Рішення від 16.09.2024 по справі 910/4069/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.09.2024Справа № 910/4069/23

За позовом Державного підприємства "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ"

до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО"

про стягнення 579 926 742,90 грн

За зустрічною позовною заявою Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО"

до Державного підприємства "Гарантований покупець"

про тлумачення пунктів договору

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Патрікеєва Т.В.

Представники:

від позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом - Прокопів Н.М.,

від відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом - Шатарська Т.Н.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" (далі - позивач, ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" (далі - відповідач, НЕК "УКРЕНЕРГО") про стягнення 579 926 742,90 грн, з яких: 62 451 509,79 грн пені, 104 083 900,50 грн 3% річних, 413 391 332,61 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обгрунтовані порушенням відповідачем строку оплати за електричну енергію для врегулювання небалансів, придбану відповідачем на підставі Договору про врегулювання небалансів електричної енергії від 25.06.2019 з ідентифікатором № 0414-01051, за період з липня 2019 по вересень 2022. Враховуючи систематичне прострочення відповідачем оплати рахунків-фактур, позивач нарахував відповідачу 3% річних та інфляційні втрати на підставі ст. 625 ЦК України та пеню на підставі умов вказаного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2023 прийнято позовну заяву ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/4069/23, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 24.04.2023 о 09:40 год.

19.04.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечив позовні вимоги у повному обсязі, просив суд застосувати строк позовної давності щодо позовних вимог про стягнення пені за період нарахування з 26.07.2019 по 20.03.2022 та щодо позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за період нарахування з 26.07.2019 по 28.02.2020.

21.04.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про витребування оригіналів електронних доказів для огляду.

У підготовче засідання, призначене на 24.04.2023, з'явилися представники позивача та відповідача.

У підготовчому засіданні 24.04.2023 суд долучив до матеріалів справи, подані учасниками справи через відділ діловодства суду заяви по суті спору та заяви з процесуальних питань.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2023 продовжено строк підготовчого провадження за ініціативою суду на тридцять днів, відкладено підготовче засідання у справі на 22.05.2023 о 10:00 год.

24.04.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшла відповідь на відзив.

24.04.2023 відповідачем сформовано в системі "Електронний суд" заперечення на відповідь на відзив.

26.04.2023 через відділ діловодства суду від НЕК "УКРЕНЕРГО" надійшла зустрічна позовна заява № 02-4-1/248 від 11.04.2023 у справі № 910/4069/23, направлена до суду засобами поштового зв'язку 11.04.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.05.2023 зустрічну позовну заяву НЕК "УКРЕНЕРГО" залишено без руху, встановлено позивачу за зустрічним позовом спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

11.05.2023 через відділ діловодства суду від позивача за зустрічним позовом надійшла заява щодо усунення недоліків зустрічної позовної заяви, у якості додатку до якої додано, зокрема, зустрічну позовну заяву № 02-4-1/325 від 11.04.2023 у справі № 910/4069/23.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2023 прийнято зустрічну позовну заяву НЕК "УКРЕНЕРГО", призначено підготовче засідання у справі №910/4069/23 на 22.05.2023 о 10:00 год. для спільного розгляду первісного і зустрічного позову у справі №910/4069/23. Суд зазначив, що розглядає вимоги зустрічного позову (з урахуванням усунення недоліків, встановлених ухвалою суду від 08.05.2023) про тлумачення п. 1.4 Договору про врегулювання небалансів електричної енергії, затвердженого наказом НЕК "УКРЕНЕРГО" від 21.12.2020 № 709 (та в подальших редакціях) щодо розрахунків з оплати вартості електричної енергії у відповідності до умов, визначених ст. 75 Закону № 2019-VІІІ та п. 7.7.4. Правил ринку, та п. 4.2 Договору про врегулювання небалансів електричної енергії, затвердженого наказом НЕК "УКРЕНЕРГО" від 21.12.2020 № 709 (та в подальших редакціях) щодо початку розрахунку пені ("після підписання сторонами Акта купівлі-продажу" чи "після спливу чотирьох робочих днів з дати направлення рахунка").

22.05.2023 через відділ діловодства суду від відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом надійшли клопотання про відкладення розгляду справи, клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, клопотання про приєднання доказів (рахунків-фактур, поданих ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ", та платіжних доручень щодо здійснення НЕК "УКРЕНЕРГО" оплат з поточних рахунків зі спеціальним режимом використання).

У підготовче засідання, призначене на 22.05.2023, з'явилися представники позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом та відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом.

Суд долучив до матеріалів справи, подані учасниками справи через відділ діловодства суду заяви по суті справи та заяви з процесуальних питань.

У підготовчому засіданні, призначеному на 22.05.2023 судом оголошено перерву на 19.06.2023 о 10:00 год.

24.05.2023 через відділ діловодства суду від позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом надійшли письмові пояснення щодо заперечення на відповідь на відзив.

25.05.2023 через відділ діловодства суду від позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом надійшов відзив на зустрічну позовну заяву.

05.06.2023 відповідачем за первісним позовом/позивачем за зустрічним позовом сформовано в системі "Електронний суд" відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву, відповідно до якої відповідач за первісним позовом/позивач за зустрічним позовом просив суд поновити пропущений процесуальний строк для подання відповіді на відзив.

08.06.2023 через відділ діловодства суду від позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом надійшли письмові пояснення щодо клопотань НЕК "Укренерго".

16.06.2023 через відділ діловодства суду від відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом надійшли заперечення на пояснення, клопотання про призначення колегіального розгляду справи, клопотання про зупинення провадження у справі, клопотання про призначення судово-економічної експертизи та клопотання про надання конкретизованого розрахунку штрафних санкцій ДП "Гарантований покупець".

У підготовче засідання, призначене на 19.06.2023, з'явилися представники позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом та відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом.

У підготовчому засіданні, призначеному на 19.06.2023, судом поновлено відповідачу за первісним позовом/позивачу за зустрічним позовом процесуальний строк для подання відповіді на відзив та долучено до матеріалів справи всі заяви по суті справи та заяви з процесуальних питань.

У підготовчому засіданні, призначеному на 19.06.2023, судом розглянуте та відхилене клопотання відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом, подане 16.06.2023 через відділ діловодства суду, про призначення колегіального розгляду справи.

У підготовчому засіданні, призначеному на 19.06.2023, судом розглянуте та відхилене клопотання відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом, подане 22.05.2023 через відділ діловодства суду, про відкладення розгляду справи №910/4069/23 до ухвалення Верховним Судом правових висновків у справі №910/5681/22 щодо застосування пп.16 п.1 постанови НКРЕКП №332 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану".

У підготовчому засіданні, призначеному на 19.06.2023, здійснювався розгляд клопотання відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом, поданого 16.06.2023 через відділ діловодства суду, про надання конкретизованого розрахунку штрафних санкцій ДП "Гарантований покупець".

Суд протокольною ухвалою зобов'язав позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом надати письмові пояснення на клопотання відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом про надання конкретизованого розрахунку штрафних санкцій ДП "Гарантований покупець" щодо невідповідності кількості днів прострочення при розрахунку штрафних санкцій, поданого ДП "Гарантований покупець" разом із позовною заявою та з відповіддю на відзив, а також щодо конкретного періоду, із зазначенням місяців, за які ДП "Гарантований покупець" нараховує інфляційні втрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2023 відкладено підготовче засідання у справі на 03.07.2023 о 10:00 год.

19.06.2023 через відділ діловодства суду від позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом надійшли заперечення на відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву.

20.06.2023 через відділ діловодства суду від позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

30.06.2023 через відділ діловодства суду від позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом надійшли письмові пояснення щодо клопотань НЕК "УКРЕНЕРГО".

30.06.2023 через відділ діловодства суду від відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом надійшли клопотання про визнання доказів неналежними та недопустимими та клопотання про приєднання доказів (супровідних листів із актами та актами коригування).

У підготовче засідання, призначене на 03.07.2023, з'явилися представники позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом та відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом.

У підготовчому засіданні, призначеному на 03.07.2023, судом розглянуте та відхилене клопотання відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом, подане 16.06.2023 через відділ діловодства суду, про зупинення провадження у справі до ухвалення Верховним Судом рішення у справі №911/1359/22 щодо застосування пп.16 п.1 постанови НКРЕКП №332 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану".

У підготовчому засіданні, призначеному на 03.07.2023, судом розглянуте та відхилене клопотання відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом, подане 30.06.2023 через відділ діловодства суду, про визнання доказів неналежними та недопустимими.

У підготовчому засіданні, призначеному на 03.07.2023, здійснювався розгляд клопотання відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом, поданого 30.06.2023 через відділ діловодства суду, про приєднання доказів.

У підготовчому засіданні, призначеному на 03.07.2023, відповідач за первісним позовом/позивач за зустрічним позовом просив суд поновити строк для подання доказів.

Суд дійшов висновку про поновлення строку на подачу доказів та задоволення клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.

Суд долучив до матеріалів справи всі заяви з процесуальних питань, подані учасниками справи через відділ діловодства суду.

У підготовчому засіданні, призначеному на 03.07.2023, здійснювався розгляд усного клопотання відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом про встановлення додаткового строку для подання контррозрахунку.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про задоволення клопотання відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом про встановлення додаткового строку для подання контррозрахунку до 07.08.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2023 відкладено підготовче засідання у справі на 14.08.2023 о 10:00 год.

07.08.2023 через відділ діловодства суду від відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом надійшло клопотання про приєднання контррозрахунку.

14.08.2023 через відділ діловодства суду від відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом надійшло клопотання про витребування доказів.

У підготовче засідання, призначене на 14.08.2023, з'явилися представники позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом та відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом.

Суд долучив до матеріалів справи, подані учасниками справи через відділ діловодства суду всі заяви з процесуальних питань.

У підготовчому засіданні, 14.08.2023, судом оголошено перерву до 11.09.2023 о 11:40 год.

04.09.2023 через відділ діловодства суду від позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом надійшли заперечення проти клопотання відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом про витребування доказів.

07.09.2023 через відділ діловодства суду від відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом надійшла заява про зміну предмету зустрічної позовної заяви.

11.09.2023 через відділ діловодства суду від позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 910/4069/23 до прийняття рішення Верховним Судом у справі № 911/1359/22.

11.09.2023 через відділ діловодства суду від відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 910/4069/23 до набрання чинності судовим рішенням об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/9216/22.

У підготовче засідання, призначене на 11.09.2023, з'явилися представники позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом та відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом.

У підготовчому засіданні, призначеному на 11.09.2023, судом розглянуте та відхилене розгляд клопотання відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом, подане 14.08.2023 через відділ діловодства суду, про витребування доказів, поданих позивачем.

У підготовчому засіданні 11.09.2023 суд розглянув та прийняв до розгляду заяву відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом про зміну предмету зустрічної позовної заяви.

Суд розглядає позовні вимоги відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом про тлумачення п. 1.4 Договору про врегулювання небалансів електричної енергії, затвердженого наказом НЕК "УКРЕНЕРГО" від 21.12.2020 № 709 (та в подальших редакціях) щодо розрахунків з оплати вартості електричної енергії у відповідності до умов, визначених ст. 75 Закону України від 13.04.2017 № 2019-VІІІ "Про ринок електричної енергії".

Суд долучив до матеріалів справи подані учасниками справи через відділ діловодства суду заяви з процесуальних питань.

У підготовчому засіданні 11.09.2023 судом оголошено перерву до 25.09.2023 о 16:00 год.

14.09.2023 через відділ діловодства суду від позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом надійшли заперечення проти клопотання НЕК "УКРЕНЕРГО" про зупинення провадження у справі.

У підготовче засідання, призначене на 25.09.2023, з'явилися представники позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом та відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом.

Суд долучив до матеріалів справи, подані учасниками справи через відділ діловодства суду заяви з процесуальних питань.

У підготовчому засіданні, призначеному на 25.09.2023, судом розглянуте та відхилене клопотання відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом, подане 11.09.2023 через відділ діловодства суду, про зупинення провадження у справі.

У підготовчому засіданні, призначеному на 25.09.2023, здійснювався розгляд клопотання позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом, поданого 11.09.2023 через відділ діловодства суду, про зупинення провадження у справі.

Представники позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом клопотання підтримали. Представник відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом проти задоволення клопотання не заперечував.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 постановлено зупинити провадження у справі №910/4069/23 до перегляду судового рішення у подібних правовідносинах у справі № 911/1359/22 у касаційному порядку об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зобов'язано учасників справи сповістити суд про усунення обставин, що стали підставою для зупинення провадження у справі № 910/4069/23.

22.05.2024 представником позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом сформовано в системі "Електронний суд" клопотання про поновлення провадження у справі № 910/4069/23, згідно якого представник позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом повідомив суд про усуненням обставин, що стали підставою для зупинення провадження у справі № 910/4069/23, з огляду на прийняття об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду постанови від 19.04.2022 у справі № 911/1359/22, повний текст якої оприлюднено 20.05.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2024 поновлено провадження у справі № 910/4069/23, призначено підготовче засідання у справі на 17.06.2024 о 11:40 год.

14.06.2024 в системі "Електронний суд" представником відповідача за первісним позовом/ позивача за зустрічним позовом сформовано та зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" клопотання про продовження строку для подання доказів у справі № 910/4069/23.

У підготовче засідання, призначене на 17.06.2024, з'явились представники позивача за первісним /відповідача за зустрічним позовом, відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом.

У підготовчому засіданні 17.06.2024 судом оголошено перерву до 15.07.2024 о 11:40 год.

01.07.2024 представником позивача за первісним /відповідача за зустрічним позовом сформовані в системі "Електронний суд" та зареєстровані 02.07.2024 у КП "Діловодство спеціалізованого суду" письмові пояснення у справі (з урахуванням висновків ОП КГС ВС у справі № 911/1359/22).

10.07.2024 в системі "Електронний суд" представником відповідача за первісним позовом/ позивача за зустрічним позовом сформовано та зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" пояснення щодо ОП Верховного Суду від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22.

12.07.2024 в системі "Електронний суд" представником відповідача за первісним позовом/ позивача за зустрічним позовом сформовано та зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" клопотання про поновлення строку для подання доказів у справі № 910/4069/23.

15.07.2024 в системі "Електронний суд" представником відповідача за первісним позовом/ позивача за зустрічним позовом сформовано та зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" клопотання про зміну предмета та доповнення підстав зустрічної позовної заяви у справі № 910/4069/23.

У підготовче засідання, призначене на 15.07.2024, з'явились представники позивача за первісним /відповідача за зустрічним позовом, відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом.

Суд долучив до матеріалів справи письмові пояснення з урахуванням висновків ОП КГС ВС у постанові від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22, подані представниками сторін за первісним та зустрічним позовами.

Суд розглянув клопотання та поновив строк для подання доказів, подане представником відповідача за первісним позовом/ позивача за зустрічним позовом.

Суд не прийняв до розгляду клопотання, подане представником відповідача за первісним позовом/ позивача за зустрічним позовом про зміну предмета та доповнення підстав зустрічної позовної заяви у справі № 910/4069/23.

Враховуючи вимоги зустрічної позовної заяви в редакції заяви про зміну предмету зустрічної позовної заяви, прийнятої судом до розгляду у підготовчому засіданні 11.09.2023, а також зміст та вимоги клопотання про зміну предмету та доповнення підстав зустрічної позовної заяви, сформованого позивачем за зустрічним позовом в системі "Електронний суд" 15.07.2024, суд дійшов висновку, що згідно означеного клопотання позивачем за зустрічним позовом фактично пред'явлено нові зустрічні позовні вимоги, тобто змінено і предмет, і підстави позову, що в силу приписів ст. 46 ГПК України не допускається.

Суд розглядає вимоги позивача за зустрічним позовом в редакції заяви про зміну предмету зустрічної позовної заяви, прийнятої судом до розгляду у підготовчому засіданні 11.09.2023.

У підготовчому засіданні, призначеному на 15.07.2024, суд вчинив дії, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2024 постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 12.08.2024 о 12:00 год.

06.08.2024 в системі "Електронний суд" представником відповідача за первісним позовом/ позивача за зустрічним позовом сформовано та зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" клопотання про направлення матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду та зупинення провадження у справі № 910/4069/24 до перегляду протокольної ухвали Господарського суду міста Києва від 15.07.2024, якою не прийнято до розгляду клопотання про зміну предмета та доповнення підстав зустрічної позовної заяви.

У судове засідання, призначене на 12.08.2024, з'явились представники сторін за первісним та зустрічним позовами.

У судовому засіданні, призначеному на 12.08.2024, суд розглянув та відхилив клопотання про направлення матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду та зупинення провадження у справі № 910/4069/24, подане представником відповідача за первісним позовом/ позивача за зустрічним позовом.

У судовому засіданні 12.08.2024 здійснювався розгляд справи по суті.

Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

В судовому засіданні 12.08.2024 судом заслухане вступне слово представників сторін за первісним та зустрічним позовами.

Представник позивача за первісним позовом підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача за первісним позовом заперечував позовні вимоги за первісним позовом у повному обсязі.

Представник позивача за зустрічним позовом підтримав позовні вимоги за зустрічним позовом у повному обсязі.

Представник відповідача за зустрічним позовом заперечував позовні вимоги за зустрічним позовом у повному обсязі.

У судовому засіданні 12.08.2024 судом оголошено перерву до 16.09.2024 о 14:00 год.

У судове засідання, призначене на 16.09.2024, з'явились представники сторін за первісним та зустрічним позовами.

У судовому засіданні 16.09.2024 здійснювалось з'ясування обставин справи та дослідження доказів, після чого суд перейшов до судових дебатів.

Представники позивача та відповідача за первісним позовом виступили з промовою (заключним словом).

Представники позивача та відповідача за зустрічним позовом виступили з промовою (заключним словом).

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 16.09.2024 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін за первісним та зустрічним позовами, з'ясувавши обставини справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши в судовому засіданні докази, якими сторони обґрунтовували відповідні обставини, суд

УСТАНОВИВ:

Державне підприємство "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" (далі - позивач за первісним позовом/відповідач за зустрічним позовом, ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ") є учасником ринку електричної енергії та здійснює діяльність на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності зі здійснення функції гарантованого покупця.

Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" (далі - відповідач за первісним позовом/позивач за зустрічним позовом, НЕК "УКРЕНЕРГО") є оператором системи передачі на якого, зокрема, покладені функції адміністратора розрахунків.

Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище, визначені Законом України "Про ринок електричної енергії" (далі - Закон).

Відповідно п. 2, 7, 12, 46, 55, 72, 89 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії":

- адміністратор розрахунків - юридична особа, яка забезпечує організацію проведення розрахунків на балансуючому ринку та ринку допоміжних послуг;

- балансуючий ринок електричної енергії (далі - балансуючий ринок) - ринок, організований оператором системи передачі електричної енергії з метою забезпечення достатніх обсягів електричної потужності та енергії, необхідних для балансування в реальному часі обсягів виробництва та імпорту електричної енергії і споживання та експорту електричної енергії, врегулювання системних обмежень в об'єднаній енергетичній системі України, а також фінансового врегулювання небалансів електричної енергії;

- відповідальність за баланс - зобов'язання учасників ринку повідомляти і виконувати погодинні графіки електричної енергії відповідно до обсягів купленої та проданої електричної енергії та нести фінансову відповідальність за врегулювання небалансів;

- небаланс електричної енергії - розрахована відповідно до правил ринку для кожного розрахункового періоду різниця між фактичними обсягами відпуску або споживання, імпорту, експорту електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, та обсягами купленої і проданої електричної енергії, зареєстрованими відповідно до правил ринку;

- оператор системи передачі - юридична особа, відповідальна за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії;

- Регулятор - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг;

- сторона, відповідальна за баланс, - учасник ринку, зобов'язаний повідомляти та виконувати свої погодинні графіки електричної енергії (та/або балансуючої групи) відповідно до обсягів купленої та/або проданої електричної енергії та фінансово відповідальний перед оператором системи передачі за свої небаланси (та/або небаланси балансуючої групи).

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України "Про ринок електричної енергії" обов'язковою умовою участі в ринку електричної енергії (крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу) є укладення договору про врегулювання небалансів з оператором системи передачі.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються договори, зокрема, про врегулювання небалансів.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону України "Про ринок електричної енергії" на оператора системи передачі покладено функції адміністратора розрахунків.

Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 52 Закону України "Про ринок електричної енергії" адміністратор розрахунків відповідно до правил ринку: розраховує платежі за електричну енергію оператора системи передачі та постачальників послуг з балансування, ціни небалансів електричної енергії, обсяги небалансів електричної енергії і відповідні платежі за них та виставляє відповідні рахунки.

Відповідно до ч. 1 ст. 68 Закону України "Про ринок електричної енергії" в Україні функціонує єдиний балансуючий ринок. На балансуючому ринку оператором системи передачі здійснюються:

1) купівля та продаж електричної енергії для балансування обсягів попиту та пропозиції електричної енергії у межах поточної доби;

2) купівля та продаж електричної енергії з метою врегулювання небалансів електричної енергії сторін, відповідальних за баланс.

Відповідно до ст. 70 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, зокрема:

1. Усі учасники ринку, крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу, несуть відповідальність за свої небаланси електричної енергії.

2. З метою врегулювання небалансів з оператором системи передачі учасник ринку має стати стороною, відповідальною за баланс, або передати свою відповідальність іншій стороні, відповідальній за баланс, шляхом входження до балансуючої групи. Електропостачальники є сторонами, відповідальними за баланс своїх споживачів. Сторони, відповідальні за баланс, зобов'язані нести фінансову відповідальність за небаланси електричної енергії перед оператором системи передачі.

4. Купівля-продаж електричної енергії з метою врегулювання небалансів електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, здійснюється між стороною, відповідальною за баланс, та оператором системи передачі за договором про врегулювання небалансів.

5. Оператор системи передачі врегульовує небаланси електричної енергії із сторонами, відповідальними за баланс, у порядку, визначеному цим Законом та правилами ринку. Врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення стороною, відповідальною за баланс, правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії з оператором системи передачі в обсягах небалансів електричної енергії за цінами небалансів, визначеними відповідно до правил ринку. Типовий договір про врегулювання небалансів електричної енергії затверджується Регулятором.

6. Вартість небалансів електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, розраховується адміністратором розрахунків для кожного розрахункового періоду доби залежно від обсягу небалансів електричної енергії цієї сторони та цін небалансів, визначених правилами ринку. Порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається правилами ринку.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 307 (зі змінами) затверджені Правила ринку (далі - Правила ринку), якими визначено порядок реєстрації учасників ринку, порядок та вимоги до забезпечення виконання зобов'язань за договорами про врегулювання небалансів електричної енергії, правила балансування, правила функціонування ринку допоміжних послуг, порядок проведення розрахунків на балансуючому ринку та ринку допоміжних послуг, порядок виставлення рахунків, порядок внесення змін до цих Правил, положення щодо функціонування ринку при виникненні надзвичайної ситуації в об'єднаній енергетичній системі України.

Типовий договір про врегулювання небалансів електричної енергії є додатком № 1 до Правил ринку.

Згідно з пунктом 1.1.4 глави 1.1 розділу І Правил ринку, скорочення, що застосовуються в цих Правилах, мають такі значення: АР - адміністратор розрахунків, ОСП - оператор системи передачі, СВБ - сторона відповідальна за баланс, ППБ - постачальник послуг з балансування.

Відповідно до пункту 1.1.2 глави 1.1, пункту 1.3.2 глави 1.3 розділу І Правил ринку, договір про врегулювання небалансів електричної енергії - договір, відповідно до якого суб'єкт господарювання набуває статусу учасника ринку та здійснюється врегулювання небалансів електричної енергії. Для суб'єктів господарювання, визначених у пункті 1.2.1 глави 1.2 розділу І Правил ринку (крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу) обов'язковою умовою участі на ринку електричної енергії є укладення договору про врегулювання небалансів електричної енергії з ОСП, що є договором приєднання, типова форма якого наведена в додатку 1 до цих Правил. Учасники ринку укладають договір про врегулювання небалансів електричної енергії шляхом приєднання до договору.

За приписами статей 11, 509 Цивільного кодексу (далі - ЦК України) зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

25.06.2019 ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" (СВБ) подав заяву про укладення договору про врегулювання небалансів електричної енергії, у якій надав письмову згоду на приєднання до договору про врегулювання небалансів електричної енергії (а.с. 208 т. 2).

НЕК "УКРЕНЕРГО" (ОСП) повідомленням про укладення договору про врегулювання небалансів електричної енергії № 01/23263 від 26.06.2019 інформував ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" про приєднання до умов такого договору та долучення до реєстру учасників ринку (ідентифікатор Договору № 0414-01051, дата акцептування - 25.06.2019) (а.с. 35 т. 1).

Отже, між сторонами укладено Договір про врегулювання небалансів електричної енергії від 25.06.2019 № 0414-01051 (далі - Договір), відповідно до умов Договору:

- усі учасники ринку, крім споживачів, які купують електричну енергію за договором постачання електричної енергії споживачу, несуть відповідальність за свої небаланси електричної енергії (пункт 1.1);

- ОСП урегульовує небаланси електричної енергії із СВБ у порядку, визначеному Законом України "Про ринок електричної енергії" та Правилами ринку (пункт 1.4);

- врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення СВБ правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії та оплати платежів відповідно до Правил ринку (пункт 1.5);

- вартість небалансів електричної енергії та суми платежів, що передбачені до сплати зі сторони СВБ та ОСП, розраховуються АР для кожного розрахункового періоду доби відповідно до Правил ринку (пункт 2.1);

- ОСП зобов'язаний: виконувати розрахунки обсягу та вартості небалансу електричної енергії та інші розрахунки відповідно до цього Договору та Правил ринку; проводити розрахунки з СВБ у порядку та в терміни, визначені Правилами ринку (підпункти 1, 3 пункту 3.3);

- виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів, визначеної главою 2 цього Договору, відбувається відповідно до процедур та графіків, передбачених Правилами ринку, та згідно з умовами цього Договору (пункт 5.1 Договору);

- подання платіжних документів здійснюється сторонами відповідно до Правил ринку (пункт 5.6 Договору);

- ОСП надає СВБ два примірники Акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів (далі - Акт), підписані зі своєї сторони …; СВБ протягом двох робочих днів повертає ОСП один примірник підписаного зі своєї сторони Акта (пункти 5.9, 5.10, редакція яких змінювалась);

- цей Договір може бути змінений ОСП в односторонньому порядку у разі внесення Регулятором змін до типового договору про врегулювання небалансів електричної енергії, який є додатком 1 до Правил ринку (пункт 10.1).

Протягом 2019-2022 років до Договору внесені зміни у редакціях, затверджених наказами НЕК "УКРЕНЕРГО" від 03.04.2019 № 204, від 08.07.2019 № 366, від 07.08.2019 № 423, від 16.08.2019 № 441, від 06.03.2020 № 85, від 26.11.2020 № 634, від 21.12.2020 № 709, від 05.01.2021 № 6, від 25.02.2021 № 111, від 16.03.2021 № 141, від 01.06.2021 № 303, від 31.01.2022 № 58, від 21.04.2022 № 161, від 16.05.2022 № 176, від 09.06.2022 № 236 (а.с. 36-202 т. 1).

Згідно з редакціями Договору, затвердженими наказами НЕК "УКРЕНЕРГО" від 21.12.2020 № 709, від 05.01.2021 № 6, від 25.02.2021 № 111, від 16.03.2021 № 141, від 01.06.2021 № 303, від 31.01.2022 № 58, від 21.04.2022 № 161, від 16.05.2022 № 176, від 09.06.2022 № 236, до Договору включено пункт 4.2, за змістом якого у разі несвоєчасного виконання грошових зобов'язань після підписання сторонами акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,01% за кожний день прострочення платежу, але не більше розміру облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 1.1.2 глави 1.1 розділу І Правил ринку: платіжний документ - рахунок, виставлений адміністратором розрахунків учаснику ринку щодо оплати ним або адміністратором розрахунків своїх фінансових зобов'язань, що виникли в результаті участі на ринку електричної енергії такого учасника ринку; система управління ринком - програмно-інформаційний комплекс, що включає низку підсистем, що забезпечують управління всіма необхідними базами даних, реєстрами та виконання розрахунків, що визначені цими Правилами;

Пунктами 1.11.1, 1.11.2, 1.11.8 глави 1.11 розділу І Правил ринку визначено, що за допомогою системи управління ринком здійснюється управління всіма процесами, зокрема, виконанням необхідних розрахунків, реєстрацією ринкових даних і результатів. Система управління ринком забезпечує, серед іншого, проведення розрахунків за небаланси електричної енергії. ОСП в якості відповідального оператора системи управління ринком вибирає, встановлює, експлуатує і підтримує систему відповідно до положень цих Правил. Система управління ринком повинна повністю відповідати операціям, передбаченим цими Правилами. Адміністратор розрахунків (АР) надає кожному учаснику ринку через його персональний кабінет доступ до записів даних розрахунків, що створив АР щодо цього учасника ринку, відповідно до інструкції з користування системою управління ринком.

На виконання умов Договору ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" продало, а НЕК "УКРЕНЕРГО" купило електричну енергію для врегулювання небалансів за період з липня 2019 року по вересень 2022 року, що підтверджується актами купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів (із зауваженнями до окремих актів), актами коригування (врегулювання) до актів купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів за вказаний період, які підписані сторонами (а.с. 105-168 т. 4).

НЕК "УКРЕНЕРГО" (який одночасно є АР та ОСП) в системі управління ринком були сформовані рахунки-фактури на оплату за електричну енергію для врегулювання небалансів за період з липня 2019 року по вересень 2022 року, платником за якими є НЕК "УКРЕНЕРГО" (а.с. 233-250 т. 1, а.с. 1-186, 232-250 т. 2, а.с. 1-250 т. 3, а.с. 1-104 т. 4), що підтверджується знімками екрану розділу електронної платформи ОСП Market Management System з оглядом сформованих АР рахунків-фактур для врегулювання небалансів за вказаний період з липня 2019 року по вересень 2022 року (а.с. 169-208 т. 4).

Як стверджує ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ", рахунки-фактури за період з липня 2019 року по вересень 2022 року сплачувалися НЕК "УКРЕНЕРГО" з порушенням строків оплати таких документів, що відображено в розрахунку, доданому до позовної заяви (а.с. 203-232 т. 1), та підтверджується інформацією АТ "Державний ощадний банк України" (далі - АТ "ОЩАДБАНК") про надходження коштів на рахунки ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" від НЕК "УКРЕНЕРГО" по оплатам за Договором від 25.06.2019 № 0414-01051 за період 01.07.2019 по 26.12.2022 включно (лист від 07.03.2023 № 16/2-09/654) (а.с. 209-250 т. 4, а.с. 1-66 т. 5).

З огляду на систематичне порушенням НЕК "УКРЕНЕРГО" строку оплати рахунків-фактур за електричну енергію для врегулювання небалансів за період з липня 2019 по вересень 2022, ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" (позивач за первісним позовом) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до НЕК "УКРЕНЕРГО" (відповідач за первісним позовом) про стягнення 579 926 742,90 грн, з яких: 62 451 509,79 грн пені, 104 083 900,50 грн 3% річних, 413 391 332,61 грн інфляційних втрат (а.с. 1-10 т. 1).

Відповідач за первісним позовом у відзиві на позовну заяву (а.с. 16-33 т. 6) заперечив позовні вимоги за первісним позовом у повному обсязі з огляду на таке:

- враховуючи п. 7.3.1, 7.7.4, 1.11.8 Правил ринку, відповідач за первісним позовом вважає, що платіжні документи (рахунки), які направляються учасником ринку, мають бути ним підписані та направлені адміністратору розрахунків (АР) засобами поштового зв'язку або електронною поштою;

- до отримання рахунку, направленого та підписаного учасником ринку (СВБ), НЕК "УКРЕНЕРГО" (ОСП, АР) не має підстав виконувати грошове зобов'язання, оскільки строк виконання не настав;

- у системі управління ринком не міститься підписаних рахунків-фактур, які сформовані для сплати учаснику ринку, зі сторони учасника ринку та АР;

- умовами Договору не встановлений строк виконання зобов'язання з оплати, а відповідні вимоги позивачем за первісним позовом не направлялись;

- відповідач за первісним позовом вважає, що належними доказами у спірних правовідносинах є акти купівлі-продажу енергії для врегулювання небалансів електричної енергії та сплати інших платежів, які практично всі підписані із зауваженнями зі сторони ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ", що відповідно спричиняє некоректні розрахунки у виставлених рахунках-фактурах;

- ч. 4 ст. 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено спеціальний алгоритм розрахунків між оператором системи передачі (ОСП) та учасником ринку (СВБ), який передбачає наявність в ОСП поточного рахунку із спеціальним режимом використання, виключно з якого здійснюються розрахунки за послуги з ППБ/СВБ; розрахунки за послуги з ППБ/СВБ здійснюються в межах наявних на рахунку коштів, що надійшли від учасників ринку балансування; умовою проведення таких розрахунків є наявність коштів на рахунку із спеціальним режимом використання, що надійшли від учасників балансуючого ринку;

- враховуючи викладене, ОСП (НЕК "УКРЕНЕРГО") може розраховуватись з учасниками ринку за договорами врегулювання небалансів електричної енергії виключно з поточного рахунка зі спеціальним режимом використання відповідно до Правил ринку та за наявності коштів, що надійшли від учасників ринку балансування;

- разом з цим, у зв'язку з систематичним порушеннями учасниками ринку своїх зобов'язань перед ОСП, зазначений вище поточний рахунок зі спеціальним режимом використання не накопичує в достатній мірі коштів для належного проведення ОСП розрахунків на балансуючому ринку;

- за доводами відповідача за первісним позовом, у спірних правовідносинах має застосовуватись пріоритет спеціальної норми Закону України "Про ринок електричної енергії" (ст. 75), оскільки і п. 1.4 Договору вказує на те, що ОСП врегульовує небаланси електричної енергії з СВБ у порядку, визначеному Законом України "Про ринок електричної енергії" та Правилами ринку;

- відповідач за первісним позовом (ОСП) вважає, що оскільки в діях ОСП відсутня вина, тому він не може нести відповідальність у вигляді застосування до ОСП штрафних санкцій;

- відповідач за первісним позовом вважає, що наданий позивачем за первісним позовом розрахунок пені, 3% річних, інфляційних втрат є неправильним та невідповідним до умов Договору та нормативно-правових актів;

- крім того, позивачем за первісним позовом в розрахунку враховуються рахунки-фактури, які мають статус "відхилено" та "створено", а не "виставлено", що спричиняє необгрунтованість заявлених позовних вимог;

- на думку відповідача за первісним позовом, в матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази, що підтверджують дату виникнення у відповідача за первісним позовом обов'язку з оплати вартості електричної енергії для врегулювання небалансів, що унеможливлює визначення дати прострочення такого зобов'язання.

Також, у відзиві на позовну заяву, відповідач за первісним позовом просив суд застосувати строк позовної давності звернення до суду в один рік щодо позовних вимог про стягнення пені за період нарахування з 26.07.2019 по 20.03.2022 та три роки щодо позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за період нарахування з 26.07.2019 по 28.02.2020.

У відповіді на відзив (а.с. 63-76 т. 6) позивач за первісним позовом:

- заперечив доводи відповідача за первісним позовом про ненастання строку виконання грошових зобов'язань за Договором, оскільки виходячи зі змісту п. 3.3, 5.1, 5.6 Договору та п. 7.3.1, 7.6.4 / 7.7.4 Правил ринку (у відповідних редакціях), обов'язком щодо формування, надсилання платіжних документів та здійснення розрахунків між учасниками ринку (між ОСП та СВБ) в системі управління ринком (СУР) наділений виключно адміністратор розрахунків (АР), функції якого виконує саме відповідач за первісним позовом;

- позивач за первісним позовом заперечив доводи відповідача за первісним позовом про те, що Договором не встановлений строк виконання зобов'язання з оплати, а відповідні вимоги позивачем за первісним позовом не направлялись, оскільки відповідно до п. 5.1 Договору виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів відбувається відповідно до процедур та графіків, передбачених Правилами ринку, та згідно з умовами Договору;

- позивач за первісним позовом заперечив доводи відповідача за первісним позовом про неналежність оформлення рахунків-фактур, оскільки всю відповідальність за неналежність оформлення рахунків-фактур в СУР, наявність будь-яких недоліків, несе саме відповідач за первісним позовом (АР), до того ж, шляхом оплати рахунків-фактур, що зазначені у банківській виписці АТ "ОЩАДБАНК", відповідач за первісним позовом визнав правомірність їх виставлення;

- позивач за первісним позовом зазначив, що твердження відповідача за первісним позовом про відсутність доказів отримання ним виставлених у СУР рахунків-фактур спростовуються з огляду на те, що відповідач за первісним позовом, будучи одночасно АР та ОСП, має можливість не тільки отримувати рахунки та ознайомлюватись з їх змістом у момент виставлення таких рахунків у СУР, а й проводити розрахунки за ними;

- позивач за первісним позовом заперечив доводи відповідача за первісним позовом про некоректні розрахунки у виставлених рахунках-фактурах, оскільки акти купівлі-продажу енергії для врегулювання небалансів електричної енергії та сплати інших платежів жодним чином не впливають на розмір позовних вимог у даній справі, адже строк виконання грошового зобов'язання за Договором визначається саме у рахунку-фактурі, а не у акті, відтак прострочення виконання зобов'язань відліковується від дати направлення рахунку-фактури, а не від дати підписання акту, який підписується після закінчення розрахункового місяця, крім того, відповідач за первісним позовом не надав жодних доказів на підтвердження того, що розмір грошового зобов'язання за рахунками-фактурами має бути іншим;

- щодо посилань відповідача за первісним позовом на спеціальний алгоритм розрахунків, визначений ч. 4 ст. 75 Закону України "Про ринок електричної енергії", то аналогічні доводи вже були предметом розгляду у справі № 910/9374/21 та були відхилені як необгрунтовані, наразі позивач за первісним позовом послався на відповідні висновки об'єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду у постанові від 03.02.2023 у справі № 910/9374/21, висновки Верховного Суду у постанові від 09.02.2023 справі № 910/18613/21;

- позивач за первісним позовом заперечив доводи відповідача за первісним позовом про недопустимість стягнення пені на підставі постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332, оскільки вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом, тоді як право на стягнення неустойки передбачене Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України і не може бути обмежене підзаконним нормативно-правовим актом;

- щодо тверджень відповідача за первісним позовом про порушення позивачем за первісним позовом шестимісячного строку нарахування пені (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України), то вказаний строк є продовженим на строк дії карантину (п. 7 Перехідних положень Господарського кодексу України), період нарахування пені охоплюється періодом дії карантину в Україні; нарахування пені не здійснювалось до 21.12.2020 (до моменту включення до Договору пункту про пеню);

- щодо позовної давності позивач за первісним позовом зазначив, що як загальна позовна давність по пред'явленню позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, так і спеціальна позовна давність по пред'явленню позовних вимог про стягнення пені є продовженою в силу п. 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, а отже позовні вимоги пред'явлено у межах строку позовної давності.

У запереченнях на відповідь на відзив (а.с. 56-61 т. 6) відповідач за первісним позовом стверджує, що:

- за змістом п. 7.3.1, 7.7.4 Правил ринку не вбачається, що платіжний документ АР зобов'язаний сплатити протягом чотирьох робочих днів з дати направлення рахунка саме в системі управління ринком, як це передбачено для учасників ринку електричної енергії з балансування. Відповідно, формування в системі управління ринком та направлення рахунку-фактури як юридичного документа є різними діями, які вчиняються сторонами;

- наявність в системі управління ринком сформованого рахунку-фактури в форматі Ексель не є достатньою підставою для здійснення платежу АР, оскільки такий розрахунок не має юридичної сили документа без проставлення на ньому підпису учасника ринку, що підтверджує його правильність та погодження із даними розрахунку;

- надані ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" до позовної заяви роздруківки рахунків-фактур, не підписані КЕП, не відповідають вимогам електронного документа, а отже не є належними та допустимими доказами;

- розрахунок штрафних санкцій, наданий позивачем за первісним позовом починається з дати формування розрахунку платежу в системі управління ринком, а не з дати направлення позивачем підписаного рахунку-фактури відповідачу (на електрону пошту, за допомогою засобів поштового зв'язку), тому необґрунтовано збільшується період прострочення;

- позивач за первісним позовом неправильно здійснив розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат;

- позивач за первісним позовом не надав доказів порушення НЕК "УКРЕНЕРГО" установленого Законом України "Про ринок електричної енергії" алгоритму розрахунків за електроенергію для врегулювання небалансів;

- оскільки у діях відповідача за первісним позовом відсутня вина, тому останній не може нести відповідальності у вигляді застосування до нього штрафних санкцій відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України.

У письмових поясненнях щодо заперечення на відповідь на відзив (а.с. 217-225 т. 7) позивач за первісним позовом зазначив, що:

- доводи відповідача про ненастання строку виконання грошових зобов'язань, щодо рахунків-фактур, доданих до позовної заяви, щодо алгоритму розрахунків, визначеного ст. 75 Закону України "Про ринок електричної енергії", не грунтуються на нормах чинного законодавства та протирічать сформованій судовій практиці Верховного Суду по даній категорії справ, при цьому відповідно до ч. 6 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України врахуванню іншими судами підлягають тільки висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду;

- твердження відповідача за первісним позовом про врахування позивачем за первісним позовом в розрахунку рахунків-фактур, які мають статус "відхилено", не відповідають дійсності, оскільки з доданих до позовної заяви документів (роздруківки з системи управління ринком та рахунків-фактур), не вбачається, що якісь окремі рахунки-фактури мають зазначений статус;

- позивачем за первісним позовом у розрахунку 3% річних, інфляційних втрат та пені за Договором зазначається 1090 позицій, а рахунків-фактур 578. Оскільки позивачем за первісним позовом враховувались часткові оплати відповідачем за первісним позовом, тому по одному рахунку-фактури можливо декілька позицій в розрахунку, а загальна кількість позицій 1090. Номер, дата та сума платіжних доручень чітко відображена в інформації АТ "ОЩАДБАНК" про надходження коштів на рахунки ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ".

Відповідач за первісним позовом долучив до матеріалів справи контррозрахунок штрафних санкцій (а.с. 182-186 т. 8), за яким сума пені складає 13 723 444,39 грн, 3% річних - 99 400 807,07 грн, інфляційних втрат - 373 015 929,50 грн, при здійсненні якого врахував висновки Верховного Суду у постановах від 21.06.2023 у справі № 910/15787/21 (щодо нарахування пені), від 10.07.2019 у справі № 910/21564/16 та від 13.02.2019 у справі № 924/312/18 (щодо стягнення інфляційних втрат), від 26.07.2023 у справі № 922/1948/22 (щодо застосування постанови НКРЕКП від 254.02.2022 № 332).

Позивач за первісним позовом у письмових поясненнях з урахуванням висновків ОП КГС ВС у постанові від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22 (а.с. 84-86 т. 9) зазначив, що у межах вказаної справи ОП КГС ВС було підтверджено правомірність застосування судами пп. 16 п. 1 постанови НКРЕКП № 332 та відмови у стягненні пені, нарахованої з 02.03.2022 по 23.08.2022, тобто в період дії воєнного стану. Разом з тим, позивач за первісним позовом звернув увагу, що у даній справі ним була нарахована пеня і за період до введення воєнного стану в Україні, а саме за період з 18.08.2020 по 23.02.2022, вказаний період не підпадає під дію пп. 16 п. 1 постанови НКРЕКП, відповідно будь-яких обмежень щодо стягнення пені за вказаний період немає; довоєнний період (до 24.02.2022) не був предметом дослідження у справі №911/1359/22; сама по собі постанова НКРЕКП № 332 була прийнята лише 25.02.2022, відтак не мала зворотної сили в часі та не могла обмежувати нарахування пені за періоди до настання воєнного стану. Стосовно стягнення пені за період дії воєнного стану позивач підтримав свою правову позицію у даній справі, викладену у відповіді на відзив (право на стягнення неустойки передбачено нормами Цивільного та Господарського кодексу України; постанова НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 за своїм змістом є підзаконним нормативно-правовим актом, відтак, у випадку суперечностей між законом та підзаконним нормативно-правовим актом в будь-якому випадку застосовуються положення закону, як акту вищої юридичної сили).

Відповідач за первісним позовом у письмових поясненнях з урахуванням висновків ОП КГС ВС у постанові від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22 (а.с. 91-93 т. 9) зазначив, що не підлягають задоволенню позовні вимоги ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" про стягнення пені у загальному розмірі 48 728 065,40 грн за період з 24.02.2022 по 27.12.2022.

Разом з цим, НЕК "УКРЕНЕРГО" (позивач за зустрічним позовом) пред'явив зустрічний позов до ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" (відповідач за зустрічним позовом) про тлумачення п. 1.4 Договору про врегулювання небалансів електричної енергії, затвердженого наказом НЕК "УКРЕНЕРГО" від 21.12.2020 № 709 (та в подальших редакціях), щодо розрахунків з оплати вартості електричної енергії у відповідності до умов, визначених ст. 75 Закону України від 13.04.2017 № 2019-VІІІ "Про ринок електричної енергії" (в редакції заяви про зміну предмету зустрічної позовної заяви, прийнятої судом до розгляду у підготовчому засіданні 11.09.2023 (а.с. 224-232 т. 8)).

Вимоги зустрічного позову у справі № 910/4069/23 обгрунтовано наступним:

- спірні правовідносини сторін виникли з приводу виконання грошових зобов'язань за умовами Договору, який укладено 25.06.2019 між ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" (СВБ) та НЕК "УКРЕНЕРГО" (ОСП);

- відповідно до п. 1.4 Договору ОСП врегульовує небаланси електричної енергії з СВБ у порядку, визначеному Законом України "Про ринок електричної енергії" та Правилами ринку;

- при оплаті платіжних документів, отриманих від учасників балансуючого ринку, ОСП дотримується принципів здійснення оплати, передбачених вимогами Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правилами ринку;

- позивач за зустрічним позовом вважає, що у спірних правовідносинах має застосовуватись пріоритет спеціальної норми Закону України "Про ринок електричної енергії", який необхідно враховувати при вирішенні спору, оскільки і п. 1.4 Договору вказує на те, що ОСП врегульовує небаланси електричної енергії з СВБ у порядку, визначеному Законом України "Про ринок електричної енергії" та Правилами ринку;

- без тлумачення умов п. 1.4 Договору, на думку позивача за зустрічним позовом, неможливо визначити звільнення відповідача за зустрічним позовом від відповідальності у зв'язку із відсутністю вини, оскільки ст. 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлений спеціальний алгоритм розрахунків для учасників ринку для оплати електричної енергії для врегулювання небалансів електричної енергії. Водночас, здійснення тлумачення умов п. 1.4 Договору, може повністю або частково виключити обгрунтованість заявлених позовних вимог за первісним позовом;

- позивач за зустрічним позовом також зазначив, що тлумачення п. 4.2 Договору (така вимога була також заявлена за зустрічним позовом у первісній редакції), не потребується, у зв'язку із наявністю відповідного рішення Верховного Суду у справі № 910/15787/21.

У відзиві на зустрічну позовну заяву (а.с. 230-236 т. 7) відповідач за зустрічним позовом зазначив про необгрунтованість зустрічного позову, оскільки тлумачення договору можливе лише до початку виконання сторонами його умов, що узгоджується з судовою практикою Верховного Суду, тоді як спірний Договір виконується сторонами з 25.06.2019, що підтверджується наявними в матеріалах доказами. Відповідач за зустрічним позовом також зазначив про сформовану Верховним Судом правову позицію щодо застосування положень ст. 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 03.02.2023 у справі № 910/9374/21, постанови Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 910/6635/21, від15.06.2022 у справі № 910/6639/21, від 09.02.2023 у справі № 910/18613/21).

У відповіді на відзив на зустрічну позовну заяву позивач за зустрічним позовом вважає необгрунтованими доводи відповідача за зустрічним позовом, оскільки: НЕК "УКРЕНЕРГО" не здійснює виставлення рахунків-фактур, які передбачені учаснику ринку для оплати адміністратором розрахунків, а здійснює лише адміністративні функції формування рахунків-фактур; НЕК "УКРЕНЕРГО" може вносити на свій поточний рахунок із спеціальним режимом використання кошти з власного поточного рахунка лише з метою здійснення розрахунків з постачальниками послуг з балансування та сторонами, відповідальними за баланс під час врегулювання системних обмежень. Позивач за зустрічним позовом вважає, що не можуть бути застосовані висновки Верховного Суду у справах № 910/9374/21, 910/6635/21, 910/6639/21 та інші, оскільки у цих справах не досліджувалось питання "врегулювання системних обмежень".

У запереченнях на відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву (а.с. 57-60 т. 8) відповідач за зустрічним позовом зазначив, що інформація, вказана НЕК "УКРЕНЕРГО" у відповіді на відзив на зустрічну позовну жодним чином не спростовує відзив відповідача за зустрічним позовом; трактування НЕК "УКРЕНЕРГО" ст. 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" суперечить чинній судовій практиці; ст. 52 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що Адміністратор розрахунків відповідно до правил ринку розраховує платежі за електричну енергію оператора системи передачі та постачальників послуг з балансування, ціни небалансів електричної енергії, обсяги небалансів електричної енергії і відповідні платежі за них та виставляє відповідні рахунки.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.

З огляду на обставини даної справи, суд вважає за доцільне спочатку розглянути зустрічний позов НАК "УКРЕНЕРГО" про тлумачення п. 1.4 Договору про врегулювання небалансів електричної енергії, затвердженого наказом НЕК "УКРЕНЕРГО" від 21.12.2020 № 709 (та в подальших редакціях), щодо розрахунків з оплати вартості електричної енергії у відповідності до умов, визначених ст. 75 Закону України від 13.04.2017 № 2019-VІІІ "Про ринок електричної енергії".

Зустрічний позов.

Причиною виникнення спору за зустрічним позовом у даній справі стало питання щодо тлумачення умов пункту 1.4 Договору, затвердженого наказом НЕК "УКРЕНЕРГО" від 21.12.2020 № 709 (та в подальших редакціях). Звертаючись до суду з такою вимогою, позивач за зустрічним позовом фактично наводить зміст пункту 1.4 Договору в редакції, затвердженій наказом НЕК "УКРЕНЕРГО" від 03.04.2019 № 204, яка була чинною на момент укладення між сторонами Договору про врегулювання небалансів електричної енергії (25.06.2019), а саме: "ОСП врегульовує небаланси електричної енергії із СВБ у порядку, визначеному Законом України "Про ринок електричної енергії" та Правилами ринку".

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з статтею 637 ЦК України, тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу. У разі тлумачення умов договору можуть враховуватися також типові умови (типові договори), навіть якщо в договорі немає посилання на ці умови.

Статтею 213 ЦК України встановлено, що зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину (частини перша та друга).

Правила тлумачення змісту правочину визначено частиною третьою статті 213 ЦК України, яка передбачає, що при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

За змістом частини четвертої статті 213 ЦК України, якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Таким чином, у частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначено загальні способи, що застосовуються при тлумаченні, які втілюються у трьох рівнях тлумачення.

Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів.

Другим рівнем тлумачення (у разі якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також із намірами сторін, які вони виявляли при вчиненні правочину, а також із чого вони виходили при його виконанні.

Третім рівнем тлумачення (якщо перші два не дали результатів) є врахування: а) мети правочину, б) змісту попередніх переговорів, в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніше у правовідносинах між собою), г) звичаїв ділового обороту; ґ) подальшої поведінки сторін; д) тексту типового договору; е) інших обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, оскільки Договір є видом правочину, тлумаченню підлягають умови Договору за правилами, встановленими у статті 213 ЦК України.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду у постанові від 06.07.2022 у справі № 910/5719/21 вбачається, що у розумінні статей 213, 637 Цивільного кодексу України "тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень. Оскільки метою тлумачення правочину є з'ясування змісту його окремих частин, який становить права та обов'язки сторін, тлумачення потрібно розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину, тому тлумачення договору можливе до початку виконання сторонами його умов. Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 902/275/19".

Верховний Суд у постановах від 18.03.2021 та від 02.02.2023 у справі № 910/9525/19 зазначив, зокрема, таке:

"Підставою для тлумачення судом договору є наявність спору між сторонами правочину щодо його змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту всього договору/його частини, що не дає змогу з'ясувати дійсний зміст правочину/його частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити його намір, тлумачення не може створювати, а лише роз'яснює існуючи умови угоди. Тобто, у розумінні наведених приписів, на вимогу однієї або двох сторін договору суд може постановити рішення про тлумачення змісту цього договору без зміни його умов. При цьому, зважаючи на те, що метою тлумачення правочину є з'ясування змісту договору/його окремих частин, який складає права та обов'язки сторін, тлумачення слід розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину, тому тлумачення договору можливе до початку виконання сторонами його умов. З огляду на викладене, тлумаченню підлягає зміст договору/його частина у способи, встановлені статтею 213 ЦК України, тобто, тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень";

"Метою тлумачення правочину є з'ясування його змісту, який становить права та обов'язки сторін, тлумачення слід розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину".

"Таким чином, при вирішенні питання щодо тлумачення умов договору, суду необхідно встановити наявність між сторонами договору спору, перевірити та встановити в чому полягає порушення прав позивача і чи дійсно є обставини, на які посилається позивач достатніми підставами для застосування статті 213 ЦК України".

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

У розумінні закону, суб'єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 ЦК України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені положеннями статті 16 ЦК України та статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Спосіб захисту порушеного права обумовлюється нормою матеріального права, яка регулює ті чи інші правовідносини між сторонами спору. Отже, позивач, формулюючи позовні вимоги, повинен відштовхуватись від тих наданих йому законом прав, які були об'єктивно порушені відповідачем і позов повинен бути направлений на припинення цих правопорушень та на відновлення порушеного права.

Таким чином, право вибору способу захисту порушеного права належить позивачу, а суд наділений компетенцією перевірити відповідність обраного способу захисту змісту порушеного права. При цьому, обраний спосіб захисту не лише повинен бути встановлений договором або законом, але і бути ефективним, таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Виходячи з приписів статті 4 ГПК України, статей 15, 16 ЦК України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності), зокрема, таких умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність, ефективність обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Згідно з послідовною і сталою правовою позицією Верховного Суду відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу чи невідповідність обраного позивачем способу захисту способам, визначеним законодавством, є самостійною і достатньою підставою для відмови в позові (повністю або частково). Близька за змістом правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.02.2022 зі справи № 905/730/20, від 22.12.2022 зі справи № 910/9215/21.

Судом встановлено, що:

- сторонами укладено Договір про врегулювання небалансів електричної енергії від 25.06.2019 № 0414-01051 шляхом приєднання ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" до умов договору про врегулювання небалансів електричної енергії;

- сталою поведінкою сторін за цим правочином протягом 5 років його реалізації підтверджується висновок щодо дійсних умов укладення правочину - здійснення між СВБ та ОСП купівлі-продажу електричної енергії з метою врегулювання небалансів електричної енергії учасника ринку; ОСП врегульовує небаланси електричної енергії із СВБ у порядку, визначеному Законом України "Про ринок електричної енергії" та Правилами ринку;

- тривале виконання сторонами умов Договору підтверджується наявними в матеріалах справи: рахунками-фактурами на оплату електричної енергії з метою врегулювання небалансів, виставленими НЕК "УКРЕНЕРГО" (ОСП) в якості адміністратора розрахунків; підписаними сторонами актами купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів та актами коригування (врегулювання) до них; здійснення оплат НЕК "УКРЕНЕРГО" (ОСП) виставлених рахунків, що підтверджується наданою АТ "ОЩАДБАНК" інформацією про надходження коштів.

Отже, оскільки тлумачення не може створювати нових, а лише роз'яснює існуючі між сторонами умови угоди; тлумачення договору можливе до початку виконання сторонами його умов; тлумачення слід розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину, - встановлені судом обставини виключають необхідність застосування до спірних правовідносин статті 213 ЦК України в аспекті тлумачення змісту того правочину (його пункту), який тривалий час виконувався його сторонами.

Водночас суд звертає увагу, що заявляючи вимогу про тлумачення п. 1.4 Договору, позивач за зустрічним позовом фактично намагається отримати тлумачення відповідної норми законодавства - ст. 75 Закону України від 13.04.2017 № 2019-VІІІ "Про ринок електричної енергії".

Частиною четвертою статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що постачальники послуг з балансування та сторони, відповідальні за баланс, в яких виникли зобов'язання перед оператором системи передачі в результаті діяльності на балансуючому ринку, вносять плату за електричну енергію виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання оператора системи передачі в уповноважених банків. Кошти з поточного рахунку із спеціальним режимом використання оператора системи передачі перераховуються відповідно до правил ринку на: 1) поточні рахунки постачальників послуг з балансування та сторін, відповідальних за баланс, крім електропостачальників; 2) поточні рахунки із спеціальним режимом використання електропостачальників; 3) поточний рахунок оператора системи передачі. З метою здійснення розрахунків з постачальниками послуг з балансування під час врегулювання системних обмежень оператор системи передачі може вносити на свій поточний рахунок із спеціальним режимом використання кошти з власного поточного рахунка.

Позивач за зустрічним позовом вважає, що у спірних відносинах має застосовуватись пріоритет спеціальної норми Закону України "Про ринок електричної енергії" (ч. 4 ст. 75), якою встановлено спеціальний алгоритм розрахунків між оператором системи передачі (ОСП) та учасником ринку (СВБ). Тлумачення вказаної норми позивачем за зустрічним позовом зводиться до того, що умовою проведення ОСП таких розрахунків є наявність коштів на рахунку із спеціальним режимом використання, що надійшли від учасників балансуючого ринку.

Водночас, аналогічні доводи НЕК "УКРЕНЕРГО" були відхилені об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, яка у постанові від 03.02.2023 у справі № 910/9374/21 зазначила: "…зміст статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" не містить імперативної заборони щодо розрахунку тільки грошовими коштами, які надходять від інших учасників балансуючого ринку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, навпаки, передбачено можливість Компанії, для належного виконання грошових зобов'язань, вносити грошові кошти з інших власних рахунків на рахунок зі спеціальним режимом використання".

Верховний Суд у постанові від 09.03.2023 у справі № 910/18613/21 вказав наступне:

"У постанові Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №910/6636/21 сформовано правову позицію щодо застосування положень статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії", який було враховано судами попередніх інстанцій при вирішенні спору.

Відповідно до висновку, викладеного у зазначеній постанові, зміст статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" не містить імперативної заборони щодо розрахунку відповідача з постачальником електричної енергії (позивачем) тільки грошовими коштами, які надходять від інших учасників балансуючого ринку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, навпаки, передбачено можливість відповідача для належного виконання грошових зобов'язань, вносити грошові кошти з інших власних рахунків на рахунок зі спеціальним режимом використання, що в свою чергу свідчить про те, що відповідач (боржник) не позбавлений можливості здійснити перерахування на такий рахунок коштів з інших рахунків, зокрема з поточного рахунку, задля належного виконання своїх зобов'язань. Ненадходження коштів від інших учасників балансуючого ринку не може бути відкладальною обставиною для невиконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати за договором.

Також у цій справі Верховний Суд, спростовуючи твердження скаржника, що прострочення виникло не з його вини, оскільки він міг сплачувати вартість балансуючої електричної енергії виключно з поточного рахунка із спеціальним режимом використання відповідно до Правил ринку та за наявності коштів, що надійшли від інших учасників, зазначив, що наявність рахунку із спеціальним режимом використання не виключає застосування до споживача пені за прострочення в оплаті отриманої електричної енергії, а також відповідальності за прострочення грошового зобов'язання у порядку частини другої статті 625 Цивільного кодексу України у вигляді сплати 3% річних та інфляційних втрат (постанова Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі № 903/918/19).

Зазначену правову позицію підтримано і об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.02.2023 у справі №910/9374/21".

Таким чином, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для вирішення зустрічного позову, як-то: укладення сторонами спору Договору у 2019 році та його тривале виконання в частині п. 1.4 Договору (ОСП врегульовує небаланси електричної енергії із СВБ у порядку, визначеному Законом України "Про ринок електричної енергії" та Правилами ринку), з огляду на відсутність того порушеного права, яке б потребувало захисту в обраний позивачем за зустрічним позовом спосіб захисту, суд доходить висновку, що у зустрічному позові належить відмовити, не вдаючись до тлумачення змісту правочину (його пункту), який тривалий час виконувався його сторонами.

Первісний позов.

Причиною спору за первісним позовом у даній справі є питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат за порушення строків оплати за електричну енергію для врегулювання небалансів, куплену за Договором протягом липня 2019 року - вересня 2022 року.

Судом встановлено, що сторонами укладено Договір про врегулювання небалансів електричної енергії від 25.06.2019 № 0414-01051 шляхом приєднання ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" до умов договору про врегулювання небалансів електричної енергії

З огляду на встановлений ст. 204 ЦК України принцип презумпції правомірності правочину, суд приймає Договір про врегулювання небалансів електричної енергії від 25.06.2019 № 0414-01051 як належну підставу, у розумінні норм статті 11 ЦК України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з статтями 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, НЕК "УКРЕНЕРГО" (який одночасно є АР та ОСП) в системі управління ринком були сформовані рахунки-фактури на оплату електричної енергії для врегулювання небалансів за період з липня 2019 року по вересень 2022 року, платником за якими є НЕК "УКРЕНЕРГО", що підтверджується знімками екрану розділу електронної платформи ОСП Market Management System з оглядом сформованих АР рахунків-фактур для врегулювання небалансів за вказаний період.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на спростування обгрунтованості визначеної у спірних рахунках-фактурах до сплати відповідачу за первісним позовом вартості електричної енергії для врегулювання небалансів за період з липня 2019 року по вересень 2022 року.

Підпунктом 3 пункту 3.3 Договору передбачений обов'язок ОСП проводити розрахунки з СВБ у порядку та в терміни, визначені Правилами ринку.

Розділом VII Правил ринку врегульовані питання щодо виставлення рахунків та платежів, у тому числі виставлення рахунків за небаланси електричної енергії.

Так, відповідно до пункту 7.3.1 глави 7.3 розділу VII Правил ринку (в редакції, що діяла до 07.05.2022) визначено, що АР (адміністратор розрахунків) на щоденній основі надсилає платіжний документ кожній СВБ із зазначенням суми, що СВБ зобов'язана сплатити АР, або суми, що АР зобов'язаний сплатити СВБ через її небаланси електричної енергії протягом відповідного періоду.

Відповідно до пункту 7.3.1 глави 7.3 розділу VII Правил ринку (в редакції, що діяла з 07.05.2022) АР на щодекадній основі надсилає платіжний документ кожній СВБ із зазначенням суми, що СВБ зобов'язана сплатити АР, або суми, що АР зобов'язаний сплатити СВБ через її небаланси електричної енергії протягом відповідного періоду.

Пунктом 7.6.4 глави 7.6 розділу VII Правил ринку (в редакції, що діяла до 01.03.2020) унормовано, що оплата платіжного документа з банківського рахунку АР на банківський рахунок учасника ринку здійснюється протягом трьох банківських днів з дати направлення рахунка.

Пунктом 7.6.4 глави 7.6 розділу VII Правил ринку (в редакції, що діяла з 01.03.2020 по 10.12.2020) унормовано, що оплата платіжного документа з банківського рахунку АР на банківський рахунок учасника ринку здійснюється протягом чотирьох банківських днів з дати направлення рахунка.

Пунктом 7.7.4 глави 7.7 розділу VII Правил ринку (в редакції, що діяла з 11.12.2020) унормовано, що оплата платіжного документа з банківського рахунку АР на банківський рахунок учасника ринку здійснюється протягом чотирьох робочих днів з дати направлення рахунка.

Враховуючи пункти 7.6.4/7.7.4 глави 7.7 розділу VII Правил ринку (у відповідних редакціях), строк на оплату платіжного документа розпочинається з наступного дня після направлення (виставлення, формування) рахунків АР в системі управління ринком.

Дана позиція у питанні правомірності обчислення строку для розрахунків з дня формування рахунку відповідачем (АР) у системі управління ринком підтверджена постановами Верховного Суду, зокрема від 22.03.2023 у справі № 910/3517/22, від 19.01.2023 у справі №910/15364/20, від 01.06.2022 у справі №910/11109/21, від 13.09.2022 у справі №910/8901/20, від 18.10.2020 у справі №910/6578/21, від 08.11.2022 зі справи №910/21124/20, де Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що направлення (надсилання, виставлення) рахунків на оплату учасникам ринку здійснюється адміністратором розрахунків через систему управління ринком, зокрема, систему розрахунків за небаланси електричної енергії; ані Правилами ринку, ані умовами договору не передбачено направлення рахунків у інший спосіб, а тому суди визнали належним їх направлення (формування) рахунків адміністратором розрахунків у системі розрахунків за небаланси електричної енергії.

З огляду на наведене, суд відхиляє як безпідставні твердження відповідача за первісним позовом про те, що ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" повинен був виставляти рахунки-фактури НЕК "УКРЕНЕРГО" та направляти їх останньому засобами поштового зв'язку або електронною поштою, оскільки такі твердження не грунтуються на положеннях законодавства та суперечать усталеній судовій практиці Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.02.2023 у справі №910/9374/21, "відповідач, будучи одночасно АР та ОСП, перебуває в цілком різних самостійних статусах учасника ринку електричної енергії, має можливість не тільки отримувати рахунки та ознайомлюватись з їх змістом у момент виставлення таких рахунків у Системі, а й проводити розрахунки за ними. Крім того, відповідачем не надано доказів неможливості ознайомлення з виставленими рахунками". Вказаним висновком Верховного Суду спростовуються твердження відповідача за первісним позовом про відсутність доказів отримання ним виставлених у системі управляння ринком рахунків-фактур.

Твердження відповідача за первісним позовом про те, що умовами Договору не встановлений строк виконання зобов'язання з оплати, а відповідні вимоги позивачем за первісним позовом не направлялись, судом відхиляються як безпідставні, оскільки пунктом 5.1 Договору передбачено, що виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів, визначеної главою 2 цього Договору, відбувається відповідно до процедур та графіків, передбачених Правилами ринку, та згідно з умовами цього Договору.

Крім того, відповідач за первісним позовом зауважив про неналежність оформлення рахунків-фактур, оскільки такі рахунки не мають власноручного або електронного підпису, не відповідають вимогам ДСТУ 4163:2020, а тому є неналежними та недопустимими доказами у справі. Суд відхиляє такі доводи відповідача за первісним позовом, оскільки згідно усталеної судової практики у подібних правовідносинах обов'язком щодо направлення (надсилання, виставлення) рахунків на оплату учасникам ринку через систему управління ринком наділений саме адміністратором розрахунків (відповідач за первісним позовом). Відтак, відповідальність за неналежність оформлення рахунків-фактур в системі управління ринком, наявність будь-яких їх недоліків, несе саме адміністратор розрахунків (відповідач за первісним позовом). Додатково суд звертає увагу, що виставлені відповідачем за первісним позовом як АР рахунки ним сплачувались, що підтверджується наявною в матеріалах справи інформацією АТ "ОЩАДБАНК", відтак шляхом оплати спірних рахунків-фактур відповідач за первісним позовом визнав правомірність їх виставлення.

Судом також враховано, що відповідачем за первісним позовом не надано суду жодних доказів наявності будь-яких розбіжностей між документами, наявними в системі управління ринком, та копіями рахунків-фактур, долученими позивачем за первісним позовом до матеріалів справи, а також доказів невідповідності сум, зазначених у рахунках-фактурах, фактичним даним. Відтак, твердження відповідача за первісним позовом про некоректні розрахунки у виставлених рахунках-фактурах є необгрунтованими.

Стосовно актів купівлі-продажу енергії для врегулювання небалансів електричної енергії та сплати інших платежів, які відповідач за первісним позовом вважає належними доказами у спірних правовідносинах, суд зазначає, що відповідно до умов Договору та Правил ринку оплата вартості небалансів не ставиться у залежність від підписання наведених актів, які підписуються після закінчення розрахункового місяця, а строк виконання грошового зобов'язання за Договором визначається саме з дати направлення (формування) рахунка-фактури в системі управління ринком.

Отже, саме рахунки-фактури, направленні (сформовані) адміністратором розрахунків у системі управління ринком є належними та допустимими доказами у спірних правовідносинах.

Посилання відповідача за первісним позовом на визначений ч. 4 ст. 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" спеціальний алгоритм розрахунків між ОСП та СВБ, з огляду на який НЕК "УКРЕНЕРГО" вважає, що умовою проведення таких розрахунків є наявність коштів на рахунку із спеціальним режимом використання, що надійшли від учасників балансуючого ринку, та відповідно стверджує про відсутність в його діях вини, що є підставою для звільнення від відповідальності, судом відхиляються з огляду висновки Верховного Суду щодо застосування положень статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії", зазначені при розгляді зустрічного позову.

Твердження відповідача за первісним позовом про те, що прострочення виконання грошового зобов'язання виникло не з його вини, є неспроможними, оскільки ця обставина не впливає на обсяг його зобов'язань як боржника, що прострочив грошове зобов'язання, а наявність особливого алгоритму розподілу коштів на спеціальних рахунках, впровадженого у зв'язку з особливістю здійснення розрахунків на ринку електричної енергії, не виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень загальних норм матеріального права.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 910/6635/21, від 15.06.2022 у справі №910/6639/21, від 08.06.2022 у справі №910/6636/21, від 18.10.2022 у справі №910/6578/21.

Таким чином, наявними в матеріалами справи доказами підтверджується, що рахунки-фактури на оплату електричної енергії для врегулювання небалансів за період з липня 2019 року по вересень 2022 року сплачувалися відповідачем за первісним позовом з порушенням строків оплати таких документів, а відтак судом встановлено порушення відповідачем за первісним позовом виконання зобов'язання за Договором в частині своєчасної оплати рахунків-фактур за період з липня 2019 року по вересень 2022 року.

Щодо вимог про стягнення пені.

Приписами п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 ГК України).

Згідно з ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем за первісним позовом заявлено до стягнення з відповідача за первісним позовом пеню в загальній сумі 62 451 509,79 грн, яка складається із сум пені, розрахованих окремо за прострочення оплати кожного спірного рахунку-фактури із врахуванням здійснених відповідачем за первісним позовом часткових оплат за таким рахунком-фактурою. Розрахунок пені додано у якості додатку до позовної заяви (а.с. 203-232 т. 1) та у збільшеному форматі до відповіді на відзив (а.с. 81-110 т. 6). Пеня нарахована позивачем за прострочення оплати рахунків-фактур, зазначених у позиціях 605 - 1090 розрахунку.

Відповідач за первісним позовом вважає, що наданий позивачем за первісним позовом розрахунок пені є неправильним, оскільки: - Договором не передбачено нарахування пені до 21.12.2020 (п. 4.2 Договору включено до Договору в редакції, затвердженій наказом НЕК "УКРЕНЕРГО" від 21.12.2020 № 709); - не врахований шестимісячний строк нарахування пені, визначений ч. 6 ст. 232 ГК України; - не враховані положення п. 4.2 Договору, що нарахування пені здійснюється після підписання сторонами акту купівлі-продажу; - здійснено нарахування на день, коли здійснена оплата; - не визначено суму боргу, на яку було нараховано пеню, з урахуванням постійних виплат відповідачем в оплату грошового зобов'язання; - не зазначено період нарахування пені та суму заборгованості; - нарахування пені здійснено без дотримання постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332, якою зупинено нарахування та стягнення штрафних санкцій на період дії воєнного стану та протягом 30 днів з дня його припинення. Відповідач за первісним позовом подав контррозрахунок штрафних санкцій (а.с. 182-186 т. 8), згідно якого сума пені складає 13 723 444,39 грн.

Судом встановлено, що умовами п. 4.2 Договору (в редакції, затвердженій наказом НЕК "УКРЕНЕРГО" від 21.12.2020 №709, та в подальших редакціях договору) визначено, що в разі несвоєчасного виконання грошових зобов'язань після підписання сторонами акта купівлі-продажу, винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,01% за кожен день прострочення від суми простроченого платежу, але не більше облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачує пеня.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 3 вказаного наказу НЕК "УКРЕНЕРГО" від набирає чинності з дня його підписання, тобто з 21.12.2020.

Отже, право на нарахування пені за порушення умов Договору виникло з 21.12.2020, тоді як нарахування пені до цього часу є безпідставним.

Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.04.2024 у справі № 910/911/1359/22 стосовно відступлення від правового висновку, викладеного у постанові від 26.07.2023 у справі №922/1948/22, щодо відмови в задоволенні позову про стягнення штрафних санкцій на підставі Постанови №332 НКРЕКП, зазначила наступне:

"8.13.31. Згідно з пунктом 5 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 27.02.2022 № 333) рекомендовано учасникам ринку електричної енергії на період дії особливого періоду зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії".

8.13.32. Згідно з підпунктом 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 26.04.2022 № 413) на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надати такі настанови - зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії.

8.13.33. Отже, з урахування дії на території України воєнного стану, для учасників ринку електричної енергії, якими укладено типові договори відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та постанов НКРЕКП, пункт 5 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 27.02.2022 № 333) - це бажана з точки зору держави модель поведінки, яка має обов'язковий характер для учасників ринку електричної енергії.

8.13.34. Підпункт 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 26.04.2022 № 413) - це імперативна норма, якою держава вказала учасниками ринку електричної енергії, що на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії».

8.13.35. Отже, Об'єднана палата доходить висновку про те, що рішення Регулятора щодо порядку застосування норм про відповідальність учасників на ринку електроенергії не суперечать нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України про відповідальність у договірних відносинах з огляду на те, що Регулятор в силу Закону наділений повноваженнями унормовувати договірні відносини суб'єктів господарювання, що проводять свою діяльність у сфері енергетики, у тому числі в частині відповідальності за невиконання (неналежне виконання) договірних зобов'язань на ринку електричної енергії.

8.13.36. При цьому Об'єднана палата наголошує на тому, що такі рішення Регулятора не скасовують встановлену нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України відповідальність за порушення договірних зобов'язань для учасників ринку електроенергії, та не встановлюють мораторію для застосування цієї відповідальності, позаяк Регулятор, який наділений повноваженнями нормативного регулювання договірних відносин на ринку електроенергії, з метою забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду, в межах наданих йому Законом повноважень тимчасово зупинив нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії.

8.13.37. Об'єднана палата звергає увагу, що норми постанови №332 від 25.02.2022 (у редакції від 27.02.2022 № 333, у редакції від 26.04.2022 ) прийняті Регулятором в межах своїх повноважень.

8.13.38. Таким чином, хоча постанова НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 має нижчу юридичну силу порівняно з Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, втім її норми є обов'язковими до виконання всіма учасниками ринку та мають застосовуватись останніми у своїй господарській діяльності на ринку електроенергії, зокрема, які уклали між собою двосторонні договори відповідно до статті 66 Закону України "Про ринок електричної енергії", що також обумовлено положеннями статті 179 Господарського кодексу України, яка встановлює нормативне обмеження вільного розсуду сторін господарського договору при визначенні його умов у разі укладання типового договору.

8.13.41. Отже, суди попередніх інстанцій застосували приписи Постанови №332 як ті, що мають обов'язковий характер для учасників ринку електричної енергії.

8.13.42. Об'єднана палата погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, виходячи з вищенаведених висновків про обов'язковість застосування учасниками ринку електроенергії у цьому аспекті саме норм постанов НКРЕКП, відповідно до яких на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" між учасниками ринку електричної енергії.

8.13.43. Об'єднана палата також виходить з того, що Регулятор визначив модель поведінки як зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" між учасниками ринку електричної енергії, та вказав чітко визначений період, а саме на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування, а не скасував нарахування та стягнення штрафних санкцій або увільнив від їх нарахування або стягнення.

9.5. Верховний Суд у постанові від 26.07.2023 у справі №922/1948/22 зазначив, що НКРЕКП (регулятор) прийняв Постанову №332 (у редакції від 26.04.2022) в межах своїх повноважень. Тому має застосовуватись, у тому числі підпункт 16 пункту 1, відповідно до якого зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії.

9.6. Об'єднана палата дійшла висновку про відсутність підстав для відступу від вказаного висновку з урахуванням уточнення такого змісту:

- підпункт 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП №332 має обов'язковий характер як норма щодо правового регулювання договірних відносин учасників ринку електроенергії щодо відповідальності за невиконання (неналежне виконання) договірних зобов'язань на ринку електричної енергії;

- зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії є обов'язковим з урахуванням імперативного характеру підпункту 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП №332".

Отже, враховуючи вищенаведені висновки Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування нарахування та стягнення пені підлягає зупиненню з урахуванням імперативного характеру пп 16 п. 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332.

При цьому суд зазначає, що позиція позивача за первісним позовом, який підтримав вимоги про стягнення пені за період дії воєнного стану, зазначивши, що постанова НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 за своїм змістом є підзаконним нормативно-правовим актом, а у випадку суперечностей між законом та підзаконним нормативно-правовим актом застосовуються положення закону, як акту вищої юридичної сили, - не узгоджується із вищенаведеними висновками Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22 (п. 8.13.38), а відтак судом відхиляється.

Стосовно тверджень відповідача за первісним позовом про порушення позивачем за первісним позовом при здійсненні розрахунку пені шестимісячного строку нарахування пені, визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, суд зазначає, що вказаний строк є продовженим на час дії карантину. Так, пунктом 7 Розділу IX "Прикінцеві положення" ГК України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Період нарахування позивачем за первісним позовом пені (з 18.08.2020 до 27.12.2022) охоплюється періодом дії карантину в Україні (з 12.03.2020 до 30.06.2023 згідно постанов Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211, від 27.06.2023 №651).

Разом з цим, указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався, зокрема Законом № 3891-ІХ передбачено продовження воєнного стану з 05 години 30 хвилин 12.08.2024 на 90 діб, тобто до 09.11.2024.

ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" звернувся з первісним позовом до суду 16.03.2023, а отже у період дії в Україні воєнного стану, тобто у період, коли відповідно до пп. 16 п. 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 (у редакції від 26.04.2022) нарахування та стягнення пені підлягає зупиненню. Станом на час вирішення спору у даній справи воєнний стан в Україні не припинено.

Таким чином, з урахуванням імперативного характеру пп 16 п. 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 (у редакції від 26.04.2022), вимоги ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" про стягнення пені, незалежно від того, нараховані вони за період прострочення до 24.02.2022 чи після 24.02.2022, визнаються судом необгрунтованими у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необгрунтованість вимог ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" про стягнення пені у сумі 62 451 509,79 грн у повному обсязі, а саме: вимоги про стягнення пені за період до 21.12.2020 є необгрунтованими, оскільки Договором не передбачено нарахування пені до 21.12.2020; вимоги про стягнення пені за період з 21.12.2020 по 27.12.2022 є необгрунтованими на підставі пп. 16 п. 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 (у редакції від 26.04.2022).

Інші доводи відповідача за первісним позовом стосовно неправильності наданого позивачем за первісним позовом розрахунку пені судом не спростовують вищенаведеного висновку суду.

Щодо вимог про стягнення 3% річних, інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Така плата за користування чужими коштами не є штрафною санкцією.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Судом встановлено, що відповідачем за первісним позовом порушено строк виконання грошового зобов'язання за Договором щодо оплати рахунків-фактур за період з липня 2019 року по вересень 2022 року, а відтак наявні підстави для нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України.

Позивачем за первісним позовом заявлено до стягнення з відповідача за первісним позовом 3% річних у сумі 104 083 900,50 грн та інфляційні втрати у сумі 413 391 332,61 грн, які складаються, відповідно, із сум 3% річних та сум інфляційних втрат, розрахованих окремо щодо кожного спірного рахунку-фактури із врахуванням здійснених відповідачем за первісним позовом часткових оплат за таким рахунком-фактурою. Розрахунок 3% річних та інфляційних втрат додано у якості додатку до позовної заяви (а.с. 203-232 т. 1) та у збільшеному форматі до відповіді на відзив (а.с. 81-110 т. 6). Оскільки у розрахунку 3% річних та сум інфляційних втрат позивачем за первісним позовом враховувались часткові оплати відповідачем за первісним позовом, тому по одному рахунку-фактурі можливо зазначення декількох позицій в розрахунку, всього таких позицій 1090, а рахунків-фактур 578 (наприклад, рахунок-фактура від 10.04.2020 № 1004202000676 оплачувався відповідачем за первісним позовом в декілька етапів, що підтверджується інформацією про надходження коштів на рахунки ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ", а саме 17.04.2020, 21.04.2020, 22.04.2020, 23.04.2020, 27.04.2020, відповідно, після кожної часткової оплати, ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" враховувались такі оплати та зменшувались суми, на які здійснювалось нарахування 3% річних та інфляційних втрат).

Відповідач за первісним позовом вважає, що наданий позивачем за первісним позовом розрахунок 3% річних та інфляційних втрат є неправильним, оскільки: - нарахування здійснені на день, коли здійснена оплата; - не враховані в зменшення інфляційних втрат періоди дефляції; - не визначено суму боргу, на яку було нарахування, з урахуванням постійних виплат відповідачем в оплату грошового зобов'язання; - не зазначено період нарахування та суму заборгованості; - неправильно здійснено нарахування інфляційних втрат за неповний місяць; не вказані місяці, які враховані при розрахунку інфляції; - числові показники не заокруглено до десяткового числа після коми. Відповідач за первісним позовом подав контррозрахунок штрафних санкцій (а.с. 182-186 т. 8), згідно якого сума 3% річних складає 99 400 807,07 грн, інфляційних втрат - 373 015 929,50 грн.

Судом враховано висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 11.07.2024 у справі № 910/5349/22, переданій на новий розгляд в частині розгляду позовних вимог НЕК "УКРЕНЕРГО" до ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" про стягнення інфляційних втрат на підставі Договору від 25.06.2019, а саме:

"При розрахунку інфляційних втрат у зв'язку із простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", приписи Порядку № 1078 та Методики № 265.

Абзацом п'ятим пункту 4 Порядку № 1078 передбачено, що індексація грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків.

Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком №1078.

Сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця. А тому, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Розрахунок інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання відображається, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не нараховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 та від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19…

Водночас при перевірці правильності нарахування позивачем інфляційної складової заборгованості за прострочення виконання зобов'язання за Договором за спірний період, поданої позивачем у розрахунку, суди визначили, що з відповідача підлягають стягненню 56 226 731,69 грн інфляційних втрат, а не 56 745 789,92 грн, як заявлено позивачем до стягнення, оскільки за висновками судів позивачем не враховано періоди існування заборгованості, в які мала місце дефляція, що призвело до завищення інфляційної складової на загальну суму 519 058,23 грн.

Верховний Суд вважає помилковими висновки попередніх інстанцій у цій частині, зважаючи на таке.

За встановлених судами обставин та з матеріалів справи вбачається, що попередніми інстанціями враховано послідовність математичного ланцюга розрахунків за періоди, в які мала місце дефляція, тобто, які хоч і були враховані позивачем, зважаючи на вимоги Порядку № 1078, проте взагалі не закладалися скаржником у суму боргу за інфляційною складовою. Отже, судами з власної ініціативи здійснено нарахування від'ємних інфляційних втрат за прострочення платежів, що призвело до зменшення інфляційної складової за прострочення інших зобов'язань (за іншими рахунками-фактурами). …

Верховний Суд зазначає, що судами попередніх інстанцій помилково не був взятий до уваги предмет спору (відшкодування позивачу матеріальних втрат від знецінення конкретно визначеної самим позивачем суми коштів), суди помилково ототожнили базу для нарахування інфляційних втрат (залишаючи поза увагою те, що позивач взагалі не нараховував інфляційні втрати на суми за частиною рахунків) зі способом розрахунку інфляційних втрат (з урахуванням як інфляції, так і дефляції за певною визначеною позивачем відповідно до позовних вимог сумою заборгованості). Зазначене призвело до помилкового виходу судами за межі заявлених позовних вимог та самостійної зміни бази для нарахування інфляційних втрат.

Між тим, визначення предмета та підстав спору є правом позивача.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 2 ГПК України одним із принципів господарського судочинства є диспозитивність, суть якого визначена у статті 14 цього Кодексу, та полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд".

Судом досліджено, що позивачем за первісним позовом було враховано послідовність математичного ланцюга розрахунків за періоди, в які мала місце дефляція, водночас ним не нараховувались інфляційні втрати на суми за частиною спірних рахунків-фактур. З урахуванням пункту 5 частини третьої статті 2, статті 14 ГПК України, суд не виходить за межі заявлених позовних вимог.

Водночас, позивачем за первісним позовом помилково включено до періоду прострочення грошового зобов'язання за певними рахунками-фактурами дні, у які відповідачем за первісним позовом здійснювались оплати за такими рахунками-фактурами, що не відповідає вимогам законодавства України.

Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перевірку наведеного позивачем розрахунку 3% річних у сумі 104 083 900,50 грн, судом встановлено, що обґрунтованими є вимоги про стягнення з відповідача 3% річних на суму 103 538 900,50 грн. В іншій частині вимоги про стягнення 3% річних є необгрунтованими з наведених вище підстав. При цьому наданий відповідачем за первісним позовом контррозрахунок, зокрема 3% річних, судом відхиляється, оскільки при визначенні останнім дати початку періоду прострочення грошового зобов'язання за окремими рахунками-фактурами останнім не було враховано здійснення оплати загальної суми рахунку-фактури кількома платежами у різні дати, тоді як позивач за первісним позовом надав детальний розрахунок 3% річних з урахуванням всіх часткових оплат за всіма спірними рахунками-фактурами.

Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перевірку наданого позивачем за первісним позовом розрахунку інфляційних втрат у сумі 413 391 332,61 грн, суд визнає його обгрунтованим та арифметично вірним.

Щодо позовної давності.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Пунктом 12 "Прикінцевих та перехідних положень" ЦК України встановлено: під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Пунктом 19 "Прикінцевих та перехідних положень" ЦК України (в редакції, чинній станом подання первісного позову до суду) встановлено: у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

З 12.03.2020 до 30.06.2023 в Україні діяв карантин та по сьогодні в Україні діє воєнний стан. Отже, як загальна позовна давність по пред'явленню вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, так і спеціальна позовна давність по пред'явленню вимог про стягнення пені є продовженою, отже позовні вимоги за первісним позовом у даній справі пред'явлено у межах строку позовної давності.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази в порядку ст. 86 ГПК України, суд дійшов висновку про часткове задоволення первісного позову та стягнення з НЕК "УКРЕНЕРГО" на користь ДП "Гарантований покупець" 103 538 900,50 грн 3% річних, 413 391 332,61 грн інфляційних втрат.

Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом, втім не спростовує наведених вище висновків суду стосовно наявності підстав для часткового задоволення первісного позову.

Стосовно розподілу судових витрат.

Відповідно до частин 1, 2 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.

Позивач за первісним позовом у позовній заяві зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат складається з суми судового збору у розмірі 939 400,00 грн. Судовий збір у наведеній сумі сплачено згідно платіжного доручення № 187 від 06.03.2023 (а.с. 34 т. 1).

Відповідач за первісним позовом не подав до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, ч. 9 ст. 129 ГПК України передбачено, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України, сплачений позивачем за первісним позовом судовий збір у сумі 939 400,00 грн повністю покладається на відповідача за первісним позовом, як на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір.

Позивач за зустрічним позовом у позовній заяві зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат складається з суми судового збору у розмірі 2 684,00 грн. Судовий збір у наведеній сумі сплачено згідно платіжної інструкції № АУ-2014 від 10.05.2023 (а.с. 203 т. 6).

Відповідач за зустрічним позовом не подав до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.

Враховуючи приписи ст. 129 ГПК України та відмову у задоволенні зустрічного позову, судовий збір в сумі 2 684,00 грн покладається на позивача за зустрічним позовом.

Керуючись ст. 13, 73, 74-80, 86, 123, 124, 129, 180, 236-241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" (Україна, 01032, місто Київ, ВУЛИЦЯ СИМОНА ПЕТЛЮРИ, будинок 25; ідентифікаційний код 00100227) на користь Державного підприємства "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" (Україна, 01032, місто Київ, ВУЛИЦЯ СИМОНА ПЕТЛЮРИ, будинок 27; ідентифікаційний код 43068454) 103 538 900,50 грн (сто три мільйони п'ятсот тридцять вісім тисяч дев'ятсот гривень 00 копійок) 3% річних, 413 391 332,61 грн (чотириста тринадцять мільйонів триста дев'яносто одну тисячу триста тридцять дві гривні 61 копійку) інфляційних втрат, 939 400,00 грн (дев'ятсот тридцять дев'ять тисяч чотириста гривень 00 копійок) судового збору.

3. В іншій частині первісного позову відмовити.

4. У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України.

Повне рішення складено 25.09.2024

Суддя Оксана ГУМЕГА

Попередній документ

121857858

Наступний документ

121857860

Інформація про рішення:

№ рішення:	121857859
№ справи:	910/4069/23
Дата рішення:	16.09.2024
Дата публікації:	26.09.2024
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд міста Києва
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; купівлі-продажу; поставки товарів, робіт, послуг; енергоносіїв

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено склад суду (22.12.2025)
Дата надходження:	22.12.2025
Предмет позову:	стягнення 579 926 742,90 грн.

Розклад засідань:

Минулі засідання (14)

24.04.2023 09:40	Господарський суд міста Києва
22.05.2023 10:00	Господарський суд міста Києва
14.08.2023 10:00	Господарський суд міста Києва
12.08.2024 12:00	Господарський суд міста Києва
09.10.2024 10:20	Північний апеляційний господарський суд
23.10.2024 13:30	Північний апеляційний господарський суд
04.12.2024 14:00	Північний апеляційний господарський суд
29.01.2025 14:20	Північний апеляційний господарський суд
26.02.2025 13:10	Північний апеляційний господарський суд
10.06.2025 14:00	Касаційний господарський суд
12.06.2025 14:20	Касаційний господарський суд
07.10.2025 14:20	Касаційний господарський суд
11.11.2025 14:30	Касаційний господарський суд
02.12.2025 15:00	Касаційний господарський суд