24 вересня 2024 року
м. Черкаси
Справа № 2-3287/09
Провадження № 22-ц/821/1187/24
категорія: 351000000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Карпенко О.В.
суддів: Новікова О.М., Василенко Л.І.
за участю секретаря: Мунтян К.С.
учасники справи:
скаржник (боржник): ОСОБА_1
представник скаржника: адвокат Гребченко Руслан Олексійович
орган, дії якого оскаржуються: Другий відділ ДВС у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
заінтересована особа (особа, що подала апеляційну скаргу): Товариство з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент»
представник ТОВ «Брайт Інвестмент»: Кириченко Ольга Миколаївна
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» - Кириченко Ольги Миколаївни на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 травня 2024 року ( постановлену в приміщенні Придніпровського районного суду м. Черкаси під головуванням судді Скляренко В.М.) у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність органу примусового виконання, заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент», Другий відділ Державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),-
Описова частина
Короткий зміст вимог скарги
09 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність органу примусового виконання, заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент», Другий відділ Державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
В обґрунтування скарги вказує, що під час виконання виконавчого листа № 2-3287/09, виданого 26.02.2010 Придніпровським районним судом м. Черкаси на виконання рішення такого суду від 24.11.2009 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ КБ «Надра» грошових коштів в сумі 66 625,39 грн., державним виконавцем було накладено арешт на все майно боржника.
15.02.2019 відповідне виконавче провадження було закінчене на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення. До теперішнього часу стягувач не пред'явив повторно відповідний виконавчий лист до примусового виконання.
Про підставу накладення арешту на майно боржник довідався з листа державної виконавчої служби від 21.03.2024, який отримав 04.04.2024.
Скаржник вважає, що наявність зареєстрованого обтяження на все нерухоме майно, що накладене з метою забезпечення виконавчого провадження, яке закінчене, порушує майнові права та інтереси ОСОБА_1 .
Оскільки збереження обтяження у вигляді арешту всього нерухомого майна зберігає чинність і стало наслідком бездіяльності державного виконавця, який не вжив заходів для скасування відповідного обтяження після закінчення виконавчого провадження, то боржник звернувся до суду з даною скаргою, в якій просив скасувати арешт, накладений на невизначене майно - все нерухоме майно ОСОБА_1 - що зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухому майно за обтяженням №9807506 (дата, час державної реєстрації: 07.05.2010 року, 16:26:18, підстава обтяження - постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, АА 711375, 31.03.2010, Центральний відділ державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції, державний виконавець Павленко І.А.).
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 травня 2024 року скаргу задоволено.
Скасовано арешт, накладений на невизначене майно, все нерухоме майно ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), реєстраційний номер обтяження №9807506, дата, час державної реєстрації: 07.05.2010 року, 16:26:18, підстава обтяження - постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, АА 711375, 31.03.2010, Центральний відділ державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції, державний виконавець Павленко І.А.
Ухвала суду першої інстанції, зокрема, мотивована тим, що на теперішній час обтяження №9807506 від 07.05.2010 зберігає свою чинність без належної мети, якою обумовлювалось застосування такого обтяження, оскільки в органах державної виконавчої служби відсутні будь-які виконавчі провадження, пов'язані з виконанням рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24.11.2009 у справі №2-3287/09, а строк звернення відповідного судового рішення до його виконання в примусовому порядку сплинув. Водночас, наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Надані ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» докази набуття ним прав вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №08/2007/840к127 від 19.03.2007 свідчать про те, що в матеріально-правових відносинах відбулась заміна кредитора, а відтак новий кредитор набув прав стягувача у зобов'язанні ОСОБА_1 , яке підтверджене рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24.11.2009 у справі №2-3287/09. Однак, доказів здійснення заміни стягувача у процесуальному порядку на стадії виконавчого провадження з виконання рішення суду від 24.11.2009 №2-3287/09 суду не надано, а тому ТОВ «Брайт Інвестмент» не набуло у встановленому законом порядку прав стягувача на стадії виконавчого провадження з виконання рішення суду від 24.11.2009 у справі №2-3287/09.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі, поданій 11 червня 2024 року, представник ТОВ «Брайт Інвестмент» - Кириченко О.М., вважаючи оскаржувану ухвалу суду першої інстанції необґрунтованою, постановлену із неправильним застосуванням норм матеріального та із порушенням норм процесуального права, просила скасувати ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 травня 2024 року та прийняти нове судове рішення , яким в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовити.
Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачає зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини.
Крім того, до сьогодні рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24.11.2009 у справі №2-3287/09 боржником не виконано.
Відсутність відкритого виконавчого провадження або можливий пропуск строку на пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання, не припиняє саме зобов'язання, а також не скасовує дію рішення суду, яке боржник зобов'язаний виконати.
Відзив на апеляційну скаргу
12 червня 2024 року на адресу Черкаського апеляційного суду від представника ОСОБА_1 - адвоката Гребченка Р.О. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції, тому постановлена ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою, у зв'язку із чим просить останню залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «Брайт Інвестмент» - залишити без задоволення.
Фактичні обставини справи
З матеріалів справи вбачається, що 24.11.2009 Придніпровський районний суд м. Черкаси ухвалив рішення у справі №2-3287/09, яким вирішив стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором №08/2007/840к127 від 19.03.2007 в сумі 65 936,03 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 659,36 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн., а всього - 66 625,39 грн.
Задля примусового виконання відповідного судового рішення в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_1 судом було видано виконавчий лист №2-3287/09 від 26.02.2010.
На примусовому виконанні в Центральному ВДВС у м. Черкаси (далі - Центральний ВДВС) перебувало виконавче провадження №19061415 з виконання виконавчого листа №2-3287/09 від 26.02.2010, яке було відкрито державним виконавцем 31.03.2010 і того ж дня державний виконавець виніс постанову про накладення арешту на все майно боржника.
В рамках виконавчого провадження №19061415 державним виконавцем було здійснено реалізацію належного ОСОБА_1 автомобіля марки DAEWOO, модель SENS, 2006р.в., про що складено протокол проведення аукціону №16/106-10А-1.
19.12.2012 виконавче провадження №19061415 було закінчено, а виконавчий лист повернутий стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення.
Відповідні відомості підтверджуються інформацією зі спеціального розділу Автоматизованої системи виконавчих проваджень /а.с. 48-52/.
06.01.2016 державним виконавцем Центрального ВДВС було відкрито виконавче провадження №49766935 з метою продовження виконання виконавчого листа №2-3287/2009 від 26.02.2010 в частині стягнення з ОСОБА_1 , на користь ПАТ КБ «Надра» боргу у сумі 66 625,39 грн. /а.с. 53/.
З метою забезпечення виконання судового рішення у ВП №49766935 постановами державного виконавця від 11.01.2016 та від 15.02.2019 було накладено арешт на все майно ОСОБА_1 та накладено заборону відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику, в межах суми боргу в розмірі 66 625,39 грн. /а.с. 54-56/.
Згідно постанови державного виконавця від 15.02.2019 відповідний виконавчий лист повернутий стягувачу у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення (п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження») /а.с. 57/.
05.08.2020 між ПАТ КБ «Надра» та ТОВ «ФК «ДНІПРОФІНАНСГРУП» був укладений Договір № CL48N718070_blank про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого ПАТ КБ «Надра» відступив ТОВ «ФК «ДНІПРОФІНАНСГРУП», а ТОВ «ФК «ДНІПРОФІНАНСГРУП» набуло права вимоги до позичальників за кредитними договорами, та всіма іншими похідними договорами, права з якими виникають у Нового кредитора у зв'язку із набуттям прав на умовах цього Договору, зазначених у Додатку №1 до цього Договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту)), договорами про відкриття карткових рахунків, договорами поруки, договорами застави, та всіма іншими похідними договорами з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку № 1 до цього договору.
Відповідно до витягу з Додатку № 1 до Договору № CL48N718070_blank про відступлення прав вимоги від 05.08.2020 року, ПАТ КБ «Надра» відступив право вимоги ТОВ «ФК «ДНІПРОФІНАНСГРУП», в тому числі і за Кредитним договором №08/2007/840к127 від 19.03.2007 року.
В подальшому, 17.08.2021 між ТОВ «ФК «ДНІПРОФІНАНСГРУП» та ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» був укладений Договір про відступлення прав вимоги №GL48N718070_blank_08, в тому числі і за Кредитним договором № 08/2007/840к127 від 19.03.2007 року, що підтверджується додатком № 1 до договору відступлення права вимоги.
17.01.2022 ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» звернулося до Придніпровського районного суду м. Черкаси із заявою, в якій просило замінити сторону у виконавчому листі Придніпровського районного суду м. Черкаси по справі № 2-3287/2009 (боржник - ОСОБА_1 ), а саме: стягувача - ПАТ «КБ «Надра» на правонаступника - ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ». Натомість, за наслідками розгляду такої заяви 07.02.2022 судом постановлено ухвалу, якою відмовлено у її задоволенні. Постановляючи відповідну ухвалу суд виходив з того, що ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» не надало суду належних та допустимих доказів того, що на виконання рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24.11.2009 року № 2-3287/2009 судом видавався виконавчий лист та що строк пред'явлення його до виконання на даний час не закінчився. Відповідна ухвала суду набрала законної сили 02.03.2022 /а.с. 14-16/.
Відповідно до відомостей з Автоматизованої системи виконавчих проваджень стосовно боржника ОСОБА_1 відсутні незавершені виконавчі провадження /а.с. 10-11/.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 на праві власності належить квартира загальною площею 37,2кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на такий об'єкт зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 11.10.2023. В той же час у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відносно ОСОБА_1 наявне зареєстроване обтяження у вигляді арешту нерухомого майна - невизначене майно, все майно, в межах суми боргу 66 625,39 грн., - реєстраційний номер обтяження 9807506, що зареєстроване 07.05.2010 о 16:26:18 на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, АА 711375, 31.03.2010, Центральний ВДВС /а.с. 6-7/.
Згідно листа Центрального ВДВС від 21.03.2024 за вих.№5242/26.21-43/44756 в органі державної виконавчої служби відсутні матеріали виконавчого провадження та копії документів, на підставі яких було здійснено реєстрацію обтяження №9807506 від 07.05.2010, оскільки порядок накладення арешту на майно боржника в період 2010 року передбачав використання бланків суворої звітності з подальшим направленням для виконання до відповідних органів, що в свою чергу не дає можливості ідентифікувати по виконанню якого саме виконавчого провадження зареєстроване обтяження.
Мотивувальна частина
Позиція Апеляційного суду
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Перевіривши доводи поданої апеляційної скарги, Черкаський апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала суду в повній мірі не відповідає.
Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України (частина п'ята статті 124 Конституції України).
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Статтею 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до частини першої статті 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Частиною першою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Відповідно до частини першої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
У разі повернення виконавчого документу стягувачу, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених із боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження
та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів із дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості зі сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що підлягає примусовому виконанню.
Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах зроблено у постанові Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 127/1541/14-ц (провадження № 61-2829св21).
За змістом положень частини п'ятої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених цим Законом.
Ураховуючи положення пункту 1 частини першої та частини п'ятої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», повернення виконавчого документа стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, не означає закінчення (закриття) виконавчого провадження і не тягне за собою наслідків у вигляді неможливості розпочати його знову та не позбавляє стягувача права повторно звернутися до органу державної виконавчої служби (приватного виконавця) за виконанням судового рішення протягом встановлених законом строків, також не позбавляє стягувача звернутися до суду з заявою про поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.
У постановах Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі
№ 569/17603/18 та від 22 грудня 2021 року у справі № 634/292/21 зазначено, що повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» не є підставою для зняття арешту з майна, оскільки відповідно до частини третьої статті 37 зазначеного Закону арешт із майна знімається лише у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону. Розширеному тлумаченню такі підстави не підлягають.
Як встановлено судом першої інстанції, на примусовому виконанні в Центральному ВДВС у м. Черкаси перебувало виконавче провадження №19061415 з виконання виконавчого листа №2-3287/09 від 26.02.2010, яке було відкрито державним виконавцем 31.03.2010 і того ж дня державний виконавець виніс постанову про накладення арешту на все майно боржника.
В рамках виконавчого провадження №19061415 державним виконавцем було здійснено реалізацію належного ОСОБА_1 автомобіля марки DAEWOO, модель SENS, 2006р.в., про що складено протокол проведення аукціону №16/106-10А-1.
19.12.2012 виконавче провадження №19061415 було закінчено, а виконавчий лист повернутий стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення.
Відповідні відомості підтверджуються інформацією зі спеціального розділу Автоматизованої системи виконавчих проваджень /а.с. 48-52/.
06.01.2016 державним виконавцем Центрального ВДВС було відкрито виконавче провадження №49766935 з метою продовження виконання виконавчого листа №2-3287/2009 від 26.02.2010 в частині стягнення з ОСОБА_1 , на користь ПАТ КБ «Надра» боргу у сумі 66 625,39 грн. /а.с. 53/.
З метою забезпечення виконання судового рішення у ВП №49766935 постановами державного виконавця від 11.01.2016 та від 15.02.2019 було накладено арешт на все майно ОСОБА_1 та накладено заборону відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику, в межах суми боргу в розмірі 66 625,39 грн. /а.с. 54-56/.
Згідно постанови державного виконавця від 15.02.2019 відповідний виконавчий лист повернутий стягувачу у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення (п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження») /а.с. 57/.
З урахуванням наведених норм закону, у разі повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження не є закінченим. При цьому, державному виконавцю не надано право на зняття арешту з майна боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав відсутності у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення.
Апеляційний суд вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що в силу приписів Закону України "Про виконавче провадження" арешт з майна боржника має бути знятий у судовому порядку, оскільки виконавчий документ повернутий стягувачу і необхідність забезпечення виконання рішення шляхом накладення арешту відпала. Так, випадки, з якими пов'язується зняття арешту з майна боржника прямо визначені приписами наведеного Закону, і винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу з підстав відсутності у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення (тобто, коли рішення суду фактично не виконано), не є підставою для зняття накладеного арешту на майно боржника.
Оскільки до цього часу рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24.11.2009 у справі №2-3287/09 боржником не виконано, а арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що підлягає примусовому виконанню, то у випадку невиконання виконавчого документа про стягнення з боржника коштів, немає підстав для зняття арешту з майна боржника.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що не зняття державним виконавцем арешту з майна боржника у виконавчому провадженні при поверненні виконавчого документа стягувачеві є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби є таким, що зроблений через неправильне застосування норм матеріального права.
Частинами другою та третьою статті 451 ЦПК України передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене права заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, у межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення суду повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За вищевказаних обставин, з огляду на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність органу державної виконавчої служби.
Враховуючи, що апеляційний суд прийшов до висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування судового рішення суду першої інстанції із ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1 , то згідно вимог ст. 141 ЦПК України сплачений ТОВ «Брайт Інвестмент» судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3028,00 грн необхідно стягнути з ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 141, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Черкаський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» - Кириченко Ольги Миколаївни - задовольнити.
Ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 травня 2024 року - скасувати та ухвалити нову.
Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність органу примусового виконання, заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент», Другий відділ Державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - залишити без задоволення.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.
Головуюча О.В. Карпенко
Судді О.М. Новіков
Л.І. Василенко
/ повний текст постанови суду виготовлено 24 вересня 2024 року/