24.09.2024
Справа № 522/5729/24
Провадження № 1-кс/522/4542/24
24 вересня 2024 року м. Одеса
Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах власника майна ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024162510000430 від 30.03.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 270 КК України, -
До Приморського районного суду м. Одеси надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах власника майна ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024162510000430 від 30.03.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 270 КК України.
Клопотання про скасування арешту майна обґрунтовано тим, що слідчим відділом ВП №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.03.2024 року за №12024162510000430, за ознаками злочинів передбачених ч.2 ст.270 КК України.
В межах зазначеного розслідування 02 липня 2024 року слідчим суддею Приморського районного суду м. Одеси була постановлена ухвала, якою накладено арешт на нерухоме майно , яке на праві приватної власності зареєстроване за ОСОБА_5 , а саме квартиру, що розташована за адресою : АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1179440751101 та заборонено користуватися зазначеним майном в межах строку проведення необхідних експертиз.
Адвокат ОСОБА_3 в інтересах власника майна ОСОБА_4 в судове засідання не зявилась, надала заяву, відповідно до якої вимоги викладені у клопотанні вона підтримує та просить його задовольнити.
Прокурор Приморської окружної прокуратури міста Одеси в судове засідання не з'явилась. Надала письмові заперечення та заяву про розгляд справи без її участі. У заяві зазначила що огляд приміщень квартир АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 за участю експертів ДНДЕКЦ проведено 18.09.2024 року, тому з вимогами клопотання в частині зняття заборони користуванням приміщенням погоджується, однак заперечує проти задоволення клопотання представника в частинні зняття арешту з квартир АДРЕСА_5 , власником яких ОСОБА_4 допущено порушення вимог пожежної безпеки.
У відповідності до ч. 4 ст. 107 КПК України, розгляд клопотання проведено за відсутності учасників судового провадження та без фіксації за допомогою технічних засобів, оскільки всі особи, які беруть участь у судовому провадженні до суду не з'явилися.
Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення клопотання, а також здійснюючи судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, слідчий суддя дослідивши доводи викладені у клопотанні, вивчивши надані матеріали кримінального провадження №12024162510000430 приходить до наступного висновку.
Як вбачається з наданих матеріалів на теперішній час, слідчим відділом ВП №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.03.2024 року за №12024162510000430, за ознаками злочинів передбачених ч.2 ст.270 КК України.
В межах зазначеного розслідування 02 липня 2024 року слідчим суддею Приморського районного суду м. Одеси була постановлена ухвала, якою накладено арешт на нерухоме майно , яке на праві приватної власності зареєстроване за ОСОБА_5 , а саме квартиру, що розташована за адресою : АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1179440751101 та заборонено користуватися зазначеним майном в межах строку проведення необхідних експертиз.
Відповідно до заяви, наданої прокурором Приморської окружної прокуратури міста Одеси ОСОБА_6 , огляд приміщень квартир АДРЕСА_6 , АДРЕСА_4 за участю експертів ДНДЕКЦ проведено 18.09.2024 року.
Так, згідно положень ст.174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Відповідно до положень п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, і згідно ч. 1 ст. 131 КПК України застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Також, відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК Украйни, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а саме у рішенні по справі "Жушман проти України" зазначається - що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності".
Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов'язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004).
Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
На теперішній час адвокат ОСОБА_3 в інтересах власника майна ОСОБА_4 , звернулась з клопотанням до слідчого судді у якому зазначає що наявність такого арешту обмежує права власника майна вільно розпоряджатися своїм майном, вказує на наявність обставин, які свідчать про те, що потреба у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження відпала.
Прокурор відповідно до письмової заяви, поданої до суду не заперечує проти задоволення клопотання про скасування арешту майна в частині зняття заборони користування приміщеннями №5/1, 5/2, 5/3, 5\4, АДРЕСА_4 , а відтак враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження, відповідно до вимог ст. 22 КПК України є змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, слідчий суддя вважає доведеною ту обставину, що потреба в застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді заборони користування відповідними приміщеннями відпала.
Крім того, слід зазначити, що незважаючи на тривалість розслідування, підозра у кримінальному провадженні, в межах якого накладено арешт, нікому не повідомлялась.
За таких обставин, з урахуванням вищенаведеного, подальше обмеження права користування в рамках цього кримінального провадження на цей час не можна вважати виправданим, тому слідчий суддя оцінюючи надані матеріали за своїм внутрішнім переконанням, вважає, що на теперішній час, оскільки експертами ДНДЕКЦ проведено огляд зазначеного приміщення, відпала потреба у частині обмеження права користування зазначеним майном.
Керуючись ст. ст. 22, 174, 372, 376 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах власника майна ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024162510000430 від 30.03.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 270 КК України - задовольнити частково.
Скасувати захід забезпечення кримінального провадження №12024162510000430 від 30.03.2024 року, в частині заборони користуватися нерухомим майном, а саме квартирою, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
В задоволені іншої частини вимог - відмовити.
Виконання ухвали покласти на слідчого у кримінальному провадженні №12024162510000430 від 30.03.2024 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: