Справа № 473/677/24
№ провадження 2/495/3318/2024
ІМЕНЕМ УКрАЇНи
20 вересня 2024 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючого одноособово - судді Прийомової О.Ю.,
за участю секретаря Ульвіс К.Є.
справа № 473/677/24
розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Білгород - Дністровському Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
представника позивача в режимі відео конференції - адвоката Морозової В.В.
представника відповідача - адвоката Довгаль О.О.,
Позивач ТОВ «Коллект Центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0668000016 від 25 грудня 2019 року у розмірі 32031, 98 грн, витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028, 00 грн; понесені витрати на правову допомогу у розмірі 13000, 00 грн.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 25 грудня 2019 року ТОВ «Інфінанс» уклало з відповідачкою договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0668000016.
Відповідно до договору ТОВ «Інфінанс» зобов'язалося надати та надало ОСОБА_1 кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з максимальним розміром у 20 000 грн зі строком дії договору протягом 36 місяців (з можливістю продовження цього строку) та строком користування кожним окремим траншем, який визначається сторонами окремо, однак не може перевищувати 30 календарних днів, а відповідачка зобов'язалася вчасно повернути кредит, а також сплачувати проценти за користування ним у розмірі 1,75 % на день від суми залишку заборгованості за кредитом (у тому числі у разі понадстрокового користування кредитом (траншем)).
14 липня 2021 року ТОВ «Інфінанс» уклало з ТОВ «Вердикт Капітал» договір факторингу №14-07/21, за яким первісний кредитор відступив ТОВ «Вердикт Капітал» за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов'язаннями, що виникли з кредитного договору №0668000016 від 25 грудня 2019 року.
10 січня 2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» уклало з ТОВ «Коллект Центр» договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023, за яким ТОВ «Вердикт Капітал» відступило позивачу за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов'язаннями, що виникли з кредитного договору №0668000016 від 25 грудня 2019 року.
Позичальниця свої зобов'язання жодному з кредиторів належним чином не виконала, у зв'язку з чим станом на 09 січня 2024 року виникла заборгованість у загальному розмірі 44443, 98 грн, з яких: заборгованість за кредитом (тіло кредиту) - 3 000 грн; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 41 443,98 грн.
Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 32031, 98 грн, з яких: заборгованість за кредитом (тіло кредиту) - 3000 грн; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги від ТОВ «Інфінанс» - 29031, 98 грн.
Оскільки вимоги договору до теперішнього часу не виконані відповідачем, позивач і звернувся з позовом до суду.
Не погоджуючись з позовними вимогами позивача, представник відповідача 23 квітня 2024 року, 09 липня 2024 року надав до суду відзив на позовні вимоги, відповідно до якого просить суд відмовити в задоволені позову ТОВ «Коллект Центр» у повному обсязі, посилаючись на те, що відповідач дійсно укладала в електронному виді 25 грудня 2019 року з ТОВ «Інфінанс» договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0668000016.
За умовами якого відповідач отримала кредит у формі відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом 20 000,00 грн, зі строком кредитування 30 днів, та сплатою процентів річних у розмірі 1,75 % щодня (638,75 % річних).
Фактично Відповідач використав кредит у розмірі 3000,00 грн та отримала його 28 січня 2020 року.
Згідно наданого позивачем розрахунку, станом на 09 січня 2024 року заборгованість за кредитним договором становить: за тілом кредиту - 3000,00 грн, за відсотками - 41443,98 грн, заборгованість за комісією - 0,00 грн., пеня - 0,00, 3% річних - 0,0 грн., інфляційні збитки - 0,00 грн.
Враховуючи принцип розумності, як про те зазначає Позивач, заборгованість у загальному розмірі становить - 32 031,98 грн, у тому числі: - заборгованість за кредитом - 3 000 грн; - заборгованість за процентами - 29 031,98 грн.
Виходячи із матеріалів справи, 14 липня 2021 року ТОВ «Інфінанс» уклало з ТОВ «Вердикт Капітал» договір факторингу № 14-07/21, за яким первісний кредитор відступив ТОВ «Вердикт Капітал» за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов'язаннями, що виникли з кредитного договору від 25 грудня 2019 року.
10 січня 2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» уклало з ТОВ «Коллект Центр» договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023, за яким ТОВ «Вердикт Капітал» відступило позивачу за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов'язаннями, що виникли з кредитного договору №0668000016 від 25 грудня 2019 року.
Розрахунок заборгованості наданий ТОВ «Коллект Центр» взагалі не містить жодних відомостей щодо погашення Відповідачем ні тіла кредиту, ні відсотків по ньому.
Враховуючи розрахунок заборгованості виданий ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», станом на 10.01.2023 року Відповідач здійснила погашення на суму 14363,00 грн.
Проте, згідно таблиці із залишком заборгованості незрозуміло, на яку суму боргу здійснювалось нарахування відсотків, дані не містять сум погашень, які Відповідач робила протягом 2021 року: 28.08.21, 01.10.21, 03.11.21 та 14.01.2022 року.
Тому, твердження, що Позичальниця свої зобов'язання жодному з кредиторів належним чином не виконала, не відповідає дійсності, оскільки: 26.08.2021 року на погашення кредиту на рахунок ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» із призначенням платежу «погашення кредиту зг. Дог. № 0668000016 здійснила платіж у розмірі 2561,00 грн; 01.10.2021 року на погашення кредиту на рахунок ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» із призначенням платежу «погашення кредиту зг. Дог. № 0668000016 здійснила платіж у розмірі 2561,00 грн; 03.11.2021 року на погашення кредиту на рахунок ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» із призначенням платежу «погашення кредиту зг. Дог. № 0668000016 здійснила платіж у розмірі 2561,00 грн; 14.01.2022 року на погашення кредиту на рахунок ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» із призначенням платежу «погашення кредиту зг. Дог. № 0668000016 здійснила платіж у розмірі 2590,00 грн.
Всі зарахування здійснювались на реквізити згідно п. 6.4 Договору факторингу № 14-07/21 від 14/07/2021 року між ТОВ «ІНФІНАНС» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», а саме: НОМЕР_1 .
Фактично здійснила погашення боргу на суму 10273, 00 грн.
Проте у наданих розрахунках заборгованості, у тому числі, які надавались ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» дані суми на погашення заборгованості відсутні, що у свою чергу викликає сумнів у належності та достовірності таких розрахунків, як доказу по справі.
Окрім цього, враховуючи погашену заборгованість вказану у розрахунку заборгованості на суму 14363,00 грн та наявні квитанції додані до справи, відповідач погасила 24636,00 грн.
Таким чином, виконавши умови ст. 1054 ЦК України, що за кредитним до банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходить право первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.
За умовами кредитного договору №0668000016 від 25.12.2019 року сторони встановили строк кредитування 30 днів, тобто до 26 лютого 2020 року, включаючи дату отримання та повернення позики.
Отже, враховуючи вищенаведений правовий висновок Великої Палати Верховного Суду стосовно правильного застосування положень ст.ст.625, 1048 ЦК України, позивач вправі був нараховувати договірні відсотки лише у період дії строку кредиту, тобто з 28 січня 2020 року по 26 лютого 2020 року (30 днів).
Починаючи з 27 лютого 2020 року кредитори, не вправі були нараховувати договірні відсотки, а надалі відносини між сторонами трансформуються з договірних в охоронні, де застосовуються положення ст.625 ЦК України.
З огляду на вищевикладене, відсотки, нараховані за період з 28 січня 2020 року по 26 лютого 2020 року, слід розрахувати наступним чином, беручи до уваги розмір процентної ставки у розмірі 638,75 річних, або 1,75 на день: 3000,00 грн. х 30 днів * 1,75 відсотка /100 = 1575,00 грн.
Всього до стягнення підлягало 1575,00 грн. договірних відсотків. А всього 4575,00 грн.
З наданих квитанцій бачимо, що Відповідач на погашення заборгованості за кредитом внесла на рахунок ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» 24636,00 грн, що у 5,38 рази перевищує суму до сплати у розмірі 4575,00 грн, враховуючи відсотки на тіло кредиту.
Щодо стягнення договірних відсотків слід відмовити за безпідставністю.
Позовні вимоги про стягнення 3% річних, передбачених ст. 625 ЦК України, позивачем не заявлялося, що також підтверджується наданими до суду розрахунками заборгованості.
Фактично Відповідач розрахувалася за договором надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0668000016 від 25 грудня 2019 року з ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» до моменту підписання договору № 10-01-2023 від 10.01.2023 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та Позивачем ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги.
Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.
В справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з'ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу (правова позиція, викладена Верховним Судом України у постанові від 05.07.2017 року у справі № 752/8842/14-ц).
Також зазначає на надмірності витрат на правничу допомогу у розмірі 10500,00 грн, оскільки справа типова та відсутність значного часу на підготовку та написання, витрати не співрозмірні з ціною позову та матеріальним станом відповідача.
16 травня 2024 року надійшли письмові пояснення представника позивача, відповідно до яких представник зазначив, що при підготовці та подачі позовної заяви було враховано всі проплати відповідача по Договору надання позики.
25.12.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю та позичальником, яким є ОСОБА_1 , було укладено Договір позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0668000016 та отримання кредиту згідно Заявки - анкети на умовах Пропозиції (оферти) на укладення електронного Договору позики № 2628529106 від 28.01.2020 р, що акцептована Відповідачем 28.01.2020 р., шляхом підписання електронним підписом Відповідача (вчиненим одноразовим ідептифікатором з урахуванням положень ч. 6 і 12 п. 1 ст.3, ст. 12, п. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», ч. 1 ст. 205 Цивільного Кодексу України).
Відповідно до умов Договору позики Кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з максимальним лімітом 20000,00 грн., в межах строку дії Договору - 36 календарних місяців з дня підписання Договору з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту не пізніше строку користування траншем, визначеного Сторонами.
Строк та умови користування кожним траншем є окремим та визначається Сторонами відповідно до умов Договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.
У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
14.07.2021 року між ТОВ «Інфінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу № 14-07/21, відповідно до якого ТОВ «Інфінанс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до Боржників за Договорами позики, у т. ч. за Договором позики № 0668000016 від 25.12.2019 р., що укладений між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 .
Як вбачається з розрахунку заборгованості наданого ТОВ «Інфінанс» станом на 14.07.2021 року (станом на дату укладання Договору факторингу №14-07/21) (Додаток №6 до Позовної заяви) вбачається, що ТОВ «Інфінанс» передав право вимоги ТОВ «Вердикт Капітал» у загальній сумі 31 034,48 грн, яка складається з: 3000,00 грн - заборгованість по основній сумі кредиту, що було перераховано Позичальнику 28.01.2020 року (що вбачається з зазначеного розрахунку, а саме розділу Операція - Основна сума - Залишок в рядку станом на 14.07.2021 року.); 28 034,48 грн - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги (що вбачається з зазначеного розрахунку, а саме розділу Операція - Борг % в рядку станом на 14.07.2021 року.)
У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до Боржників Товариству з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відповідно до Договору відступлення права вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 року, в тому числі за Договором позики №0668000016 від 25.12.2019 р., що укладений між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 .
Як вбачається з частини розрахунку заборгованості по нарахованим відсоткам за період 14.07.2021 року (з дати укладання Договору факторингу №14-07/21 між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал») по 25.12.2022 року наданого ТОВ «Вердикт Капітал» станом на 25.12.2022 року (Додаток №7 до Позовної заяви) вбачається, що ТОВ «Вердикт Капітал» у відповідності до Договору надання позики нарахував 27 772,50 грн відсотків.
Відсоткова ставка у розмірі 1,75% денних розрахована на підставі Акцепт оферти від 28 січня 2020 р. на отримання 2 траншу кредиту згідно Заявки - анкети №2628529106 від 28 січня 2020 року в рамках Договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0668000016 від 25 грудня 2019 р.
Крім того, слід зазначити, що у відповідності до пункту 7.12 «Правил надана грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту за умовами програми «POZICHKA»» «Товариство направляє грошові кошти, отримані від Позичальника, на погашення Заборгованості за Договором фінансового кредиту в наступній послідовності: 7.12.1. У першу чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит;
7.12.2. У другу чергу сплачується прострочені проценти за користування кредитом;
7.12.3. У третю чергу сплачується сума кредиту та проценти за користуванням кредитом.
Виходячи з чого вбачається, що Відповідачем, згідно Розрахунку заборгованості фізичної особи ОСОБА_1 перед ТОВ «Вердикт Капітал» (кр. дог. 0668000016, НКС 15378978), станом на 10.01.2023 року, було здійснено оплату по зазначеному Договору надання позики у загальному розмірі 14 363,00 грн, наступним чином: 2103,00 гри (часткова оплата Позичальником суми боргу (що відображено в рядку 2, вказаного Розрахунку «Заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги» та стовпчику - «Сума погашень боржником (до 10.01.2023 року)», які були враховані в заборгованість за простроченими відсотками на дату відступлення права вимоги у відповідності до Договору факторингу №14-07/21 між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» 28034,48 грн, і як наслідок сума прострочених відсотків зменшилась до 25 931,48 грн (що відображено в рядку 2. вказаного Розрахунку «Заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги станом на дату розрахунку 10.01.2023 року), 28 034, 48 грн - 2103,00 = 25 931, 48 грн. (заборгованість сходиться з розрахунком; 12 260,00 грн (часткова оплата позичальником суми боргу (що відображено в рядку 5, Розрахунку «нараховані відсотки зг. кр.дог» та стовпчику- сума погашень боржником (до 10.01.2023 року)», які були враховані в заборгованість за простроченими відсотками, що нараховані з дати укладання, 14.01.2021 року, Договору факторингу №14-07/21 між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» по 25.12.2022 року) у сумі 27 772,50 грн, і як наслідок сума прострочених відсотків зменшилась до 15 512,50 грн (що відображено в рядку 5, Розрахунку «Нараховані відсотки зг. кр. дог. станом на дату розрахунку 10.01.2023 року), 27 772,50 грн - 12 260,00 грн - 15 512,50 грн (заборгованість, що сходиться з розрахунком).
З розрахунку заборгованості, що був наданий ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (Додаток до Позовної заяви №8) вбачається, що заборгованість з моменту відступлення права вимоги від ТОВ «Вердикт Капітал» до ТОВ «КОЛЕКТ ЦЕНТР» - не змінилася.
Тому, загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом, що підлягає стягненню з Позичальника станом на 09.01.2024 р., відповідно до розрахунку заборгованості, становить 44443,98 грн., з яких: Заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) - 3000,00 грн.; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 41443,98 грн.
Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 32031,98 грн., з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) - 3000,00 грн; заборгованість за відсотками - 29031,98 грн.
Зазначає, що Відповідачем (Позичальником) жодним належним та допустимим доказом не спростовано той факт, що Позивачем подано позовну заяву без врахування сплачених сум Позичальником, та вбачається той факт, що представник Відповідача, ОСОБА_2 , володіє не повною інформацією, зазначаючи, що його довірителем було здійснено погашення боргу на суму 10273,00 грн, хоча як вбачається з позовної заяви та долучених до неї доказів, позичальник здійснив погашення боргу на суму 14 363, 00 грн.
Зазначає, що 25.12.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНФІНАНС» (далі по тексту - Кредитодавець/ТОВ «Інфінас») та позичальником, яким є ОСОБА_1 було укладено Договір позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0668000016 та отримання кредиту згідно Заявки - анкети на умовах Пропозиції (оферти) на укладення електронного Договору позики №2628529106 від 28.01.2020 р., що акцептована Відповідачем 28.01.2020 р., шляхом підписання електронним підписом Відповідача (вчиненим одноразовим ідентифікатором з урахуванням положень ч. 6 і 12 п. 1 ст.3, ст. 12, П. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», ч. 1 ст. 205 Цивільного Кодексу України).
Відповідно до умов Договору позики Кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з максимальним лімітом 20000,00 грн, в межах строку дії Договору - 36 календарних місяців з дня підписання Договору з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту не пізніше строку користування траншем, визначеного Сторонами.
Строк та умови користування кожним траншем є окремим та визначається Сторонами відповідно до умов Договору.
Пункт 35. даного Договору надання позики «Сторони окремо погодили, що у випадку користування Позичальником Кредитом (траншем) понад строк, встановлений відповідно до п.1.15 Договору або додатковими угодами між Сторонами, зобов'язання Позичальника за цим Договором продовжуються на весь період фактичного користування Кредитом (траншем), при цьому у випадку, якщо відсоткова ставка за користування кредитом (траншем), що встановлена відповідно до п. 1.15 цього Договору менша ніж 1,75 відсотків від суми Кредиту (траншу) за кожен день користування Кредитом (траншем), то правила нарахування процентів за відсотковою ставкою визначеною відповідно до п.1.15 Договору скасовуються з першого дня прострочення Кредитом (траншем) і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування Кредитом (траншем), а саме 1,75 (одна ціла сімдесят п'ять сотих) відсотків за кожен день користування Кредити (траншем), починаючи з дати першого дня прострочення строкового повернення кредиту (траншу) і до дня повного повернення Кредиту (траншу).»
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до вимог ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 року по справі №202/4494/16 - ц зазначено наступне: «Відповідно до ч. і ст. 1048 та ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від сум кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.
Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання»
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 наведено висновок про застосування норм права, суть якого полягає у тому, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України.
У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»).
У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Окрім вказаного, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 року справа №910/4518/16, зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Виходячи з чого, вбачається, що Кредитодавцем було правомірно та у відповідності до домовленостей між Сторонами, що викладені в даному Договорі надання позики, Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах Фінансового кредиту за умовами програми «POZICHKA», та інших документах, нараховано відсотки в межах дії даного Договору позики.
Щодо витрат на правову правничу допомогу зазначив, що вказані витрати підтверджені належними доказами, відсутні будь - які підстави щодо відмови у стягненні витрат на правничу допомогу.
Заяви, клопотанні, інші процесуальні дії у справі.
07 лютого 2024 року Ухвалою судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з викликом, повідомленням сторін. (а.с. 54)
08 березня 2024 року заочним рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості були задоволені у повному обсязі. (а.с. 59-61)
28 березня 2024 року від представника відповідача надійшла до суду заява про перегляд заочного рішення. (а.с. 70-73)
17 квітня 2024 року Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області заява представника відповідача про перегляд заочного рішення була задоволена, скасоване заочне рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 08 березня 2024 року, цивільна справа призначена до розгляду у спрощеному позовному провадженні. (а.с. 103-104)
16 травня 2024 року Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області цивільна справа передана на розгляд за підсудністю до Білгород - Дністровського міськрайонного суду. (а.с. 139-140)
20 червня 2024 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи, головуючим суддею визначена суддя Прийомова О.Ю. (а.с. 142)
01 липня 2024 року Ухвалою суду по вказаній справі було відкрито спрощене позовне провадження з викликом, повідомленням сторін. (а.с. 196-197)
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволені.
Представник відповідача в судовому засіданні з позовними вимогами не погодився, просить суд в їх задоволенні відмовити.
Фактичні обставини, встановлені судом.
Вислухавши представника позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, ретельно дослідивши докази надані сторонами, суд приходить до наступного.
Матеріалами справи встановлено та не заперечується жодною із сторін, що 25 грудня 2019 року ТОВ «Інфінанс» уклало з відповідачкою договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0668000016. (а.с. 4-7)
Відповідно до договору ТОВ «Інфінанс» зобов'язалося надати ОСОБА_1 кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з максимальним розміром у 20 000 грн зі строком дії договору протягом 36 місяців (з можливістю продовження цього строку) та строком користування кожним окремим траншем, який визначається сторонами окремо, однак не може перевищувати 30 календарних днів, а відповідачка зобов'язалася вчасно повернути кредит, а також сплачувати проценти за користування ним у розмірі 1,75 % на день від суми залишку заборгованості за кредитом (у тому числі у разі понадстрокового користування кредитом (траншем)).
Строк дії договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 25 грудня 2019 року 3 роки. (а.с. 8)
14 липня 2021 року ТОВ «Інфінанс» уклало з ТОВ «Вердикт Капітал» договір факторингу №14-07/21, за яким первісний кредитор відступив ТОВ «Вердикт Капітал» за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов'язаннями, що виникли з кредитного договору №0668000016 від 25 грудня 2019 року.
10 січня 2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» уклало з ТОВ «Коллект Центр» договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023, за яким ТОВ «Вердикт Капітал» відступило позивачу за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов'язаннями, що виникли з кредитного договору №0668000016 від 25 грудня 2019 року. (а.с. 28-30)
Нормативне обґрунтування.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).
Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 207 ЦК України (в редакції, чинній на час укладення договору) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Згідно ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Пунктом 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 1048 ЦК України, кредитор має право на одержання від позичальника відсотків нарахованих на суму боргу до дня його повернення. Розмір і порядок одержання відсотків встановлюється договором.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ст.ст. 611, 612, 623-625, 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов'язку виконання зобов'язання, зокрема повинен повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.
Також відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ч. 1 ст. 1077, ч. 1 ст. 1078, ч. 1 ст. 1082 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові (ст. 514, ч. 1 ст. 1084 ЦК України).
Оцінка аргументів сторін, Висновки суду.
Одними із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі76,77 ЦПК України).
Згідно вимог статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Суд не погоджується з ствердженнями представника відповідача, що позивачем не враховані здійсненні погашення по Договору надання позики; щодо нарахування процентів за фактичне правомірне користування коштами після закінчення строку дії договору, оскільки належних та допустимих доказів зазначеного до матеріалів справи не надано та спростовується наданими до матеріалів справи позивачем доказами.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 з дотриманням положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» уклали між собою кредитний договір в електронній формі, узгодили у ньому усі істотні умови, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» позичальниця підписала договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Таким чином ОСОБА_1 набула статусу, прав та обов'язків позичальниці у кредитних правовідносинах з ТОВ «Інфінанс».
Права та обов'язки первісного кредитора за зобов'язаннями, що виникли з кредитного договору №0668000016 від 25 грудня 2019 року, перейшли до ТОВ «Коллект Центр».
З розрахунку заборгованості, що був наданий ТОВ «Коллект Центр» вбачається, що заборгованість з моменту відступлення права вимоги від ТОВ «Вердикт Капітал» до ТОВ «Коллект Центр» не змінилася. (а.с. 22)
З матеріалів справи вбачається, що позичальниця свої зобов'язання жодному з кредиторів належним чином не виконала, у зв'язку з чим станом на 09 січня 2024 року виникла заборгованість за кредитним договором.
Суд погоджується з ствердженнями представника позивача, що відповідно до умов Договору позики Кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з максимальним лімітом 20000,00 грн, в межах строку дії Договору - 36 календарних місяців з дня підписання Договору з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту не пізніше строку користування траншем, визначеного Сторонами.
Строк та умови користування кожним траншем є окремим та визначається Сторонами відповідно до умов Договору.
Пункт 35. даного Договору надання позики «Сторони окремо погодили, що у випадку користування Позичальником Кредитом (траншем) понад строк, встановлений відповідно до п.1.15 Договору або додатковими угодами між Сторонами, зобов'язання Позичальника за цим Договором продовжуються на весь період фактичного користування Кредитом (траншем), при цьому у випадку, якщо відсоткова ставка за користування кредитом (траншем), що встановлена відповідно до п. 1.15 цього Договору менша ніж 1,75 відсотків від суми Кредиту (траншу) за кожен день користування Кредитом (траншем), то правила нарахування процентів за відсотковою ставкою визначеною відповідно до п.1.15 Договору скасовуються з першого дня прострочення Кредитом (траншем) і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування Кредитом (траншем), а саме 1,75 (одна ціла сімдесят п'ять сотих) відсотків за кожен день користування Кредити (траншем), починаючи з дати першого дня прострочення строкового повернення кредиту (траншу) і до дня повного повернення Кредиту (траншу).»
Кредитодавцем у відповідності до домовленостей між Сторонами, що викладені в даному Договорі надання позики, Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах Фінансового кредиту за умовами програми «POZICHKA», та інших документах, нараховано відсотки в межах дії даного Договору позики.
Матеріали справи також містять докази врахування позивачем сплачених сум позичальником при поданні позовної заяви, що відображено в розрахунку.
Доказів повного погашення суми отриманого кредиту відповідачем не надано.
Даючи правову оцінку дослідженим в судовому засіданні доказам, суд приходить висновку, що в дійсності у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за договором, оскільки відповідач не в повному обсязі виконує прийняті на себе відповідно до договору зобов'язання, доказів протилежного відповідачем до суду не надано, у зв'язку з чим, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Вирішення питання щодо судових витрат
Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У відповідності до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з обґрунтованістю позовних вимог позивача, вимоги щодо стягнення з відповідача витрат по сплаті судового збору на користь позивача у розмірі 3028,00 грн також підлягають задоволенню.
Стосовно вимог позивача щодо стягнення витрат на правову допомогу, судом встановлено наступне.
Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною п'ятою статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частиною шостою статті 137 ЦПК обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України).
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вказане кореспондується з позицією ВС, викладеною у Постанові від 23.11.2020 року у справі № 638/7748/18.
При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.11.2020 у справі № 638/7748/18, від якої вважає за необхідне відступити Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду у справі № 922/1964/21, предметом касаційного перегляду була ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зазначену ухвалу залишив без змін.
У зазначеній постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що інформація, яка міститься в акті приймання правничої допомоги, зокрема перелік наданих послуг та фіксований розмір гонорару, не може вважатись тим розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги) позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.
Натомість у цій постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.
Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.
Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги.
Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Враховуючи наведені вище висновки, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від зазначених висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладених у постанові від 23.11.2020 у справі № 638/7748/18.
Як вбачається з приєднаних до матеріалів справи представником позивача в якості доказів понесених витрат, надане до матеріалів справи: копія договору про надання правової допомоги від 02 січня 2023 року №02/01-2023 з прайс-листом АО «Лігал Ассістанс», заявка на надання юридичної допомоги від 02 січня 2024 року, витяг з акту про надання юридичної допомоги від 08 січня 2024 року №2, платіжна інструкція від 10 січня 2024 року №0406030000.
Представником відповідача надане до матеріалів справи клопотання відповідно до якого він просить суд відмовити позивачу у задоволені вимоги про стягнення понесених витрат на правову допомогу, зазначаючи, що витрати є неспівмірними з ціною позову, зі складністю справи.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтям 19, 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суті виконаних послуг, суд вважає, що відсутні підстави щодо відмовити у стягнення зазначених витрат, тому клопотання представника відповідача не підлягає задоволенню та вважає за необхідним стягнути з відповідача на користь позивача витрати понесенні на правову допомогу у розмірі 13000, 00 грн.
Керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 610, 611, 615, 1049, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 83, 263, 264, 265, 354 ЦПК України , суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» заборгованість за договором надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0668000016 від 25 грудня 2019 року, що утворилася станом на 09 січня 2024 року, у загальному розмірі 32 031, 98 грн, з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) у розмірі 3000 грн; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги у розмірі 29 031,98 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр», витрати, пов'язані з оплатою судового збору в розмірі 3028,00 грн та витрати понесені на правову допомогу у розмірі 13000, 00 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його підписання.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект центр», код ЄДРПОУ: 44276926, адреса: м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складений 25 вересня 2024 року.