Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 33/4809/471/24 Головуючий у суді І-ї інстанції Баранський Д.М.
Категорія - 130 Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Олексієнко І. С.
24.09.2024 року. м. Кропивницький
Кропивницький апеляційний суд у складі:
головуючого судді Олексієнко І.С.,
із секретарем судового засідання Степановою Д.К., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника Дубовенка В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кропивницький, справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Долинського районного суду Кіровоградської області від 03 вересня 2024 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, не одруженого, інваліда ІІІ групи, проживає за адресою: АДРЕСА_1
визнано винним за ч.1 ст.130 КУпАП і накладено на нього стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік
Постановою Долинського районного суду Кіровоградської області від 03 вересня 2024 року ОСОБА_1 визнаний винним за те, що він 18 травня 2024 року о 01:42 годині в м. Долинській, вул. Соборності України, 53, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «MAN F2000», державний номерний знак НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився в установленому законодавством порядку в медичному закладі в лікаря-нарколога та підтверджується висновком медичного огляду № 9 від 18 травня 2024 року. Від керування транспортним засобом відсторонений, чим порушив вимоги п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Рішення суду мотивовано тим, що вина ОСОБА_1 у вчинені інкримінованого йому адміністративного правопорушення, підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 544479 від 18 травня 2024 року, актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, результати тесту Драгер - 0,49 % проміле, висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 18 травня 2024 року, відеозаписом події.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду як незаконну та необґрунтовану, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Свої вимоги обґрунтовує тим, що поліцейські не повідомили йому причину зупинки. Весь процес спілкування з ним знімався поліцейським на портативний відеореєстратор, але на відеозапису відсутні година, хвилина та секунди, що унеможливлює зафіксувати в часовому проміжку конкретні дії поліцейських з моменту зупинки його транспортного засобу і до оголошення йому протоколу. Огляд в медичному закладі проводився без направлення. Тобто він не був належним чином направлений на огляд до медичного закладу. Крім того, огляд осіб на стан сп'яніння здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення. Проте, не можна встановити цей момент в часовому проміжку, якщо портативний відеореєстратор поліцейського не фіксує час і хронологію подій. Перед проведенням огляду на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі, особа яка проводила огляд не проінформувала його про порядок застосування спеціального технічного засобу. Крім того, акт медичного огляду в моїй присутності не складався і з даним актом він не був ознайомлений. В протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 544 479 зазначено, що він складений 18.05.2024 р. о 02 год. 30 хв., що не відповідає дійсності, так як у висновку медичного закладу також зазначений час 02 год. 30 хв. Сам протокол складався поліцейським безпосередньо в службовому автомобілі без моєї присутності на місці зупинки його транспортного засобу вже після відвідування медичного закладу і отримання висновку. В протоколі не зазначені ознаки алкогольного сп'яніння. Також в протоколі не зазначено, про те, що до протоколу додається висновок медичного закладу. В матеріалах справи відсутні сертифікат відповідності вимірювального приладу в медичному закладі; свідоцтво про повірку цього приладу; акт його медичного огляду. На відеозапису не зафіксований сам процес складання протоколу про адміністративне правопорушення. Крім того, не були роз'яснені його права, передбачені ст.ст. 55, 56, 59, 63 Конституції України та ст.268 КУпАП, що є грубим порушенням закону і прав та даний протокол йому під розписку не вручався. Всі вище зазначені порушення закону, які були допущені поліцейськими при проходженні ним медичного огляду на стан сп'яніння і складанні протоколу про адміністративне правопорушення є підставою для закриття провадження у справі.
Перевіривши доводи скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та висновок захисника Дубовенка В.М., які підтримали апеляційну скаргу та просили скасувати постанову районного суду, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до положень ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні апеляційних вимог, апеляційний суд виходить з того, що відповідно до вимог п.2 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Положення п.12. Розділу ІІ Інструкції визначають, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п. 4 Розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
В апеляційній інстанції ОСОБА_1 винуватість у вчиненому адміністративному правопорушенні не визнав та пояснив, що дійсно близько 02:00 години 18 травня 2024 року в м. Долинській він керував автомобілем «MAN F2000», державний номерний знак НОМЕР_1 та був зупинений працівниками поліції. Працівники поліції попросили надати для перевірки документи. У зв'язку з цим надав їм для перевірки посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб. Отримавши для перевірки документи поліцейським було йому повідомлено, що від нього чути запах алкоголю, проте алкоголь вживав за два дні до події. Погодився на вимогу поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці за допомогою алкотестера «Драгер». Результат цього огляду 0,49 проміле. З результатом не погодився, оскільки алкоголю не вживав. У зв'язку з цим працівники поліції запропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі, а тому був доставлений до медичного закладу. У медичному закладі надали висновок, що він перебуває в стані алкогольного сп'яніння.
Не зважаючи на не визнання вини ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції вважає, що його вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП є доведеною, а висновки суду першої інстанції з цього приводу є законними та відповідають фактичним обставинам справи.
В основу його винуватості місцевим судом було покладено такі докази: відеозапис (а.с.8) та письмові матеріалами справи, а саме:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №544479 від 18.05.2024 року (а.с.1), у якому належно викладено встановлені судом обставини правопорушення;
- результат алкотестеру «Драгер-6820», результат 0,49 % проміле (а.с.4);
- акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.5), відповідно до якого ОСОБА_1 погодився пройти огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, результат виявився позитивним;
- висновок КНП «Долинська центральна лікарня міської ради»» за №9 від 18.05.2024 року (а.с.7), відповідно до якого ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп'яніння;
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Ознаками об'єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення є керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Розглядаючи справу стосовно ОСОБА_1 , суд першої інстанції, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації стороною захисту наданих йому прав та свобод у наданні доказів, їх дослідженні та доведеності їх переконливості перед судом, в межах пред'явленого адміністративного протоколу, безпосередньо дослідив докази у справі та перевірив усі обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи та прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 в порушенні вимог п. 2.9а ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Як вбачається з матеріалів справи протокол про адміністративне правопорушення та додатки до нього, складені у відповідності до вимог чинного законодавства.
Так, згідно диску, на якому міститься відеозапис, ОСОБА_1 був зупинений працівниками патрульної поліції у зв'язку з керуванням транспортним засобом під час дії комендантської години. Після перевірки документів, працівником поліції було встановлено відповідні ознаки алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1 та запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці за допомогою технічного приладу «Драгер». Водій погодився. Після продуття у спеціальний технічний прилад «Драгер», результат огляду на стан алкогольного сп'яніння становив 0,49 проміле. Час продуття 01.42 год. Водій на місці не погодився з таким результатом, а тому у зв'язку з цим поліцейський запропонував йому пройти огляд в медичному закладі, на що останній також погодився. Після прибуття до закладу охорони здоров'я, о 02.00 год. лікарем-наркологом було здійсненного огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння та о 02.30 складено висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, й після цього в той же час працівниками поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. Відеозапис має безперервний характер. Отже, хронологія фіксації адміністративного правопорушення вчиненого ОСОБА_1 , виходячи з письмових доказів, що містяться у провадженні була додержана.
Апеляційний суд вважає, що протокол про адміністративне правопорушення та відеозапис не містять розбіжностей, а інші матеріали справи в їх сукупності підтверджують фактичні обставини справи, правильно покладено ці дані судом в основу прийнятого рішення, а тому доводи в апеляційній скразі ОСОБА_1 про те, що не можна встановити моменти в часовому проміжку, якщо портативний відеореєстратор поліцейського не фіксува час і хронологію подій є не обґрунтованими.
Щодо доводів апеляційної скарги про не зазначення поліцейськими причини зупинки слід зазначити, що з огляду на правовий аналіз норм Правил дорожнього руху, не згода водія із причинами зупинки, або його необізнаність про це, не позбавляє його обов'язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, і такий обов'язок не впливає на причину зупинки. Окрім того, неправомірна зупинка працівниками поліції транспортного засобу, за певних обставин, може бути підставою притягнення таких працівників до відповідальності.
Також, є не обґрунтованими посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_1 на те, що у матеріалах справи відсутнє направлення на огляд з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння, оскількиапеляційний суд звертає увагу на те, що з відео нагрудних камер працівників поліції, останні на вимогу працівника медичного закладу надають направлення щодо проходження огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння.
Доводи скарги про те, що поліцейськими було порушено процедуру огляду водія, оскільки останні не роз'яснили водію його права, не знайшли свого підтвердження, оскільки поліцейські діяли відповідно до «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року № 1395.
При цьому, під час медичного огляду в закладі охорони здоров'я водій не вимагав у лікаря-нарколога пред'явити документи, які свідчать про його кваліфікацію, не вимагав надати сертифікат та свідоцтво про повірку приладу «Драгер», що свідчить про те, що водій розумів мету огляду.
Взагалі, водій ОСОБА_1 під час свого медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння не висловлював будь-яких зауважень усно чи в іншій формі з приводу процедури огляду, а тому його доводи про порушення його прав таким оглядом є повністю не обґрунтованими.
Більш того, будь-яких заперечень щодо відомостей, які були зазначені в протоколі працівником поліції, або результату проведеного огляду, ОСОБА_1 в протоколі не зазначив, окремих пояснень з приводу вказаних обставин не надав, огляд проводився за добровільною згодою останнього, за результатами огляду складено відповідний акт та роздрукований на папері його показники, які долучені до матеріалів справи та висновок лікаря.
Щодо тверджень ОСОБА_1 про відсутність у протоколі виявлених у нього ознак сп'яніння, то слід зазначити, що у вказаному протоколі мова йшла не про відмову від огляду водієм та керування з ознаками алкогольного сп'яніння, а про встановлений факт керування в стані алкогольного сп'яніння, тобто в такому разі зазначення будь-яких ознак сп'яніння є не обов'язковим.
Доводи апеляційної скарги про не роз'яснення прав та обов'язків, передбачених ст. 55,56,59 Конституції України та ст. 268 КУпАП, апеляційний суд вважає не обґрунтованими та такими, що не спростовують факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння. Крім того, у розділі протоколу про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 були роз'яснені його права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.
Більш того, свої права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, ОСОБА_1 у повній мірі реалізував як в суді першої інстанції так і в апеляційній інстанції.
Апеляційний суд вважає безпідставними доводи викладені в апеляційній скарзі в частині того, що протокол про адміністративне правопорушення та акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів при ньому не складався і він їх не підписував, оскільки як убачається з матеріалів адміністративної справи в графі протоколу про адміністративне правопорушення «Підпис особи, яка притягується до адміністративної відповідальності» стоїть підпис ОСОБА_1 , що свідчить про отримання ним копії протоколу, як і стоїть його підпис і в акті огляду, де зазначено, що з результатом не згоден.
Інших доводів, які б заслуговували на увагу і підтверджували позицію апелянта щодо незаконності постанови судді місцевого суду та наявності підстав для закриття провадження у справі, в апеляційній скарзі не наведено й під час апеляційного перегляду справи не встановлені, а доводи апеляційної скарги зводяться лише до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин події та не спростовують доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, ОСОБА_1 18.05.2024 реалізував своє право керувати автомобілем, тим самим погодившись нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Апеляційний суд вважає, що при визначенні виду і розміру стягнення, суд у повній мірі врахував характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини та накладено стягнення в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП з дотриманням вимог ст. 38 КУпАП.
Істотних порушень законодавства, що тягнуть скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що постанова судді районного суду щодо ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою, а підстави для її скасування, та закриття провадження, як того просить апелянт - відсутні.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Долинського районного суду Кіровоградської області від 03 вересня 2024 року щодо нього - без зміни.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя: