Справа №944/5377/24
Провадження №2-о/944/362/24
про залишення заяви без руху
25.09.2024 року м.Яворів
Суддя Яворівського районного суду Львівської області Швед Н.П., розглянувши заяву ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису,-
Заявниця ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою, в якій просить видати стосовно ОСОБА_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , обмежувальний припис, поклавши на нього наступні обов'язки: заборонити ОСОБА_2 , перебувати в місці спільного проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , заборонити ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори з нею або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб. Встановити строк обмежувального припису строком на 2 місяці.
Зазначена заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимог ст. 350-4 ЦПК України.
Відповідно до ч.3 ст.294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Вимоги до змісту та форми заяви про видачу обмежувального припису визначені статтею 350-4 ЦПК України.
Відповідно до положень цієї статті у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути, зокрема, зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують. У разі неможливості надати докази, до заяви може бути додане клопотання про їх витребування.
Аналогічні положення містяться й у ст. 175, 177 ЦПК України, які визначають форму і зміст позовної заяви та перелік документів, що додаються до позовної заяви.
Суддя, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, встановив, що заява про видачу обмежувального припису не відповідає вимогам п. 3 ч. 1 ст. 350-4 ЦПК України, відповідно до якої у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
Відповідно до ч.1, 2 ст.350-3ЦПК України заінтересованими особами у справах про видачу обмежувального припису є особи, стосовно яких подано заяву про видачу обмежувального припису. Заінтересованими особами також можуть бути інші фізичні особи, прав та інтересів яких стосується заява про видачу обмежувального припису, а також органи державної влади та органи місцевого самоврядування у межах їх компетенції.
Відповідно до ч.1 ст.350-5 ЦПК України справа про видачу обмежувального припису розглядається судом за участю заявника та заінтересованих осіб.
Відповідно до ст.350-1 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису подається до суду за місцем проживання (перебування) особи, яка постраждала від домашнього насильства або насильства за ознакою статі, а якщо зазначена особа перебуває у закладі, що належить до загальних чи спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб, - за місцезнаходженням цього закладу.
Згідно з частиною третьою статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та
оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Відповідно до п.3 ч.1, ч.2 ст.350-4ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності). У разі неможливості надати докази, визначені пунктом 3 частини першої цієї статті, до заяви може бути додано клопотання про їх витребування.
За таких обставин положеннями чинного ЦПК України чітко зазначено, що звертаючись до суду із заявою про видачу обмежувального припису, заявник повинен надати суду докази, що підтверджують необхідність видачі судом обмежувального припису. Виняток із вищенаведеного поширюється лише на випадки неможливості надання доказів, у разі чого заявником може бути подане клопотання про їх витребування.
У порушення вищезазначених вимог заявницею не додано доказів на підтвердження того, що вона підпадає під ознаки осіб, які мають право на подачу заяви про видачу обмежувального припису.
Суду не надано доказів та не зазначено, якими доказами буде підтверджуватися факт спільного проживання заявника із заінтересованою особою в контексті часу звернення до суду із заявою про видачу обмежувального припису.
До матеріалів справи не долучена належно завірена копія постанови про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП. Не вбачається з матеріалів долучених до заяви за якою адресою було вчинено домашнє насильство. Не долучені документи відповідно до кількості учасників, зазначених в заяві.
А тому заявниці необхідно надати суду докази, що підтверджують обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, так як відповідно до ч.3 ст.26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
Відповідно до ч. 1 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху з наданням строку для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин заяву про видачу обмежувального припису необхідно залишити без руху та надати заявниці строк для усунення вказаних недоліків.
Дотримання вимог ст.175 ЦПК Українипри пред'явленні заяви в суд є імперативним правилом в тому числі і для суду на предмет перевірки заяви і долучених до неї матеріалів і недопущення відкриття провадження і призначення непідготовленої справи (позову) до розгляду. Заява не може ґрунтуватися на припущеннях.
Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992. Відтак в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.175,177,185,259-261 ЦПК України, суддя,-
Заяву ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису - залишити без руху.
Повідомити заявницю про необхідність усунути недоліки заяви, вказані в мотивувальній частині ухвали суду у десятиденний строк з дня отримання нею цієї ухвали.
У разі невиконання ухвали суду у зазначений строк заяву вважати неподаною та повернути її заявниці.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя: ШВЕД Н.П.