Справа № 991/4080/24
Провадження №11-сс/991/407/24
20 вересня 2024 року місто Київ
Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду колегією суддів у складі:
головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
учасники судового провадження: представники власника майна адвокати ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , прокурор ОСОБА_7 ,
розглянула в судовому засіданні апеляційні скарги (1) адвоката ОСОБА_5 , (2) адвоката ОСОБА_6 в інтересах третьої особи, на майно якої накладено арешт, - Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівбудмакс-Інвест» (код ЄДРПОУ - 36417660), та (3) прокурора на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29.05.2024 про арешт майна у кримінальному провадженні № 52018000000000546 від 12.06.2018 (далі - апеляційні скарги).
Історія провадження
1.12.05.2024 до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання детектива Національного антикорупційного бюро (далі - НАБУ) ОСОБА_8 про арешт майна ТОВ «Львівбудмакс-Інвест».
2.29.05.2024 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду частково задоволено це клопотання (далі- ухвала слідчого судді).
3.31.05.2025 до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшли апеляційні скарги прокурора та адвоката ОСОБА_5 , 03.06.2024 - адвоката ОСОБА_6 .
Зміст та мотиви оскаржуваної ухвали
4.Оскаржуваною ухвалою слідчого судді частково задоволено клопотання детектива та вирішено накласти арешт на майно, належне ТОВ «Львівбудмакс-Інвест» (далі також - Товариство чи власник майна), а саме на спортивний комплекс з функціями готелю, офісу та торгівлі, площею 52 489,1 кв. м., розташований за адресою м. Львів, вул. Івана Мазепи, 1-Б., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1737019646101 (далі - також спортивний комплекс чи Комплекс), який належить ТОВ «Львівбудмакс-Інвест», код ЄДРПОУ 36417660, із забороною відчуження та розпорядження цим майном. У іншій частині в задоволенні клопотання відмовлено.
5.Слідчий суддя обґрунтував задоволення клопотання прокурора тим, що: (1) 10.10.2023 ОСОБА_9 повідомлено про підозру в організації заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого в особливо великих розмірах, організованою групою, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 27 - частиною 5 статті 191 Кримінального кодексу України (далі - КК), а також в організації вчинення фінансової операції з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також вчинення дій, спрямованих на приховування та маскування незаконного походження таких коштів чи володіння ними, джерела їх походження, переміщення, а так само володіння та використання таких коштів, в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 27 - частиною 3 статті 209 КК, що підтверджується матеріалами справи; (2) описані у клопотанні обставини, встановлені слідчим суддею на підставі сукупності досліджених у судовому засіданні матеріалів та наданих детективом пояснень, які у їх співставленні з диспозицією статей, які передбачають кримінальну відповідальність за розслідувані детективом злочини, формують у слідчого судді внутрішнє переконання про наявність достатніх підстав вважати, що могли бути вчинені зазначені у клопотанні кримінальні правопорушення, які є особливо тяжкими злочинами; (3) обґрунтованість підозри ОСОБА_9 неодноразово підтверджувалась в рішеннях слідчих суддів ВАКС та Апеляційної палати ВАКС (ухвали від 13.10.2023 у справі № 991/8965/23, обґрунтованість та законність якої підтверджено ухвалою АП ВАКС від 10.11.2023, а також ухвали від 13.11.2023 у справі № 991/9532/23, висновки якої підтверджено ухвалою АП ВАКС від 29.01.2024); (4) зазначений у клопотанні актив (спортивний комплекс) відповідає ознакам речових доказів, визначеним статтею 98 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), а тому щодо нього може бути застосовано арешт з метою, вказаною у клопотанні; (5) КПК не забороняє повторно накладати арешт на те саме майно з різних підстав, також частиною 6 статті 100 КПК передбачено особливий порядок збереження речового доказу, а тому арешт із вказаною метою може сприяти (фактично є передумовою) застосуванню процедури, визначеної відповідною нормою; (6) накладення арешту шляхом обмеження права користування таким майном є надмірним та непропорційним, справедливий баланс між вимогами суспільного інтересу у вигляді досягнення завдань кримінального провадження та вимогами захисту права власності окремої особи, буде досягнутим, у випадку застосування обмеження розпорядження та відчуження таким майном; (7) питання про передачу активу в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - АРМА) може розглядатися без попереднього звернення за згодою до власника; (8) очевидно, що вартість спорткомплексу значно перевищує 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних громадян; (9) детектив не надав підтвердження можливості передачі такого комплексу без шкоди кримінального провадження та не пояснив яким чином може бути збережено комплекс та його економічну вартість.
6.Непропорційність втручання, про яке просив детектив (обмеження права користування та надання майна в управління АРМА) мотивовано таким: (1) вартість будівництва комплексу не співпадає із сумою коштів, які нібито були легалізовані та отримані від «Suntown Projects LTD», (2) значний обсяг можливого обмеження прав третіх осіб; (3) заборона користування призведе до обмеження підприємницької діяльності товариства, враховуючи, що основна діяльність товариства полягає у наданні приміщень спортивного комплексу в оренду та наразі укладено низку договорів, (4) за час дії арешту, накладеного ухвалою від 13.10.2023 не здійснюється будь-яких дій щодо знищення, псування такого комплексу чи унеможливлення його використовування.
Вимоги і доводи апеляційних скарг представників власника майна
7.В апеляційних скаргах представники власника майна просили: (1) скасувати ухвалу слідчого судді; (2) постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про арешт майна ТОВ «Львівбудмакс-Інвест».
8.Доводи апеляційної скарги стосуються: (1) відсутності обґрунтованої підозри; (2) невідповідності арештованого комплексу ознакам речових доказів; (3) відсутності ризиків, передбачених положеннями абзацу 2 частини 1 статті 170 КПК; (4) пропорційності втручання в право власності.
9.Відсутність обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінальних правопорушень, що можуть бути підставою для застосування арешту майна: (1) доданими до клопотання матеріалами не доведено вартість начебто викраденого газу: надані експертні висновки з цього питання не мають враховуватись судом з огляду на недоліки їх змісту, є недопустимими доказами; (2) зазначене виключає підозру за статтею 191 КК, що в свою чергу вказує на відсутність ознак предикатного злочину та свідчить про необґрунтованість підозри за статтею 209 КК; (3) недопустимість протоколу огляду від 15.03.2023-26.03.2024 обумовлена тим, що до нього внесено недостовірні відомості - під час огляду документів, що фіксувалось в протоколі та завершено 12.09.2023, не виконувались ті дії, які відображено у протоколі; (4) відсутні докази, що кошти, запозичені у Suntown Projects Ltd, витрачались на будівництво спортивного комплексу.
10.Невідповідність арештованого Комплексу ознакам речових доказів обумовлена таким: (1) відповідна постанова детектива від 29.04.2024 немотивована; (2) твердження детектива про набуття комплексу кримінально-правовим шляхом не ґрунтується на відповідних доказах (відсутні судові рішення про протиправність його зведення, відомості про таке не вносились до ЄРДР та з цього приводу не проводиться досудове розслідування); (3) кошти, що залучались у позику від «Suntown Projects LTD» були повністю повернуті, у власність третьою особою вони не набувались, а тому в об'єкт будівництва не перетворювались.
11.Відсутність ризиків, передбачених положеннями абзацу 2 частини 1 статті 170 КПК пояснюється тим, що під час розгляду клопотання детектив пояснив, що метою та завданням накладення повторного арешту є позбавлення товариства можливості заробляти на експлуатації спортивного комплексу. Крім того, наявність діючого (попередньо накладеного) арешту виключає такі ризики.
12.Щодо пропорційності втручання: (1) на комплекс вже накладено арешт ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13.10.2023 у справі № 991/8965/23; (2) з тієї дати Товариство продовжує добросовісно експлуатувати СРПЦ «Спартак», виконуючи свої зобов'язання перед орендарями, та не допустило жодного порушення умов накладеного арешту.
Вимоги і доводи апеляційної скарги прокурора
13.В апеляційній скарзі прокурор просив: (1) скасувати ухвалу слідчого судді в частині відмови в задоволенні клопотання детектива НАБУ про передачу Комплексу в управління АРМА; (2) постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора про арешт майна ТОВ «Львівбудмакс-Інвест» в цій частині.
14.Прокурор вважає, що висновки ухвали слідчого судді не відповідають дійсним обставинам справи та положенням закону.
15.Фактично інвестором Комплексу є ОСОБА_9 , що виключає можливість обмеження прав третіх осіб у зв'язку з можливою передачею його в управління АРМА.
16.Відсутність шкоди для кримінального провадження у зв'язку з передачею Комплексу в управління АРМА не підлягає окремому доказуванню, це питання перебуває в рамках дискреції сторони обвинувачення. Так само і мета «забезпечення збереження» або «забезпечення збереження економічної вартості» є метою діяльності АРМА, а не підставою передання активу в управління, що потребує доказування.
17.Комплекс побудовано з доходів, одержаних злочинним шляхом, він приносив і продовжує приносити прибуток від основної діяльності, то на переконання сторони обвинувачення передання його в управління АРМА забезпечить збільшення економічної вартості. На думку прокурора слідчий суддя вдався до дослідження питань , які не входять в предмет перевірки за статтею 173 КПК (складність управління, прибутковість, наявність укладених договорів).
Позиції учасників провадження
18.У судовому засіданні сторони підтримали подані ними апеляційні скарги та просили їх задовольнити, заперечували проти задоволення апеляційних скарг процесуальних опонентів.
19.Представник третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, адвокат ОСОБА_5 також заявив клопотання про закриття провадження за апеляційною скаргою прокурора.
20.Інші учасники судового провадження в судове засідання не прибули та не надали Суду свої позиції щодо апеляційної скарги. Враховуючи, що такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття, то їх неприбуття не перешкоджає проведенню розгляду (частина 4 статті 405 КПК).
Оцінка та мотиви Суду
(1) Щодо клопотання про закриття провадження за апеляційною скаргою прокурора
21.Зазначене клопотання обґрунтоване тим, що: (1) на переконання заявника клопотання (та відповідно до наданого науково-правового висновку) КПК (приписи частини 3 статті 392, статті 309) не передбачено під час досудового розслідування апеляційне оскарження ухвал слідчого судді ні про передачу майна в управління АРМА, ні про відмову у такій передачі; (2) апеляційному оскарженню підлягає виключно ухвала слідчого судді про арешт майна або відмову в ньому; (3) ухвала слідчого судді про відмову в передачі майна в управління АРМА не відноситься до переліку ухвал, що підлягають окремому апеляційному оскарженню, водночас така відмова не позбавляє прокурора права звернутися до суду з повторним клопотанням (постанова Об'єднаної палати ККС ВС від 27.01.2020 у справі № 758/16546/18); (4) оскільки провадження за апеляційною скаргою прокурора було відкрито суддею-доповідачем (хоча у його відкритті мало бути відмовлено), його слід закрити.
22.Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном (частина 1 статті 170 КПК). У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб (частина 4 статті 173 КПК).
23.Управління активами - це, зокрема, діяльність із володіння, користування та розпорядження активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні і вирішено питання про їх передачу АРМА, тобто забезпечення збереження активів, збереження (за можливості - збільшення) їх економічної вартості, передача їх в управління або реалізація активів у випадках та порядку, передбачених цим Законом (пункт 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів»).
24.Обмеження, що передбачає власне арешт майна, не пов'язані в будь-якому випадку з переданням арештованого майна в користування іншій особі чи для реалізації. Проте таке передання в контексті цієї справи є різновидом обмеження права користування майном (Комплексом), адже без передачі Комплексу АРМА власник зберігатиме можливість ним користуватися.
25.Під час досудового розслідування може бути оскаржена в апеляційному порядку ухвала слідчого судді про арешт майна (пункт 9 частини 1 статті 309 КПК), що включає також можливість апеляційного перегляду такого арешту майна і у частині застосованого слідчим суддею способу арешту майна (щодо заборони, обмеження розпоряджатися або користуватися майном (пункт 4 частини 5 статті 173 КПК)).
26.Крім того, Суд звертає увагу, що передача майна в управління АРМА в обставинах цієї справи є більш серйозним втручанням у право власності порівняно з тим, яке відбувається при арешті майна без такого передання.
27.Враховуючи викладене, у задоволенні клопотання адвоката про закриття провадження в частині розгляду апеляційної скарги прокурора на ухвалу слідчого судді слід відмовити.
(2) Щодо предмету перевірки та стандарту доказування при застосуванні арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів та передання їх в управління АРМА
28.При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен серед іншого враховувати: a) правову підставу для арешту майна; b) відповідність майна критеріям, зазначеним у статті 98 КПК (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 статті 170 КПК); с) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; d) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб (частина 2 статті 173 КПК).
29.У разі задоволення клопотання слідчий суддя постановляє ухвалу, в якій зазначає: 1) перелік майна, на яке накладено арешт; 2) підстави застосування арешту майна; 3) перелік тимчасово вилученого майна, яке підлягає поверненню особі, у разі прийняття такого рішення; 4) заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно; 5) порядок виконання ухвали із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб (частина 5 статті 173 КПК).
30.КПК (із врахуванням практики ЄСПЛ) оперує поняттями, які відповідають декільком різним стандартам доказування (переконання) - стандарт «обґрунтованої підозри», переконання (доведення) «поза розумним сумнівом» та стандарти «достатніх підстав (доказів)» тощо. Стандарти «достатніх підстав (доказів)» використовуються в широкому колі різноманітних ситуацій, що виникають в ході кримінального провадження, тому вони не є сталими, а залежать від конкретної ситуації, цілі прийняття тих чи інших рішень (вчинення дій) та їх правових наслідків. При цьому вони застосовуються як для прийняття процесуальних рішень слідчими суддями (судом) (статті 157, 163, частина 5 статті 234, 260 та інші статті КПК), так і слідчими, прокурорами (статті 134, 271, 276 КПК та інші).
31.З огляду на положення частини 4 статті 170 КПК арешт майна на підставі пункту 1 частини 2 статті 170 КПК (тобто з метою забезпечення збереження речових доказів) передбачає дотримання стандарту «достатніх підстав» вважати, що майно відповідає критеріям, зазначеним у частині 1 статті 98 КПК.
32.Стандарт «достатніх підстав (доказів)» для цілей арешту з метою забезпечення речових доказів передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують певну річ (кошти, майно) з кримінальним правопорушенням (зокрема, набуття їх внаслідок вчинення кримінального правопорушення), і вони є достатніми, щоб виправдати її тимчасове обтяження у вигляді арешту для подальшого виконання завдань кримінального провадження. Водночас, на стадії досудового розслідування не всі обставини, що підлягають з'ясуванню у кримінальному провадженні, можуть бути достовірно встановлені одразу ж, оскільки розслідування - це процес пізнання обставин подій минулого, пов'язаний з пошуком, виявленням та фіксацією відповідних слідів злочинного діяння.
33.При цьому у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 статті 170 КПК, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи (частина 3 статті 170 КПК).
34.Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним (стаття 41 Конституції України). Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (частини 1, 2 статті 321 Цивільного кодексу України).
35.Слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні (пункт 18 частини 1 статті 3 КПК).
36.Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, зокрема, що: (1) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; (2) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням (пункти 2, 3 частини 3 статті 132 КПК).
37.У разі задоволення клопотання про арешт майна слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна (частина 4 статті 173 КПК).
38.Речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості, а речові докази, зазначені в абзаці першому цієї частини, такої самої вартості - для їх реалізації з урахуванням особливостей, визначених законом (абзац 7 частини 6 статті 100 КПК).
39.З огляду на це, Суд не погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора про те, що слідчий суддя при вирішенні питання щодо доцільності обмеження власника Комплексу у праві володіння, користування ним, здійснення підприємницької діяльності на його основі, та передання в управління АРМА вдався до дослідження питань, які не входять до предмету перевірки за КПК (джерела фінансування будівництва Комплексу, встановлення факту наявності укладених договорів оренди, прибутковість підприємницької діяльності тощо).
40.Таким чином, слідчий суддя діяв в межах своїх повноважень при прийняття оскаржуваної ухвали.
(3) Щодо правових підстав накладення арешту та встановлених слідчим суддею фактичних обставин
41.Адвокати стверджували, що доданими до клопотання доказами не підтверджується вірогідність вчинення кримінального правопорушення, про яке йдеться в підозрі, а деякі з наданих доказів (висновки експертів) є недопустимими та не мали враховуватись слідчим суддею.
42.З матеріалів справи вбачається, що зазначені висновки надані стороною обвинувачення на підтвердження підозри в частині вчинення злочину, передбаченого частиною 5 статті 191 КК: (1) розміру збитків за 2016-2017 роки та обсягів заволодіння газом за цей період та (2) суми коштів, отриманих Товариствами у період з 2013 по 2017 роки від продажу електроенергії, виробленої з незаконного отриманого газу, рентабельності діяльності Товариств.
43.Щодо недопустимості доказів Суд звертає увагу, що аналогічний аргумент висувався адвокатом ОСОБА_6 як представником власника майна і був розглянутий Судом у цьому ж складі в провадженні при апеляційному перегляді ухвали слідчого судді про арешт цього ж Комплексу з метою забезпечення спеціальної конфіскації.
44.Суд черговий раз зазначає, що на стадії досудового розслідування визнання доказів слідчим суддею, судом недопустимими можливо лише у випадках, коли: (1) такі докази, отримані внаслідок істотного та очевидного порушення прав та свобод людини і (2) їх недопустимість обумовлена такими обставинами, які у будь-якому випадку не можуть бути усунуті в ході подальшого розслідування чи судового розгляду або шляхом надання додаткових матеріалів, які вже є у розпорядженні сторони кримінального провадження, тобто висновок про недопустимість відповідного доказу є категоричним навіть із врахуванням відповідних особливостей стадії досудового розслідування. Про наявність підстав для визнання доказів очевидно недопустимими на стадії досудового розслідування представником власника майна в ході апеляційного перегляду не повідомлялось ні в зазначеному вище судовому провадженні, ні під час цього розгляду.
45.Така позиція є усталеною в практиці Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду (наприклад, ухвали від 30.01.2020 у справі № 991/425/20, від 31.01.2020 у справі № 991/591/20, від 21.04.2022 у справі № 991/680/22, від 28.04.2021 у справі № 991/2374/21, від 12.05.2021 у справі № 991/2154/21, від 19.05.2021 у справі № 991/2820/21, від 26.05.2021 у справі № 991/2941/21, від 11.08.2021 у справі № 991/5130/21, від 21.10.2021 у справі № 991/6345/21, від 26.01.2022 у справі № 991/273/22, від 10.02.2022 у справі № 991/8251/21, від 03.05.2022 у справі № 991/8305/21, від 07.06.2022 у справі № 991/1671/22, від 23.06.2022 у справі № 991/1671/22, від 22.09.2022 у справі № 991/1960/22, від 05.10.2022 у справі № 991/3261/22).
46.У апеляційних скаргах не наведено даних про наявність такого роду порушень при отримання наведених вище висновків експертів, які б за визначеними вище критеріями давали підстави для визнання цих доказів недопустимими на стадії досудового розслідування.
47.У статті 191 КК вчиненим в особливо великих розмірах визнається кримінальне правопорушення, що вчинене однією особою чи групою осіб на суму, яка в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення (частина 4 примітки до статті 185 КК). Такою сумою на момент вчинення злочину, була сума, що перевищує на кінець року: у 2013 році - 365 400 грн, у 2014 році - 365 400 грн, у 2015 році - 413 400 грн, у 2016 році - 480 000 грн, у 2017 році - 528 600 грн.
48.За повідомленням про підозру ОСОБА_9 підозрюється в організації заволодіння природним газом НАК «Нафтогаз України» в обсязі 377 899,225 тис. куб. м., що завдало матеріальної шкоди державі в особі НАК «Нафтогаз України» у сумі 2 155 606 858,57 грн, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого в особливо великих розмірах, організованою групою (частина 3 статті 27 - частина 5 статті 191 КК), а також в організації вчинення фінансової операції з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно-небезпечного діяння, що передувало легалізації доходів, та вчинення дій, спрямованих на приховування, маскування незаконного походження таких коштів чи їх джерела, володіння та використання таких коштів в загальній сумі 457 395 672,32 грн, що становить особливо великий розмір (частина 3 статті 27 - частина 3 статті 209 КК). Відповідно до повідомлення про підозру збитки розраховані у вигляді різниці між фактично сплаченою Товариствами сумою коштів та сумою, яку потрібно було сплатити за газ, який використовуватиметься для власних потреб.
49.Висновками експертів на рівні застосовного у цій справі стандарту доказування підтверджуються ці обставини. Доводи захисту щодо можливих помилок у розрахунках розміру спричиненої шкоди (довід про обсяг врахованих втрат теплової енергії при транспортуванні) в будь-якому випадку не впливають на обсяги можливої матеріальної шкоди таким чином, щоб виключати злочинність діяння, чи навіть надану їй кваліфікацію як шкоди, що спричинена в особливо великих розмірах.
50.Суд також звертає увагу, що обґрунтованість підозри ОСОБА_9 та достатність підстав для арешту майна з метою забезпечення спеціальної конфіскації майна, перетвореного з майна, набутого імовірно злочинним шляхом в результаті реалізації схеми ТОВ «Енергія-Новий Розділ» та ТОВ НВП «Енергія-Новояворівськ» від продажу електроенергії ДП «Енергоринок», виробленої з природного газу, придбаного у НАК «Нафтогаз України» (для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням) та використаного не за призначенням для власних потреб (виробництва електроенергії), неодноразово перевірялась слідчими суддями та судом апеляційної інстанції (у цьому ж складі) при вирішенні питань про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування, обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_9 , а також арештів майна, отриманого в результаті подальшої легалізації (перетворення коштів) імовірно незаконного прибутку. Відповідні висновки містяться, зокрема, в таких ухвалах слідчих суддів ВАКС (ухвала від 16.10.2023 у справі № 991/8967/23, ухвала від 16.10.2023 у справі № 991/8964/23, ухвала від 13.10.2023 у справі № 991/8965/23, ухвала від 13.11.2023 у справі № 991/9532/23, ухвала від 16.04.2024 у справі № 991/2462/24) та Апеляційної палати ВАКС (ухвала від 04.12.2023 у справі № 991/8967/23, ухвала від 20.12.2023 у справі № 991/8964/23, ухвала від 29.01.2024 у справі № 991/9532/23, ухвала від 10.11.2023 у справі № 991/8965/23).
51.Будь-яких нових суттєвих доказів, які б спростовували попередні висновки слідчих суддів і суду апеляційної інстанції про обґрунтованість підозри, не надано.
52.Подальша перевірка версій представників власника майна, сторони захисту про відсутність події злочину, складу інкримінованих злочинів в діях підозрюваних, недоведеність їх причетності тощо за встановленим найвищим стандартом доказування має здійснюватись на етапі судового провадження у разі завершення досудового розслідування зверненням прокурора до суду з обвинувальним актом на підставі ґрунтовного дослідження усієї сукупності зібраних доказів у їх співставленні.
53.У зв'язку із цим, Суд відхиляє аргументи про необґрунтованість підозри ОСОБА_9 .
54.Суд погоджується із висновками слідчого судді про відповідність спорткомплексу ознакам речового доказу та додатково звертає увагу на наступне.
55.Так, речовими доказами є, зокрема, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (частина 1 статті 98 КПК).
56.Диспозиція частини 1 статті 209 КК (в редакцій чинній на момент вчинення інкримінованих діянь) свідчить про те, що легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, є вчинення фінансової операції чи правочину з коштами або іншим майном, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також вчинення дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження таких коштів або іншого майна чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, зміну їх форми (перетворення), а так само набуття, володіння або використання коштів чи іншого майна, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів.
57.Спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна (пункт 1 частини 1 статті 96-2 КК). У разі якщо гроші, цінності та інше майно, зазначені у частині 1 цієї статті, були повністю або частково перетворені в інше майно, спеціальній конфіскації підлягає повністю або частково перетворене майно (частина 2 статті 96-2 КК).
58.Співставлення цих правових норм дає підстави вважати, що речовими доказами у кримінальному провадженні за фактом вчинення легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом, можуть бути не тільки гроші, цінності та інші речі, безпосередньо набуті кримінально протиправним шляхом (як результат вчинення предикатного злочину), але й майно (гроші, цінності), що стало результатом їх перетворення з метою маскування джерела їх походження та/чи подальшого використання (як результат легалізації).
59.У такому разі наведені ознаки речових доказів є тотожними підставам для спеціальної конфіскації майна. Як правильно встановлено слідчим суддею [і це відповідає висновкам ухвали АП ВАКС (у цьому ж складі суду) від 10.11.2023 у справі № 991/8965/23, якою було підтверджено законність накладення арешту на ОСОБА_10 з метою забезпечення можливої спеціальної конфіскації (шляхом заборони розпорядження і відчуження)], спортивний комплекс з функціями готелю, офісу та торгівлі «Спартак» був побудований за рахунок частини коштів, отриманих від компанії «Suntown Projects LTD», яка у свою чергу могла отримати кошти в результаті отримання доходів від продажу виробленої електричної енергії ДП «Енергоринок». Так, його будівництво почасти здійснювалось за рахунок позик від близьких родичів ОСОБА_9 (доньки та дружини, вони ж були бенефіціарними власниками Товариства, донька досі є одним з його кінцевих бенефіціарів), які були погашені (протягом року) саме від надходжень з «Suntown Projects LTD», а почасти витрачені безпосередньо на оплату проектної документації та послуг з будівництва Комплексу.
60.Сторони фактично погоджуються з цими висновками, не заперечують їх. Водночас на момент цього апеляційного розгляду стороною обвинувачення не встановлено інших обставин (порівняно з часом розгляду питання про попередній арешт Комплексу) щодо більшої питомої долі грошових коштів, які були витрачені на його будівництво, та мають імовірно злочинне походження відносно усієї вартості будівництва.
61.Представники власника майна заперечують наявність ознак речового доказу у Комплексу, оскільки він не містить фактичних даних, якими доводяться обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
62.Суд зауважує з цього приводу, що не всі речові докази мають таку властивість. Винятком з загального правила можуть бути саме такі речі і цінності, які здобуті в результаті вчинення злочину, в тому числі перетворені з них (у справа про легалізацію доходів). Цей висновок підтверджується формулюванням, що використане законодавцем у частині 6 статі 100 КПК - «речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення».
63.Суд також погоджується, з висновками слідчого судді, що повторний арешт майна за різними правовими підставами (у разі їх наявності) не заборонений нормами КПК. Сталою є судова практика (у тому числі ВАКС), за якою арешт на майно накладається однією ухвалою одночасно за кількома правовими підставами. Так само правильними є висновки слідчого судді, що застосування арешту саме з метою забезпечення речових доказів (на відміну від арешту з метою забезпечення спеціальної конфіскації активів) за законом є необхідною передумовою для застосування особливої процедури збереження доказів, передбаченої частиною 6 статті 100 КПК, тому у разі ініціювання стороною обвинувачення питання про передання майна в управління АРМА слідчий суддя, суд зобов'язані розглянути таке клопотання по суті навіть, якщо арешт на це ж майно вже накладений з інших підстав.
64.За таких умов (накладення повторного арешту з іншої підстави за умови «збереження» обсягу правообмежень) власник майна фактично не зазнає додаткових обтяжень (втручання).
65.Ухвалою слідчого судді у цьому провадженні арешт на Комплекс накладено із забороною відчуження та розпорядження, що повністю відповідає обсягу заборон (є тотожним) арешту, накладеному на це ж майно ухвалою слідчого судді ВАКС від 13.10.2023 (у справі № 991/8965/23).
(4) Щодо передання Комплексу в управління АРМА
66.Суд погоджується з мотивами, наведеними в ухвалі слідчого судді, щодо відмови в задоволення клопотання про арешт майна в частині необхідності передання Комплексу в управління АРМА в порядку збереження речового доказу, передбаченого абзацом 7 частини 6 статті 100 КПК.
67.Як правильно зазначено слідчим суддею відповідно до цієї норми метою такої передачі є забезпечення збереження речових доказів або збереження їхньої економічної вартості. При цьому стороною обвинувачення не стверджується (не наведено жодних обставин), що власником майна не забезпечено його збереження чи економічну вартість. Більше того, позиція сторони обвинувачення полягає у тому, що зазначений актив продовжує продукувати дохід (від надання приміщень в оренду), тобто як він сам, так і його економічна вартість збережені.
68.Отримання доходу від використання майна (що є речовим доказом, який не містить слідів кримінального правопорушення) його власником саме по собі не є підставою для обмеження власника у цьому, зокрема, шляхом передання такого активу в управління АРМА.
69.Більше того, як зазначалось вище, положення частини 4 статті 173 КПК вимагають застосування найменш обтяжливого способу арешту майна.
70.Слідчим суддею також обґрунтовано враховано інтереси третіх осіб (орендарів), які можуть зачіпатися (постраждати) у разі встановлення нового управителя майна. Таке втручання не є пропорційним також з огляду на той факт, що будівництво Комплексу здійснено (з урахуванням зібраних стороною обвинувачення доказів) лише частково за рахунок коштів, що надходили як позика від компанії «Suntown Projects LTD».
71.При цьому згідно висновків Суду, зроблених у згаданій вище ухвалі від 10.11.2023 у справі № 991/8965/23: (1) на рахунку Товариства за період 16.03.2018 по 09.10.2018 від продажу доларів США, які надійшли від Suntown Projects ltd за кредитним договором, було акумульовано коштів на загальну суму 74 017 036,27 грн; (2) згідно відповіді Товариства адвокату ОСОБА_6 від 03.11.2023 та акту готовності об'єкта до експлуатації від 28.11.2018 загальна сума коштів, витрачених на будівництво СТРЦ «Спартак» дорівнює 510 368 656,46 грн.
72.З того часу, стороною обвинувачення не здобуто нових доказів, які б свідчили про те, що питома вага імовірно злочинних коштів у витратах на будівництво спорткомплексу є більшою ніж наведені цифри. Позбавлення власника можливості отримувати дохід від власного майна до ухвалення вироку за умови, що щодо більшої частини його вартості не існує навіть підозри про набуття в результаті вчинення злочину, є непропорційним втручанням у право власності особи.
73.Водночас в світлі цих даних неспроможними є і доводи апеляційних скарг представників Товариства, які ставлять під сумнів висновки слідчого судді щодо очевидного перевищення вартістю Комплексу порогу в 200 прожиткових мінімумів доходів для працездатних громадян. Крім того, ця обставина не має значення в світлі відмови в задоволенні клопотання про передачу майна в управління.
74.Твердження представника Товариства щодо можливої добросовісності набуття Комплексу Товариством вже розглядались та були відхилені Судом при розгляді питання арешту з метою забезпечення спеціальної конфіскації. Нових доказів на посилення цієї версії та спростування попередніх висновків апелянтами не надано.
(5) Висновки Суду за результатами розгляду апеляційних скарг
75.За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити ухвалу без змін (частина 3 статті 407 КПК).
76.З огляду на вищевикладене Суд дійшов висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.
77.Керуючись статтями 170-173, 175, 369-372, 407, 418, 419, 422, 532 КПК, колегія суддів постановила:
1.Клопотання про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора - залишити без задоволення.
2.Апеляційні скарги - залишити без задоволення.
3.Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29.05.2024 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3