Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"24" вересня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/2659/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Пономаренко Т.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 44; код ЄДРПОУ: 24175269)
до Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант" (61057, м. Харків, вул. Донця-Захаржевського, 6/8; код ЄДРПОУ: 30035289)
про стягнення матеріальної шкоди в порядку регресу
без виклику учасників справи
29.07.2024 Приватне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант", в якій просить суд стягнути з Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант" суму завданої матеріальної шкоди в порядку регресу в розмірі 39 200,00 грн., а також стягнути з відповідача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 028,00 грн.
На підтвердження позовних вимог позивач посилається на те, що у відповідності до статей 9, 25 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України до нього, як до страховика, який виплатив страхове відшкодування за Комплексним договором №06/04-2-1005194 від 26.04.2021 добровільного страхування транспортного засобу (КАСКО), водія та пасажирів від нещасних випадків (НВ), в межах фактичних витрат, перейшло право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
Ухвалою від 30.07.2024 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідно до частини 1 статті 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Зокрема, частиною 5 статті 252 ГПК України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
У даному випадку клопотань про розгляд справи з повідомленням учасників справи до суду не надходило.
Згідно з частиною 8 статті 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Частиною 1 статті 251 ГПК України визначено, що відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Частиною 11 статті 242 ГПК України встановлено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Оскільки відповідач станом на 30.07.2024 не мав зареєстрованого електронного кабінету, ухвала про відкриття провадження у даній справі була направлена судом за адресою його місцезнаходження (місця проживання), яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 61057, м.Харків, вул.Донця-Захаржевського, буд.6/8. Однак, дана ухвала була повернута до суду з довідкою поштової установи від 05.08.2024 про відсутність адресата за вказаною адресою.
Також зазначена ухвала була повторно 07.08.2024 направлена судом за адресою його місцезнаходження (місця проживання), яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 61057, м.Харків, вул.Донця-Захаржевського, буд.6/8. Однак, дана ухвала була також повернута до суду з довідкою поштової установи від 14.08.2024 про відсутність адресата за вказаною адресою.
Відповідно до пунктів 4, 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Враховуючи наведені приписи чинного законодавства, копія ухвали про відкриття провадження у справі є врученою відповідачу 05.08.2024, а тому він мав право подати відзив не пізніше 20.08.2024. Однак відповідач своє право на подання відзиву не реалізував.
У зв'язку з цим суд зазначає, що згідно з частиною 9 статті 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з частиною 2 статті 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (частина 1 статті 248 ГПК України).
Відповідно до частини 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.
26 квітня 2021 року між позивачем та ОСОБА_1 укладено Комплексний договір №06/04-2-1005194 добровільного страхування транспортного засобу (КАСКО), водія та пасажирів від нещасних випадків (НВ) (Далі - Договір страхування), за яким був застрахований автомобіль KIA SPORTAGE, д.р. № НОМЕР_1 (а.с.20-24).
11 січня 2022 року на перехресті вулиць Микулинецька - Миру у смт.Велика Березовиця Тернопільської області сталася ДТП за участю застрахованого автомобіля KIA SPORTAGE, д.р. № НОМЕР_1 та автомобіля VOLKSWAGEN TRANSPORTER, д.р. № НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .
Відповідно до постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справі №607/869/22 від 25.01.2022 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн (а.с.18-19).
Внаслідок даної ДТП транспортному засобу KIA SPORTAGE, д.р. № НОМЕР_1 були спричинені механічні пошкодження, що підтверджується актом огляду транспортного засобу від 20.01.2022 (а.с.33-43).
На підставі заяви страхувальника про настання події (КАСКО) від 17.01.2022 та наданих ним документів позивачем було складено страховий акт №220000521994 від 06.05.2022 (а.с.48).
Відповідно до умов Договору страхування, розрахунку суми страхового відшкодування від 06.04.2022, страхового акту №220000521994 від 06.05.2022 позивач сплатив страхове відшкодування у розмірі 39 200,00грн. Здійснення даної виплати підтверджується платіжною інструкцією №ЗР032920 від 09.05.2022.
Цивільно-правова відповідальність особи, винної у скоєнні ДТП, застрахована у АТ "СК "Мега-Гарант" згідно полісу №ЕР-203356597. Відповідно до даного полісу відповідач взяв на себе обов'язок щодо відшкодування шкоди майну в межах 130 000,00 грн., розмір франшизи - 0,00 грн (а.с.51).
Відповідач будь-яких заперечень щодо факту отримання даної заяви суду не надав.
При цьому, докази сплати відповідачем вказаних грошових коштів на рахунок позивача в матеріалах справи відсутні.
У зв'язку із вказаними обставинами позивач звернувся до Господарського суду Харківської області з даним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь 39 200,00 грн. суми завданої матеріальної шкоди в порядку регресу.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
У справі, що розглядається, спір виник між двома страховими компаніями щодо відшкодування витрат, понесених у зв'язку із виплатою коштів за договором добровільного майнового страхування.
Згідно з частиною 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про страхування" страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
Відповідно до норм статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого.
Особою, відповідальною за завдану шкоду, може бути як безпосередній її заподіювач, так і страхова компанія, відповідальна за останнього.
Положеннями ст.29 Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Отже, відповідно до вищенаведених норм чинного законодавства, позивач після виплати страхового відшкодування в розмірі 39 200,00 грн. отримав право зворотної вимоги до відповідача, як страховика цивільно-правової відповідальності особи, винної у скоєнні ДТП, згідно поліса ЕР-203356597.
У відповідності до положення пункту 9.1 статті 9 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Відповідно до цього Закону потерпілим - юридичним особам страховик, а у випадках, передбачених цим Законом, - МТСБУ відшкодовує виключно шкоду, заподіяну майну (статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
Полісом ЕР-203356597 встановлено, що ліміт за шкоду майну складає 130 000,00грн., розмір франшизи - 0,00грн.
Таким чином, оскільки розмір спричиненої шкоди внаслідок ДТП складає 39 200,00грн., відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача зазначену суму страхового відшкодування, тобто у межах страхової суми, встановленої полісом ЕР-203356597.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі “Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі “Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).
Згідно з вимогами частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідач не надав доказів відшкодування позивачу вказаної суми, а також не надав будь-яких доказів на спростовування викладених у позові обставин.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення 39 200,00 грн. шкоди суд вважає законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності ст.129 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог статті 4 Закону України «Про судовий збір», витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.
Керуючись статтями 129, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" до Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант" про стягнення матеріальної шкоди в порядку регресу - задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант" (61057, м.Харків, вул.Донця-Захаржевського, буд.6/8, код 30035289) на користь Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" (04050, м.Київ, вул.Глибочицька, буд.44, код 24175269) суму завданої матеріальної шкоди в порядку регресу в розмірі 39 200 (тридцять дев'ять тисяч двісті) грн. 00 коп. та суму судового збору у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено "24" вересня 2024 р.
Суддя Т.О. Пономаренко