Справа № 345/2491/24
Провадження № 22-ц/4808/1167/24
Головуючий у 1 інстанції Юрчак Л. Б.
Суддя-доповідач Томин
25 вересня 2024 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
головуючої Томин О.О.,
суддів: Девляшевського В.А., Луганської В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сметанікова Андрія Васильовича на рішення Калуського міськрайонного суду від 07 червня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан», про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У квітні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі ТОВ «Діджи Фінанс») звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан», про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 24.05.2021 року ОСОБА_1 в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «Мілоан» (https://miloan.ua/) було подано заявку на отримання кредиту №4256972.
Законодавством України передбачено, що оформлення кредиту он-лайн із використанням одноразового пароля прирівнюється до підписання договору в паперовій формі власноручним підписом. ТОВ «Мілоан» було направлено відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при введенні якого відповідач підтверджує прийняття умов кредитного договору №4256972 від 24.05.2021 року, який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на сайті https://miloan.ua/.
Таким чином ОСОБА_1 уклала Договір про споживчий кредит №4256972 від 24.05.2021 року з ТОВ «Мілоан» та на підставі платіжного доручення їй були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 15000,00 грн.
Однак відповідач не виконував належним чином кредитні зобов'язання.
13 вересня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено Договір факторингу №07Т, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило право вимоги за Кредитним договором №4256972 від 24.05.2021 року на користь ТОВ «Діджи Фінанс», а відповідно ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право вимоги до відповідача.
Згідно Договору факторингу сума боргу становить 63750,00 грн., з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) - 15000,00 грн., заборгованість за відсотками - 47250,00 грн., заборгованість за комісійними винагородами - 1500 грн.
Позивачем, який набув права грошової вимоги, на адресу відповідача, зазначену в кредитному договорі, було направлено повідомлення про відступлення права вимоги від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «Діджи Фінанс», з інформацією про порядок погашення заборгованості по кредитному договору.
Однак, позичальник не виконав свого обов'язку та припинив повертати наданий йому кредит в строки, передбачені Кредитним договором №4256972 від 24.05.2021 року.
Тому позивач був змушений звернутися з цим позовом до суду.
Просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за Кредитним договором №4256972 від 24.05.2021 року в розмірі 63750,00 грн. та понесені судові витрати: 2422,00 грн. судового збору та 6000,00 грн. витрат на правничу допомогу.
Рішенням Калуського міськрайонного суду від 07 червня 2024 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за Кредитним договором №4256972 від 24.05.2021 року у розмірі 63750,00 грн.; судовий збір в сумі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Сметаніков А.В. подав апеляційну скаргу. Вважає дане рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи.
На його думку, що суд дійшов помилкового висновку про те, що відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, а тому вирішив справу виключно на підставі поданих позивачем доказів. Судом не враховано жодного доказу, поданого стороною відповідача в додатках до відзиву, у зв'язку з чим порушено принцип змагальності сторін.
Посилається також на те, що заявка на отримання кредиту заповнена українською мовою, однак стороною кредитного договору вказано « ОСОБА_2 », тобто власне ім'я та по-батькові не збігається з паспортними даними відповідача. А суд першої інстанції змінив ім'я та по-батькові особи в рішенні суду на інше, ніж зазначено в заяві на кредит, надавши легітимності договору.
Також суд не взяв до уваги, що відповідач зверталася до правоохоронних органів з приводу вчинення щодо неї кримінального правопорушення у виді шахрайських дій, та надавала роздруківку розмови у чаті мережі «Messenger», з якої вбачаються сумніви щодо укладення між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» кредитного договору.
З детального дослідження заявки на кредит встановлено, що IP-адреса: НОМЕР_1 , з якої подана заявка, знаходиться в місті Краматорськ Донецької області.
Також у відзиві на позовну заяву відповідач посилалася на те, що згідно Закону України «Про споживче кредитування» денна відсоткова ставка за кредитом, якщо такий надано на строк, обчислений днями, не може перевищувати 1%.
Крім того, судом при винесені рішення не надано належної оцінки тому факту, що після укладення договору факторингу між позивачем та третьою особою в порушення вимог ст. 1080 ЦК України відповідача не було повідомлено про укладення такого договору, а в матеріалах справи відсутні докази того, що клієнт за таким договором ТОВ «Мілоан» не отримав коштів на погашення кредиту від відповідача. Позиція з боку ТОВ «Мілоан» по суті позовних вимог в матеріалах справи теж відсутня.
Також вважає, що позивачем не в повній мірі сплачено судовий збір, а суд помилково відкрив провадження у справі, мотивувавши застосуванням пониженої ставки судового збору до позивача. Вказує, що така понижена ставка застосовується лише у випадку подання позовної заяви до суду через систему «Електронний суд». Однак позов ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 поданий у паперовій формі.
Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог за недоведеністю.
Представник позивача ТОВ «Діджи Фінанс» подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що підписавши договір ОСОБА_1 посвідчила свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення останньої було добровільним та відповідало її внутрішній волі. Укладення договору спрямоване на настання правових наслідків, що обумовлені ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено. Апелянт з власної ініціативи звернувся в кредитну установу для отримання кредиту, отримавши всю необхідну інформацію для цього перед укладанням договору.
Згідно умов договору його підписання здійснювалося електронним підписом апелянта, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону, вказаний позичальником при укладені договору. Укладений договір в електронному вигляді буде зберігатися в особистому кабінеті позичальника на сайті позикодавця та може бути роздрукований у будь який час. Сторони при укладені договору погодили, що укладання фінансового договору та інших документів в електронній формі прирівнюється до укладення відповідних документів у паперовій формі та мають однакову юридичну силу.
З матеріалів справи вбачається, що договір між сторонами укладено у електронному вигляді із застосуванням електронного підпису. При цьому апелянт через особистий кабінет на веб-сайті первісного позикодавця подав заяву на отримання кредиту, після чого позикодавець надіслав їй за допомогою засобів зв'язку на зазначений нею номер телефону одноразовий ідентифікатор - дані в електронній формі у вигляді смс-коду, який апелянт використала для підтвердження отримання кредиту. Тобто саме апелянт ініціювала укладення такого договору, оформивши заяву на сайті первісного кредитора, підписавши договір з використанням одноразового ідентифікатора.
Договір про надання фінансового кредиту містить основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначену суму, дату видачі та строк повернення кредиту, розмір процентів та умови кредитування. А апелянт погодилася на умови та зміст укладеного договору шляхом підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що спростовує доводи апелянта, в тому числі наведені у відзиві на позовну заяву.
Зауважує, що для укладення кредитного договору в електронному вигляді дані вносилися позичальником шляхом заповнення відповідних форм на сайті товариства власноруч.
Таким чином укладання між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення на мобільний телефон, без здійснення входу на сайт первісного кредитора за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету вказаний кредитний договір не був би укладений.
Вказаний договір є дійсним та ніким не скасований.
Натомість, апелянтом не надано суду доказів, які б підтверджували належне виконання нею зобов'язань за цим договором, та які б спростовували суму заборгованості. Розрахунок заборгованості належними та допустимими доказами апелянт не спростувала. Доказів повернення кредитних коштів на умовах і в порядку, визначеними кредитним договором, ні перед первісним, ні перед новим кредитором не надала.
Тому вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Згідно частини першої статті 369 ЦПК України, частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи.
Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом позову в цій справі є вимога про стягнення заборгованості в розмірі 63750,00 грн., тобто ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому справа є малозначною в силу прямої вказівки в ЦПК України.
Отже, справа є малозначною, розгляд апеляційної скарги проводиться без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам відповідає.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 24.05.2021 року ОСОБА_1 звернулася до ТОВ «Мілоан» з метою отримання кредитних коштів, у зв'язку з чим підписала в електронному вигляді Анкету-заяву на кредит №4256972 (а.с. 21-22).
Згідно вказаної Анкети-заяви погоджена сума кредиту - 15000 грн., погоджений строк - 15 днів з 24.05.2021 року, комісія за надання кредиту - 10,00% одноразово, ставка процентів - 1,00% за кожен день строку користування кредитом.
Позичальник « ОСОБА_2 », ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер мобільного телефону: НОМЕР_3 .
Канал залучення: google/search-miloan-general_мілон кредит/срс. IP адреса, з якої подано заяву: НОМЕР_1 .
24.05.2021 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем було укладено в електронній формі Договір про споживчий кредит №4256972 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, за яким відповідачу надано кредит сумі 15000,00 грн. строком на 15 днів з 24.05.2021 року. Дата повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом - 08.06.2021 року. Комісія за надання кредиту - 1500,00 грн., яка нараховується за ставкою 10,00% від суми кредиту одноразово. Проценти за користування кредитом - 2250,00 грн., які нараховуються за ставкою 1,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (а.с. 41-48).
Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок (п. 2.1 Договору).
Пунктом 2.2.1 вказаного Договору передбачено, що позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п.п. 1.5.1-1.5.2 Договору, в термін (дату), вказаний в п. 1.4. У випадку, якщо позичальник продовжує строк кредитування, вказаний в п. 1.3 Договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою, визначеною п. 1.5.2, або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п. 1.6 Договору, в сумі та на умовах, визначених п. 2.3 Договору.
Згідно п. 2.2.2 Договору нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати, наступної за днем надання кредиту, по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей, передбачених п. 2.2.3 Договору.
Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.6 Договору).
Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п. 2.2, 2.3 цього Договору (п. 1.7 Договору).
Згідно пунктом 6.1 договору його укладено в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.
Згідно з пунктом 6.3 Договору приймаючи пропозицію Товариства про укладення цього кредитного Договору, Позичальник також погоджується з усіма додатками та невід'ємними частинами (у т.ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) Договору в цілому.
Пунктом 6.4 Договору передбачено, що укладення Товариством Кредитного договору з Позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню Товариством ідентичного за змістом Кредитного договору, який підписаний власноручним підписом Позичальника, у зв'язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов'язання та наслідки.
Невід'ємною частиною цього договору є Правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту затверджені Товариством. Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись правил.
Пунктом 7.1 Договору передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов'язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту, який визначається згідно Правил та відповідно до способу надання кредиту, визначеному у п. 2.1 цього Договору, та діє до моменту повного фактичного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Тобто, позичальник ОСОБА_1 зобов'язалася в порядку та на умовах, що визначені договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, визначених договором. Договір підписаний зі сторони відповідача електронним підписом з одноразовим ідентифікатором.
На підставі Платіжного доручення №47033259 від 24.05.2021 року ТОВ «Мілоан» перерахувало ОСОБА_1 15000,00 грн. Кредитних коштів (а.с. 52).
13.09.2021 року між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «Мілоан» було укладено Договір факторингу №07Т, за яким ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Діджи Фінанс» права вимоги, зазначені в Реєстрі прав вимоги, а фактор зобов'язався їх прийняти та сплатити клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим договором (а.с. 58-70, 84-97).
Відповідно до Витягу з додатку до Договору факторингу №07Т від 13 вересня 2021 року до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором №4256972 від 24.05.2021 року в розмірі 63750,00 грн., з яких: 15000,00 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту, 47250,00 грн. - сума заборгованості за відсотками, 1500,00 грн. - сума заборгованості за комісією (а.с. 27).
27.09.2023 року представником ТОВ «Діджи Фінанс» була направлена на адресу відповідача ОСОБА_1 , вказану в Договорі про споживчий кредит, досудова вимога №3247902304-АВ з повідомленням про перехід права вимоги від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «Діджи Фінанс» згідно Договору факторингу №07Т від 13.09.2021 року та проханням сплатити заборгованість за Кредитним договором №4256972 від 24.05.2021 року в загальному розмірі 63750,00 грн. (а.с. 39).
Згідно наданого позивачем Розрахунку заборгованості за Кредитним договором №4256972 від 24 травня 2021 року заборгованість ОСОБА_1 станом на 20 лютого 2024 року становить 63750,00 грн., з яких 15000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 47250,00 грн. - заборгованість за відсотками, 1500 - заборгованість за комісією (а.с. 23-24).
Також позивачем додано копію Графіку платежів за Договором про споживчий кредит (а.с. 49), Паспорту споживчого кредиту №4256972 (а.с. 50-51), Відомості про щоденні нарахування та погашення ОСОБА_1 по Кредитному договору №4256972 від 24 травня 2021 року, складену ТОВ «Мілоан» 03.04.2024 року (а.с. 16-18).
Ухвалюючи рішення про задоволення позову ТОВ «Діджи Фінанс», суд першої інстанції виходив з того, що наданими позивачем доказами підтверджується укладення між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 кредитного договору, і останній були перераховані кредитні кошти на її картковий рахунок в сумі 15000 грн. Однак відповідачем умови кредитного договору належно не виконувалися, внаслідок чого виникла заборгованість по кредиту, що дає суду підстави для задоволення позову в повному обсязі.
Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
При цьому згідно статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (частина 1 статті 205 ЦК України).
Відповідно до статті 207 ЦК України. правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року в справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року, в справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року, в справі №127/33824/19 будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму.
Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Предметом спору є стягнення заборгованості за кредитним договором.
Відповідно до положень частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно вимог частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися а припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Матеріалами справи підтверджується факт укладення 24.05.2021 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем договору про споживчий кредит.
Пунктом 1.4 Договору визначено, що терміном повернення кредиту, сплати комісії за надання кредиту, процентів за користування кредитом є 08.06.2021 року.
Водночас, п. 2.3 Договору передбачає його пролонгацію як на пільгових, так і стандартних умовах, зокрема, пунктом 2.3.1.2 визначено, що позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в пункті 1.6 цього договору.
Зазначені обставини свідчать про те, що умовами кредитного договору сторони передбачили порядок продовження строку кредитування та умови і строк нарахування процентів за користування кредитом.
Відповідно до п. 2.4.1 Договору позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну, передбаченого п. 1.4 (у даному випадку - 08.06.2021 року), а у випадку пролонгації - не пізніше дати завершення періоду, на який продовжено строк кредитування.
У випадку, якщо станом на дату закінчення строку кредитування (настання дати повернення кредиту) будуть існувати будь-які боргові зобов'язання позичальника за цим договором, в тому числі, але не виключно, плата за кредит, пеня та/або інші платежі на користь кредитодавця встановлені умовами цього договору, то така заборгованість повинна бути сплачена позичальником одночасно з поверненням кредиту в термін, передбачений п. 1.4 договору або у дату завершення періоду пролонгації. Якщо заборгованість не буде погашена після завершення строку кредитування, визначеного згідно з п. 1.3 та п. 2.3 цього договору, виконання зобов'язань зі сплати платежів вважається простроченим позичальником та передбачає настання наслідків, обумовлених розділом 4, п. 3.2.5 договору (п. 2.4.2 цього Договору).
Водночас, п. 4.2 розділу 4 Договору сторони погодили, що у разі прострочення позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець, починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов'язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п. 1.6 договору, в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.6 договору. Обов'язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця.
Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про виконання відповідачем своїх зобов'язань з повернення коштів за тілом кредиту у строк, визначений договором, тобто до 08.06.2021 року. Відповідно, остання продовжила користуватись кредитними коштами.
А твердження апелянта про безпідставне нарахування відсотків у вказаному розмірі, оскільки згідно Закону України «Про споживче кредитування» денна відсоткова ставка за кредитом, якщо такий надано на строк, обчислений днями, не може перевищувати 1%, правильності висновків суду не спростовують. Згідно п. 1.5.2 Договору проценти за користування кредитом нараховуються саме за ставкою 1,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. А проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п. 1.6 Договору - в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 ЦК України.
Також суд не бере до уваги доводи апелянта про те, що її не було повідомлено про укладення такого договору факторингу, а в матеріалах справи відсутні докази того, що клієнт за таким договором ТОВ «Мілоан» не отримав коштів на погашення кредиту від відповідача.
Так, 27.09.2023 року представником ТОВ «Діджи Фінанс» була направлена на адресу відповідача ОСОБА_1 , вказану в Договорі про споживчий кредит, досудова вимога №3247902304-АВ з повідомленням про перехід права вимоги від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «Діджи Фінанс» згідно Договору факторингу №07Т від 13.09.2021 року та проханням сплатити заборгованість за Кредитним договором №4256972 від 24.05.2021 року в загальному розмірі 63750,00 грн. (а.с. 39).
Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Проте неотримання боржником письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові не є перешкодою для реалізації права фактора звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду, а боржник у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог фактора, що відповідає положенням статті 124 Конституції України.
Крім того, за змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особи, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первинному кредитору і таке виконання зобов'язання є належним.
Договір, укладений між відповідачем та первісним кредитором, договір факторингу, укладений між первісним кредитором та ТОВ «Діджи Фінанс» у встановленому порядку недійсними не визнані, є дійсними. Тобто, в силу положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності вказаних правочинів.
А доказів повного або часткового виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань ні первісному, ні наступному кредитору відповідач не надала. Як і не надала контррозрахунку заборгованості та не спростувала належними доказами такий розрахунок.
У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі №334/3056/15 зроблено висновок, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
Колегія суддів враховує, що боржник має доступ до свого карткового рахунку, зазначеного в договорі, і мала б можливість представити суду виписку зі свого рахунку на підтвердження як надходження кредитних коштів так і виконання своїх зобов'язань за даним договором, а також внесення коштів на погашення заборгованості.
Що ж стосується тверджень відповідача про те, що вона зверталася до правоохоронних органів з приводу вчинення щодо неї шахрайських дій щодо укладення даного кредитного договору, однак місцевий суд не взяв такі до уваги, то апеляційний суд зазначає, що сам по собі факт звернення до правоохоронних органів не може свідчити про вчинення щодо відповідача кримінального правопорушення, оскільки не встановлено ні факт вчинення кримінального правопорушення, ні винну особу. В матеріалах справи відсутні докази того, що заява ОСОБА_1 прийнята та зареєстрована правоохоронними органами.
Крім того, наявність кримінального провадження не може бути підставою для звільнення відповідача від обов'язку виконання зобов'язань та виконання умов кредитного договору, оскільки це не встановлено вироком суду.
Що стосується посилань сторони апелянта на те, що заява на кредит сформована з IP-адреси, яка знаходиться в місті Краматорську Донецької області користувачем інтернет-провайдера «Powernet LTD», то посилається, що відповідні докази додані до апеляційної скарги. Однак вказані докази до апеляційної скарги не додані та в матеріалах справи відсутні.
З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 24 травня 2021 року було укладено кредитний договір в електронній формі із застосуванням електронного підпису. При цьому через особистий кабінет на веб-сайті ТОВ «Мілоан» подано заявку на отримання кредиту від імені ОСОБА_2 , та підтверджено умови отримання кредиту шляхом акцепту, після чого кредитором надіслано особі, яка звернулася за отриманням кредиту за допомогою засобів зв'язку (номер телефону або електронна пошта) одноразовий ідентифікатор, який і було використано для підтвердження підписання кредитного договору. Ідентифікація відповідача на веб-сайті https://miloan.com.ua здійснена відповідно до вимог чинного законодавства, з використанням особистих даних відповідача, а саме: паспорта, ідентифікаційного коду, номера телефону, що підтверджується договором, який містить вказані відомості.
Оцінивши докази, надані позивачем на підтвердження своїх вимог щодо укладання кредитного договору між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , колегія суддів вважає, що без входу відповідача на веб-сайт ТОВ «Мілоан» та здійснення нею всього алгоритму дій, необхідних для отримання кредиту, кредитний договір між ними не був би укладений.
Відповідачем не спростовано належними доказами укладання кредитного договору в електронній формі. Як і не оскаржено та не визнано недійсним даний договір.
Зазначення у заяві на видачу кредиту позичальника « ОСОБА_2 » замість « ОСОБА_1 » правового значення не має. Вся інша особиста інформація позичальника відповідає відповідачу.
Крім того, сама відповідач не заперечувала факт передачі такої особистої інформації та здійснення нею алгоритму дій, як виявилося, необхідних для отримання кредиту.
Матеріали справи не містять будь-яких доказів, які б спростували створення відповідачем особистого кабінету на сайті ТОВ «Мілоан», приналежність засобів зв'язку, які використовувались як ТОВ «Мілоан», так і відповідачем при укладенні договору, іншій особі ніж відповідач, а також як укладення самого договору, так і отримання нею коштів за таким на вказаний картковий рахунок (приналежність такого не відповідачу, а іншій особі, відповідачем також не доведено), а відтак і проведений позивачем розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором.
Доводи апеляційної скарги про те, що сторона позивача сплатила судовий збір за пониженою ставкою, колегія суддів також відхиляє.
Так, позовна заява надійшла до суду в електронному вигляді і містить зазначення про те, що документ було сформовано в системі «Електронний суд» (а.с. 1-12).
До заяви долучено копію квитанції про сплату судового збору №7676 (а.с. 13).
ЗУ «Про судовий збір» передбачено, що особи, які після 04.10.2021 року подають до суду документи в електронній формі з використанням системи «Електронний суд», мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає при сплаті ними, у такому разі буде розраховуватись із застосуванням понижуючого коефіцієнта.
При подані до суду процесуальних документів в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч. 3 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір»).
За наведених обставин суд першої інстанції вірно застосував понижену ставку при сплаті судового збору з огляду на те, що позовну заяву було подано в електронній формі через підсистему ЄСІТС «Електронний суд».
Щодо доводів апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норми процесуального права у зв'язку з тим, що судом не взято до уваги відзив на позовну заяву, то наведена помилка у застосуванні процесуального законодавства не призвела до неправильного вирішення справи, тому з урахуванням ч. 2 ст. 376 ЦПК України підстави для скасування чи зміни судового рішення відсутні.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують викладених висновків суду першої інстанції, за своїм змістом фактично зводяться виключно до незгоди апелянта з наданою судом оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин.
Отже, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Тому апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сметанікова Андрія Васильовича слід залишити без задоволення, а рішення Калуського міськрайонного суду від 07 червня 2024 року - без змін.
Згідно ч.ч. 1, 2, 13 ст. 141 ЦКП України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційним судом вирішено апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, відсутні підстави зміни розподілу судових витрат у цій справі.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Зазначена справа є малозначною в силу вимог закону, тому судове рішення у цій справі в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сметанікова Андрія Васильовича залишити без задоволення.
Рішення Калуського міськрайонного суду від 07 червня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2. ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач: О.О. Томин
Судді: В.А. Девляшевський
В.М. Луганська
Повний текст постанови складено 25 вересня 2024 року.