Справа № 573/1823/24
Номер провадження 1-кп/573/205/24
25 вересня 2024 року Білопільський районний суд Сумської області у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопіллі кримінальне провадження, що зареєстроване в ЄРДР 27 серпня 2024 року за №12024205530000147, по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки рф, уродженки м. Братськ російської федерації, з повною середньою освітою, одруженої, непрацюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
- за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України,
ОСОБА_4 , перебуваючи в АДРЕСА_2 у липні 2024 року, не маючи посвідчення водія та достовірно знаючи, що для його отримання необхідно пройти підготовку та скласти теоретичний і практичний іспити, діючи всупереч встановленому порядку, з прямим умислом, спрямованим на пособництво у підробленні посвідчення водія, яке надає право керування транспортними засобами із категорією «В», з метою подальшого його використання, діючи умисно з метою підроблення посвідчення водія та подальшого його використання, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, з власного телефону зайшла до месенджеру «Facebook». Там вона знайшла сторінку з виготовлення водійських посвідчень, після чого за допомогою мобільного додатку «Телеграм» вела переписку із невідомою особою щодо вирішення питання придбання водійського посвідчення, вступивши у змову із цієї особою. ОСОБА_4 надала невідомій особі свою фотокартку та зразок підпису, а також надала свої особисті анкетні дані. Отже, вона надала допомогу у виготовленні завідомо підробленого офіційного документу, який видається установою, що має право видавати чи посвідчувати такі документи та надає права, а саме - посвідчення водія, яке надає право керування транспортними засобами із категорією «В».
У подальшому, десь наприкінці серпня 2024 року, ОСОБА_4 у відділенні Нової Пошти по АДРЕСА_3 отримала поштовою посилкою від невстановленої особи завідомо підроблений офіційний документ, а саме: водійське посвідчення серійний номер НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , НОМЕР_2 , дата видачі - 30.07.2024, дата закінчення строку дії - 30.07.2026, за яке сплатила кошти у розмірі 12 000 грн накладним платежем у відділенні Нової Пошти.
Після отримання вказаного підробленого посвідчення водія ОСОБА_4 вирішила його використовувати.
Так, 27 серпня 2024 року, близько 14:28 год, нарядом СРПП ВП №1 (м. Білопілля) Сумського РУП ГУНП в Сумській області була зупинена ОСОБА_4 , яка рухалася по дорозі Р-61, розташованій між АДРЕСА_4 на автомобілі марки «ВАЗ 21099», д.н.з. НОМЕР_3 .
На вимогу працівників поліції пред'явити свідоцтво про реєстрацію автомобіля та посвідчення водія ОСОБА_4 пред'явила завідомо підроблене посвідчення водія серії НОМЕР_1 , видане 30 липня 2024 року на її ім'я ТСЦ 8042.
Виконуючи вказані дії, ОСОБА_4 розуміла їх суспільну небезпечність, усвідомлювала можливість настання суспільно небезпечних наслідків від цих дій та бажала їх настання, тобто діяла з прямим умислом.
Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою винуватість визнала повністю, щиро розкаялася та дала показання, які відповідають обставинам, викладеним у обвинувальному акті. Зокрема пояснила, що проживає в Україні з 1993 року, добре розуміє та спілкується українською мовою. Вона має у користуванні автомобіль, але не мала водійського посвідчення категорії «В». Вона знала, що для його отримання слід пройти навчання та скласти іспит. Але у неї не було на це часу, тому вона вирішила купити посвідчення. Хтось із знайомих розказав як це зробити. У липні 2024 року, точної дати не пам'ятає, з власного телефону зайшла до месенджеру «Facebook», знайшла там сторінку з виготовлення водійських посвідчень, після чого за допомогою мобільного додатку «Телеграм» зв'язалася з невідомим чоловіком і замовила йому посвідчення водія категорії «В». На прохання невідомого надала йому свою фотокартку, зразок підпису та копію паспорту. Потім їй прийшло повідомлення про отримання у відділенні ІНФОРМАЦІЯ_3 посилки. В кінці серпня 2024 року в м. Суми на Новій Пошті вона його отримала, сплативши 12 000 грн.
27 серпня 2024 року ОСОБА_4 на автомобілі їхала з м. Суми в смт Улянівка, де була зупинена працівниками поліції. На їх вимогу вона пред'явила підроблене посвідчення водія, які встановили, що її посвідчення має ознаки підробки, а тому викликали оперативну групу, яка це посвідчення у неї вилучила.
На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Крім того, такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації №6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи "Відносно спрощеного кримінального правосуддя" та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з якими суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
При цьому встановлено, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, а тому в суду немає сумнівів у добровільності та істинності їх позицій.
Також судом обвинуваченій роз'яснено, що у такому випадку вона буде позбавлена права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку.
Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинувачену, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують її особу, дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень при обставинах, викладених в обвинувальному акті та вироку суду, доведена повністю.
За таких обставин суд дії ОСОБА_4 кваліфікує за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, оскільки вона вчинила пособництво в підробленні офіційного документа, що видається уповноваженою установою і надає спеціальне право, з метою подальшого його використання; використання завідомо підробленого документа.
Призначаючи покарання обвинуваченій у відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує таке.
У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» звернуто увагу судів на те, що при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні кримінального правопорушення, суди мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Загальні засади призначення покарання (стаття 65 КК України) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема, у справі «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів та меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів з огляду на відповідність таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду.
За місцем проживання ОСОБА_4 характеризується задовільно, не інвалід, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_4 згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, оскільки вона повністю визнав свою винуватість, критично оцінила вчинені нею кримінальні правопорушення; активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, бо вона правдиво повідомила про обставини їх вчинення; на утриманні має шістьох неповнолітніх дітей; вперше притягується до кримінальної відповідальності; відсутність тяжких наслідків.
Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_4 згідно зі ст. 67 КК України, судом не встановлені.
При обранні виду та міри покарання для обвинуваченої суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченої та запобіганню вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
З урахуванням наведених вище обставин суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 слід призначити покарання у виді штрафу, що буде достатнім для того, щоб вона довела своє виправлення.
Запобіжний захід обвинуваченій не застосовувався.
Згідно з ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
У зв'язку з чим з обвинуваченої на користь держави підлягають стягненню процесуальні витрати за залучення експерта у розмірі 3029,12 грн.
Ухвалою слідчого судді від 02 вересня 2024 року накладений арешт на речові докази, який підлягає скасуванню, оскільки відпала така потреба.
Питання про речові докази необхідно вирішити у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 370, 374 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, і призначити їй покарання:
-за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358 КК України у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн;
-за ч. 4 ст. 358 КК України у виді штрафу в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 грн.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Стягнути з ОСОБА_4 в доход держави процесуальні витрати в сумі 3029 грн 12 коп.
Скасувати арешт, що накладений на посвідчення водія серії НОМЕР_1 , видане 30 липня 2024 року на ім'я ОСОБА_4 , ТСЦ 8042.
Речові докази - посвідчення водія серії НОМЕР_1 , видане 30 липня 2024 року на ім'я ОСОБА_4 , ТСЦ 8042, два оптичних диска DVD-R «MEDIA», які зберігаються в матеріалах кримінального провадження, що знаходиться у Білопільському відділі Сумської окружної прокуратури, залишити там же.
На вирок може бути подана апеляція до Сумського апеляційного суду через Білопільський районний суд Сумської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя