Справа № 946/6230/24
Провадження № 2/946/3047/24
25 вересня 2024 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючого - судді Адамова А.С.,
за участю секретаря судового засідання - Тюміної О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Ізмаїл цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі-продажу, -
01.08.2024 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовними вимогами, якими (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, уточненої позовної заяви від 14.08.2024 року) просить визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований на Одеській товарній біржі 18 січня 2001 року, реєстраційний № 6062.
Свої вимоги мотивує тим, що 18 січня 2001 року, ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_2 1/5 частину житлового будинку АДРЕСА_1 . 1/5 частина зазначеного житлового будинку була квартирою АДРЕСА_2 в цьому будинку. Договір купівлі-продажу нерухомого майна був оформлений на Одеській товарній біржі, даний договір був зареєстрований за № 6062 від 18.01.2001 року. Окрім того, вказаний договір купівлі-продажу нерухомого майна був зареєстрований 22.01.2001 року КП «Ізмаїльське МБТІ», про що свідчить запис на зворотній сторінці останнього аркушу договору. Угода купівлі-продажу нерухомого майна була вчинена за 1700грн., які були отримані Продавцем до підписання біржового договору (п. 5 договору). Отже сторони досягли всіх суттєвих умов та виконали договір у повному обсязі, договір пройшов державну реєстрацію в порядку, який був передбачений на той час чинним законодавством, а саме, був зареєстрований в КП «Ізмаїльське МБТІ». На теперішній час вказаний договір не оскаржений та не скасований. Договір купівлі продажу нерухомого майна № 6062 від 18.01.2001 року, посвідчений Одеською товарною біржею, право власності зареєстроване КП «Ізмаїльське МБТІ», про що свідчить реєстраційний напис. З моменту укладення договору, вона відкрито володіє та користується своєю частиною житлового будинку, проте фактично являючись власником житла, вона позбавлена можливості розпоряджатися нею на свій розсуд, оскільки, як вона дізналася пізніше, укладений договір потребує нотаріального посвідчення, так як укладення договорів купівлі-продажу нерухомості за довіреністю на товарних біржах не було передбачено, в зв'язку з чим вона змушена звернутися до суду для підтвердження дійсності укладеного договору.
09 серпня 2024 року ухвалою судді відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та відповідачу визначено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Укрпоштою надіслано відповідачу ухвалу про відкриття провадження у справі та копію позову з додатком, проте поштовий конверт повернувся із довідкою про невручення, оскільки адресат відсутній за вказаною адресою.
Судом були вжиті вичерпні засоби для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи. Так, існуюча практика судів України, в тому числі і практика Верховного Суду, визначає, що неотримання стороною провадження судового виклику, надісланого на її адресу у визначеному законом порядку, зокрема повернення такого виклику за закінченням терміну зберігання у поштовому відділенні або відмова від отримання, вважається належним повідомленням сторони про виклик.
Зазначені обставини дають змогу суду дійти висновку про наявність даних про своєчасне сповіщення відповідача про місце і час розгляду справи.
Згідно рішенню від 08.11.2005 р. у справі «Смірнов проти України» в силу ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. В своїх рішення Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідачем до суду не надано відзиву на позовну заяву.
Будь-яких заяв або клопотань від учасників справи не надходило.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Враховуючи те, що відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, про відкриття провадження був повідомлений належним чином а також те, що позивач не заперечував проти ухвалення заочного рішення, суд, керуючись положеннями ст. 280 ЦПК України вважає за можливе ухвалити у справі заочне рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказах.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що згідно договору від 18 січня 2001 року за № 6062 купівлі-продажу нерухомого майна, ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_2 1/5 частину житлового будинку АДРЕСА_1 . 1/5 частина зазначеного житлового будинку була квартирою АДРЕСА_2 в цьому будинку.
Договір купівлі-продажу нерухомого майна був оформлений на Одеській товарній біржі, зареєстрований за № 6062 від 18.01.2001 року та зареєстрований 22.01.2001 року КП «Ізмаїльське МБТІ».
Угода купівлі-продажу нерухомого майна була вчинена за 1700грн., які були отримані Продавцем до підписання біржового договору (п. 5 договору).
Отже сторони досягли всіх суттєвих умов та виконали договір у повному обсязі, договір пройшов державну реєстрацію в порядку, який був передбачений на той час чинним законодавством, а саме, був зареєстрований в КП «Ізмаїльське МБТІ».
Договір купівлі продажу нерухомого майна №6062 від 18.01.2001 року, посвідчений Одеською товарною біржею, право власності зареєстроване КП «Ізмаїльське МБТІ», про що свідчить реєстраційний напис.
На теперішній час вказаний договір не оскаржений та не скасований.
Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК 2003 року передбачено, що положення зазначеного Кодексу застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК 2003 року положення цього Кодексу застосовується до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Оскільки правовідносини виникли до набрання новим Кодексом чинності, так як договір купівлі-продажу нерухомого майна був укладений до вступу в законну силу Цивільного Кодексу України в редакції 2003 року, і не мають подовжувального характеру, тому суд при розгляді справи керується положеннями ЦК 1963 року.
Згідно ст. ст. 128, 224, 227 ЦК УРСР (1963 рік), діючого на час розгляду справи, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності визнається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону або договору. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває у податковій заставі.
Відповідно до роз'яснень, даних в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 3 від 28.04.78 р., із змінами від 25.05.98 р. «Про судову практику у справах про визнання угод недійсними» угоди купівлі-продажу (зокрема при придбанні на біржових торгах) житлового будинку (квартири) або його (її) частини підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню.
При цьому, якщо така угода виконана повністю або частково однією із сторін, а інша сторона ухиляється від її нотаріального посвідчення, суд на підставі ч.2 ст.47 ЦК на вимогу сторони, що виконала угоду має право визнати її дійсною.
На час укладення зазначеного договору діяла ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», згідно якої не вимагалось подальше нотаріальне посвідчення угоди, укладеної на біржі.
Відповідно до пунктів 1.1, 1.4, 1.7, 1.9 Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, які знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету України з житлово-комунального господарства від 09.06.98 року N 121, Інструкція визначала порядок здійснення державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна в Україні. Державній реєстрації в бюро технічної інвентаризації підлягають об'єкти нерухомості, розташовані на всій території України. Реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна здійснюється на підставі правовстановлюючих документів за рахунок коштів власників нерухомого майна. Пунктом 2 Інструкції визначений порядок здійснення державної реєстрації, підпунктом 2.1. д) якого зазначено, що на оригіналі правовстановлюючого документу робиться реєстраційний напис.
Додатком 1 до вказаної Інструкції визначений перелік правовстановлюючих документів, на підставі яких здійснюється державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна. Відповідно до пункту 9 Переліку зазначено: «Договори купівлі-продажу, обміну, зареєстровані біржею».
Відповідно до п. 49 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18.06.94 року і чинної на момент укладення договору між сторонами (18.01.2001 року), - договір купівлі-продажу, зареєстрований на біржі є документом, що підтверджує право власності на квартиру, що відчужується.
Згідно з ч. 2 ст. 220 ЦК України якщо сторони домовились відносно всіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне чи часткове виконання договору, проте одна зі сторін ухиляється від нотаріального його посвідчення, суд може визнати цей договір дійсним. В цьому разі подальше нотаріальне посвідчення договору не потрібне.
При укладенні договору всі вимоги, передбачені ст. 15 Закону України «Про товарні біржі», між сторонами виконано належним чином, про що свідчить сам договір.
З пункту першого біржового договору вбачається, що обидві Сторони, на момент укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна № 6062 від 18.01.2001 року, були членами Одеської товарної біржі.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що реєстрація за ОСОБА_1 права власності на 1/5 частину житлового будинку АДРЕСА_1 здійснена відповідно до діючого на той час законодавства.
У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Стаття 76 ЦПК України, передбачає, що доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст.ст. 12, 13, 78, 81 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню. Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 259, 263-265, 280 289 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , ( АДРЕСА_3 ) до ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_4 ; адреса проживання: АДРЕСА_5 ) про визнання дійсним договору купівлі-продажу - задовольнити.
Визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований на Одеській товарній біржі 18 січня 2001 року, реєстраційний №6062.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: А.С.Адамов