25.09.2024
Справа №522/11502/22
Провадження № 1-кп/522/3245/24
25 вересня 2024 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі обвинувальний акт у кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022160000000549 від 10.08.2022 року, відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
обвинуваченого у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч.3 ст. 191, ч.3 ст. 27 ч.3 ст. 358, ч.3 ст. 27 ч.4 ст. 358 КК України,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Шевченкове, Кілійського району, Одеської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 ,
обвинуваченого у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 358, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст.191 КК України,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Чапаєвка, Бершадського району, Вінницької області, громадянина України, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_5 ,
обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 191 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисників - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
обвинувачених - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
суд-
До Приморського районного суду м. Одеси надійшов обвинувальний акт з додатками відносно ОСОБА_3 обвинуваченого у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 191, ч.3 ст. 27 ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 358 КК України,
ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 358, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст.191 КК України, та ОСОБА_5 обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 191 КК України.
Під час підготовчого судового засідання захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_8 подав клопотання, яке підтримав обвинувачений, про повернення зазначеного обвинувального акту з додатками прокурору, оскільки він не відповідає вимогам ст. 291 КПК України.
Прокурор проти повернення обвинувального акту заперечував, наполягаючи на тому, що згаданий процесуальний документ повністю відповідає вимогам чинного законодавства. Вважає, що обвинувальний акт підлягає призначенню до судового розгляду. Крім того, прокурор під час підготовчого судового засідання подав клопотання про відсторонення обвинуваченого ОСОБА_5 від займаної посади директора Департаменту освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації, строком на 2 (два) місяці.
Обвинувачені ОСОБА_3 , його захисник ОСОБА_9 , обвинувачений ОСОБА_4 , та його захисник ОСОБА_7 клопотання про повернення обвинувального акту прокурору підтримали та просять його задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_5 , його захисник ОСОБА_8 , обвинувачений ОСОБА_3 його захисник ОСОБА_9 , обвинувачений ОСОБА_4 , його захисник ОСОБА_7 просили відмовити у задоволені клопотання прокурора про відсторонення обвинуваченого ОСОБА_5 від займаної посади.
Вислухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Відповідно до п.п. 1, 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити, в тому числі, найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Пунктом 13 ч. 1 ст. 3 КПК України визначено, що обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Частиною першою статті 337 КПК України передбачено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.
Відповідно до п.п. 1,2 ч.1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню зокрема подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Тобто, вказані обставини повинні бути зазначені в обвинувальному акті, оскільки згідно ч.1 ст.92 КПК України обов'язок доказування таких обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого, а суд розглядає справу лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту (ч. 1 ст. 337 КПК України).
До того ж, під час судового розгляду справи згідно ст. 348 КПК України суд зобов'язаний роз'яснити обвинуваченому суть обвинувачення. Тому не викладення зрозумілого, конкретизованого обвинувачення позбавляє суд виконати вказану норму закону.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09.10.2008р. зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час судового розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваному він вважається офіційно письмово повідомлений про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення. Крім того, Європейський суд з прав людини нагадує, що положення зазначеного вище підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення, а також про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 20.04.2006р. у ОСОБА_10 та інші проти Австрії, п.34).
В рішенні від 25.07.2000р., у справі «Маттоціа проти Італії» зазначено: «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь "детальності" інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п. «b» ч. 3 ст. 6 Конвенції.
Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (рішення від 01.03.2001р. по справі «Даллос проти Угорщини, п. 47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54).
Зазначений вище обвинувальний акт містить не зрозуміле і не конкретизоване обвинувачення та містить суперечності.
Так, як зазначено в обвинувальному акту ОСОБА_4 інкримінується пособництво в підроблені офіційних документів, вчинене повторно за попередньою змовою групою осіб, підроблені офіційних документів та їх використанні, а також у заволодінні чужим майном як виконавцем, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем та у заволодінні чужим майном, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб.
Як слідує з формулювання обвинувачення ОСОБА_4 , останній діючи за попередньою змовою з ОСОБА_3 , особою матеріали стосовної якої виділено в окреме провадження та ОСОБА_5 вчинив пособництво у заволодінні бюджетними грошовими коштами, шляхом організації підроблення та підписання актів приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в та довідок про їх вартість форми КБ-3, що містять завідомо недостовірні дані щодо об'ємів виконаних робіт на загальну суму 175 411, 86 гривень, під час виконання капітального ремонту покрівлі спального корпусу (Літера «Б») КЗ «Одеський обласний ліцей №6 Одеської обласної ради» . При цьому дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 191 КК України, та він обвинувачується як виконавець у заволодінні чужим майном, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.
В даному випадку суд вважає, що в обвинувальному акті не зрозуміле і не конкретизоване обвинувачення ОСОБА_4 , а саме його роль, як співучасника (пособник або виконавець) по епізоду заволодіння бюджетними коштами на загальну суму 175 411, 86 гривень (обвинувальний акт а.с. 35). Крім того, зазначено , що ОСОБА_4 вчинив вказаний злочин шляхом організації підроблення та підписання актів та довідок, однак його дії при формулюванні обвинувачення кваліфіковані за ч.5 ст. 27, ч. 3 ст. 358 КК України як пособництво у підроблені документів.
Така неконкретність є перешкодою для реалізації обвинуваченим ОСОБА_4 передбаченого ст.42 КПК України права знати, у вчиненні якого саме кримінального правопорушення його обвинувачують. Та в подальшому роз'яснення судом суті пред'явленого обвинувачення.
Відповідно до норм чинного кримінального процесуального законодавства обвинувачений має право знати у чому він обвинувачується, а обвинувальний акт повинен бути конкретним за своїм змістом. Неконкретність такого обвинувачення порушує право особи на захист. При цьому, в силу вимог ст. 458 КПК України, суд враховує висновки Верховного Суду України викладені у постанові від 24 листопада 2016р. у справі № 5-328кс16, згідно яких аналіз норм ст. 291 КПК України свідчить, що закон вимагає обов'язкове відображення в обвинувальному акті трьох складників: 1) фактичних обставин кримінального правопорушення; 2) правової кваліфікації (в теорії кримінального процесу використовується назва "формула обвинувачення"); 3) формулювання обвинувачення.
При цьому в доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.
Відповідно до положень п. (а) ч.3 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні злочину, має право бути негайно і детально проінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення проти нього.
Про право обвинуваченого на отримання докладної інформації щодо суті та причин обвинувачення, висунутого проти нього, наголошується у рішеннях ЄСПЛ у справах "Маттоціа проти Італії" від 07 березня та 04 липня 2000 року та "Ващенко проти України" від 26 червня 2008 року, в яких зазначено: "Обвинувачення для цілей п.1 ст.6 Конвенції може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру (п. 51)".
У рішенні від 25 липня 2000 року, ухваленому у справі "Маттоціа проти Італії", детальніше прописано: "Обвинувачений у скоєнні злочину має бути негайно і детально поінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь детальності інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п. "b" ч. 3 ст. 6 Конвенції.
Крім того, згідно п. 3 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата і місце народження, місце проживання, громадянство).
Положеннями ч. 1 ст. 55 КПК України передбачено, що потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
Пунктом першим ч. 2 ст. 55 КПК України визначено, що права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Відповідно до ч. 7 ст. 55 КПК України якщо особа не подала заяву про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяву про залучення її до провадження як потерпілого, то слідчий, прокурор, суд має право визнати особу потерпілою лише за її письмовою згодою. За відсутності такої згоди особа в разі необхідності може бути залучена до кримінального провадження як свідок. Положення цієї частини не поширюються на провадження, яке може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого (кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення).
Як вбачається з наданого суду обвинувального акту, кримінальним правопорушенням завдано шкоду КЗ «Одеський обласний ліцей №6» Одеської обласної ради в розмірі 175 411,86 гривень та Барабойському психоневрологічному будинку - інтернату в розмірі 159 624,85 гривень ( обвинувальний акт а.с. 47), однак, у наданому суду обвинувальному акті взагалі відсутні обов'язкові відомості щодо даних потерпілого, передбачені п. 3 ч. 2 ст. 291 КПК України, в супереч практики застосування судами законодавства України, якими передбачено захист прав потерпілих від скоєних злочинів та правовій позиції, викладеній в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 13 від 02 липня 2004 року, відповідно до якої суди зобов'язані вживати всіх можливих заходів для забезпечення участі потерпілого в судовому засіданні з метою з'ясувати всі обставини справи й захистити його права та законні інтереси. При цьому, суд звертає увагу на те, що як обвинувальний акт так і доданий до нього реєстр матеріалів досудового розслідування не містять відомостей про те, що вищевказані юридичні особи не надали згоди бути потерпілими у вказаному кримінальному проваджені.
Таким чином, відсутність відомостей про потерпілого (представника потерпілої сторони) в обвинувальному акті, зокрема його анкетних даних, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального законодавства, та наявність такої неузгодженості матеріалів кримінального провадження безпосередньо з текстом обвинувального акту, прямо порушують права потерпілого (представника потерпілої сторони) на доступ до судочинства, оскільки, у такий спосіб суд позбавлений можливості повідомити потерпілого (представника потерпілої сторони) про дату підготовчого судового засідання, участь якого є обов'язковою. В той же час, згідно вимог чинного кримінального процесуального законодавства, суд лише сприяє, в даному випадку прокурору, у виклику в судове засідання потерпілого (представника потерпілої сторони) шляхом направлення судової повістки про виклик, а не забезпечує його участь, як учасника процесу.
Суд звертає увагу, що забезпечення прав потерпілого на стадії судового розгляду, без їх попередньої реалізації під час досудового розслідування, є неможливим і неефективним в розумінні дотримання основоположних прав і свобод вказаних осіб, гарантованих, як Конституцією України, так і Європейською Конвенцією з прав людини.
Також, згідно п. 6 ч.2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання.
Згідно обвинувального акту, обставинами, які обтяжують покарання ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є вчинення кримінального правопорушення повторно та групою осіб за попередньою змовою (обвинувальний акт а.с. 46-47).
Проте, відповідно до ч. 4 ст. 67 КК України слідує, що якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього кодексу як ознака кримінального правопорушення, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначені покарання, як таку що його обтяжує.
При цьому, обвинуваченим ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 інкримінується вчинення вищевказаних злочинів за кваліфікуючими ознаками - повторно та за попередньою змовою групою осіб, які прямо зазначені у диспозиції ч. 3 ст. 191 та ч. 3 ст. 358 КК України, та не можуть бути обставинами які обтяжують покарання обвинувачених та свідчать про невідповідність обвинувального акту вимогам п. 6 ч. 2 ст. 291 КПК України.
Крім того, відповідно до п. 2 ч.2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство). Однак, обвинувальний акт, направлений до суду не містить відомостей щодо місця проживання ОСОБА_4 , в обвинувальному акті зазначено лише село Нерубайське, при цьому не зазначено область та район проживання останнього.
Наведене вище на думку суду свідчить про те, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_11 не відповідає вимогам кримінально-процесуального законодавства, зокрема, встановленими ст. 291 КПК України, а тому підлягає поверненню прокурору.
Розглянувши клопотання прокурора про відсторонення обвинуваченого ОСОБА_5 від посади, дослідивши надані з клопотанням матеріали, вислухавши думку учасників кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є відсторонення від посади.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 154 КПК України відсторонення від посади може бути здійснено щодо особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину. Відсторонення від посади здійснюється на підставі рішення слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження на строк не більше двох місяців. Строк відсторонення від посади може бути продовжено відповідно до вимог статті 158 цього Кодексу.
При цьому положення ч. 2 ст. 157 КПК України зобов'язують суд при вирішення питання про відсторонення від посади враховувати такі обставини: правову підставу для відсторонення від посади; достатність доказів, які вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; наслідки відсторонення від посади для інших осіб.
В обґрунтування необхідності відсторонення ОСОБА_5 від посади директора Департаменту освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації, прокурор посилається на обґрунтованість пред'явленого обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27 ч.3 ст. 191 КК України та те, що перебуваючи на посаді, останній з метою уникнення від кримінальної відповідальності може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні: а саме ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .
Разом з тим, суд не погоджується з існуванням ризику незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, який ґрунтуються лише на припущеннях та не підтверджений належними доказами. Посилання прокурора на те, що обвинуваченим ОСОБА_5 , як керівником Департаменту освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації було надано подання про звільнення ОСОБА_14 , який був допитаний у якості свідка по даному кримінальному провадженню, з посади директора КЗ «Одеський обласний ліцей № 6» Одеської обласної ради, не свідчить про існування ризику впливу на вищевказаних свідків. При цьому, суд приймає до уваги доводи сторони захисту, викладені у запереченнях на клопотання прокурора про відсторонення від посади обвинуваченого ОСОБА_5 з яких вбачається, що свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13 не є його підлеглими та посадове положення ОСОБА_5 ніяк не створює для нього можливостей здійснювати неправомірний вплив на вказаних осіб, а свідок сторони обвинувачення ОСОБА_14 , був звільнений з вищевказаної посади з 16.07.2023 року у зв'язку з закінченням строку дії контракту, укладеного 16.07.2021 року терміном дії до 16.07.2023 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 157 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у задоволенні клопотання про відсторонення від посади, якщо слідчий, прокурор не доведе наявність достатніх підстав вважати, що такий захід необхідний для припинення кримінального правопорушення, припинення або запобігання протиправній поведінці підозрюваного чи обвинуваченого, який, перебуваючи на посаді, може знищити чи підробити речі і документи, які мають значення для досудового розслідування, незаконними засобами впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження або протиправно перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
При вирішенні питання про відсторонення від посади судом враховуються особа обвинуваченого, який як зазначено у клопотанні одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, та наслідки такого відсторонення обвинуваченого від посади для інших осіб, адже відсторонення від посади зумовлює втрату джерела доходу, що має негативний матеріальний вплив на осіб, що перебувають на утриманні обвинуваченого ОСОБА_5 .
Також суд вважає, що при вирішенні питання про відсторонення від посади слід враховувати вимоги ст. 43 Конституції України, згідно яких кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Із врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що стороною обвинувачення не доведено достатніх підстав для відсторонення від посади ОСОБА_5 , оскільки не надано доказів на підтвердження обґрунтованості вищенаведених ризиків та подане клопотання сторони обвинувачення обмежується лише викладенням фактичних обставин кримінального правопорушення, у зв'язку із чим вимоги клопотання прокурора, про застосування заходу забезпечення у вигляді відсторонення від посади директора Департаменту освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації ОСОБА_5 , не знайшли свого підтвердження в ході підготовчого судового розгляду та не підлягають задоволенню.
Виходячи з наведеного вище, керуючись ст.ст. 42, 44, 55, 131, 154, 157, 291, 314, 315, 369-372 КПК України, суд -
Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022160000000549 від 10.08.2022 року відносно ОСОБА_3 обвинуваченого у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч.3 ст. 191, ч.3 ст. 27 ч.3 ст. 358, ч.3 ст. 27 ч.4 ст. 358 КК України, ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 358, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст.191 КК України, та ОСОБА_5 обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 191 КК України, - повернути прокурору для усунення виявлених недоліків.
У задоволенні клопотання прокурора про застосування заходу забезпечення у вигляді відсторонення від посади обвинуваченого ОСОБА_5 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя: