Справа № 347/853/24
Провадження № 33/4808/883/24
Категорія ч. 1 ст. 130 КУпАП
Головуючий у 1 інстанції КІЦУЛА Ю. С.
Суддя-доповідач Повзло
25 вересня 2024 року м. Івано-Франківськ
Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду Повзло В.В.,
розглянувши апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Косівського районного суду Івано-Франківської області від 29 серпня 2024 року якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 та ніде не працює
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, стягнуто з судовий збір.
Суддя суду першої інстанції встановив, що 09 квітня 2024 року о 17 год. 45 хв. в смт. Кути по вул. Довга ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 2105 д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Медичне освідчення на стан сп'яніння проводилося зі згоди водія за допомогою приладу «Драгер 6810», 0,58 проміле, а також у Косівській ЦРЛ. Висновок № 8 «Алкогольне сп'яніння».
Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 А Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати постанову Косівського районного суду Івано-Франківської області від 29 серпня 2024 року та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Зазначає, що постанова суду першої інстанції є необґрунтованою, невідповідною матеріалам справи та вимогам закону, а також прийнята із значними порушеннями процесуальних норм, і за таких умов підлягає скасуванню.
Вказує, що суд першої інстанції зіслався на покази допитаного в суді працівника поліції ОСОБА_2 , проте показання даного працівника поліції не можуть слугувати доказом вини, оскільки даний працівник є заінтересованою особою, а окрім того, даний працівник в його присутності в ході розгляду даної справи про адміністративне правопорушення не був приведений до присяги.
Звертає увагу, що працівник поліції, ще до проведення медичного огляду в лікарні, знав тип газоаналізатора та результати медичного огляду, оскільки працівниками поліції був заздалегідь вписаний результат медичного огляду - 0,37 проміле та 0,33 проміле, а також назву газоаналізатора - Алкофор 405, яким здійснювалось тестування в медичному закладі. Також в направленні зазначено, що воно виписано 09 квітня 2024 року о 18 год. 05. хв., а із акту медичного огляду вбачається, що до лікарні він поступив 09 квітня 2024 року о 18 год. 20 хв.
Наголошує, що суд безпідставно зіслався як на доказ вини - на висновок щодо результатів медичного огляду, оскільки висновок не відповідає по формі типовому висновку, додаток № 4 до Інструкції про виявленню у водіїв транспортних засобів алкогольного, наркотичного, а також висновок, який міститься в матеріалах справи не завірений печаткою, як цього вимагає Інструкція.
Також вважає, що суд першої інстанції як на доказ винності безпідставно зіслався на роздруківку із результатом спеціального технічного засобу Алкофор Драгер 6810 - результат 0,58 проміле, оскілки він не погодився із результатом огляду на стан алкогольного сп'яніння, і наполіг на медичному огляді на стан алкогольного сп'яніння, і не відмовився від медичного огляду, то посилання на дану роздруківку є безпідставне та незаконне, даний доказ є нікчемний, неналежний та неспроможний.
Звертає увагу, що суд за власною ініціативою, збирав докази по даній справі про адміністративне правопорушення, двічі направляв запит до Косівської центральної лікарні, тобто перебрав на себе функцію прокурора, що є недопустимим.
Зазначає, що відеозапис із нагрудної камери поліцейського по справі про адміністративне правопорушення, який долучений працівниками поліції до матеріалів справи про адміністративне правопорушення, є доказом по справі, а тому вимога суду сплатити судовий збір за видачу копії відеозапису із нагрудної камери поліцейського є незаконна, свідчить про неупереджене ставлення суду першої інстанції.
Крім того суд зіслався на результат токсилогічного дослідження № 867 від 12 квітня 2024 року, проте даний результат не може слугувати доказом вини, оскільки медичними працівниками грубо було порушено порядок відбору біологічного матеріалу (крові), відібрали кров в пробірку і в його присутності пробірку не опечатали.
Також вказує, що його не було ознайомлено з протоколом і під час складення протоколу не було роз'яснено права, в тому числі право мати захисника під час огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки, під час медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння в лікарні, та під час складення та підписання протоколу про адміністративне правопорушення.
Наголошує, що відеозаписи не є безперервні, а тому не є допустимими доказами.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його адвокат Краснюк В.В. в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, належним чином повідомлені про час та місце апеляційного розгляду, клопотань від про відкладення розгляду апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не подавали, не поступало і заяв зміну місця проживання чи про перебування в іншому місці з поважних причин.
Так, особи, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, розпоряджаються своїми правами на власний розсуд, однак користуватися ними повинні сумлінно в межах процесуального закону відповідно до їх призначення і тією мірою і в тих формах, які необхідні для досягнення мети провадження у справі.
Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
За таких обставин, відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП, а також з метою реалізації права на справедливий судовий розгляд упродовж розумного строку, вважаю за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутність ОСОБА_1 та його адвоката Краснюка В.В.
Перевіривши матеріали справи, мотиви і доводи апеляційної скарги, вважаю, що її необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
При цьому, вважаю за необхідне наголосити на тому, що згідно практики Європейського суду з прав людини(далі - ЄСПЛ), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду («Пономарьов проти України»).
Згідно з ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, крім іншого є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ст. 252 КУпАП оцінка доказів відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
За приписами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розгляд справи відбувається в межах протоколу про адміністративне правопорушення відносно конкретної особи.
Посадовою особою, що складає протокол, ставиться у вину особі вчинення таких конкретних протиправних діянь, що містять в собі ознаки того чи іншого адміністративного правопорушення, що відображається у протоколі. Суддя ж, розглянувши справу повинен переконатись у наявності чи відсутності підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності за конкретні дії.
Вважаю, що суддя суду першої інстанції дотримався цих вимог закону та належним чином з'ясував обставини, що свідчать про наявність або відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та обставини, які мають значення для правильного розгляду справи.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що висновок судді суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджується дослідженими доказами, що узгоджуються між собою, та яким суддя дав належний аналіз і оцінив їх у сукупності, в тому числі на предмет того, чи вони отримані з дотриманням встановленого законом порядку та передбаченими способами, підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, є належними та допустимими.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 09 квітня 2024 року серії ААД № 585139 (а.с. 1) 09 квітня 2024 року о 17 год. 45 хв. в смт. Кути по вул. Довга ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 2105 д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Медичне освідчення на стан сп'яніння проводилося зі згоди водія за допомогою приладу «Драгер 6810», 0,58 проміле, а також у Косівській ЦРЛ. Висновок № 8 «Алкогольне сп'яніння». Цим порушив вимоги п. 2.9. а) Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Обвинувачення є зрозумілим та таким, що не підлягає будь-якому подвійному тлумаченню.
Протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою - інспектором Косівського РВП к-н поліції ОСОБА_2 з дотриманням вимог ст. 254 КУпАП, з заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст. 256 КУпАП, підписаний ним.
ОСОБА_1 власноручним підписом у відповідній графі протоколу підтвердив, що йому роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП та дав пояснення: «керував автомобілем дув в драгер після чого їхав в Косівську ЦРЛ».
Звертаю увагу, що власноручний підпис підтверджує волевиявлення особи, дійсність документу, свідчить про відповідальність за його зміст.
Роздруківка із результатом огляду з використанням спеціального технічного засобу (а.с. 2), підписана ОСОБА_1 та засвідчує результат тесту, проведеного за допомогою приладу «Drager Alcotest 6810» - 0,58‰ проміле, який значно перевищує гранично допустиму норму (0,2 проміле).
Твердження ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції зіслався на роздруківку із результатом спеціального технічного засобу Алкофор Драгер 6810 - результат 0,58 проміле, оскілки він не погодився із результатом огляду на стан алкогольного сп'яніння, і наполіг на медичному огляді на стан алкогольного сп'яніння не є слушним, оскільки суддя при прийнятті рішення бере до уваги всі наявні в матеріалах справ докази та досліджує їх в своїй сукупності, тому наявність роздруківки із результатом спеціального технічного засобу Алкофор Драгер 6810 та не впливає на подальші висновки лікаря та суду, щодо факту перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння.
З акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 5) вбачається, що ОСОБА_1 у зв'язку з виявленими ознаками, такими як: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці за допомогою «Drager Alcotest 6810», з результатом 0,58 ‰ проміле, з результатом огляду ОСОБА_1 погодився та підписав акт.
Згідно з направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції у Косівську ЦРЛ (а.с. 4), вбачається, що водій ОСОБА_1 , в якого виявлені ознаки сп'яніння - запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі за допомогою «Алкофор 405», з результатами 0,37 та 0, 33 ‰ проміле.
Як вбачається з висновку від 09 квітня 2024 року № 8 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с. 2) ОСОБА_1 на час огляду, а саме 09 квітня 2024 року о 18 год. 20 хв. перебував у стані алкогольного сп'яніння.
Висновок огляду є категоричним та не допускає будь-якого іншого тлумачення.
Не є слушним твердження апелянта про те, що суд безпідставно зіслався як на доказ вини - на висновок щодо результатів медичного огляду, оскільки висновок не відповідає по формі типовому висновку та не завірений печаткою, оскільки вказаний висновок складений працівником закладу охорони здоров'я лікарем, із заповненням всіх необхідних реквізитів, не містить довільних висловлювань або помилок, є логічним та послідовним, підписаний лікарем та ОСОБА_1 та завірений печаткою.
На відеозаписах, які містяться на компакт-дисках в матеріалах справи (а.с. 9), безсторонньо зафіксовано деякі обставини події, зокрема: зафіксовано зупинку транспортного засобу марки ВАЗ 2105 д.н.з. НОМЕР_1 , встановлення особи, яка керувала ним та перевірку документів водія. В ході розмови у водія виявлено ознаки сп'яніння у зв'язку з чим працівниками поліції водію ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці за допомогою приладу «Драгер», на що водій погодився. Далі зафіксовано процедуру проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння проводився у присутності двох свідків з результатом 0,58 ‰ проміле, з яким ОСОБА_1 не погодився та попросив працівників поліції надав йому сертифікат відповідності приладу «Драгер 6810». Дану вимогу працівники поліції виконали та запропонували ОСОБА_1 пройти повторний огляд у медичному закладі, з чим водій погодився. Також зафіксовано момент проходження огляду ОСОБА_1 . Далі ОСОБА_1 роз'яснено наслідки відмови від проходження медичного огляду та процедуру самого огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу «Драгер» в медичному закладі з результатом 0,37 ‰ проміле. Також у ОСОБА_1 було взято забір крові з вени для проведення лабораторного аналізу на вміст алкоголю та було повторно проведено процедуру огляду з результатом 0,33 ‰ проміле. Крім того ОСОБА_1 пройшов тест «Таблиця Шульте» на координацію рухів. Також відеозаписами зафіксовано роз'яснення ОСОБА_1 права та обов'язки які передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, повідомлено про складання відносно нього процесуальних документів. Далі зафіксовано складання процесуальних документів, підписання таких документів ОСОБА_1 , дачу пояснень у відповідній графі та копій складених документів.
За змістом п. 1 ч. 1. ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, для виявлення або фіксування правопорушення.
Законом не передбачено вимог щодо показань технічних приладів, що мають функції відеозапису, як доказів у справі про адміністративне правопорушення.
Твердження апелянтів про те, що відеозаписи не є безперервні, а тому не є допустимими доказами не є слушним, оскільки досліджені судом відеозаписи досить інформативні, позбавлені упередження і суб'єктивного ставлення, є послідовними, мають безсторонній характер, містять у хронологічній послідовності відомості про обставини, які мають значення для правильного розгляду справи.
Також не є слушним твердження апелянта про те, що його не було ознайомлено з протоколом і під час складення протоколу не було роз'яснено права, в тому числі право мати захисника під час огляду на місці зупинки та в медичному закладі, оскільки право на захист виникає не в момент зупинення водія, а з моменту складання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення та роз'яснення прав, оскільки в справі про притягнення до адміністративної відповідальності рішення приймає суд, а не працівники поліції. Працівниками поліції було роз'яснено права передбачені ст. 268 КУпАП, зокрема право особи користуватися юридичною допомогою адвоката. Дане право було реалізоване ОСОБА_1 , про що свідчить залучення адвоката, який представляє його інтереси в суді. Тому вважаю, що у даному випадку не порушено право ОСОБА_1 на захист.
Крім того твердження апелянта про те, що вимога суду сплатити судовий збір за видачу копії відеозапису із нагрудної камери поліцейського є незаконна, свідчить про неупереджене ставлення суду першої інстанції також не є слушним, оскільки вказані відеозаписи були досліджені в суді першої інстанції, сторона захисту скористалась правом на ознайомлення з матеріалами справи, зокрема із відеозаписами про, що свідчить відповідна заява (а.с. 19).
Таким чином вище викладена сукупність доказів поза розумним сумнівом доводить, що ОСОБА_1 є водієм транспортного засобу та керував ним у стані алкогольного сп'яніння.
Згідно з ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, є адміністративним правопорушенням і тягне за собою адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог п.п. 2.9. а) Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Порядок проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння визначений ст. 266 КУпАП, приписами Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858 (далі - Інструкції), та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (далі - Порядку).
Відповідно до п. 2 Розділу І Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Аналогічні приписи містить Інструкція.
Також, за змістом ч. 2 ст. 266 КУпАП під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.
Наявні у матеріалах справи докази підтверджують, що водій ОСОБА_1 у якого поліцейським виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, на пропозицію поліцейського пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою спеціального технічного засобу, за результатами якого - він перебуває в стані алкогольного сп'яніння, не погодився з його результатами.
Оскільки ОСОБА_1 не погодився з результатами огляду, який він пройшов на місці, поліцейські мали підстави доставити його до закладу охорони здоров'я де він пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння, за результатом якого він перебував в стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується Висновком від 09 квітня 2024 року № 8 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с. 2).
Крім того ОСОБА_1 в медичному закладі погодився з результатом огляду та підписав висновок так інші процесуальні документи.
Також згода ОСОБА_1 з результатом огляду в медичному закладі підтверджується наявними відеозаписами.
Таким чином, вважаю, що в даному випадку дотримано приписів Інструкції, Порядку та ст. 266 КУпАП, у зв'язку з чим ОСОБА_1 вважається таким, що пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння відповідно до встановленого порядку.
Твердження апелянта про те, що суд за власною ініціативою, збирав докази по даній справі про адміністративне правопорушення, двічі направляв запит до Косівської центральної лікарні, тобто перебрав на себе функцію прокурора не є слушним, оскільки суд першої інстанції направляв відповідні запити виключно з метою перевірки доводів скарги про невинуватість особи.
Також не є слушним твердження апелянта про те, що працівники поліції, ще до проведення медичного огляду в лікарні, знали тип газоаналізатора та результати медичного огляду, оскільки працівниками поліції був заздалегідь вписаний результат медичного огляду та в направленні зазначено, що воно виписано о 18 год. 05. хв., а із акту медичного огляду вбачається, що до лікарні він поступив о 18 год. 20 хв., оскільки під час апеляційного розгляду не встановлено обставин, які б доводили упередженість або будь-яку зацікавленість працівників поліції у результатах розгляду справи або притягненні ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, з відеозаписів вбачається ввічливе та коректне спілкування працівників поліції з особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, а факт розбіжностей в часі є очевидною опискою під час складання процесуальних документів та не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Отже встановлено, що ОСОБА_1 , будучи водієм транспортного засобу марки ВАЗ 2105 д.н.з. НОМЕР_1 у зв'язку з виявленими ознаками сп'яніння, пройшов огляд на стан сп'яніння у відповідності до закону, та встановлено стан сп'яніння, а тому вважаю, що матеріалами провадження у своїй сукупності поза розумним сумнівом доведено, що ОСОБА_1 є водієм транспортного засобу та керував ним у стані сп'яніння.
Обставин, які б підтверджували позицію сторони захисту щодо незаконності постанови суду першої інстанції та наявності підстав для її скасування з закриттям провадження у справі, за результатами апеляційного розгляду не встановлено, а тому її необхідно залишити без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП,
Апеляційну особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Косівського районного суду Івано-Франківської області від 29 серпня 2024 року щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В.В. Повзло