Справа № 450/240/24 Головуючий у 1 інстанції: Мусієвський В.Є.
Провадження № 33/811/1330/24 Доповідач: Гончарук Л. Я.
24 вересня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Гончарук Л.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Федака Ростислава Романовича на постанову судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 22 серпня 2024 року,
встановив:
цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення в межах ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі 1000,00 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 , в дохід держави 605 грн. 60 коп. судового збору.
Відповідно до постанови, 17 січня 2024 року о 16 год. 20 хв. на вул. Лесі Українки, буд. 3, в с. Сокільники, Львівського району Львівської області, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Форд» номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Перевірка на стан сп'яніння проводилася у встановленому законом порядку за допомогою алкотестера «Драґер Алкотест». Результат тесту № 2527 позитивний і становить 2,15 ‰. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.9 «А» Правил дорожнього руху України і вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На вказану постанову захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Федак Р.Р. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову і закрити провадження у справі.
В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що постанова ухвалена суддею без дослідження всіх фактичних даних справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, при розгляді справи суд не з'ясував усі обставини та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказах, що потягло за собою необґрунтоване та незаконне рішення.
Звертає увагу на те, що на відеозаписі не зафіксовано факту зупинки транспортного засобу, працівники поліції не роз'яснили конституційних прав ОСОБА_1 , сам факт складання протоколу на відеозаписі, який не є безперервним, а фрагментарний, відсутній.
Зауважує, що з матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_1 допустив будь-які порушення ПДР, за які слід було зупиняти транспортний засіб, у зв'язку із чим, всі наступні вимоги працівників поліції ОСОБА_1 не був зобов'язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчинені ним адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Зазначає, що з відеозапису не вбачається, що ОСОБА_1 було роз'яснено порядок застосування технічного засобу, право на ознайомлення з сертифікатом відповідності та свідоцтвом про повірку робочого засобу.
Справа за апеляційною скаргою захисника - адвоката Федака Р.Р. призначалась до розгляду в апеляційному суді на 13.09.2024 року та 24.09.2024 рокупро що належним чином було повідомлено ОСОБА_1 та його захисник - адвоката Федака Р.Р., однак останні 24.09.2024 року, в чергове, у судове засідання не з'явились, при цьому, ОСОБА_2 подав заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку з відпусткою, проте, жодних підтверджуючих документів долучено не було.
Сукупність вищевказаних обставин свідчить про неналежну процесуальну поведінку учасників процесу, оскільки згідно практики Європейського суду з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу, сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Неявку в судові засідання в поєднанні з неодноразовими клопотаннями про відкладення розгляду справи суд розцінює як зловживання передбаченими законодавством правами, оскільки така процесуальна поведінка перешкоджає суду правильно та своєчасного розглянути справу про адміністративне правопорушення і прийняти рішення, а тому апеляційний суд вважає можливим розгляд апеляційної скарги проводити за відсутності учасників судового провадження.
З огляду на викладене, зважаючи на те, що законодавством встановлені досить короткі строки розгляду апеляційної скарги, відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП, неявка правопорушника та захисника, в судове засідання апеляційного суду не перешкоджає розгляду справи.
Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, та дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд приходить до наступного.
Згідно з ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно зі ст. 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дотримався всіх вказаних вимог закону, оскільки встановив обставини, які мають значення для об'єктивного та всебічного розгляду справи.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апелянтом в його апеляційній скарзі не наведено об'єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Незважаючи на позицію апелянта, про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, його вина підтверджується зібраними у справі і перевіреними доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 665942 від 17 січня 2024 року, копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 1261093 від 17 січня 2024 року, результатами тесту № 2527, згідно яких виявлено 2,15 ‰, актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 17 січня 2024 року, рапортами працівників поліції від 17 січня 2024 року, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 17 січня 2024 року, відеозаписами з СД-диску.
Доводи апеляційної скарги про те, що з матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_1 допустив будь-які порушення ПДР, за які слід було зупиняти транспортний засіб, не заслуговують на увагу з таких підстав.
Диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, що є самостійним складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та не залежить від законності зупинки чи перевірки документів водія працівниками поліції.
Отже, обставини законності зупинки автомобіля ОСОБА_1 працівниками поліції жодним чином не впливають на доведеність факту наявності в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Що стосується, аргументів адвоката Федака Р.Р., що працівниками поліції не забезпечено безперервної відеофіксації, то такі не заслуговують на увагу апеляційного суду, оскільки хоч наявний в матеріалах справи відеозапис є фрагментарним, водночас на такому зафіксовано в повному обсязі обставини, що підлягають з'ясуванню та такий відеозапис дає можливість встановити в діях особи наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Посилання апелянта на те, що з відеозапису не вбачається, що ОСОБА_1 було роз'яснено право на ознайомлення з сертифікатом відповідності та свідоцтвом про повірку робочого засобу, не може слугувати підставою для скасування чи зміни прийнятого судового рішення.
Згідно розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння від 09 листопада 2015 року, за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. Поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Огляд на стан сп'яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції. Перед проведенням огляду на стан сп'яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
Як вбачається з відеозапису працівників поліції ОСОБА_1 не вимагав від них надати сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки для ознайомлення.
Всі інші доводи апеляційної скарги судом апеляційної інстанції оцінюються критично, оскільки наявними в матеріалах справи доказами не підтверджуються, мають формальний характер та зводяться до власної оцінки фактичних обставин справи та зібраних у справі доказів, при цьому, апелянт оцінює ці докази вибірково, ігноруючи при цьому їх сукупність.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції не встановлено, як не встановлено істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції.
Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції і були підставами для скасування постанови та закриття провадження, апелянтом не надано.
З огляду на викладене, підстав для задоволення апеляційної скарги щодо скасування постанови районного суду та закриття провадження у справі не встановлено.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, -
постановив:
апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Федака Ростислава Романовича залишити без задоволення, а постанову судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 22 серпня 2024 року про притягнення відповідальності ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення - без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Л.Я. Гончарук