ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.09.2024Справа № 910/8378/24
За позовом Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА ГРУПА "ТАС"
до Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ЕТАЛОН"
про стягнення 25 505,18 грн
Суддя О.В. Гумега
секретар судового засідання
Патрікеєва Т.В.
Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.
Приватне акціонерне товариство "СТРАХОВА ГРУПА "ТАС" (далі - позивач, АТ "СГ "ТАС" (ПРИВАТНЕ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ЕТАЛОН" (далі - відповідач, ПРАТ "СК "ЕТАЛОН") про стягнення 25 505,18 грн, з яких: 16 885,27 грн страхового відшкодування, 3 781,71 грн інфляційних втрат, 1 109,56 грн 3% річних, 3 728,64 грн пені.
Позовна заява сформована в системі "Електронний суд" та зареєстрована в КП "Діловодство спеціалізованого суду 04.07.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2024 позовну заяву АТ "СГ "ТАС" (ПРИВАТНЕ) залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.
11.07.2024 представником позивача сформована в системі "Електронний суд" та зареєстрована в КП "Діловодство спеціалізованого суду заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 позовну заяву АТ "СГ "ТАС"прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №910/8378/24, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі №910/8378/24.
В матеріалах справи наявні докази отримання позивачем та відповідачем на електронні кабінети ухвали Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 про відкриття провадження у справі № 910/8378/24.
25.07.2024 через відділ діловодства суду (засобами електронного зв'язку) від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшов лист у відповідь на запит суду з інформацією про страхове покриття за полісом № АР 5463448.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, заяву про усунення недоліків та додані до них докази, а також інформацію з єдиної централізованої бази даних МТСБ, надану Моторним (транспортним) страховим бюро України на запит суду та супровідний лист.
Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.
З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд
06.12.2021 між Приватним акціонерним товариством "СТРАХОВА ГРУПА "ТАС" (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) був укладений Договір добровільного страхування наземного транспорту FA № 00169731 (далі - договір страхування).
Згідно з договором страхування у позивача був застрахований автомобіль "Subaru XV CROSSTREK", реєстраційний номер НОМЕР_1 . Строк дії договору страхування визначений з 07.12.2021 по 06.12.2022.
08.12.2021 о 20:33 у Вінницькій області, Вінницькому районі смт. Літин на вул. Соборна, 47 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів "Subaru XV CROSSTREK", реєстраційний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_3 (власник ОСОБА_1 ), та "MAN TGX18/440" реєстраційний номер НОМЕР_2 причіп CHEREAVCSD035 FHB реєстраційний номер НОМЕР_3 , яким керував ОСОБА_2 .
Згідно з постановою Літинського районного суду Вінницької області від 12.01.2022 у справі про адміністративні правопорушення № 137/1379/21 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП та ст. 124 КУпАП.
Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль "Subaru XV CROSSTREK", реєстраційний номер НОМЕР_1 , застрахований позивачем - Приватним акціонерним товариством "СТРАХОВА ГРУПА "ТАС".
Відповідно до розрахунку суми страхового відшкодування, страхового акту № 36636/02/921 від 28.12.2021 та договору страхування FA № 00169731 від 06.12.2021, розмір страхового відшкодування склав 16 885,27 грн, яке було позивачем сплачено за відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу, що підтверджується платіжною інструкцією № 239452 від 30.12.2021.
Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України "Про страхування", або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене.
В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно. В п. 1.1, 1.4, 1.7 ст. 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин по страховому випадку) наведені визначення наступних термінів:
- страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу;
- особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду;
- забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України (визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Стаття 28 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" надає визначення поняття "шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого". Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого - це шкода, пов'язана:
з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу;
з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху;
з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого;
з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди;
з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу;
з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до полісу № АР/5462448, судом встановлено, що транспортний засіб, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача транспортному засобу, взято на страхування ПРАТ "СК "ЕТАЛОН" (відповідачем), ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну визначений в сумі 130 000,00 грн. Станом на дату спірної ДТП (08.12.2021) поліс № АР/5463448 був чинним.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що ОСОБА_2 керував автомобілем "MAN TGX18/440", реєстраційний номер НОМЕР_2 причіп CHEREAVCSD035 FHB реєстраційний номер НОМЕР_3 , на законних підставах.
Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику транспортного засобу, застрахованого у позивача, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в межах, передбачених полісом № АР/5462448, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.
По матеріалам справи судом встановлено, що фактичні витрати позивача по виплаті страхового відшкодування не перевищують розмір збитку, завданого транспортному засобу, пошкодженому у ДТП, що визначений ремонтною калькуляцією " 35002.02 від 16.12.2021, страховим актом № 36636/02/921 від 28.12.2021 та платіжною інструкцією № 239452 від 30.12.2021.
Положеннями Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (ст. 12) передбачена можливість встановлення франшизи при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, розмір якої при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Згідно з п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, що була дійсною на момент виникнення спірних правовідносин) виплата страхового відшкодування здійснюється протягом 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.
Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Судом встановлено, що позивач 14.01.2022 звертався до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування Вих.№00101/9222, яку отримано відповідачем 26.01.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням № 0505056230917.
Станом на час вирішення спору по суті матеріали справи не містять доказів на підтвердження здійснення відповідачем виплати страхового відшкодування.
Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 16 885,27 грн страхового відшкодування підлягає задоволенню в повному обсязі.
Також позивач просить стягнути з відповідача 3 781,71 грн інфляційних втрат, 1 109,56 грн 3% річних за період з 26.04.2022 по 03.07.2024 та 3 728,64 грн пені за період з 26.04.2022 по 26.10.2022.
Суд звертає увагу, що позивачем неправильно визначена дата початку прострочення грошового зобов'язання, а саме позивач нараховує інфляцій втрати, пеню та 3% річних з 26.04.2022, в той час як правильною датою є 27.04.2022.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є спеціальним заходом відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Аналогічні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за визначений позивачем період за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга", судом встановлено, що позивачем не вірно нараховано суму інфляційних втрат, позивачем заявлено до стягнення суму інфляційних втрат у розмірі 3 781,71 грн, в той час як правильною є сума 4 236,38 грн.
Приписами статті 14 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Нормативне визначення принципу диспозитивності надає право учаснику справи вільно розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд ч. 2 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України.
При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (ч. 2 ст. 237 ГПК України).
З огляду на вищевикладене, враховуючи, що позивачем реалізовано своє процесуальне права на подання позову про стягнення інфляційних втрат лише в сумі 3 781,71 грн, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі.
Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перевірку наведеного позивачем розрахунку 3% річних , суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення 1 109,56 грн 3% річних підлягають частковому задоволенню у розмірі 1108, 17 грн.
Стосовно заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача пені в загальному розмірі 3728,64 грн, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).
Згідно з положеннями ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно ч. 1, 2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пунктом 36.5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Судом встановлено, що прострочення відповідача з виплати страхового відшкодування виникло з 27.04.2022.
Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перевірку наведеного позивачем розрахунку пені , суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення 3 728,64грн пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 3 719,39 грн.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про виконання ним зобов'язання зі сплати страхового відшкодування.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За змістом підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви встановлюються у таких розмірах: майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
В поданій до суду шляхом формування в системі "Електронний суд" позовній заяві Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА ГРУПА "ТАС" заявлено вимогу майнового характеру - про стягнення з відповідача коштів у загальному розмірі 25 505,18 грн.
Отже, за подання до господарського суду позовної заяви Приватне акціонерне товариство "СТРАХОВА ГРУПА "ТАС" повинне було сплатити судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
В той же час, Приватне акціонерне товариство "СТРАХОВА ГРУПА "ТАС" за звернення до Господарського суду міста Києва із майновою вимогою про стягнення з Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ЕТАЛОН" коштів у загальному розмірі 25 505,18 грн сплатило судовий збір у розмірі 3 028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №25482 від 27.06.2024.
Тобто позивачем при зверненні до суду із позовом було надмірно сплачено судовий збір у сумі 605,60 грн за подання позовної заяви.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Таким чином, судовий збір у сумі 605,60 грн за подання позову не підлягає розподілу між сторонами за наслідками розгляду спору у справі №910/8378/24, а може бути повернутий за клопотанням особи, яка його сплатила - Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА ГРУПА "ТАС".
Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи суду не подав.
Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів спору.
З огляду на приписи ч. 9 ст. 129 ГПК України сплачений позивачем судовий збір за подання позовної заяви у сумі 2 422,40 грн покладається на відповідача.
Керуючись ст. 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ЕТАЛОН" (Україна, 03067, місто Київ, вул.Гарматна, будинок 8, приміщення 6; ідентифікаційний код 20080515) на користь Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА ГРУПА "ТАС" (Україна, 03117, місто Київ, пр.Берестейський, будинок 65; ідентифікаційний код 30115243) 16 885,27 грн (шістнадцять тисяч вісімсот вісімдесят п'ять гривень 27 коп.) страхового відшкодування, 3 781,71 грн (три тисячі сімсот вісімдесят одна гривня 71 коп) інфляційних втрат, 1 108,17 грн (одна тисяча сто вісім гривень 17 коп.) 3% річних, 3 719,39 грн (три тисячі сімсот дев'ятнадцять гривень 39 коп.) пені та 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.) судового збору.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повне рішення складено 25.09.2024.
Суддя Оксана ГУМЕГА