24 вересня 2024 року
м. Рівне
Справа № 555/1434/22
Провадження № 22-ц/4815/890/24
Головуючий у Березнівському районному суді
Рівненської області: суддя Мельничук Н.В.
Додаткове рішення суду першої інстанції ухвалено:
об 11 год. 32 хв. 03 червня 2024 року в м. Березне
Рівненського району Рівненської області
Дати складення повного тексту: не зазначено.
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючий: Хилевич С.В.
судді: Боймиструк С.В., Шимків С.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" на додаткове рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 03 червня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,: ОСОБА_2 ; про захист прав споживача на проведення реструктуризації боргу,
У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - ПАТ АБ " Укргазбанк"), в якому просив визнати незаконною відмову ПАТ АБ "Укргазбанк" у здійсненні реструктуризації зобов'язань за кредитним договором № 378-Ф/08 від 22 серпня 2008 року та зобов'язати ПАТ АБ "Укргазбанк" провести реструктуризацію його зобов'язань за кредитним договором № 378-Ф/08 від 22 серпня 2008 року.
Ухвалою Березнівського районного суду Рівненської області від 27 лютого 2023 року залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - ОСОБА_2 .
Рішенням Березнівського районного суду Рівненської області від 15 березня 2023 року позовні вимоги задоволено.
Визнано незаконною відмову ПАТ АБ "Укргазбанк" у здійсненні реструктуризації зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором № 378-Ф/08 від 22 серпня 2008 року, укладеним між ВАТ АБ "Укргазбанк", правонаступником якого є ПАТ АБ "Укргазбанк", відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті" № 1381-IX.
Зобов'язано ПАТ АБ "Укргазбанк" провести реструктуризацію зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором № 378-Ф/08 від 22 серпня 2008 року, укладеним між ВАТ АБ "Укргазбанк", правонаступником якого є ПАТ АБ "Укргазбанк", на підставі заяви про проведення реструктуризації від 20 липня 2021 року відповідно до пункту 7 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" із здійсненням всіх обчислень, необхідних для проведення реструктуризації.
Вирішено питання щодо розподілу судового збору.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 23 травня 2023 року апеляційну скаргу ПАТ АБ "Укргазбанк" залишено без задоволення, а рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 15 березня 2023 року - без змін.
Постановою Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року касаційну скаргу ПАТ АБ "Укргазбанк" залишено без задоволення, а рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 15 березня 2023 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 23 травня 2023 року - без змін.
У грудні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Чехомський О.В. подав до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення на користь його довірителя з відповідача понесених у цьому суді витрат на правничу допомогу.
Мотивуючи заяву, зауважував, що рішенням суду від 15 березня 2023 року не було вирішено питання щодо стягнення цих витрат, хоча розрахунок та підтверджуючі документи щодо цього питання надавались суду.
Додатковим рішенням Березнівського районного суду Рівненської області від 03 червня 2024 року стягнуто з ПАТ АБ "Укргазбанк" на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу (правову) допомогу в розмірі 9 999 гривень.
На додаткове рішення відповідачем подано апеляційну скаргу, де зазначалося про його незаконність та необґрунтованість, які полягали в неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, порушенні норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права. На обґрунтування скарги вказувалось про те, що всупереч вимогам процесуального законодавства в ході розгляду справи в суді першої інстанції позивачем не подавалась заява про відшкодування витрат на правничу допомогу, докази на їхнє підтвердження, а також документи на підтвердження надсилання необхідних документів іншим учасникам справи. Незважаючи на те, що згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, ОСОБА_1 цих вимог не було дотримано. Зважав банк й на те, що позивачем всупереч ч.1 ст.134 ЦПК України не було подано разом із позовом попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які він поніс, і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи, а це є підставою відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Також покликався на те, що незважаючи на заявлення вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу поза межами встановленого строку, до такої заяви не були надані докази фактичного понесення витрат, а саме які підтверджували б сплату зазначеної суми грошових коштів в договорі про надання правничої допомоги та в акті прийому-передачі послуг. Крім того, звертав увагу апеляційного суду на те, що предмет спору в справі не є складним для адвоката, обставини справи не потребують вивчення великого обсягу документів, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними. Тобто понесені витрати є непропорційними виконаній роботі адвоката. Стверджував заявник й про те, що вирішуючи питання про ухвалення додаткового рішення, суд попередньої інстанції не забезпечив йому право висловити думку з цього приводу та взяти участь у розгляді заяви.
З наведених підстав просив скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким залишити без задоволення заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги.
Згідно із ст.ст. 1, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договором про надання правової допомоги.
Рішення Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі "East\West Alliance Limited про ти України" (заява №19336/04, п. 269) вказує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
19 лютого 2020 року Великою Палатою Верховного Суду прийнято додаткову постанову у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19), де зазначено таке.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом з тим, чинне цивільне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом справи.
У разі недотримання останніх вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частиною восьмою ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що Цивільним процесуальним кодексом України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1.) їх дійсність; 2.) необхідність; 3.) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Судом попередньої інстанції було з'ясовано, що 23 січня 2020 року між ОСОБА_3 як адвокатом та ОСОБА_1 як довірителем було укладено договір про надання правової (правничої) допомоги, предметом якого є надання адвокатом правової допомоги у справах ( провадженнях), які пов'язані чи можуть бути пов'язані зі захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних прав та законних інтересів клієнта у справах, пов'язаних з кредитним договором № 378-Ф/08 від 22 серпня 2008 року, що укладений з ПАТ АБ " Укргазбанк". Попереднім (орієнтовним) розрахунком витрат відповідно до договору про надання правничої ( правової) допомоги від 23 січня 2020 року у справі про захист прав споживача та оскарження рішення АБ "Укргазбанк" щодо відмови у реструктуризації заборгованості, обумовлено вартість консультацій, підготовки, складання процесуальних документів в сумі 7 000 гривень та вартість представництва у судових засіданнях в сумі 3 000 гривень.
На противагу аргументам апеляційної скарги меморіальні ордера № 2PL183928 від 22 жовтня 2022 року, № 32479116SB від 29 серпня 2022 року, № 371453366SB від 09 березня 2023 року підтверджують сплату ОСОБА_1 на користь адвоката Чехомському О.В. 9 999 гривень за надані і отримані послуги.
Повно і правильно встановивши необхідні для вирішення питання про ухвалення додаткового рішення обставини та застосувавши норми права, які підлягали застосуванню, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 9 999 гривень понесених в суді першої інстанції витрат на правничу допомогу.
При цьому апеляційний суд погоджується з тим, що з метою відшкодування заявлених витрат були допущені певні процесуально-правові прогалини, однак вони були не істотними та по суті не унеможливлювали відшкодування цих витрат. Навпаки, відмова в розподілі витрат внаслідок малозначних процесуальних порушень, які не призвели до неправильного вирішення питання, вважалася б понадміру формальною та порушувала б передбачені п.12 ч.3 ст. 2 ЦПК України засади цивільного судочинства.
Так, у пред'явленому позові зазначалось про понесення витрат на правничу допомогу та ставилась вимога про їхнє стягнення з відповідача, хоча попереднього (орієнтовного) розрахунку надано не було.
Між тим, відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 134 України у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Тобто процесуальних законодавством встановлено право, а не обов'язок суду відмовити у відшкодуванні судових витрат у разі неподання попереднього розрахунку. Крім того, сторона не позбавлена права довести фактичну суму судових витрат згодом.
Всупереч доводам особи, яка подала апеляційну скаргу, ОСОБА_1 у порядку встановлених ч.9 ст. 83 та ч. 8 ст. 141 ЦПК України правил були надані необхідні докази до закінчення судових дебатів у справі, а саме 13 березня 2023 року, та надіслано їх поштовим конвертом ПАТ АБ "Укргазбанк", про що свідчить опис вкладення до поштового відправлення та накладна Укрпошти (а.с. 124-132, т. 1).
Ухвалюючи основне рішення, районний суд урахував, що 13 березня 2023 року під час судових дебатів представник позивача просив долучити до матеріалів справи документи, що підтверджують витрати на правову допомогу, зазначивши про надсилання копій вказаних документів на адресу відповідача. Однак з огляду на те, що представник відповідача заперечив проти відшкодування зазначених витрат з підстав неознайомлення із наданими доказами на їхнє підтвердження, суд дійшов висновку про вирішення питання про стягнення таких витрат після прийняття судового рішення по суті справи.
Очевидно, що з того часу ПАТ АБ "Укргазбанк" мало понадміру часу для висловлення своєї позиції з приводу покладення на нього обов'язку з відшкодування позивачу понесених витрат на правничу допомогу.
Відшкодовані витрати відповідають критерію обґрунтованості, пропорційності, а також розумності їхнього розміру та обставинам справи.
Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в суді, а тому колегія суддів вважає їх необґрунтованими.
Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами.
Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" від 27 вересня 2001 року, п. 32).
Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення у справах Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).
Спонуканням для залишення оскаржуваного додаткового рішення без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при його ухваленні.
Керуючись ст. 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" залишити без задоволення, а додаткове рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 03 червня 2024 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: С.В. Хилевич
Судді: С.В. Боймиструк
С.С. Шимків