Справа № 946/7724/24
Провадження № 1-кс/946/2377/24
24 вересня 2024 року слідчий суддя Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 , за участі секретаря - ОСОБА_2 ,
за участю: слідчого - ОСОБА_3 , прокурора - ОСОБА_4 , підозрюваної - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області, про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянки України, неодруженої, офіційно не працевлаштованої, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимої:
- 26.07.2024 Ізмаїльським міськрайонним судом за ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України до 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнена з випробуванням, іспитовий строк 2 роки,
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, -
Слідчим відділом Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеські області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024162150000973 від 20.07.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.
Досудовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_5 , знаходячись у м.Ізмаїл, більш точне місце знаходження не встановлене,усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення шляхом обману, 04.07.2024 у додатку «Telegram» у групі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » з аканту «ІНФОРМАЦІЯ_3», із прикріпленим номером телефону НОМЕР_1 написала смс-повідомлення потерпілій ОСОБА_6 щодо можливості надання допомоги в оформленні документів моряка.
Так, протягом періоду 04.07.2024 ? 07.07.2024 потерпіла ОСОБА_7 здійснюючи переписку в мережі «Інтернет» в додатку «Telegram» із ОСОБА_5 , яка використовувала номер телефону НОМЕР_1 , домовилися про те, що ОСОБА_5 наддасть сприяння в оформленні документів моряка, після того як ОСОБА_6 здійснить переказ грошових коштів на банківську картку № НОМЕР_2 , що емітована АТ «Пумб» в якості передплати, на що ОСОБА_6 погодилася та здійснила 05.07.2024 грошовий переказ на суму 1500 грн., 06.07.2024 грошові перекази на суму 1500 грн. та 1050грн., 07.07.2024 грошові перекази на суму 1100 грн. та 3500 грн., на загальну суму 8650грн. на банківську картку на яку вказала ОСОБА_5 .
Після отримання грошових коштів на банківську картку, ОСОБА_5 обумовлену послугу не надала, заволоділа грошовими коштами ОСОБА_6 шляхом обману, чим завдала потерпілій майнову шкоду на загальну суму 8650 грн.
Крім того, установлено, ОСОБА_5 , знаходячись у м. Ізмаїл, більш точне місце знаходження не встановлене, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення шляхом обману, у додатку «Telegram» у групі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » з акаунту « ОСОБА_8 », із прикріпленим номером телефону НОМЕР_1 написала 26.07.2024 смс-повідомлення потерпілій ОСОБА_9 щодо можливості надання послуги з пасажирських перевезень маршрутом м. Ізмаїл (України) - м. Софія (Болгарія).
Так, протягом періоду 26.07.2024 ? 27.07.2024, потерпіла ОСОБА_9 здійснюючи переписку в мережі «Інтернет» в додатку «Telegram» із ОСОБА_5 , яка використовувала номер телефону НОМЕР_1 , домовилися про те, що ОСОБА_5 надасть послугу з пасажирських перевезень з м. Ізмаїл до м. Софія, Болгарія, після того як ОСОБА_9 здійснить переказ грошових коштів на банківську картку № НОМЕР_3 , що емітована АТ «Універсалбанк» в якості повної передплати за квиток, на що ОСОБА_9 погодилася та здійснила 26.07.2024 грошовий переказ на суму 1500 грн. та 1500 грн., 27.07.2024 грошовий переказ на суму 3000 грн., на загальну суму 6000 грн. на банківську картку на яку вказала ОСОБА_5 .
Після отримання грошових коштів на банківську картку, ОСОБА_5 обумовлену послугу не надала заволоділа грошовими коштами ОСОБА_9 , чим завдала потерпілій майнову шкоду на загальну суму 6000 гривень.
За наявності достатніх доказів 17.09.2024, ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчинені кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 190 КК України, ознаками заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.
У судовому засіданні слідчий підтримав заявлене клопотання, просив його задовольнити. Прокурор в судовому засіданні просив задовольнити клопотання слідчого. Зазначили, що наявні всі підстави для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту, у зв'язку із обґрунтованістю підозри та підтвердженням наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Зазначили, що на даний момент підозра є обґрунтованою.
Підозрювана в судовому засіданні вину визнала, не заперечувала проти задоволення клопотання.
Вислухавши слідчого, прокурора, підозрювану, дослідивши матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту необхідно задовольнити з наступних обставин.
В судовому засіданні встановлено, що слідчим відділом Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеські області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024162150000973 від 20.07.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.
17.09.2024 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчинені кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 190 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у інкримінованому їй діянні підтверджується зібраними на даний час в кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення; протоколом допиту потерпілої ОСОБА_9 ; протоколом допиту потерпілої ОСОБА_7 ; протокол проведення обшуку; протоколом огляду предмету.
Допитана в якості підозрюваної ОСОБА_5 свою вину у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 190 КК України визнала повністю.
Відповідно до п.п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
В свою чергу, відповідно до вимог ст. 178 УПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Аналіз представлених доказів об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Відтак, у даному кримінальному провадженні наявні обставини, з якими закон пов'язує можливість обрання особі одного із запобіжних заходів, передбачених ст.176 КПК України.
Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ, висловлено позицію, викладену у п.1 листа за №511-550/0/4-13 від 04.04.2013 року, згідно якої, вирішуючи питання про застосування, продовження, зміну або скасування запобіжного заходу при розгляді відповідних клопотань, слідчий суддя, суд щоразу зобов'язаний: здійснювати повноваження із судового контролю за дотриманням прав свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування і судового розгляду, діяти відповідно до вимог кримінального процесуального закону; враховувати, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканість, гарантовані ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (Конвенція), а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ); при розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п.80 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року у справі «Харченко проти України») тощо.
Згідно з вимогами п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції та практики ЄСПЛ (рішення від 25.03.1999 року у справі «Ніколова проти Болгарії», рішення від 06.11.2008 року у справі «Єлоєв проти України»), обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
При вирішенні питання про обрання (продовження) запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, передбачені ст.178 КПК України.
Відповідно до п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, метою та підставою застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту до підозрюваної ОСОБА_5 є забезпечення виконання підозрюваної, покладених на неї процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Так, враховуючи, що ОСОБА_10 усвідомлює тяжкість покарання, яке їй загрожує у разі визнання винною в інкримінованих їй кримінальних правопорушеннях вона може спробувати переховуватися від суду з метою уникнення відповідальності та покарання за вчинені злочин, які відповідно до ст. 12 КК України є нетяжкими злочинами.
Підозрювана може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки згідно ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно, а тому маючи інший запобіжний захід, аніж домашній арешт, ОСОБА_10 матиме можливість незаконно впливати на свідків по вказаному кримінальному провадженні, зокрема шляхом прохань або погроз змушувати надати суду неправдиві показання з метою створення сприятливих для себе умов для уникнення відповідальності та покарання за вчинений злочин.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини «розумна підозра у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у ст. 5 параграфу 1(с) Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, передбачає «наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин» (див. рішення O'Hara v. United Kingdom of 16 October 2001, § 34). Розумна підозра, згадана в ст. 5 § 1(с) Конвенції, не означає, що винуватість підозрюваного має бути встановлена на цій стадії. Саме у чіткому доведенні як події, так і характеру того злочину, у якому підозрюється особа, і полягає мета розслідування (див. рішення N.C. v. Italy of 11 January 2001, §45).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створіть загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому. Отже ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови достатньої вірогідності їх здійснення.
Як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Однак в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження слідчий суддя застосовує стандарт достатності підстав вважати, що підозрюваний може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, слідчий суддя має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» 24.02.2022 року на всій території України запроваджено воєнний стан.
Крім того, суд враховує, обставини, передбачені ч.1 ст.178 КПК України, а саме: вагомість наявних доказів у матеріалах кримінального провадження, що вказують на причетність до вчинення підозрюваною кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваної винуватою у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких вона підозрюється; міцність соціальних зв'язків підозрюваної в місці її постійного проживання, зокрема і те, що ОСОБА_5 не має міцних соціальних зв'язків; відсутність у підозрюваної постійного місця роботи.
Більш м'який запобіжний захід не забезпечить виконання підозрюваною покладених на неї обов'язків.
Строки запобіжного заходу не можуть перевищувати 60 днів, а також строків досудового слідства, у зв'язку з чим запобіжні заходи можуть бути застосовані відповідно до строку закінчення досудового слідства та на строк, що не перевищує 60 діб.
Керуючись ст. ст. 176-178, 181, 184, 193, 194, 196 КПК України, -
Клопотання старшого слідчого СВ Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області, про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_5 - задовольнити.
Застосувати до підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з забороною їй залишати своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора, або суду цілодобово строком до 15 листопада 2024 року.
Покласти на підозрювану ОСОБА_5 обов'язки до закінчення строку досудового розслідування, передбачені ч. 5 ст.194 КПК України:
- прибувати за першою вимогою до слідчого, прокурора та суду;
- не залишати своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора, або суду цілодобово;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд, в залежності від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання.
Ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію 15 листопада 2024 року.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали проголошено 25.09.2024р. о 08:45 год.
Слідчий суддя: ОСОБА_1