Справа № 947/11908/24
Провадження № 2/947/3146/24
25.09.2024 року
Київський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Гниличенко М.В.
при секретарі - Тіщенко О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Одеси у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, суд -
09.04.2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України звернулась до Київського районного суду м.Одеси із позовною заявою до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина Російської Федерації, в якому просить розірвати шлюб, укладений між сторонами та зареєстрований 15.09.2009 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, актовий запис № 829, посилаючись на те, що від шлюбу у сторін народилось троє дітей, однак, подружні стосунки не складаються, не має спільних інтересів, спільне господарство не ведуть, проживають окремо, збереження шлюбу є неможливим, у зв'язку із чим, позивач змушена звернутися до суду із позовом. Спор з приводу проживання трьох неповнолітніх дітей відсутній, спору щодо поділу спільного майна на теперішній час не існує.
Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.04.2024 року вищевказану справу було розподілено судді Гниличенко М.В.
Із відповіді Відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України від 24.04.2024 року вбачається, що позивач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 та відповідач ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що територіально відноситься до Київського району м.Одеси. /а.с.10-11/.
Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 25.04.2024 року справа була відкрита за правилами спрощеного позовного провадження, передбаченого ст.ст.274-279 ЦПК України, оскільки підпадає під ознаки малозначної справи, з повідомленням /викликом/ сторін за наявними у справі матеріалами.
Вищевказана ухвала була направлена сторонам по справі та відповідно до вимог цивільно-процесуального законодавства відповідачу був наданий строк для подання відзиву на позовну заяву, заперечень, подання зустрічного позову або клопотання про слухання справи у судовому засіданні з викликом сторін.
Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду повідомлялись належним чином у порядку ст.ст.128, 131 ЦПК України.
Позивач ОСОБА_1 до судового засідання судового засідання не з'явилась, повідомлялась належним чином, через канцелярію суду надала письмову заяву, якою позовні вимоги підтримала, просила розглянути справу за її відсутності.
Відповідно ч.3 ст.211 ЦПК України - учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_2 до судового засідання не з'явився, належним чином повідомлявся шляхом направлення поштового рекомендованого повідомлення на адресу зареєстрованого місця проживання - АДРЕСА_1 , проте зворотні повідомлення повернуто з відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки вважається день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання або місцезнаходження. У разі відсутності такої заяви, судова повістка надсилається учасникам справи на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Правом на подання відзиву відповідач не скористався, будь-яких письмових пояснень або доказів суду не надано, доводи позову не спростовано належними доказами.
Відповідно до ст.223 ЦПК України - неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд вважає, що докази, які є в матералах справи є достатніми для розгляду справи по суті за відсутності учасників процесу.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який народився у м.Москва, Російська Федерація, громадянин Російської Федерації та ОСОБА_1 /до шлюбу - « ОСОБА_3 »/, ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилась в м.Одеса, Україна, громадянка України, 15.08.2009 року уклали шлюб, який зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, актовий запис № 829, що вбачається із свідоцтва про шлюб, яке видано повторно 07.07.2020 року, серії НОМЕР_1 . /а.с.6/.
Судом встановлено, що від шлюбу у сторін народилось троє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис № 11406, що вбачається із копії свідоцтва про народження, яке видано 26.08.2010 року серія НОМЕР_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , актовий запис № 9287, що вбачається із копії свідоцтва про народження, яке видано 12.09.2014 року серія НОМЕР_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , актовий запис № 2274, що вбачається із копії свідоцтва про народження, яке видано повторно 18.08.2020 року, серія НОМЕР_4 , батьками в якому вказані сторони по справі, діти проживають разом з матір'ю. /а.с.5, 7, 8/.
Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначається правовий статус та закріплюються основні права, свободи та обов'язки іноземців.
У ст.18 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено права у шлюбних і сімейних відносинах», зазначено, що іноземці можуть укладати і розривати шлюби з громадянами України та іншими особами відповідно до законодавства України, та вказано, що іноземці мають рівні з громадянами України права і обов'язки у шлюбних і сімейних відносинах.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 56 Закону України «Про міжнародне приватне право», форма та порядок укладення шлюбу в Україні між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства визначається правом України.
Відповідно до п.7 ч.1 ст.76 Закону України «Про міжнародне приватне право», суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом якщо дія чи подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України.
Статтею 63 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено, що припинення шлюбу та правові наслідки його припинення визначаються правом, яке діє в даний час щодо правових наслідків шлюбу.
Згідно п. 1 ст. 16 Закону України «Про міжнародне приватне право», особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої вона є.
Відповідно до ч.1 ст.60 Закону України «Про міжнародне приватне право», правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а при його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання (за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання в цій державі). При відсутності спільного місця проживання - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв'язок іншим чином.
Таким чином, розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем, а також шлюбу іноземців між собою в Україні здійснюється за законом України.
Відповідно до ст.24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до ч.3 ст.109 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.
На підставі ч.1 ст.110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Згідно з ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що шлюб носить формальний характер, подружні стосунки між сторонами не підтримуються з серпня 2023 року, проживають окремо, спільного господарства сторони не ведуть, втрачено почуття любові та довіри, спору щодо поділу спільного майна не існує.
Згідно з ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Загальна декларація прав людини у ч.2 ст.16 містить положення, за яким шлюб може укладатися тільки при вільній і повній згоді сторін, що одружуються, а за ст.23 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, жоден шлюб не може бути укладений без вільної і цілковитої згоди тих, що одружуються.
За аналогією можливо зробити висновок, що й подальше існування сім'ї як добровільного союзу у разі відсутності добровільної згоди чоловіка чи жінки на такий союз - шлюб, не може мати місце, а також, приймаючи бажання та право одного з них розірвати шлюб, не може бути незаконно порушене або одного з подружжя не можливо насильно, без його волі змусити перебувати у таких зареєстрованих як шлюб відносинах.
На підставі викладеного, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 12, 81, 89, 211, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст.13, 56, 104, 105, 110, 112 СК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 /до шлюбу - « ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянкою України та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянином Російської Федерації, зареєстрований 15.09.2009 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, актовий запис № 829, які від шлюбу мають трьох дітей - розірвати.
Шлюб між ОСОБА_1 /до шлюбу - « ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянкою України та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянином Російської Федерації, вважати розірваним у день набрання чинності цим рішенням.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено та підписано 25.09.2024 року.
Суддя М. В. Гниличенко