Провадження № 22-ц/803/8610/24 Справа № 213/1602/24 Суддя у 1-й інстанції - Попов В. В. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.
24 вересня 2024 року м.Кривий Ріг
справа № 213/1602/24
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Остапенко В.О.,
суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П.
сторони:
позивач ОСОБА_1
відповідач ФОП ОСОБА_2
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, у порядку ч.13 ст. 7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Созоник Тетяна Богданівна, на рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 червня 2024 року, яке ухвалено суддею Поповим В.В. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 21 червня 2024 року,
В квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ФОП ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», ОСОБА_3 , про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що постановою Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у справі № 213/4247/21 від 24 листопада 2021 року було встановлено, що 24 листопада 2021 року о 17 год. 45 хв. в Дніпропетровській області, м. Кривий Ріг, Інгулецький район, вул. Чумацький шлях, 10 водій ОСОБА_3 , керуючи вантажним автомобілем марки «RENAULT PREMIUM», державний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом Lamberet, державний номерний знак НОМЕР_2 , рухаючись заднім ходом, не переконався, що він не створить небезпеки чи перешкоди іншим учасникам руху, не звернувся за допомогою до інших осіб та скоїв наїзд на перешкоду, а саме: будівлю №10 по вул. Чумацький шлях, чим спричинив матеріальних збитків, чим порушив п.п. 10.9, 2.3 "б" ПДР України.
Внаслідок ДТП травмованих немає.
Постанова набрала законної сили 07 грудня 2011 року.
Власником транспортного засобу та роботодавцем ОСОБА_3 є ФОП ОСОБА_2 . Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 застрахована ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (поліс ЕР-206339927).
Відповідно до висновку будівельно-технічного дослідження № 62-21 від 19 листопада 2021 року вартість відновлюваних ремонтно-будівних робіт в майстерні шиномонтажу склала 18 931 грн.
Вартість проведення дослідження складає 5 000 грн.
При цьому позивач посилалась на те, що внаслідок пошкодження належного їй майна, їй завдана моральна шкода, яку вона оцінює в 50 000 грн, оскільки позивач втратила звичайний спосіб життя, тривалий час намагається отримати справедливу сатисфакцію за порушене її майнове право, що призвело до підвищеної дратівливості, втрати спокою, безсонню, втрати віри в справедливість, потреби доводити свою правоту тривалий час.
Посилаючись на норми ст.ст.1166, 1167, 1187, 1188, 1172, 1192 ЦК України позивач просила суд стягнути з відповідача матеріальну шкоду у розмірі 18 931 грн, моральну шкоду у розмірі 50 000 грн, вартість дослідження у розмірі 5 000 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн, судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 червня 2024 року позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 12 109,28 грн, моральну шкоду у розмірі 10 000 грн, витрати на залучення експерта у розмірі 5 000 грн, а всього стягнуто 27 109 грн 28 коп. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 355,30 грн, а також витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.
В апеляційній скарзі представник відповідача ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по справі про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що відповідач ФОП ОСОБА_2 є неналежним відповідачем по справі, оскільки позовні вимоги мають бути пред'явлені до ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», так як недоплачений позивачу розмір матеріального збитку, завданий в результаті ДТП, покривається лімітом страхового відшкодування. Також апелянт посилається на те, що висновок № 62/21 за результатами проведення будівельно-технічного дослідження від 19 листопада 2021 року не є належним та допустимим доказом у справі, оскільки з його змісту не вбачається, що він підготовлений експертом для подання до суду, при цьому позивач по справі не заперечувала проти звіту ТзОВ «Експертно-Асистуюча Компанія» Фаворит» № 30170 від 31 січня 2022 року, яким вартість матеріальних збитків встановлена в розмірі 8 168,06 грн, та які позивач отримала від ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп». Також вказує, що не є належними та допустимим доказами у справі чеки та квитанції на придбання будівельних матеріалів, оскільки вони не можуть свідчити про розмір понесених позивачем витрат.
Крім того апелянт заперечує проти стягнення з нього моральної шкоди, оскільки сам факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки моральна шкода має бути обов'язково підтверджена належними та допустимими доказами.
Апелянт вважає, що позивачем по справі не доведено понесення витрат на правову допомогу саме у даній справі, як і не підтверджено належними доказами їх розмір, оскільки в матеріалах справи відсутній як детальний опис робіт адвоката, так і доказ, який свідчить про реальну оплату послуг адвоката в заявленому розмірі.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів та апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, постановою Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у справі № 213/4247/21 від 24 листопада 2021 року встановлено, що 24 листопада 2021 року о 17 год. 45 хв. в Дніпропетровській області, м. Кривий Ріг, Інгулецький район, вул. Чумацький шлях, 10 водій ОСОБА_3 , керуючи вантажним автомобілем марки «RENAULT PREMIUM», державний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом Lamberet, державний номерний знак НОМЕР_2 , рухаючись заднім ходом, не переконався, що він не створить небезпеки чи перешкоди іншим учасникам руху, не звернувся за допомогою до інших осіб та скоїв наїзд на перешкоду, а саме: будівлю № 10 по вул. Чумацький шлях, чим спричинив матеріальних збитків, чим порушив п.п. 10.9, 2.3 "б" ПДР України.
Внаслідок ДТП травмованих немає. Потерпілою особою є ОСОБА_1
ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні даного адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення. Постанова набрала законної сили 07 грудня 2011 року.
Як видно із полісу № ЕР-206339927 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховик - особи ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», страхувальник - ОСОБА_2 , строк дії договору з 16 жовтня 2021 року по 15 жовтня 2022 року, забезпечний транспортний засіб - автомобіль марки «RENAULT PREMIUM», державний номерний знак НОМЕР_1 .
Відповідно до звіту ТзОВ «Експертно-Асистуюча Компанія» Фаворит» № 30170 від 31 січня 2022 року вартість матеріальних збитків, що виникли внаслідок ДТП в майстерні шиномонтажу, що розташована за адресою: вул. Чумацький шлях, 10, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область складає 8 186,06 грн з ПДВ, 6 821,72 грн без ПДВ.
Як видно із листа ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про прийняте рішення від 09 лютого 2022 року сума страхового відшкодування складає 6 821,72 грн.
23 жовтня 2023 року позивачем на ім'я відповідача була направлена заява-претензія про відшкодування шкоди спричиненої внаслідок ДТП у розмірі 78 931 грн. Вказана у претензії сума відповідачем не відшкодована.
Відповідач надав позивачеві відповідь на заяву-претензію, де вказав, що страховою компанією потерпілій було виплачено 6 821,72 грн, тому вимоги, які викладені в претензії вважає необґрунтованими.
Звертаючись до суду з позовом до відповідача про відшкодування збитків, завданих внаслідок ДТП та про відшкодування моральної шкоди, позивач посилалась на те, що за рахунок відповідача на користь позивача підлягає відшкодуванню різниця між фактичним розміром відновлюваних ремонтно-будівних робіт в майстерні шиномонтажу і сумою страхового відшкодування, оскільки право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним. При цьому позивач посилалась на те, що у зв'язку з ДТП, нею були перенесені моральні страждання.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди в розмірі 12 109,28 грн, суд першої інстанції виходив з того, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі 10 000 грн, суд першої інстанції виходив з доведеності позивачкою спричинення їй моральних страждань внаслідок ДТП, яка сталась з вини працівника відповідача.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача як матеріальної, так і моральної шкоди, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на час дорожньо-транспортної пригоди) (далі Закон) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування (страховим лімітом).
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону).
Такий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц та постановах Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 207/3222/16-ц, від 26 жовтня 2022 року у справі № 645/6088/18.
Згідно з положеннями частин першої та третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Згідно частин 1, 2 статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Статтею 175 ЦПК України передбачено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.
Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього.
Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов'язаними за вимогою особами.
Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов'язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов'язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.
Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
Такий правовий висновок Велика Палата Верховного Суду виклала в постанові від 17 квітня 2018 року в справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18).
Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до звіту ТзОВ «Експертно-Асистуюча Компанія» Фаворит» № 30170 від 31 січня 2022 року вартість матеріальних збитків, що виникли внаслідок ДТП в майстерні шиномонтажу, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 складає 8 186,06 грн з ПДВ, 6 821,72 грн без ПДВ.
Як видно із листа ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про прийняте рішення від 09 лютого 2022 року сума страхового відшкодування складає 6 821,72 грн.
Зі змісту заявлених позивачем позовних вбачається, що відповідно до висновку будівельно-технічного дослідження № 62-21 від 19 листопада 2021 року вартість відновлюваних ремонтно-будівних робіт в майстерні шиномонтажу склала 18 931 грн, отже, на думку позивача, розмір матеріальних збитків, які є невідшкодованими в результаті ДТП, становить 12 109,28 грн і підлягає стягненню з ФОП ОСОБА_2 .
Разом з тим, вказана сума матеріального збитку, завданого ФОП ОСОБА_2 , внаслідок такого ДТП, перебуває в межах ліміту страхового відшкодування в розмірі 130 000 гривень, передбаченого полісом № ЕР - 206339927.
Судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що сума страхового відшкодування 6 821,72 грн. була виплачена позивачу ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», що сторонами не заперечується.
Отже, невідшкодованою залишилась завдана позивачу внаслідок ДТП майнова шкода у розмірі 12 109 гривні 28 копійки, яку позивач просила стягнути з відповідача ФОП ОСОБА_2 .
Однак, оскільки вказана сума знаходиться в межах ліміту страхового відшкодування в розмірі 130 000 гривень, передбаченого полісом № ЕР- 206339927, належним відповідачем за даним позовом має бути ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», а не ФОП ОСОБА_2 , як помилково вважав позивач.
Однак, ОСОБА_1 не заявляла клопотання про залучення вищевказаної юридичної особи в якості відповідача.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов з підстав обґрунтованості та доведеності позову, не звернув уваги на те, що до участі у справі в якості відповідача не залучено ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», а висновок про доведеність чи недоведеність позову, підставність чи безпідставність позовних вимог має бути зроблений за участі у справі належного відповідача.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією, яку Верховний Суд виклав у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 466/2931/15-ц.
Крім того колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що пред'являючи вимогу про стягнення матеріальної шкоди, посилаючись на висновок будівельно-технічного дослідження № 62-21 від 19 листопада 2021 року, відповідно до якого вартість відновлюваних ремонтно-будівних робіт в майстерні шиномонтажу склала 18 931 грн, позивачем по справі не долучено до матеріалів справи вказаного доказу розміру матеріального збитку.
Щодо вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, окрім іншого, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Частиною 1 ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до п. 3, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди; протиправність діяння її заподіювача; наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача; вини останнього в її заподіянні.
У позовній заяві позивач просила суд стягнути завдану їй моральну шкоду саме з відповідача ФОП ОСОБА_2 в розмірі 50 000 грн. в якості відшкодування заподіяної водієм ОСОБА_3 моральної (немайнової) шкоди.
Враховуючи вимоги ст. 1167 ЦК України, оскільки позов щодо відшкодування моральної шкоди позивачем заявлено лише до ФОП ОСОБА_2 і позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди позивач не заявляв до ОСОБА_3 , суд вважає, що позивач не довів суду належними доказами спричинення відповідачем ФОП ОСОБА_2 позивачу ОСОБА_1 моральної шкоди, протиправність дій саме ФОП ОСОБА_2 , наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням ФОП ОСОБА_2 , вини ФОП ОСОБА_2 в заподіянні позивачу моральної шкоди, тому слід відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди.
Неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушенням норм процесуального права у справі, яка переглядається, призвело до неправильного вирішення справи, а це відповідно до статті 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 червня 2024 року, ухваленого у цій справі, та прийняття нового судового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», ОСОБА_3 , про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Згідно з частиною 13 статті 141, підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог - частина 2 статті 141 ЦПК України.
Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 залишені без задоволення, то судові витрати за подання позовної заяви до суду не відшкодовуються та покладаються на особу, яка подала позов до суду.
Понесені відповідачем ФОП ОСОБА_2 та документально підтвердженні судові витрати, що складаються з судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1 453,44 грн, вимоги якої задовольняються, слід покласти на позивача - ОСОБА_1 .
Керуючись ст.374,376,382,383 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Созоник Тетяна Богданівна, задовольнити частково.
Рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 червня 2024 року та ухвалити нове рішення.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», ОСОБА_3 про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ФОП ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 453 (одна тисяча чотириста п'ятдесят три) гривні 44 копійок.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне рішення суду складено 24 вересня 2024 року.
Головуючий:
Судді: