту підписання ухвали.
У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на ухвалу суду. У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Ківерцівського районного суду Ю.Л. Сіліч