Справа № 156/411/24
Провадження № 2/156/181/24
Рядок статзвіту № 61
24 вересня 2024 року Іваничівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Бєлоусова А.Є.,
з секретарем судових засідань Степанець Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Іваничі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (представниця позивачки - адвокат Улибіна-Вельгус Марта Віталіївна) до Литовезької сільської ради Володимирського району Волинської області, яка діє від імені та в інтересах територіальної громади, про визначення додаткового строку на прийняття спадщини,
ОСОБА_1 через свою представницю ОСОБА_2 звернулася до суду із зазначеним позовом. Позивачка зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її рідна бабуся - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим виконкомом Литовезької сільської ради 08.09.2008. Після її смерті відкрилась спадщина, яка складалася з житлового будинку АДРЕСА_1 , та майнового паю. В даному будинку також був зареєстрований батько позивачки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який був сином ОСОБА_3 , та автоматично прийняв спадщину, після смерті своєї мами. ІНФОРМАЦІЯ_3 батько позивачки також помер, що підтвердужється копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Нововолинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 31.01.2024. ОСОБА_4 при житті не оформив свої спадкові права після смерті матері, хоча спадщину прийняв. Матір та батько позивачки були розлучені на день смерті спадкодавця, заповіту він не лишав, спадкодавцями першої черги були діти, а саме позивачка та її брат - ОСОБА_5 , який ІНФОРМАЦІЯ_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим Нововолинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерста юстиції 02.02.2024. Брат позивачки ОСОБА_5 одруженим не був, не мав дітей. Його поховання здійснювала позивачка. Інших спадкоємців немає. За оформленням спадщини ніхто не звертався. Позивачка звернулась до державного нотаріуса Кононенко Л.С., де їй було роз'яснено, що після смерті батька, її брат нічого не оформив, а відповідно оформляти спадщину необхідно після батька - ОСОБА_4 , а для цього першочергово необхідно звернутись до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Таким чином позивачка не була обізнана із тим, що її рідний брат ОСОБА_5 не оформив спадщини після смерті їхнього батька - ОСОБА_4 . Із наведених підстав позивачка просить визначити додатковий строк тривалістю два місяці для подання заяви про прийняття спадщини за законом, яка відкрилась після смерті батька - ОСОБА_4 , котрий помер
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 та її представниця ОСОБА_2 були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, однак для участі у судовому засіданні не прибули. Представниця ОСОБА_2 надала письмову заяву про розгляд справи без її участі та без участі позивачки, на позовних вимогах наполягає та просить їх задовольнити.
Представник відповідача (Литовезької сільської ради Володимирського району Волинської області), належним чином повідомлений про дату час та місце розгляду цивільної справи, для участі в судовому засіданні не прибув. Від сільської голови Литовезької сільської ради Олени Касянчук надійшла заява з проханням розглянути справу без участі представника відповідача та про відсутність заперечень щодо задоволення позову; відповідач позов визнав.
Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів. Сторони скористалися наданим їм правом та, відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, заявили клопотання про розгляд справи за їхньої відсутності. Відтак, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши зібрані в справі докази, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши письмові докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив фактичні обставини та відповідні їм цивільні правовідносини.
Судом встановлено, підтверджується наявними в справі доказами, що ОСОБА_4 є батьком позивачки ОСОБА_6 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 (а.с. 9)
Згідно з витягами з Державного ресєтру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища, позивачка внаслідок укладення шлюбів змінювала прзівища на " ОСОБА_7 " та " ОСОБА_8 " (а.с. 7-8)
Згідно з свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 батьками ОСОБА_5 були ОСОБА_4 та ОСОБА_9 (а.с. 10)
Згідно з свідоцтвом про смерть, виданим виконкомом Литовезької сільської ради 08.09.2008 ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.11)
Згідно з свідоцтвом про смерть, виданим виконавчим комітетом Литовезької сільської ради Іваничівського району Волинської області 31.01.2024 ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.12)
Згідно з свідоцтвом про смерть, виданим Нововолинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністрества юстиції, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.13)
Згідно з свідоцтвом про право власності на майновий пай члена колективного сільського підприємства серії НОМЕР_5 ОСОБА_3 належав майновий пай (а.с. 14)
Згідно з технічим паспортом на садибний (індивідуальний) житловий будинок по АДРЕСА_1 власником даного будинку була ОСОБА_3 (а.с.15-17)
Згідно з будинковою книгою в житловому приміщенні по АДРЕСА_1 були прописані ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_4 (а.с.18-20)
Згідно з довідкою виданою начальником відділу обслуговування громадян №3, батько позивачки ОСОБА_4 перебував на обліку в Управлінні та отримував пенсію по інвалідності ІІ групи внаслідок загального захворювання відповідно до Виписки з акта огляду медико-соціальної експертної комісії до довідки серії ВЛН №045566 з 11.06.2001 по 28.02.2005, з 01.03.2005 по 10.03.2009 (по день смерті) отримував пенсію по інвалідності І групи внаслідок загального захворювання відповідно до Виписки з акта огляду медико-соціальної експертної комісії до довідки серії ВЛН №029308 (а.с. 21)
25.03.2024 позивачка звернулася до Іваничівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4 . Постановою завідувача Іваничівською державною нотаріальною конторою Волинської області ОСОБА_11 від 25.03.2024 позивачці було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, у зв'язку із пропуском позивачем встановленого ст. 1270 ЦПК України строку для подання заяви про прийняття спадщини (а.с.22).
Згідно із спадковою справою №493/2008, витребуваною судом з Іваничівської державної нотаріальної контори Волинської області, заведеної після смерті ОСОБА_3 , вбачається, що згідно з заповітом ОСОБА_3 все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось та все те, що буде належати їй на день смерті, заповіла ОСОБА_12 . Згідно з заявою ОСОБА_12 остання прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 (а.с. 48-51), але не оформила майнових прав на спадкове майно. ОСОБА_12 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджено копією актового запису про смерть №94 від 10.02.2021 (а.с. 85-86)
Згідно з свідоцтвом про смерть, виданим Нововолинським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністрества юстиції (м. Львів), ОСОБА_12 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.71)
Позивачка має намір прийняти та отримати в нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину, однак на теперішній час позбавлена можливості реалізувати своє право. Разом з тим, у позасудовому порядку позивачка вирішити це питання не має можливості.
Статтею 1272 ЦК України передбачені наслідки пропущення строку для прийняття спадщини. Відповідно до ч.3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини.
Після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 не мала змоги належним чином, своєчасно, протягом шести місяців з дня смерті спадкодавця звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, оскільки вважала, що фактично прийняв спадщину, та не знав про порядок та строки спадкування.
Вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст. 1220, 1222, 1270 ЦК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (Рима, 1950) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення у справі «Делькур проти Бельгії» від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі «Гофман проти Німеччини» від 11 жовтня 2001 року).
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Тобто Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд включає в себе принцип доступу до суду, ефективність якого обумовлюється тим, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду за вирішенням певного питання, і що держава не повинна чинити правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Принцип «пропорційності» тісно пов'язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід'ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.
Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв'язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети. Така позиція узгоджується з постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2018 року (справа № 681/203/17-ц провадження № 61-26164св18).
Прецендента практика ЄСПЛ містить принцип «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах: «Беєлер проти Італії», «Онер'їлдіз проти Туреччини», «Megadat.com S.r.l. проти Молдови», «Москаль проти Польщі»). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, що зачіпають майнові інтереси.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює захист власності і встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або ілюзорних прав, а прав практичних та ефективних (п. 24 рішення ЄСПЛ від 09.10.1979 у справі «Ейрі»; п. 32 рішення ЄСПЛ від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України»). У розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції «майном» визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (п. 32 рішення ЄСПЛ у справі «Стретч проти Сполученого Королівства»). «Законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (рішення у справі «Копецький проти Словаччини»).
Отже, враховуючи принцип автономного тлумачення понять, застосовний у практиці Європейського суду з прав людини, отримане (хоча і не оформлене належним чином) спадкове майно охоплюється поняттям «майно» в розумінні ст. 1 Першого протоколу.
Суд враховує, що наслідки пропущення позивачкою строку для прийняття спадщини будуть непропорційними, оскільки позивачка втратить право на спадкування майна, яке залишилося після смерті спадкодавця, і втрата спадкового майна будуть для позивачки надмірним тягарем, при цьому буде порушено баланс між інтересами держави та фізичної особи.
Суд враховує також роз'яснення, які містяться в п. 24 ППВСУ від 30.05.2008 № 7, згідно з якими поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Таким чином, отримані у справі докази, їхня належна оцінка заслуговують на увагу та вказують на наявність підстав для задоволення позову про визначення додаткового строку на прийняття спадщини. Суд вважає за можливе визначити ОСОБА_1 додатковий строк тривалістю два місяці, який буде достатнім для подання заяви про прийняття спадщини.
Керуючись ст. 1258, 1261, 1268, 1272 ЦК України, ст. 12, 13, 81, 265 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Литовезької сільської ради Володимирського району Волинської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - задовольнити повністю.
Визначити ОСОБА_1 додатковий строк тривалістю два місяці, з дня набрання цим судовим рішенням законної сили, для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Інформація щодо сторін та інших учасників справи:
позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ;
представник позивача: адвокат Улибіна-Вельгус Марта Віталіївна, РНОКПП НОМЕР_7 , адреса: вул. Героїв ЗСУ, 6/18, м. Нововолинськ, Волинська обл.;
відповідач: Литовезька сільська рада Володимирського району Волинської області, місцезнаходження: вул. Яобчука Володимира, 11 с. Литовеж, Володимирський р-н, Волинська обл.; ідентифікаційний код юридичної особи: 04335252.
Суддя А. Є. Бєлоусов