79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
12.09.2024 Справа № 914/453/24
Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М., розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія"
до відповідача Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз"
про стягнення 748389,43 грн
за участю представників:
від позивача Зіньковська Н.В.
від відповідача Куцик В.В.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 29.08.2024 позов задоволено частково, вирішено стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія" 633600,00 грн основного боргу, 90591,27 грн пені, 8208,70 грн 3% річних, 13392,73 грн інфляційних втрат та 11186,89 грн витрат по сплаті судового збору.
Позивач до закінчення судових дебатів заявив клопотання про відшкодування судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, а саме витрат на професійну правничу допомогу, зазначивши при цьому, що докази на підтвердження їх розміру будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду у даній справі.
Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до статті 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Враховуючи зазначене рішенням суду від 29.08.2024 також було призначено судове засідання для вирішення питання про судові витрати на професійну правничу допомогу та зобов'язано позивача надати докази понесених судових витрат на професійну правничу допомогу.
03.09.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія" подано заяву (вх.№3272/24 від 03.09.2024) про ухвалення додаткового рішення, в якій заявник просить стягнути з відповідача 75000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.
Представник позивача в судовому засіданні заяву про ухвалення додаткового рішення підтримав, просив стягнути з відповідача на користь позивача 75000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.
Представник відповідача проти задоволення заяви про стягнення з відповідача на користь позивача 75000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу заперечив з підстав, що наведені у проданому запереченні (вх.№21634/24 від 04.09.2024).
Розглянувши подану заяву, суд зазначає таке.
Згідно із частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем у позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи, відповідно до якого розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 74838,94 грн.
Як вбачається із поданих матеріалів, 30.03.2018 між Адвокатським об'єднанням "Правовий Альянс» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія" (замовник) укладено договір №300318-1/01/043/18 про надання правової допомоги, відповідно до пункту 1.1. якого виконавець зобов'язується надавати комплекс послуг правової допомоги, а замовник приймати та оплачувати їх. Між виконавцем та замовником також укладено додаткові угоди до вказаного договору, якими продовжувався строк дії основного договору.
12.02.2024 між Адвокатським об'єднанням "Правовий Альянс» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія" (замовник) укладено додаткову угоду №20 до договору про надання правової допомоги від 30.03.2018 №300318-1/01/043/18, відповідно до пункту 1.3. якої угода укладена з метою стягнення грошових коштів на суму 748389,43 грн у судовому порядку.
Згідно з пунктом 3.1. додаткової угоди, сторони погодили, що вартість послуг, які передують поданню позовної заяви, надаються при складанні та поданні позовної заяви, складанні інших процесуальних документів до суду першої інстанції та під час супроводження справи в суді першої інстанції, становить 35000,00 грн, які підлягають сплаті замовником на користь виконавця до 30.09.2024.
Пунктом 3.2. додаткової угоди передбачено, що сторони погодили, що за умови прийняття судом першої інстанції рішення на користь замовника, замовник додатково зобов'язується сплатити виконавцю гонорар успіху в розмірі 40000,00 грн. Оплата коштів, передбачених цим пунктом, здійснюється протягом 20 календарних днів з дня ухвалення рішення судом першої інстанції.
Обґрунтовуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, позивачем також подано опис робіт (наданих послуг), виконаних Адвокатським об'єднанням «Правовий Альянс» для надання правничої допомоги у справі 914/453/24.
30.08.2024 між Адвокатським об'єднанням "Правовий Альянс» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія" (замовник) підписано акт про надані послуги згідно з додатковою угодою від 12.02.2024 №20 до договору про надання правової допомоги від 30.03.2018 №300318-1/01/043/18, відповідно до якого вартість наданих послуг за додатковою угодою №20 від 12.02.2024 до договору про надання правової допомоги складає:
- 35000,00 грн, включно з ПДВ, за послуги, які надаються згідно п.3.1 додаткової угоди №20 від 12.02.2024 до договору про надання правової допомоги;
- 40000,00 грн, включно з ПДВ, гонорару успіху у зв'язку з прийняттям Господарським судом Львівської області рішення на користь замовника.
Тобто, як вказано в акті про надані послуги, загальна вартість послуг за додатковою угодою №20 від 12.02.2024 до договору про надання правової допомоги становить 75000,00 грн.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Разом з тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач скористався своїм правом на подання клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Як вказано у запереченні на заяву про стягнення витрат на правничу допомогу, адвокат Зіньковська Н.В. неодноразово брала участь в аналогічних судових спорах проти АТ "Львівгаз", зокрема у справах №914/195/24, №914/453/24, №914/207/24, №914/451/24, №914/205/24, №914/452/24, в яких зміст, предмет, обґрунтування є ідентичні.
Тобто як зазначив відповідач, вказане, свідчить про те, що адвокату не потрібно витрачати багато часу та зусиль на підготовку процесуальних документів у справі, юридична кваліфікація правовідносин у даній справі не є складною для адвоката, всі позови у даних справах подані за одним шаблоном, з огляду на що підготовка позиції в одній справі автоматично стала підготовкою в усіх інших.
У запереченні на заву про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу вказано, що заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу не відповідає фактичному часу витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, а сума 75000,00 грн є в майже 25 разів більшою ніж місячний прожитковий мінімум на одну працездатну особу та в 10 разів вища ніж мінімальна заробітна плата, що на думку відповідача не відповідає критерію розумності. Також відповідач вказав, що заявлені витрати є непропорційно високими відносно ціни позову.
Враховуючи наведене, відповідач у поданому запереченні зазначає, що на його думку розмір витрат на оплату правничої допомоги адвоката є явно завищеним та не може перевищувати 2500,00 грн.
Відповідно до частини 3 статті 124 ГПК України, попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до сталої практики Верховного Суду (постанова КГС ВС від 07.08.2018 у справі № 916/1283/17, від 30.07.2019 у справі № 902/519/18), у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Крім того, Верховний Суд у своїх рішеннях зазначив, що для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (постанови КГС ВС від 10.10.2018 у справі № 910/21570/17, від 14.11.2018 у справі № 921/2/18, додаткова постанова КГС ВС від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18, від 10.10.2019 у справі № 909/116/19, від 18.03.2021 у справі № 910/15621/19, постанова ВП ВС від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, додаткова ухвала ВС від 21.07.2020 справі №915/1654/19, постанова ВП ВС від 07.07.2021 у справі №910/12876/19, постанова ВС від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).
Пунктом 3.2. рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
За змістом положень частини п'ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини у справі "Баришевський проти України", "Двойних проти України", заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Зазначені висновки узгоджуються із висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі №550/936/18, від 04.06.2019 у справі №9901/350/18 та додатковій постанові у зазначеній справі від 12.09.2019, а також у постановах Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, від 26.05.2020 у справі №908/299/18.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі N 922/445/19 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене у частині четвертій статті 129 ГПК України. Разом з тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" ("Iatridis v. Greece", заява N 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Крім того, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що за наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" ("Pakdemirli v. Turkey", заява N 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).
Водночас, як вказано у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.01.2023 у справі №910/7032/17, стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приймаючи до уваги наведене, з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду заяв та матеріалів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення гонорару успіху в розмірі 40000,00 грн у зв'язку з прийняттям позитивного для стягувача судового рішення у даній справі, не відповідає критерію розумності, оскільки не має характеру необхідних витрат, не містить обґрунтування обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені із досягненням успішного результату, у зв'язку з чим їх відшкодування з огляду на обставини даної справи матиме надмірний характер.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи в власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Отже враховуючи наведене, в даному випадку суд дійшов, що достатньо обґрунтованим розміром витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача є 35000,00 грн.
Керуючись статтями 74, 123, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія" про ухвалення додаткового рішення у справі №914/453/24 задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" (79039, місто Львів, вул. Золота, будинок 42, ідентифікаційний код 03349039) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія" (03134, місто Київ, пр. Корольова Академіка, будинок 1, ідентифікаційний код 37401646) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 35000,00 грн.
3. Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку у строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст додаткового рішення складено 24.09.2024.
Суддя Петрашко М.М.