Справа №155/1344/24
Провадження №2-а/155/14/24
24.09.2024 м. Горохів
Горохівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Сметани В.М.,
при секретарі судового засідання Воронюк Н.М.,
за участі позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом представника позивача ОСОБА_1 - Богоноса Ігоря Михайловича до ОСОБА_2 , Управління патрульної поліції у Волинській області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення
Представник позивача 07 серпня 2024 року звернувся до відповідачів про скасування постанови про адміністративне правопорушення.
Свої позовні вимоги обґрунтовує, що 06 липня 2024 року поліцейським 1 взводу ТОР роти УПП батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області лейтенантом поліції Торгунаковим Михайлом Сергійовичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №2764329 у справі про адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.126 КУпАП, в якій зазначено, що ним порушено п.2.1 ПДР, а саме керував належним йому транспортним засобом без чинного страхового поліса обов'язкового страхування.
Вказує, що постанова винесена безпідставно та з істотним порушенням його прав, не відповідає обставинам справи та вимогам закону, а тому підлягає скасуванню, оскільки він є учасником бойових дій і відповідно до закону звільняється від обов'язку укладання договору обов'язкового страхування транспортного засобу.
З огляду на зазначене, просить скасувати вказану постанову, а провадження у справі закрити.
Від представника відповідача 06 вересня 2024 року надійшов відзив на позовну заяву, вказує, що під час перевірки документів, водієм ОСОБА_1 не надавалося посвідчення учасника бойових дій і жодним чином не повідомлялося про причини відсутності та ненадання поліса обов'язкового страхування. Поліцейським було встановлено за допомогою інтернет ресурсу бази МТСБУ, що на транспортний засіб, з державним номерним знаком НОМЕР_1 станом на момент зупинки і розгляду справи поліс відсутній. Враховуючи наведене просить залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
Позивач в судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити з підстав викладених в ньому. Також вказував, що при перевірці документів надавав працівникам поліції військово-облікові документи та посвідчення учасника бойових дій, однак поліцейський відмовився їх оглядати.
Відповідач та представник відповідача у судове засідання не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду повідомлені належним чином, зокрема у відповідності до ст. 268 КАС України засобами електронного зв'язку шляхом надіслання повідомлення про час та місце розгляду справи на електронну адресу, а також повторно на поштову адресу.
Відповідно до ч.ч. 2-3 ст. 268 КАС України, учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Заслухавши пояснення позивача, вивчивши обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Правомірність та обґрунтованість вказаної постанови є предметом спору у даній справі.
Судом встановлено, що 06 серпня 2024 року поліцейським 1 взводу ТОР роти УПП у Волинській області лейтенантом поліції Торгунаковим Михайлом Сергійовичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП.
Відповідно до вказаної постанови 06 серпня 2024 року о 00 годин 33 хвилин в місті Луцьк по вулиці Спокійна, водій керував транспортним засобом без чинного страхового поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або без чинного внутрішнього електронного договору обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, чим порушив п.2.1 ПДР - відсутність у водія поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с.3).
Згідно ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Статтею 245КУпАП, встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП, закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до п.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію», визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів. Розгляд справи віднесено до компетенції Національної поліції.
Згідно з ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до п. 2.4 «а» ПДР на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Пунктом 2.1 ПДР визначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Згідно ч.1 ст.126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством,- тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, вказаною нормою передбачена відповідальність, в тому числі за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, реєстраційному документі на транспортний засіб та полісі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Факт не пред'явлення на вимогу поліцейського полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів позивачем не заперечується, однак вказує, що пред'явив поліцейському свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та посвідчення учасника бойових дій.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно із ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Своєю чергою, згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Зазначена норма встановлює обов'язок суб'єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності.
Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача.
Зазначена норма вказує на те, що саме на суб'єкта владних повноважень покладається обов'язок по доведенні правомірності своїх дій/рішень. При цьому суб'єкт владних повноважень при винесенні постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності має чітко дотриматися вимог КУпАП.
Згідно зі ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, а саме: перевірку документів особи; опитування особи: зупинення транспортного засобу: застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
З дослідженого відеозапису, який був долучений відповідачем до відзиву, вбачається, що відео розпочинається з моменту прийняття рішення про притягнення до адміністративної відповідальності та складання адміністративних матеріалів.
Із наданого відеозапису не вбачається обставин зупинки транспортного засобу, спілкування з водієм, вимоги щодо надання для перевірки документів та страхового поліса.
Згідно зі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику суду як джерело права.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини одним із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду є принцип рівності сторін, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом (п.26 рішення у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року, заява № 7460/03; п.23 рішення у справі «Гурепка проти України (№2)» від 08 липня 2010 року, заява №38789/04).
Відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України, обвинувачення не може гуртуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Також Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.
Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
Верховний Суд у постанові від 23.10.2019 у справі №357/10134/17 звертає увагу судів на приписи ст.251 КУпАП, в якій обумовлено, що орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами. Звертає увагу, що відповідно до вимог статті 71 КАС України (в редакції на час ухвалення даної постанови), в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В силу принципу презумпції невинуватості, чинної в адміністративному праві, всі сумніви у вині особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Таким чином, саме відповідач, як суб'єкт владних повноважень, зобов'язаний довести правомірність складання ним постанови серія ЕНА №2764329 про притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.126 КУпАП, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху, здійснення розгляду справи в присутності позивача з дотриманням положень ст.268 КУпАП.
Крім того, в обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність у нього обов'язку цивільно-правової відповідальності в силу приписів ч. 13.1 ст. 13 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Дійсно, приписами п. 13.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що учасники бойових дій, які особисто керують належними їм транспортними засобами, звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом.
Рішенням Конституційний Суд України від 23 грудня 2014 року №7-рп/2014 щодо офіційного тлумачення положень пункту 13.1 статті 13 Закону України № 1961-ІУ від 01 липня 2004 року визначив, що транспортними засобами, що належать учасникам бойових дій та інвалідам війни, що визначені законом, інвалідам І групи, є такі наземні транспортні засоби, якими володіють не тільки на праві власності, а й на будь-якій іншій правовій підставі (договір підряду, оренди, тощо).
Суд звертає увагу на висновок Верховного Суду, зроблений у справі № 214/4779/17 від 26 вересня 2018 року про те, що при визначенні правомірності накладення на особу адміністративного стягнення за адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП, зокрема щодо не пред'явлення полісу обов'язкового страхування, за умови наявності обставин, що обумовлюють звільнення особи від такого обов'язку, є встановлення факту повідомлення особою про відсутність у неї такого обов'язку
Пунктом 1.6 статті 1 Закону №1961-IV власники транспортних засобів юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.
Виходячи з аналізу наведених норм, слідує, що від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України та, як наслідок, від обов'язку пред'явлення відповідного страхового поліса на вимогу поліцейського, звільняються такі категорії осіб: 1) учасники бойових дій, 2) особи з інвалідністю внаслідок війни, 3) постраждалі учасники Революції Гідності, 4) особи з інвалідністю I групи, - які особисто керують належними їм транспортними засобами, якими є такі наземні транспортні засоби, якими вони володіють не тільки на праві власності, а й на будь-якій іншій правовій підставі; особи, що керують транспортним засобом, належним особі з інвалідністю I групи, у її присутності.
Судом встановлено, що згідно посвідчення серії НОМЕР_2 від 21 листопада 2023 року, ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Також судом встановлено, власником автомобіля марки AUDI А4 д.н.з. НОМЕР_1 є ОСОБА_1 .
На підставі викладеного, враховуючи ненадання відповідачем в розумінні ст.ст.73, 74 КАС України, належних та допустимих доказів на підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху, не доведеність відповідачем, як суб'єктом владних повноважень правомірності своїх дій згідно положень ч.2 ст.2 КАС України, щодо прийняття ним постанови на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначених Конституцією та законами України, обгрунтовано та неупереджено, із урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, та не надання суду обгрунтованих доводів щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідно до норм чинного законодавства, суд приходить до висновку про протиправність прийнятого відповідачем рішення - постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №2764329 та відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, що у відповідності до п.3 ч.3 ст.286 КАС України, є підставою для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі.
В частині позовних вимог до поліцейського 1 взводу ТОР роти УПП батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області лейтенанта поліції ОСОБА_2 слід відмовити виходячи з наступного.
Належним відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, у адміністративній справі щодо оскарження рішень (дій чи бездіяльності) у справі про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення щодо правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, повинен бути відповідний орган Національної поліції.
Відповідно до постанови КМУ №730 від 16 вересня 2015 року «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» утворено як юридичну особу публічного права Департамент патрульної поліції як міжрегіональний орган Національної поліції.
Відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, є саме орган Національної поліції - суб'єкт владних повноважень, а не підрозділ Національної поліції або ж особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення. Правову позицію з даного питання було висловлено Верховним Судом у постанові від 26 грудня 2019 року по справі №724/716/16-а (провадження № К/9901/12750/18).
Отже, належним відповідачем у даній справі є відповідний орган Національної поліції, а саме Управління патрульної поліції у Волинській області, як суб'єкт владних повноважень у адміністративній справі щодо оскарження рішень (дій чи бездіяльності).
Відповідно до ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст.ст. 9, 12, 72-77, 241-247, 257 КАС України, суд,-
Адміністративний позов - задовольнити частково.
Скасувати постанову серії ЕНА №2764329 від 06 серпня 2024 року, складену поліцейським 1 взводу ТОР батальйону УПП у Волинській області ДПП лейтенантом поліції Торгунаковим Михайлом Сергійовичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП та накладення на останнього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 гривень, а провадження по справі закрити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
На виконання п.4 ч.5 ст.246 КАС України, суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 .
Відповідач: Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції, місцезнаходження: місто Луцьк, вулиця Залізнична, 15, Волинська область.
Суддя Горохівського районного суду
Волинської області В.М. Сметана