Справа № 541/2981/23 Номер провадження 22-ц/814/2291/24Головуючий у 1-й інстанції Вірченко О.М. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.
24 вересня 2024 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді: Одринської Т.В.,
суддів: Панченка О.О., Пікуля В.П.,
за участю секретаря: Сальної Н.В.,
представника ОСОБА_1 - адвоката Жиліної О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві у режимі відеоконференції цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача та стягнення безпідставно набутих коштів
за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 22 лютого 2024 року,
У серпні 2023 року Представник АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з вказаним позовом, у подальшому подавши заяву про зменшення позовних вимог, просив стягнути із ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг в розмірі 31 540,09 грн, з яких: 30 698,43 грн заборгованість за тілом кредиту; 841,66 грн заборгованість за простроченими відсотками, а також понесені позивачем судові витрати по сплаченому судовому збору в розмірі 2 684,00 грн.
В обґрунтування позову зазначив, що між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 15 лютого 2012 року було укладено кредитний договір, згідно якого ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Так, 15 лютого 2012 року ОСОБА_1 звернулась до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 15 лютого 2012 року. Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами, Правилами, Тарифами складає договір про надання банківських послуг. На підставі укладеного договору відповідачка отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка. В подальшому кредитний ліміт був збільшений до 31 000 грн. У зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору утворилась заборгованість
У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічним позовом, у якому просила стягнути з банка на її користь безпідставно набуті кошти у розмірі 7 125,14 грн.
Заяву обґрунтовано тим, що 04 серпня 2022 року невідомими особами шляхом шахрайських дій з її картки для виплат № НОМЕР_1 АТ КБ «ПриватБанк» було знято 600,37 грн зі скарбнички, 30 060 грн з кредитної картки «Універсальна» в межах кредитного ліміту та 1 178,38 грн за банківські послуги, всього на суму 31 838, 75 грн. Вказані кредитні кошти вона не знімала та не використовувала. Коштами заволоділи невідомі особи шахрайським шляхом в терміналі самообслуговування у м. Львові. Про вчинення кримінального правопорушення вона повідомила в правоохоронні органи та працівникам АТ КБ «ПриватБанк», які не відмінили операцію та не відновили стан її рахунку.
Заборгованість за відсотками за користування кредитом, вказана у позовній заяві, а саме процентна ставка, за якою вони були нараховані, не погоджувалась сторонами під час підписання анкети-заяви б/н 15 лютого 2012 року, так само, як і не підписувалися 15 лютого 2012 року паспорт споживчого кредиту, Умови та Правила надання банківських послуг, Тарифи, додані до позовної заяви.
Вважає, що банк не повинен був нараховувати будь-які відсотки, адже її картку № НОМЕР_1 АТ КБ «ПриватБанк» було анульовано.
Вказувала, що автоматичне списання грошових коштів з її картки за рахунок надходження соціальних виплат (пенсії по інвалідності III групи та на дитину з інвалідністю) є незаконним, таке списання з банком вона не погоджувала й не підписувала. Вказані банківські операції порушують не тільки її законні права та інтереси, а також законні права та інтереси дитини. Зменшуючи ціну позову, зокрема, щодо стягнення з відповідачки заборгованості за простроченими відсотками з 7 966,80 грн до 841,66 грн, банк провів перерахунок заборгованості з урахуванням 7 125,14 грн, як суми погашеної заборгованості. Таке погашення заборгованості відбулося за рахунок автоматичного списання грошових коштів всупереч її волі. Автоматичне списання вона не погоджувала, розпоряджень щодо списання грошових коштів банку не надавала. Грошові кошти у розмірі 7 125,14 грн є соціальними виплатами, що надходили на карку № 5168745121406265 для соціальних виплат та мають інше призначення. Списання грошових коштів не здійснюється, зокрема, з депозитів та соціальних карток, а також без розпорядження клієнта банка.
Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 22 лютого 2024 року у задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача та стягнення безпідставно набутих коштів задоволено.
Стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 7 125 гривень 14 копійок.
Рішення суду мотивовано тим, що банк не надавав ОСОБА_1 кредитних коштів в розмірі 31 838,75 грн, вона не вчиняла будь-яких операцій з вказаними коштами, не є їх користувачем чи власником, і не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, так як електронний платіжний засіб було використано без його фізичного пред'явлення користувачем та електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу й його користувача, у зв'язку з чим майнової шкоди банку не завдано.
Щодо позовних вимог за зустрічним позовом суд прийшов до висновку, що суду не надано фактичних даних про те, що умови договору б/н від 15 лютого 2012 року містять право на списання погашення заборгованості по кредиту з картки на яку зараховують соціальні виплати у вигляді пенсії, без дозволу клієнта.
Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржив АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на відсутність предмета спору, просив скасувати рішення та закрити провадження у справі.
В обґрунтування апеляційної скарги вказував, що по договору здійснено перерахунок та станом на 01 квітня 2024 року залишок по рахунку є позитивним.
Вказував, що згідно виписки по рахунку, яку додано до апеляційної скарги, вбачається підтвердження факту, що спірні питання врегульовано сторонами.
Вважає, що відсутній предмет спору, що унеможливлює вирішення справи по суті та дає підстави для закриття провадження у справі.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Жиліна О.В. просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Відзив обґрунтовувала тим, що подана банком апеляційна скарга по своїй суті є фактичною відмовою позивача від позову.
Вказувала, що апелянт посилається на відсутність предмету спору по справі, оскільки банк здійснив перерахунок усіх грошових коштів відповідачу - ОСОБА_1 . При цьому, виконання судового рішення відбулося фактично вже після розгляду справи по суті та винесення судом першої інстанції судового рішення по справі, а не до початку розгляду справи в суді, як того вимагають положення ЦПК України.
Зазначала, що рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 22 лютого 2024 року по справі №541/2981/23 законним і обґрунтованим, ухваленим на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин. Також, ухваленим у відповідності до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права, яке ґрунтується на засадах верховенства права, з урахуванням висновків відповідних норм, що викладені в постановах Верховного Суду.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 15 лютого 2012 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за умовами якого відповідачка отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку (а.с. 19).
Довідкою АТ КБ «ПриватБанк» підтверджено неодноразове збільшення кредитного ліміту по картковому рахунку № НОМЕР_2 . З даної довідки вбачається, що банком 14 січня 2022 року збільшено кредитний ліміт до 31 000 грн (а.с. 18).
У відповідності із заявою про зменшення позовних вимог від 18 жовтня 2023 року та розрахунку заборгованості за договором від 15 лютого 2012 року, станом на 08 жовтня 2023 року ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором у розмірі 31 540,09 грн, з яких: 30698,43 грн заборгованість за тілом кредиту; 841,66 грн - заборгованість за простроченими відсотками (а.с. 166, 167-177).
Згідно виписки ПАТ КБ «ПриватБанк» від 21 липня 2023 року за договором б/н за період з 15 лютого 2012 року по 21 липня 2023 року, 04 серпня 2022 року було здійснено переказ на карту НОМЕР_3 в терміналі самообслуговування м. Львів, вул. Патона буд. 37, ТЦ «Арсенал» у розмірі 31 238,38 грн (30 060 грн сума у валюті картки, 1178,38 грн сума комісії), та скарбнички 600,37 грн (а.с. 59).
05 серпня 2022 року ОСОБА_1 звернулась до Миргородського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області із заявою, яка була зареєстрована в журналі єдиного обліку (ЖЄО) за № 5681 від 05 серпня 2022 року, за результатом розгляду якої 05 серпня 2022 року внесено відомості про вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, та розпочато досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12022175550000215 у формі дізнання, що підтверджується довідкою про прийняття і реєстрацію заяви про кримінальний проступок від 05 серпня 2022№9/215заг./115/111/09/09-2022, а також витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12022175550000215 від 19 вересня 2022 року (а.с. 119).
У повідомлені Миргородської окружної прокуратури Полтавської області від 25 вересня 2023 року зазначено, що досудове розслідування по кримінальному провадженню № 12022175550000215 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, за фактом заволодіння грошовими коштами в сумі 30 060 грн., які знаходились на рахунку карти АТ КБ «ПриватБанк», виданій ОСОБА_1 , наразі ще триває. За результатами досудового розслідування дії невідомої особи перекваліфіковано на ч. 3 ст. 190 КК України (шахрайство, вчинене шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки). ОСОБА_1 має статус потерпілої у даному кримінальному провадженні (а.с. 120).
Відповідно до інформації Миргородського РВП ГУНП у Полтавській області від 26 вересня 2023 року № 4384зап/115/111/08/08-2023 на даний час причетних осіб до вчинення даного злочину не встановлено, заходи забезпечення у даному кримінальному провадженні вживались у вигляді тимчасових доступів до речей та документів, які містять охоронювану законом таємницю. Досудове розслідування триває, встановлюються обставини вчинення кримінального правопорушення, сума збитків, завданих потерпілій ОСОБА_1 внаслідок протиправних дій, кінцеве заволодіння грошовими коштами та причетні до злочину особи (а.с. 120 на звороті).
Згідно довідки АТ «ПриватБанк» ОСОБА_1 на підставі укладеного кредитного договору від 15 лютого 2012 року була надана: 15 лютого 2012 року кредитна картка № НОМЕР_2 терміном дії до липня 2015 року, 20 листопада 2015 року кредитна картка № НОМЕР_4 терміном дії до серпня 2019 року, 22 серпня 2019 року кредитна картка № НОМЕР_1 терміном дії до травня 2023 року, 11 серпня 2022 року кредитна картка № НОМЕР_5 терміном дії до вересня 2026 року (а.с. 17).
Відповідно до положень ст. 1073 ЦК України, у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з п. 37.2 ст. 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов'язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.
Відповідно до п.п. 7, 8 Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використання, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705, емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов'язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов'язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок.
Судом встановлено, що банк не надавав ОСОБА_1 кредитних коштів в розмірі 31 838,75 грн, вона не вчиняла будь-яких операцій з вказаними коштами, не є їх користувачем чи власником, і не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, так як електронний платіжний засіб було використано без його фізичного пред'явлення користувачем та електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу й його користувача, у зв'язку з чим майнової шкоди банку не завдано.
При вирішенні спору суд вірно прийняв до уваги правову позицію, викладену у Постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15, яка врахована також Верховним Судом в постановах від 12 лютого 2018 року № 127/23496/15-ц та від 20 червня 2018 року № 691/699/16-ц, відповідно до якої банк повинен надати докази, які б спростовували доводи боржника про те, що він своїми діями чи бездіяльністю не сприяв несанкціонованому списанню грошових коштів з рахунків, не розголошував інформацію, яка б давала змогу ініціювати платіжні операції.
Ураховуючи відсутність в матеріалах справи доказів того, що зняття кредитних коштів здійснювалося за розпорядженням ОСОБА_1 , так як і доказів того, що нею вчинені дії чи бездіяльність, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідачка, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила про це позивача, звернувшись із відповідною заявою, враховуючи наявність кримінального провадження, в рамках якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що правових підстав для задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» немає.
Щодо позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_1 до АТ «ПриватБанк» суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про безпідставне списання банком коштів з карткового рахунку ОСОБА_1 на загальну суму 7 125,14 грн та невідповідність дій банку в цій частині вимогам закону та умовам укладеного договору, що в силу положень ст. 1073 ЦК України покладає на АТ КБ «ПриватБанк» обов'язок негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта та правомірно задовольнив вимоги позивача за зустрічним позовом.
Судом було встановлено, що після внесення відомостей до ЄРДР за фактом заволодіння 04 серпня 2022 року грошовими коштами в сумі 30 060,00 грн, які знаходились на рахунку картки АТ КБ «Приватбанк», виданої ОСОБА_1 , банк нараховував та проводив списання коштів з її рахунку для виплат за № НОМЕР_6 23 серпня 2023 року на суму 1 859,59 грн з позначкою «категорія: інше», покупка, грошові перекази, було автоматичне списання на кредитну картку «Універсальна»; 05 вересня 2023 року на суму 1 380,00 грн, 320,00 грн, як автоматичне погашення заборгованості 54**83, категорія кредити, 07 вересня 2023 року 3 565,55 грн, всього на суму 7 125,14 грн, що підтверджується виписками з картки за період 01 серпня 2023 року 31 серпня 2023 року, 01 вересня 2023 року 07 вересня 2023 року (а.с. 121).
Встановлено, що АТ КБ «ПриватБанк» провів автоматичне списання (погашення заборгованості по кредиту) з картки для виплат № НОМЕР_7 на загальну суму 7 125,14 грн після зарахування на карту соціальної виплати у вигляді пенсії.
На цю карту ОСОБА_1 отримує пенсійні виплати на себе, як особу з інвалідністю III групи та на дитину з інвалідністю, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 099670, індивідуальною програмою реабілітації дитини-інваліда №56, а також свідоцтвом про народження дитини серії НОМЕР_8 (а.с. 122-125).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги, банк посилався на те, що по договору здійснено перерахунок усіх грошових коштів по картковому рахунку ОСОБА_1 та станом на 01 квітня 2024 року залишок по рахунку є позитивним. Оскільки спірні питання врегульовано сторонами вважає, що відступній предмет спору, що унеможливлює вирішення справи по суті та дає підстави для закриття провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України.
Так, відповідно до п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Як вбачається з виписки, доданої до апеляційної скарги, поповнення картки ОСОБА_1 , а також повернення грошей у сумі 30 060,00 грн, 1 178,38 гривень та 7 966,80 гривень АТ КБ «ПриватБанк» було проведено 25 та 26 березня 2024 року, а саме - через 21 день після складення повного тексту судового рішення.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 (провадження № 61- 3438сво21) зазначив, що закриття провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України є можливим, якщо предмет спору був відсутній як на час пред'явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції відповідного судового рішення.
Таким чином на момент ухвалення судового рішення, між сторонами існував спір.
Колегія суддів прийшла до висновку, що виконання судового рішення відбулося фактично вже після розгляду справи по суті та ухвалення судом першої інстанції рішення по справі, а не до початку розгляду справи в суді, як того вимагають положення ЦПК України.
Ураховуючи наведене судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про скасування рішення місцевого суду та закриття провадження у зв'язку із відсутністю предмета спору.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи немає.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 383, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" - залишити без задоволення.
Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 22 лютого 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 24 вересня 2024 року.
Головуючий Т.В. Одринська
Судді О.О. Панченко
В.П. Пікуль