18.09.2024 року м. Дніпро Справа № 908/3160/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя: Чус О.В. (доповідач),
судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.
секретар судового засідання Солодова І.М.
сторони не забезпечили явку повноважних представників,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Запорізької області від 01.01.2024 (повний текст рішення складено 18.01.2024, суддя Горохов І.С.) у справі №908/3160/23
за позовом: Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк", м. Київ
до відповідачів:
1. Фізичної особи-підприємця Музики Марини Бежанівни, Запорізька область, м. Мелітополь
2. ОСОБА_1 , Запорізька область, м. Мелітополь
про стягнення коштів,
Короткий зміст позовних вимог.
13.10.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" до відповідачів Фізичної особи-підприємця Музики Марини Бежанівни, Запорізька область, м. Мелітополь, ОСОБА_2, Запорізька область, м. Мелітополь про стягнення заборгованості за договором № 791/2020/ЗОД-МСБ-НВКЛ від 22.06.2020 про приєднання до Правил надання кредиту клієнтам мікро - та малого бізнесу за Програмою фінансової державної підтримки суб'єктів підприємництва "Доступні кредити 5-7-9%" в АБ "Укргазбанк" у розмірі 791 967,80 грн., з яких: заборгованість за кредитом строкова в розмірі 438 765,00 грн., заборгованість за кредитом прострочена в розмірі 211 445,00 грн., заборгованість за процентами поточна в розмірі 8514,49 грн., заборгованість за процентами прострочена в розмірі 112 768,03 грн., заборгованість за процентами (компенсація ФРП) в розмірі 20 475,28 грн.
Позовна заява обґрунтована невиконанням відповідачем умов укладеного між сторонами Договору № 791/2020/ЗОД-МСБ-НВКЛ про приєднання до Правил надання кредиту клієнтам мікро- та малого бізнесу за Програмою фінансової державної підтримки суб'єктів мікро- та малого підприємництва "Доступні кредити 5-7-9%" щодо погашення кредиту та сплати процентів за користування кредитом. Просить стягнути солідарно з відповідачів (з відповідача-2 як поручителя) заборгованість за кредитним договором станом на 27.08.2023 в розмірі 791 967,80 грн, з яких: заборгованість за кредитом строкова в розмірі 438 765,00 грн, заборгованість за кредитом прострочена в розмірі 211 445,00 грн, заборгованість за процентами поточна в розмірі 8514,49 грн, заборгованість за процентами прострочена в розмірі 112 768,03 грн, заборгованість за процентами (компенсація ФРП) в розмірі 20 475,28 грн.
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 01.01.2024, у даній справі, позов задоволено повністю.
Стягнуто солідарно з Фізичної особи-підприємця Музики Марини Бежанівни ( АДРЕСА_1 ; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" (вул. Єреванська, буд. 1, м. Київ, 03087; адреса для листування: 69019, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 39; ідентифікаційний код юридичної особи 23697280) заборгованість за кредитом строкову в розмірі 438 765,00 грн (чотириста тридцять вісім тисяч сімсот шістдесят п'ять гривень 00 коп.), заборгованість за кредитом прострочену в розмірі 211 445,00 грн (двісті одинадцять тисяч чотириста сорок п'ять гривень 00 коп.), заборгованість за процентами поточну в розмірі 8514,49 грн (вісім тисяч п'ятсот чотирнадцять гривень 49 коп.), заборгованість за процентами прострочену в розмірі 112 768,03 грн (сто дванадцять тисяч сімсот шістдесят вісім гривень 03 коп.), заборгованість за процентами (компенсація ФРП) в розмірі 20 475,28 грн (двадцять тисяч чотириста сімдесят п'ять гривень 28 коп.).
Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Музики Марини Бежанівни ( АДРЕСА_1 ; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" (вул. Єреванська, буд. 1, м. Київ, 03087; адреса для листування: 69019, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 39; ідентифікаційний код юридичної особи 23697280) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 5939,76 грн (п'ять тисяч дев'ятсот тридцять дев'ять гривень 76 коп.).
Стягнуто з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" (вул. Єреванська, буд. 1, м. Київ, 03087; адреса для листування: 69019, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 39; ідентифікаційний код юридичної особи 23697280) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 5939,76 грн (п'ять тисяч дев'ятсот тридцять дев'ять гривень 76 коп.).
Місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення солідарно з відповідачів заявленої заборгованості є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. Водночас, відповідачами не подано ані обґрунтованих заперечень вимогам позивача, ані доказів сплати заборгованості за кредитом.
Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги.
Не погодившись із зазначеним рішенням, засобами поштового зв'язку, ОСОБА_1 (представник/адвокат Лєскін М.С.) звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 01.01.2024 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Стягнути з позивача на користь відповідача - 2 судові витрати.
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
- відповідач-2 вважає, що суд неповно дослідив докази, надаючи їм оцінку, неправильно з'ясував та встановив обставини у справі, що мають суттєве значення для її розгляду та вирішення спору, неправильно застосував норми матеріального права, допустив порушення норм процесуального права;
- відповідач-2 не надавав відзиву на позовну заяву при розгляді справи у суді першої інстанції, був позбавлений можливості заперечувати проти позовних вимог, подати зустрічний позов, можливості уникнути необхідності подання апеляційної скарги та понесення матеріальних витрат на сплату судового збору за її подання, оскільки не знав про наявність даного судового провадження з об'єктивних причин: перебування на тимчасово окупованій території України, що призводить до неможливості отримувати поштову кореспонденцію, надіслану оператором поштового зв'язку «Укрпошта», обмеження у доступі до веб-сайтів українських державних органів та установ, відсутності сигналу зв'язку українських мобільних операторів (зокрема мобільного номеру на який позивачем направлялась копія позовної заяви). Таким чином, були порушені процесуальні права відповідача-2, зокрема, основоположне право на захист проти висунутої вимоги, що є проявом порушення принципу змагальності та рівності прав учасників процесу, передбаченого ст. 13 ГПК України;
- при винесенні оскаржуваного рішення, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для задоволення позову. Відповідно до умов Договору №791/2020/30Д-МСБ-НВКЛ від 22.06.2020 про приєднання Відповідач 1 зобов'язався повернути Позивачу отриманий кредит у розмірі 959 630,00 грн. не пізніше 21 червня 2025 року. Саме за виконання вказаного зобов'язання Відповідач 2 виступив фінансовим поручителем перед Позивачем. Проте, 18.07.2023 Позивач направив Відповідачу 1 вимогу № 172/26657/2023 про дострокове повернення отриманого кредиту у повному обсязі та в такий спосіб змінив строк виконання основного зобов'язання та розпочав процедуру дострокового повернення кредиту, яка передбачає припинення права Позивача на нарахування будь-яких платежів, передбачених кредитним договором. З огляду на відсутність детального розрахунку позовних вимог, однак, судячи з тексту позовної заяви, Позивачем було здійснено нарахування відсотків згідно умов кредитного договору вже після настання терміну повернення кредиту;
- всупереч вимогам п. 3 ч. 3 ст. 162 ГПК України до позовної заяви не додано та матеріали справи не містять обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються. Так, до позову додано так званий розрахунок заборгованості за договором по процентах, однак, взагалі відсутній розрахунок заборгованості строкової та заборгованості простроченої, заборгованості по процентах (компенсація ФРП). До того ж і сам розрахунок по процентах є незрозумілим та зазначені в ньому підсумкові суми не співпадають із розміром позовних вимог, які задоволені судом у повному обсязі;
- згідно з умовами п. 2.1. Договору поруки №791/2020/ЗОД-МСБ-НВКЛ-П від 22.06.2020 у випадку невиконання позичальником зобов'язань по кредитному договору кредитор звертається з письмовою вимогою про виконання зобов'язань по кредитному договору до позичальника та поручителя. Отже, Сторони договору поруки встановили умову за виконання якої кредитор набуває права вимагати від поручителя дострокового виконання зобов'язань, проте всупереч положенням договору, такої вимоги від Позивача на адресу Відповідача 2 не надходило та не направлялось;
- сторони не встановлювали особливих умов щодо повідомлення один одного про початок дії форс-мажорних обставин. При цьому, задля продовження строку виконання зобов'язань за Договором про надання кредиту на період тривалості дії таких обставин необхідна: 1) наявність документу компетентного органу, який доводить дію форс-мажорних обставин, та 2) наявність неможливості у Сторони договору виконати свої зобов'язання у зв'язку з їх дією. Так, листом від 28.02.2022 р. вих. № 2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України засвідчила військову агресію РФ проти України, що стало підставою введення воєнного стану, як форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарювання по договору, виконання якого настало згідно з умовами договору і виконання відповідно якого стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин. Зазначений лист адресований всім суб'єктам, яких він стосується. Згідно з наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» від 22.12.2022 р. № 309, територія місця проживання Відповідача 2, а також місця проживання та місця здійснення господарської діяльності Відповідача 1, а саме: вся територія Мелітопольської міської територіальної громади з 25.02.2022 віднесена до тимчасово окупованої російською федерацією території України. Відповідачі обмежені у своїх правах, як громадяни України на окупованій території, позбавлені можливості отримувати доходи на які вони розраховували при укладанні договорів, а тому, об'єктивно не мають можливості виконати свої зобов'язання як за кредитним договором, так і за договором поруки. Слід зауважити, що Відповідач 1 добросовісно та у повному обсязі виконував взяті на себе зобов'язання за кредитним договором до початку повномасштабного військового вторгнення та окупації окремих територій України. Таким чином, враховуючи загальновідомий факт дії форс-мажорних обставин, що виникли у зв'язку з воєнним станом на території України та окупації місця здійснення господарської діяльності Відповідача 1, а також місця проживання Відповідача 2, строк виконання взаємних зобов'язань сторін за договором про надання кредиту та відповідно договору поруки продовжується на час дії вказаних обставин.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
У межах встановлених судом процесуальних строків позивач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, що не перешкоджає апеляційному перегляду рішення суду першої інстанції відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України.
Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.02.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Кощеєв І.М., Дармін М.О.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.02.2024 відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 908/3160/23. Доручено Господарському суду Запорізької області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 908/3160/23.
19.02.2024 матеріали справи надійшли до ЦАГС.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.02.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Запорізької області від 01.01.2024 у справі №908/3160/23 залишено без руху. Рекомендовано скаржнику усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: - подати до апеляційного суду належні докази сплати судового збору, на належні реквізити, надавши строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків.
07.03.2024 від представника скаржника до Центрального апеляційного господарського суду надійшло клопотання, яким долучено до матеріалів справи квитанцію від 29.02.2024 про сплату судового збору в розмірі 17819,28 грн. та повідомлено, що за реквізитами ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 - представник відповідача-2/скаржника має зареєстрований кабінет в Електронному суді.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Запорізької області від 01.01.2024 у справі №908/3160/23; розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 19.06.2024 о 10 год. 20 хв.
12.06.2024 від позивача до ЦАГС надійшло клопотання, яким просить забезпечити участь представника АБ «УКРГАЗБАНК» Кузнєцової Марини Іванівни в усіх судових засіданнях, які призначаються для розгляду справи №908/3160/23, у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
18.06.2024 від представника відповідача-2 до ЦАГС надійшло клопотання, яким просить відкласти судовий розгляд на іншу дату та час, про що повідомити учасників справи. Зазначене клопотання мотивоване неможливістю прибуття представника апелянта у призначене судове засідання, у зв'язку із зайнятістю в іншому судовому процесі у Господарському суді Запорізької області по справі №908/173/24 об 11:00 год.
У судове засідання 19.06.2024 з'явився представник позивача. Колегія суддів, порадившись на місці, вирішила задовольнити клопотання відповідача-2, головуючим суддею оголошено перерву в судовому засіданні до 18.09.2024 року о 9:40 год.
У судове засідання 18.09.2024 з'явився представник позивача, проте, під час судового засідання в режимі відеоконференції представника позивача не стало чути через несправність/неналежне функціонування особистих технічних засобів, повторно приєднатися представник не зміг, що унеможливило його подальшу участь в судовому засіданні, про що було складено Акт про технічний збій в ході фіксування судового засідання від 18.09.2024.
Відповідно до ч. 5 ст. 197 ГПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, його представник, який подав відповідну заяву, крім випадку коли суд після призначення судового засідання чи під час такого засідання втратив технічну можливість забезпечити проведення відеоконференції.
Інші учасники справи правом участі в судовому засіданні не скористалися, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Враховуючи приписи ч. 5 ст. 197 ГПК України, а також те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, враховуючи, що обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, а явка представників учасників справи обов'язковою не визнавалась, з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутністю представників учасників справи.
У судовому засіданні 18.09.2024 колегією суддів підписано вступну та резолютивну частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи.
22.06.2020 між Публічним акціонерним товариством Акціонерним банком "УКРГАЗБАНК" (надалі-Позивач/Банк) та Фізичною особою-підприємцем Музикою Мариною Бежанівною (надалі-Відповідач/Позичальник) було укладено Договір №791/2020/ЗОД-МСБ-НВКЛ про приєднання до Правил надання кредиту клієнтам мікро- та малого бізнесу за Програмою фінансової державної підтримки суб'єктів мікро- та малого підприємництва "Доступні кредити 5-7-9%" в АБ "Укргазбанк" (надалі - Договір про приєднання, т. 1, а.с. 27-29).
Загальний ліміт кредитної лінії 959 630,00 грн (п. 1 Договору про приєднання).
Кредитна лінія відкривається з 22.06.2020 до 21.06.2025 (включно). Позичальник погашає кредит у строки дії ліміту відповідного періоду та в сумі перевищення фактичної заборгованості по кредиту цього періоду над лімітом кредитної лінії наступного періоду, відповідно до Графіку зменшення ліміту кредитування (Додаток № 1 до Договору про приєднання) (п. 2 Договору). Позичальник зобов'язаний сплачувати Банку комісію в розмірі та в порядку, визначеному Тарифами, які наведені у Додатку 2 до Договору про приєднання (п. 3). Цільове використання (мета) кредитних коштів: на/для придбання меблів та обладнання для бази відпочинку (п. 4).
Кредитні кошти надаються Банком Позичальнику на підставі письмової Заяви на отримання кредиту Позичальника відповідно до Додатку №1 до Правил в межах невикористаного залишку Ліміту кредитної лінії згідно з Графіком зменшення Ліміту кредитної лінії окремими траншами, шляхом оплати в межах сум та відповідно до строків, визначених у п. 2 Договору про приєднання, розрахункових документів Позичальника безпосередньо з позичкового рахунку в національній валюті № НОМЕР_4 , відкритий в АБ "УКРГАЗБАНК" (п. 5).
Відповідно до п. 6 Договору про приєднання за користування кредитом, в межах строку кредитування, визначеного п. 2 цього Договору про приєднання, Позичальник сплачує Банку проценти за користування кредитними коштами, з врахуванням встановленого Графіку зменшення Ліміту кредитної лінії за Договором про приєднання (строкова заборгованість):
- при дотриманні Позичальником умов Програми та/або умов цього Договору про приєднання, - у розмірі, що станом на дату укладення цього Договору про приєднання складає 7% річних (далі - Компенсаційна процентна ставка). Розмір Компенсаційної процентної ставки переглядається та встановлюється Банком щоквартально згідно з процедурою, визначеною в розділі 6 Правил відповідно до умов Програми.
- при недотриманні Позичальником умов Програми та/або умов цього Договору про приєднання, а також у випадках, передбачених цим Договором про приєднання, у розмірі, який встановлюється та переглядається Банком щоквартально згідно з процедурою, визначеною в розділі 6 Правил, та станом на дату цього Договору про приєднання складає 13,34% річних (далі - Базова процентна ставка).
Згідно з п. 7 за користування кредитними коштами, що не повернуті в строки/терміни, передбачені Договором про надання кредиту (прострочена заборгованість), у т.ч. у строки визначені в Графіку зменшення Ліміту кредитної лінії за цим Договором про приєднання, та/або відповідно до умов дострокового погашення Кредиту встановлених внаслідок застосування Банком вимоги дострокового повного або часткового виконання Позичальником своїх зобов'язань за цим Договором про приєднання, процентна ставка за користування кредитними коштами встановлюється в розмірі:
Компенсаційної процентної ставки, збільшеної на 5 процентних пункти, у випадку, якщо на момент виникнення підстави застосування підвищеної ставки діяла Компенсаційна процентна ставка;
Базової процентної ставки, збільшеної на 5 процентних пункти, у випадку, якщо на момент виникнення підстави застосування підвищеної ставки діяла Базова процентна ставка.
Тарифи на кредитні операції наведені у Додатку 2 до цього Договору про приєднання (п.12 Договору про приєднання).
Погашення кредиту та процентів за користування кредитними коштами Позичальник здійснює на рахунок в національній валюті № НОМЕР_5 , відкритий в АБ "УКРГАЗБАНК" (п. 14 Договору про приєднання).
Позичальник сплачує комісії Банку у розмірах, у порядку та в строки, що визначені Тарифами (Додаток 2 до Договору про приєднання) (п. 15 Договору про приєднання).
Розмір комісії за управління кредитними коштами в частині обслуговування позичкового рахунку щомісячно складає 383,50 грн (959 630,00 грн х 0,04% = 383,50 грн).
Пунктом 16 Договору про приєднання визначено, що інші умови надання кредитних коштів не передбачені Договором про приєднання регулюються положеннями Правил.
Додатком 1 визначено графік зменшення ліміту кредитування (т. 1, а.с. 30).
Відповідно до п. 1.1 Правил, які акцептував Відповідач-1, вони регулюють відносини, які виникають між Банком та Позичальником протягом строку дії Договору про надання кредиту.
Підписанням Договору про приєднання Позичальник підтверджує своє ознайомлення та повну, безумовну та остаточну згоду з усіма умовами Правил, а також своє волевиявлення стосовно приєднання до Правил та отримання кредиту на умовах, визначених у Правилах та Договорі про приєднання (п.1.2 Правил). Приєднуючись до Правил, Позичальник приймає на себе всі обов'язки та набуває прав, передбачених Договором про надання кредиту (п. 1.3. Правил).
Згідно з п. 2.1. Правил Банк надає Позичальнику кредитні кошти/відкриває кредитну лінію у розмірі та на умовах, визначених Договором про надання кредиту, а Позичальник зобов'язується повернути кредитні кошти, сплатити комісії та проценти за користування кредитними коштами у порядку та на умовах, визначених Договором про надання кредиту.
Основні умови кредитування зазначаються в Договорі про приєднання (п.2.3 Правил).
Погашення Кредиту Позичальник здійснює на рахунок, вказаний в Договорі про приєднання згідно графіку погашення кредиту/графіку зниження ліміту, який є додатком до Договору про приєднання.
У разі ненадходження платежів від Позичальника у встановлені Договором про надання кредиту строки, суми непогашених у строк платежів наступного банківського дня визнаються простроченими (п. 2.6 Договору).
Нарахування процентів за користування кредитними коштами в межах строку кредитування, визначеного Договором про приєднання, здійснюється на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за наданими кредитними коштами (строкової заборгованості), виходячи з процентної ставки за користування кредитними коштами, визначеної в Договорі про приєднання. При розрахунку процентів за користування кредитними коштами використовується метод "факт/360", виходячи із фактичної кількості днів у місяці та банківського року з розрахунку 360 днів у році, враховуючи перший день та не враховуючи останній день користування кредитними коштами. Проценти за користування кредитними коштами нараховуються Банком щомісячно, не пізніше останнього банківського дня місяця, за період з дати надання кредиту по останній календарний день місяця, в якому наданий кредит, та надалі з першого дня по останній календарний день місяця, в день повного (у т.ч. дострокового) погашення заборгованості по кредиту, в день дострокового розірвання Договору про надання кредиту, а також в день закінчення строку, на який надано кредит, за період з першого календарного дня місяця, в якому відбувається погашення кредиту, по день, що передує дню погашення Кредиту, а у разі настання Події припинення до дня настання Події припинення, відповідно до п. 5.4.2 цих Правил (п. 2.7 Правил).
Проценти за користування кредитними коштами сплачуються Позичальником щомісячно, не пізніше 15-го числа місяця, наступного за місяцем користування Кредитом, а також в день закінчення строку, на який надано Кредит, відповідно до п. 2. Договору про приєднання, в день повного погашення заборгованості по кредиту, в день повного дострокового погашення заборгованості по кредиту або в день зазначений в письмовому повідомленні Банку про дострокове повернення кредиту, на рахунок, вказаний в п. 14 Договору про приєднання. У разі, якщо останній день для сплати (погашення) процентів за користування кредитними коштами припадає на вихідний або святковий день, то така сплата здійснюється у день, що передує такому вихідному або святковому дню. Проценти за користування кредитними коштами сплачуються з урахуванням положень п. 2.10 цих Правил.
У разі ненадходження платежів від Позичальника в рахунок погашення процентів за користування кредитними коштами у встановлені цими Правилами строки, суми непогашених у строк процентів за користування кредитними коштами наступного банківського дня визнаються простроченими (п. 2.8 Правил).
Згідно з п. 2.21 Правил Фондом розвитку підприємництва за Кредитом надається компенсація нарахованих процентів за користування Позичальником кредитними коштами в розмірі та строки, визначеними умовами Програми, та при дотриманні Позичальником умов Програми. Компенсація нарахованих процентів за користування коштами надається Фондом розвитку підприємництва Позичальнику з метою зниження його фактичних витрат на сплату встановленої Договором про приєднання Базової процентної ставки за Кредитом, внаслідок чого такий Позичальник має сплачувати лише частину Базової процентної ставки у розмірі Компенсаційної процентної ставки з урахуванням Договору про приєднання.
Відповідно до п. 2.23 Правил Позичальник зобов'язаний самостійно забезпечити сплату Базової процентної ставки, визначеної Договором про приєднання (з урахуванням умов Програми), у випадку порушення Позичальником умов Програми або у випадку встановлення Банком та/або Фондом розвитку підприємництва фактів подання Позичальником недостовірної/неправдивої інформації, наслідком чого стало неправомірна участь Позичальника у Програмі та/або використання Позичальником кредиту не за цільовим призначенням та/або у разі, якщо Період відсутності коштів у Фонду розвитку підприємництва триває понад 6 місяців поспіль та/або у разі припинення/призупинення здійснення Фондом розвитку підприємництва виплат Державної підтримки у випадку припинення фінансування Програми з боку держави та/або прийняття нормативно-правових актів, обов'язкових до виконання Фондом розвитку підприємництва, що унеможливлюють здійснення Фондом розвитку підприємництва виплат Державної підтримки, та/або у Інших випадках, передбачених Договором про приєднання.
За приписами пунктів 4.2.2. та 4.2.3. Правил Позичальник зобов'язується своєчасно та в повному обсязі, в строки, встановлені Договором про приєднання, повернути отриману суму кредиту, та своєчасно та в повному обсязі, на умовах і в порядку, передбаченому Договором про надання кредиту, сплачувати проценти за користування коштами та комісії.
Таким чином, за умовами Договору приєднання Позичальник у повному обсязі акцептував Правила надання кредиту в АБ "Укргазбанк". Договір є договором на приєднання відповідно до ст. 634 ЦК України. Публічна пропозиція (оферта) у розумінні ст.ст. 640-644 ЦК України укласти із Банком договір про надання кредиту за програмою "Доступні кредити 5-7-9%" - Правила надання кредиту клієнтам мікро-, малого та середнього бізнесу за Програмою фінансової державної підтримки суб'єктів малого та середнього підприємництва "Доступні кредити 5-7-9%" в АБ "УКРГАЗБАНК" (далі - Правила).
Правилами передбачено, що ці Правила разом із Договором про приєднання до Правил та всіма додатками до них складають Договір про надання кредиту.
Згідно Правил датою укладення договору про надання кредиту є дата Договору приєднання - 22.06.2020.
На виконання умов Договору про надання кредиту, Банком надано Позичальнику кредитні кошти в сумі 959 630,00 грн., що підтверджується меморіальними ордерами №TR.75775 від 22.06.2020 на суму 296 267,30 грн., №TR.74923 від 22.06.2020 на суму 167 692,70 грн, №TR.75345 від 22.06.2020 на суму 495 670,00 грн. (т. 1, а.с. 34) та випискою за рахунком Позичальника (т. 1, а.с. 51-52).
Відповідно до п. 4.3.3 Правил, Банк має право відмовитися від надання Позичальнику кредитних коштів за договором про надання кредиту частково або в повному обсязі, а також вимагати дострокового повного виконання Позичальником своїх зобов'язань по Договору про надання кредиту, включаючи нараховані проценти за користування кредитними коштами, комісії та штрафні санкції, якщо відбулася та триває хоча б одна з наступних подій, зокрема, Позичальник не виконав у строк свої зобов'язання по поверненню кредиту (його частини), в тому числі достроковому, та/або сплаті процентів, комісій, штрафних санкцій, передбачених Договором про надання кредиту.
Сторони у п. 5.4.2.2. погодили, що днем настання Події припинення і датою визнання Фактичної заборгованості Позичальника простроченою є пред'явлення Банком вимоги про дострокове повернення кредиту - дата зазначена в такому письмовому повідомленні Банку.
Згідно з п. 11.8 Договору про приєднання на вимогу Банку у випадках, передбачених п.4.3.3. Правил та/або договорами забезпечення, зазначеними в п. 10.1. цього Договору про приєднання, достроково повернути кредит, сплатити нараховані проценти за користування кредитними коштами, комісії та можливі пені, штрафи.
Пунктом 9.10. Правил визначено, що будь-які повідомлення, попередження, вимоги та будь-який інший обмін інформацією між Сторонами, що стосується Договору про надання кредиту та не обмежуючись ним, незалежно від того, передбачені вони Договором про надання кредиту або ні, мають юридичну силу, якщо вони зроблені письмово і доведені до відома іншої Сторони засобами Системи дистанційного обслуговування/СЕД та/або SMS - повідомлень та/або електронної пошти та/або в паперовій формі та/або через програмний додаток типу Viber, Telegram тощо, який може бути встановлений на мобільних, планшетних пристроях та персональному комп'ютері Позичальника.
20.07.2023 Позивачем на електронну адресу Відповідача-1 засобами застосунку Клієнт-Банк було направлено лист-вимогу №172/26657/2023 від 18.07.2023 щодо виконання порушених зобов'язань та повного погашення заборгованості. Вимога залишена без задоволення.
У забезпечення виконання Позичальником зобов'язань за договором №791/2020/ЗОД-МСБ-НВКЛ від 22.06.2020 про приєднання до Правил надання кредиту клієнтам мікро- та малого бізнесу за Програмою фінансової державної підтримки суб'єктів мікро- та малого підприємництва "Доступні кредити 5-7-9%" в АБ "Укргазбанк" між сторонами, а також поручителем - Поповим Юрієм Ігоровичем (відповідач-2 у справі) укладено договір поруки №791/2020/ЗОД-МСБ-НВКЛ-П від 22.06.2020 (т. 1, а.с. 35-36), за умовами якого Поручитель зобов'язався відповідати перед Банком за виконання Позичальником зобов'язань по Договору про надання кредиту, а також договорів про внесення змін та додаткових договорів до нього, укладеному Позивачем з Відповідачем-1, згідно якого Відповідач-1 зобов'язаний в порядку та на умовах, викладених у кредитному договорі не пізніше 21 червня 2025 року:
- повернути кредит у розмірі 959 630,00 грн.;
- сплатити проценти за користування кредитними коштами, комісії, штрафи, пені та інші платежі у розмірі і випадках, передбачених кредитним та цим договорами;
- відшкодувати Кредитору всі збитки, понесені ним внаслідок невиконання Позичальником умов кредитного договору у розмірі і у випадках, передбачених кредитним договором.
Відповідно до п. 1.2. Договору поруки Поручитель несе солідарну відповідальність з Позичальником перед Кредитором за виконання зобов'язань по кредитному договору.
Згідно з п. 2.1. у випадку невиконання Позичальником зобов'язань по кредитному договору Кредитор звертається з письмовою вимогою про виконання зобов'язань по кредитному договору до Позичальника та Поручителя.
Поручитель зобов'язаний не пізніше 2-х банківських днів з дати отримання письмової вимоги Кредитора, перерахувати суму заборгованості Позичальника за кредитним договором на рахунок(ки), номер(а), якого(их) зазначається(ються) в письмовій вимозі Кредитора.
Пунктом 5.1. Договору поруки передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту підписання Сторонами та скріплення відбитками печаток (за наявності) і діє по 21.06.2035 року (включно).
Пунктом 3.2. Договору поруки сторони домовились встановити строк позовної давності за цим договором у 5 років.
За твердженням Позивача, Відповідач-1 свої зобов'язання за Договором виконував неналежним чином, а саме: Відповідачем-1 порушено зобов'язання щодо сплати кредиту, щодо сплати процентів за користуванням кредитом, що підтверджується випискою за рахунком Відповідача-1 та розрахунком заборгованості.
Станом на 27.08.2023 заборгованість Відповідачів за договором солідарно складає 791 967,80 грн., з якої: заборгованість за кредитом строкова - 438 765,00 грн., заборгованість за кредитом прострочена - 211 445,00 грн., заборгованість за процентами поточна - 8514,49 грн., заборгованість за процентами прострочена - 112 768,03 грн., заборгованість за процентами (компенсація ФРП) - 20 475,28 грн.
Вищевикладені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду зміні у відповідній частині, виходячи з наступного.
Предметом спору у даній справі є встановлення обставин щодо наявності або відсутності підстав для солідарного стягнення з ФОП Музики М.Б. та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерного банка "УКРГАЗБАНК заборгованості за Договором про надання кредиту від 22.06.2020 станом на 27.08.2023 в сумі 791 967,80 грн., з якої: заборгованість за кредитом строкова - 438 765,00 грн., заборгованість за кредитом прострочена - 211 445,00 грн., заборгованість за процентами поточна - 8514,49 грн, заборгованість за процентами прострочена - 112 768,03 грн., заборгованість за процентами (компенсація ФРП) - 20 475,28 грн.
За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами ч. 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
З матеріалів справи вбачається, що умовами Договору приєднання Відповідач-1 у повному обсязі акцептував Правила надання кредиту в АБ "Укргазбанк".
Договір є договором на приєднання відповідно до ст. 634 ЦК України. Публічна пропозиція (оферта) у розумінні ст.ст. 640-644 ЦК України укласти із Банком договір про надання кредиту за програмою "Доступні кредити 5-7-9%" - Правила надання кредиту клієнтам мікро-, малого та середнього бізнесу за Програмою фінансової державної підтримки суб'єктів малого та середнього підприємництва "Доступні кредити 5-7-9%" в АБ "УКРГАЗБАНК". Правилами передбачено, що ці Правила разом із Договором про приєднання до Правил та всіма додатками до них складають Договір про надання кредиту.
Таким чином, між Позивачем та Відповідачем-1 станом на час укладення спірного договору про приєднання склалися кредитні правовідносини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.
Згідно із ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За вимогами ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Доводи скаржника про порушення судом першої інстанції процесуальних прав відповідача-2 не знайшли свого підтвердження, адже, як вбачається з матеріалів справи відповідач-1, -2 про розгляд справи були повідомлені належним чином шляхом розміщення 03.11.2023 оголошення (а.с. 76-77) на офіційному веб-порталі судової влади України у відповідності до положень Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території».
Доводи апеляційної скарги про помилкове не застосування п. 5.8 Правил у спірних правовідносинах щодо продовження строку виконання взаємних зобов'язань сторонами на період дії форс-мажорних обставин (воєнний стан в Україні та окупація м. Мелітополь), колегією суддів відхиляються, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 5.6 Правил надання кредиту клієнтам мікро-, малого та середнього бізнесу за Програмою фінансової державної підтримки суб'єктів малого та середнього підприємництва «Доступні кредити 5-7-9%» в АБ «Укргазбанк», сторони погодилися, що у випадку виникнення форс-мажорних обставин (дії непереборної сили), що не залежать від волі сторін, такі як: війни, військові дії, блокади, ембарго, інші міжнародні санкції, валютні обмеження, інші дії держави, пожежі, повені, інші стихійні лиха або сезонні природні явища тощо, що створюють неможливість виконання стороною своїх зобов'язань, сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання будь-якого з положень договору про надання кредиту на період дії зазначених обставин.
Пунктом 5.7 Правил передбачено, що доказом дії форс-мажорних обставин є документ, виданий відповідними компетентними органами/організаціями, в т.ч. Торгово-промисловою палатою України
Згідно з п. 5.8 договору виникнення форс-мажорних обставин продовжує строк виконання взаємних зобов'язань сторін за договором про надання кредиту на період тривалості дії таких обставин без відшкодування збитків обох сторін.
За загальним правилом обов'язковою передумовою для покладення відповідальності за порушення зобов'язання є вина особи, яка його порушила (частина перша статті 614 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
У пункті 1 частини першої статті 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.
За змістом частини другої статті 218 Господарського кодексу України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.
Так, норма частини другої статті 218 Господарського кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Відповідно до ст. 141 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
При цьому, форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності.
В той же час, форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.
Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до ст.14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.
За умовами п.6.2 регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи щодо кожного окремого договору, контракту, угоди тощо, а також податкових та інших зобов'язань/обов'язків, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
В сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладання, зобов'язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин (п.6.12 регламенту).
Відтак, відповідно до вимог ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 141 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об'єктивно унеможливлюють виконання особою зобов'язань за умовами договору, обов'язків, передбачених законодавством.
Як зазначено Верховним Судом у постанові від 31.08.2022 року у справі № 910/15264/21, надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості. Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов'язання має бути причинно-наслідковий зв'язок.
При цьому, непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести.
Аналогічної правової позиції дотримався суд касаційної інстанції також у постановах Верховного Суду від 21.07.2021 року у справі № 912/3323/20, від 03.08.2022 року у справі №914/374/21.
Крім того, суд касаційної інстанції виснував, що потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифікату, яке є можливим лише після порушення виконання зобов'язання. Через це сертифікат ТПП може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з'ясувала неможливість виконання договору через вплив форс-мажорних обставин.
Саме ж повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору.
Про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення, має бути прямо зазначено в договорі (подібний за змістом правовий висновок міститься у п. 5.63 постанови Верховного Суду від 22.06.2022 року у справі №904/5328/21).
Водночас неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов'язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор).
У будь-якому разі сторона зобов'язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.
Отже, наявність форс-мажорних обставин (військові дії, окупація) є підставою лише для не застосування до боржника заходів відповідальності (сплата неустойки: пені та штрафів), але не є підставою для звільнення від виконання ним основного зобов'язання, також незважаючи на те, здійснює він підприємницьку діяльність або ні.
Також, колегія суддів звертає увагу на правову позицію Верховного Суду у постановах від 25.01.2022 року у справі № 904/3886/21, від 15.06.2023 року у справі №910/8580/22, від 07.06.2023 року у справі №912/750/22, від 07.06.2023 року у справі №906/540/22, від 29.06.2023 року у справі №922/999/22, яка полягала в тому, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.
Суд наголошує, що наявність сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Водночас сторона, яка посилається на форс-мажор, з урахуванням умов договору у даній справі, має довести причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов'язання..
Лист Торгово-промислової палати від 28.02.2022, на який посилається апелянт як на доказ настання форс-мажорних обставин для нього, є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Вказаний лист Торгово-промислової палати України адресований «Всім, кого це стосується», тобто необмеженому колу суб'єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язані. Даний лист не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб'єктів.
Разом з тим, суд наголошує, що наявність сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
Водночас сторона, яка посилається на форс-мажор, має довести причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов'язання.
Отже, враховуючи наведене вище, судова колегія зауважує, що саме лише посилання на воєнний стан як форс-мажор, який унеможливлює виконання зобов'язання, не звільняє автоматично від відповідальності за невиконання зобов'язання, а відповідач повинен довести, як саме проявився форс-мажор під час виконання такого зобов'язання, до того ж, як вже зазначалося вище, такі обставини не звільняють відповідача від виконання ним своїх кредитних зобов'язань за договором, якщо сторони не домовилися про інше. Мова може йти тільки про можливість незастосування до відповідача відповідальності за таке невиконання при наявності для цього підстав, що в даному випадку не доведено відповідачем.
Доводи апеляційної скарги про недотримання позивачем п. 2.2 Договору поруки, знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За приписами ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.
Так, підставою поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника, та кредитором боржника.
Як убачається зі змісту ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Статтею 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.
Згідно з ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 628 Кодексу визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п.2.2 Договору поруки Поручитель зобов'язаний не пізніше 2-х банківських днів з дати отримання письмової вимоги Кредитора, перерахувати суму заборгованості Позичальника за кредитним договором на рахунок(ки), номер(а), якого(их) зазначається(ються) в письмовій вимозі Кредитора.
Тобто, лише з моменту отримання письмової вимоги та не виконання її протягом 2-х банківських днів, поручитель є таким що прострочив свої грошові зобов'язання перед кредитором.
Крім того, враховуючи, що відповідні умови включено до договору поруки позивачем, колегія суддів враховує принцип сontra (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав), за яким особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази направлення позивачем відповідачачу-2 письмової вимоги про дострокове повернення всієї суми кредиту, зворотного позивачем не доведено.
Колегія суддів зауважує, що позов є процесуальною вимогою позивача до суду про захист порушеного права, передумовою якого є факт порушення прав позивача з боку відповідача вже станом на день подання такого позову. Пред'явлення позову до поручителя не замінює вимогу кредитора до поручителя як умови настання строку виконання зобов'язання поручителем за договором поруки, що належить до сфери матеріального права.
Тобто, поняття "пред'явлення вимоги" та "пред'явлення позову" мають різне змістовне наповнення та порядок реалізації.
За вищевикладених обставин, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позивач як особа, яка звернулась до суду за захистом своїх порушених прав, не довів суду, що станом на день подання позову зобов'язання відповідача-2 з дострокового повернення усієї суми кредиту настали, а терміни виконання цього зобов'язання є порушеними. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не доведено обґрунтованості позову в частині вимоги про дострокове стягнення з відповідача-2 заявлених сум, відтак, позовні вимоги у цій частині є передчасними, тому, задоволенню не підлягають.
Посилання скаржника на незрозумілість розрахунку позивача щодо розміру заборгованості як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог, відхиляється судовою колегією як таке, що знаходиться в межах обов'язку апелянта нести негативні наслідки, пов'язані з ухиленням від можливості користування своїми правами в господарському процесі, зокрема, надання доказів на спростування доводів іншої сторони, подання власного контррозрахунку тощо. Що, в свою чергу, узгоджується з принципом диспозитивності господарського судочинства.
Доводи апелянта про відсутність розрахунку заборгованості строкової та простроченої, а також компенсації ФРП спростовуються матеріалами справи, в якій міститься виписка по особовому рахунку Позичальника з відображенням відповідних сум заборгованості (т. 1, а.с. 40-52).
Разом з тим, аргументи апеляційної скарги щодо неправомірного нарахування позивачем відсотків вже після настання терміну повернення кредиту, знайшли своє підтвердження, адже розрахунок заборгованості за процентами здійснено позивачем за період по 27.08.2023, тобто, вже після моменту пред'явлення вимоги Позичальнику про дострокове повернення кредиту 20.07.2023.
Судова колегія звертається до правових висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 (пункти 80-87), за змістом яких "користування кредитом" - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору. Проценти відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
При цьому, надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України.
Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно "користуватися кредитом", натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за "користування кредитом") за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Разом з цим, зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України.
Колегія суддів, перевіривши розрахунок позивача, дійшла висновку про безпідставність стягнення поточної заборгованості по процентах у сумі 8514,49 грн. за серпень 2023 року, адже остання була нарахована після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, відтак, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, колегія суддів висновує, що правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є позовні вимоги позивача до відповідача-1 про стягнення 438 765,00 грн. строкової заборгованості за кредитом, 211 445,00 грн. простроченої заборгованості за кредитом, 112 768,03 грн. простроченої заборгованості за процентами, 20 475,28 грн. заборгованості за процентами (компенсація ФРП). В інший частині позову слід відмовити з підстав, викладених в мотивувальній частині цієї постанови.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Згідно з положеннями ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) не з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Доводи апеляційної скарги під час апеляційного перегляду справи знайшли своє часткове підтвердження, тому, з урахуванням встановлених порушень норм процесуального права судом першої інстанції щодо задоволення передчасних вимог щодо стягнення суми заборгованості з відповідача-2, неправильного застосування норм матеріального права в частині задоволення вимог про стягнення суми заборгованості за поточними процентами, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржуване рішення слід змінити у відповідній частині, в іншій частині позову відмовити.
Судові витрати.
Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Оскільки підставою для звернення відповідача-2 з апеляційною скаргою стали передчасні позовні вимоги позивача до відповідача-2, колегія суддів дійшла висновку про можливість застосування положень ч. 9 ст. 129 ГПК України, здійснюючи розподіл судового збору за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277, 282-284, 287-289 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Запорізької області від 01.01.2024 у справі №908/3160/23 - задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 01.01.2024 у справі №908/3160/23 - змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:
"Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Музики Марини Бежанівни ( АДРЕСА_1 ; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" (вул. Єреванська, буд. 1, м. Київ, 03087; ідентифікаційний код юридичної особи 23697280) заборгованість за кредитом строкову в розмірі 438 765,00 грн. (чотириста тридцять вісім тисяч сімсот шістдесят п'ять гривень 00 коп.), заборгованість за кредитом прострочену в розмірі 211 445,00 грн. (двісті одинадцять тисяч чотириста сорок п'ять гривень 00 коп.), заборгованість за процентами прострочену в розмірі 112 768,03 грн. (сто дванадцять тисяч сімсот шістдесят вісім гривень 03 коп.), заборгованість за процентами (компенсація ФРП) в розмірі 20 475,28 грн. (двадцять тисяч чотириста сімдесят п'ять гривень 28 коп.). Видати наказ.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Музики Марини Бежанівни на користь Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" витрати зі сплати судового збору за подання позову в розмірі 11 751,80 грн. Видати наказ".
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 17 819,28 грн. Видати наказ.
Видачу наказів, на виконання цієї постанови, доручити Господарському суду Запорізької області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 25.09.2024.
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя І.М. Кощеєв
Суддя М.О. Дармін