Іменем України
24 вересня 2024 року
м. Харків
справа № 638/14451/23
провадження № 22-ц/818/3168/24
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.
суддів: Пилипчук Н.П., Мальованого Ю.М.,
за участю секретаря - Сізонової О.О.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Харківська міська рада,
третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Богданович Альона Олександрівна,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради, третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Богданович Альона Олександрівна про визначення додаткового строку для прийняття спадщини за заповітом за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 12 червня 2024 року, постановлене під головуванням судді Штих Т.В.,
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Харківської міської ради, третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Богданович Альона Олександрівна про визначення додаткового строку для прийняття спадщини за заповітом.
Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 червня 2024 року позовну заяву залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 . Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина. Спадкоємець за заповітом ОСОБА_1 не зміг скористатися своїм правом на прийняття спадщини через необізнаність про наявність заповіту, який був складений померлою ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_2 він не є. Тільки 01 червня 2023 року йому випадково стало відомо про наявність заповіту. 20 липня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Богданович А. О. із заявою про відкриття спадкової справи та прийняття спадщини. 20 липня 2023 року Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Богданович А. О. зареєструвала у книзі обліку та реєстрації спадкових справ за № 3 спадкова справа № 2/2023 від 20 липня 2023 року. 25 серпня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину. 28 серпня 2023 року за вих № 37/02-31 ОСОБА_1 отримав від нотаріуса постанову про відмову у вчинені нотаріальної дії. Будучи необізнаним щодо наявності заповіту на його ім'я, він був позбавлений можливості звернутися вчасно до нотаріальної контори для прийняття спадщини у відповідності до вимог закону.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в обґрунтування поважності причин пропуску на звернення до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини позивач посилається на те, що на він дізнався про наявність заповіту лише 01 червня 2023 року, тому має місце юридична необізнаність. Проте суд критично ставиться до вказаних доводів, з огляду на показання представника позивача та свідка ОСОБА_3 . Також не зрозумілим є проміжок часу з 01 червня до 20 липня 2023 року, протягом якого ОСОБА_1 , отримавши 01 червня 2023 року заповіт, не звертався до нотаріусу. І лише 25 серпня 2023 року майже тільки через три місяці ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса для отримання спадщини за заповітом. Отримавши 28 серпня 2023 року постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, позивач лише 10 жовтня 2023 року звернувся до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини за заповітом. Таким чином відповідно до ст. 89 ЦПК України докази, надані представником позивача ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що його доводи представника позивача про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 є недостатніми та не можуть бути визнані судом як поважні. Отже, правові підстави для задоволення позовних вимог та поновлення строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 відсутні у зв'язку з чим у задоволенні позову слід відмовити за його необґрунтованості.
Такі висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_1 .
За життя ОСОБА_2 складено заповіт від 25 червня 2021 року, зареєстровано в реєстрі нотаріальних дій за № 1091, номер у спадковому реєстрі 67881109, яким все своє майно вона заповіла ОСОБА_1
20 липня 2023 року ОСОБА_1 подав заяву про відкриття спадкової справи та прийняття спадщини після померлої ОСОБА_2 .
25 серпня 2023 року ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулась до Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Богданович А. О. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на ім'я ОСОБА_1 .
Постановою від 28.08.2023 року Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Богданович А. О. відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не прийняв спадщину у встановленому законом порядку, а із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину звернувся після спливу шестимісячного строку після відкриття спадщини.
Як на підставу позовних вимог, ОСОБА_1 посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 . Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина. Спадкоємець за заповітом ОСОБА_1 не зміг скористатися своїм правом на прийняття спадщини через необізнаність про наявність заповіту, який був складений померлою ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Тільки 01 червня 2022 року випадково ОСОБА_1 від фізичної особи ОСОБА_3 стало відомо про наявність заповіту. 1 червня 2023 року ОСОБА_3 передав позивачу оригінал заповіту. 20 липня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Богданович А. О. із заявою про відкриття спадкової справи та прийняття спадщини. 20 липня 2023 року Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Богданович А. О. зареєструвала у книзі обліку та реєстрації спадкових справ за № 3 спадкова справа № 2/2023 від 20 липня 2023 року. 25 серпня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину. 28 серпня 2023 року за вих № 37/02-31 ОСОБА_1 отримав від нотаріуса постанову про відмову у вчинені нотаріальної дії. У зв'язку з чим звернувся до суду із зазначеним позовом. Просив визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина 2статті 1220 ЦК України).
Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтями 1223,1233 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220,1222,1270 ЦК України).
Відповідно до ч. 1ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17.
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Вирішуючи питання поважності причин пропуску шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Позивач на підтвердження поважності причин пропуску строку для звернення з відповідною заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , посилався на те, що він не входить до кола спадкоємців за законом, не є членом родини чи близьким знайомим спадкодавиці. Про існування заповіту на своє ім'я дізнався випадково лише у червні 2023 року від особи, якій ОСОБА_2 за життя передала на зберігання оригінал заповіту. Виходячи з цих обставин він не мав можливості звернутися до нотаріуса, оскільки не знав про наявність заповіту на свою користь, тому пропустив визначений законом шестимісячний строк для подання відповідної заяви про прийняття спадщини.
Згідно ст. ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_2 складено заповіт від 25 червня 2021 року, зареєстровано в реєстрі нотаріальних дій за № 1091, номер у спадковому реєстрі 67881109, яким все своє майно вона заповіла ОСОБА_1 .
ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У встановлений законом строк із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори ніхто не звертався.
Даних про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 іншими спадкоємцями матеріали справи не містять.
20 липня 2023 року ОСОБА_1 подав заяву про відкриття спадкової справи та прийняття спадщини після померлої ОСОБА_2 .
25 серпня 2023 року ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулась до Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Богданович А. О. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на ім'я ОСОБА_1 .
Постановою приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Богданович А. О. відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . В обґрунтування відмови нотаріус зазначила, що ОСОБА_1 не прийняв спадщину у встановленому законом порядку, а із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину звернувся після спливу шестимісячного строку після відкриття спадщини.
З матеріалів справи убачається, що позивач є єдиним спадкоємцем померлої ОСОБА_2 , яка за життя склала заповіт на його ім'я. Згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 06 вересня 2017 року у справ № 6-496цс17, у вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.
Вказане відповідає практиці Верховного Суду у подібних правовідносинах, а саме: в постановах від 12 вересня 2018 року у справі № 484/3221/17 (провадження№ 61-22510св18), від 10 січня 2019 року у справі № 263/1221/17 (провадження № 61-18261св18), від 25 березня 2020 року у справі № 642/2539/18-ц (провадження № 61-5609св19).
Законодавець встановивши 6-ти місячний строк для прийняття спадщини, не мав на меті безумовне позбавлення спадщини спадкоємців, які бажали її прийняти, але за певних обставин пропустили цей строк.
Даних щодо обізнаності позивача про наявність заповіту на його користь матеріали справи не містять.
Позивач не входить до кола спадкоємців за законом після смерті ОСОБА_2 , не є членом її родини або близьким родичем спадкодавця.
Необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причину пропуску строку на звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.
Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув, та дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для надання позивачу додаткового строку для прийняття спадщини.
Виходячи з вищевикладеного колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, не відповідають фактичним обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Згідно пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Виходячи з вищевикладеного судова колегія приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, а відтак відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини за заповітом.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 червня 2024 року - скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом, що відкрилась після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , терміном в два місяця з часу набрання рішенням суду законної сили.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених у частині другій статті 389 ЦПК України.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: Ю.М. Мальований
Н.П. Пилипчук
Повне судове рішення виготовлено 25.09.2024 року.