Провадження № 22-ц/803/7450/24 Справа № 185/2683/24 Суддя у 1-й інстанції - Бондаренко В. М. Доповідач - Макаров М. О.
24 вересня 2024 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Макарова М.О.
суддів - Барильської А.П., Демченко Е.Л.
розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у м. Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 травня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження здоров'я ,-
У березні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок ушкодженням здоров'я.
Позов мотивовано тим, що Позивач більше 7 років працював на підприємствах ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» у шкідливих умовах і отримав професійне захворювання. Висновком МСЕК йому первинно, а потім і повторно безстроково, встановлено 50 відсотків втрати професійної працездатності за профзахворювання, з визначенням з 01.02.2010 року третьої групи інвалідності. Позивач просить стягнути з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь позивача моральну шкоду, завдану ушкодженням здоров'я у сумі 255 600,00 грн, без відрахування податків та інших обов'язкових платежів, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров'я, а також понесені судові витрати по справі.
Позовна заява містить клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, оскільки ціна позову не перевищує 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 травня 2024 року позов задоволено частково та ухвалено стягнути з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 100 000,00 грн., без відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання стосовно судових витрат.
Рішення суду мотивоване тим, що з урахуванням міркувань розумності, виваженості та справедливості, зважаючи на ступінь втрати позивачем професійної працездатності, необхідність постійного лікування та реабілітації, наявність вимушених змін у житті позивача у зв'язку з професійним захворюванням, суд визначив розмір грошового відшкодування моральної шкоди у сумі 100 000,00 грн., що відповідатиме характеру та обсягу моральних страждань, які позивач пережив і які переживатиме надалі через ушкодження здоров'я.
В апеляційній скарзі ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» просить рішення суду скасувати із закриттям провадження у справі у звязку з відсутністю предмету спору, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Згідно з ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 травня 2024 року підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна.
Так, судом встановлено, що Згідно із записами у трудовій книжці позивача, а також акту розслідування хронічного профзахворювання ОСОБА_1 має трудовий стаж в умовах впливу шкідливих факторів, працюючи на посаді горно робочого очисного забою на шахті «Юбілейна» в/о « НОМЕР_1 » (правонаступником якого є ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля»), 7 років 11 місяців.
28.09.2022 року ОСОБА_1 , був звільнений відповідачем ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» з посади диспетчера гірничого, за власним бажанням, у зв'язку з виходом на пенсію (ст. 38 КЗпП України).
04.01.1996 року комісією утвореної на шахті «Юбілейна» в/о «ПУ» було складено акт розслідування хронічного професійного захворювання у ОСОБА_2 , з якого вбачається, що комісія провела розслідування причини виникнення хронічного професійного захворювання у позивача та встановила діагноз: хронічна дискогенна поперекова-крижова полірадикулопатія з вираженими статико-динамічними порушеннями та помірно вираженим больовим синдромом.
Цим же актом встановлено обставини виникнення хронічного професійного захворювання: в результаті виконання робот, пов'язаних підняттям ваги в умовах вимушеного положення тіла.
Причини виникнення професійного захворювання: тяжка фізична праця, вимушена робоча поза.
Особи, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи: не встановлені.
Згідно виписки до акту огляду ВТЕК Павлоградської МСЕК серії 2-18 АЖ, № 057066 від 18.01.1996 року ОСОБА_1 , первинно, встановлено з 16.01.1996 по 15.01.1997 року, 50% відсотків втрати професійної працездатності. Рекомендовано робота без підземної праці та санаторне лікування.
Згідно довідок обласної МСЕК до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, серії 12 ААА, № 017102; про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги, серії 10 ААА, № 005116 від 02.02.2010 року ОСОБА_1 повторно безстроково встановлено з 01.02.2010 року 50% відсотків втрати професійної працездатності. Рекомендовано медикаментозне та санаторне лікування.
Крім того, судом встановлено, що в добровільному порядку, відповідно до наказу директора шахти «Юбілейна Павлоградського виробничого об'єднання по видобутку вугілля «Павлоградвугілля» № 181 від 14.03.1996 року, ОСОБА_1 виплачено в рахунок відшкодування моральної шкоди 6 000 000 крб., у зв'язку з встановленою втратою працездатності на підставі висновку МСЕК м. Дніпропетровська від 18.01.1996 року.
Право позивача на відшкодування моральної шкоди виникло з дня первинного встановлення йому висновком МСЕК стійкої втрати працездатності.
Задовольняючи частково позовні вимоги, районний суд обґрунтовано виходив з того, що з урахуванням міркувань розумності, виваженості та справедливості, зважаючи на ступінь втрати позивачем професійної працездатності, необхідність постійного лікування та реабілітації, наявність вимушених змін у житті позивача у зв'язку з професійним захворюванням, суд визначив розмір грошового відшкодування моральної шкоди у сумі 100000,00 грн., що відповідатиме характеру та обсягу моральних страждань, які позивач пережив і які переживатиме надалі через ушкодження здоров'я.
Колегія суддів погоджується щодо стягнення моральної шкоди у визначеному судом розмірі, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Частиною першої ст.237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
У відповідності до ст. 4 ЗУ «Про охорону праці», державна політика в області охорони праці, базується; зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснення, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши тяжкість наслідків, які настали в здоров'ї позивача, незворотності змін його здоров'я, розміру втрати працездатності, постійний характер страждань, виходячи із засад розумності та справедливості, стягнувши компенсацію в сумі 100 000,00 грн., що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди, - суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди.
Правова позиція з приводу застосування принципів розумності, виваженості та справедливості при визначені розміру моральної шкоди викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 грудня 2018 року у справі 197/42/20.
У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги відповідача, про необґрунтованість розміру моральної шкоди.
Доводи апеляційної скарги про те, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку щодо стягнення моральної шкоди, оскільки на підставі наказу директора шахти «Юбілейна Павлоградського виробничого об'єднання по видобутку вугілля «Павлоградвугілля» № 181 від 14.03.1996 року про виплату позивачу в добровільному порядку моральної шкоди в розмірі 6 000 000 крб., а отже в справі відсутній предмет спору, колегія суддів не може прийняти до уваги, з огляду на наступне.
Поняття «юридичний спір» має тлумачитися широко, з урахуванням підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, ЄСПЛ зазначив, що відповідно до духу Конвенції поняття «спір про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Предмет позову розуміють як певну матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Тобто правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
З огляду на викладене відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або спірні питання врегульовано самими сторонами.
В справі, що переглядається наявний предмет спору, а отже підстави для закриття провадження відсутні.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні рішення врахував глибину та період фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених негативних змін в його житті, ступінь втрати ним професійної працездатності, безстроковість даних негативних змін, що свідчить про неможливість відновлення стану здоров'я в майбутньому, потребу в медикаментозному та санаторно-курортному лікуванні, ступінь вини відповідача в спричиненні шкоди, та характер немайнових витрат, вірно визначив розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача у розмірі 100 000,00 грн..
При цьому, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необхідність проводити стягнення без відрахування податків та інших обов'язкових платежів з суми стягнутої в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до Закону № 466 внесено зміни до п.п.164.2.14 статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23 травня 2020 року).
До загального місячного (річного) оподаткування доходу платника податків, з урахування змін, внесених Законом № 466, включається у вигляді відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі визначеному законом (п.п.164.2.14 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України).
Враховуючи викладене, у разі якщо виплата немайнової (моральної) шкоди завданої життю та здоров'ю за рішенням суду здійснюється податковим агентом на користь фізичної особи - платника податків, то сума такої шкоди не включається до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку.
Отже, з 23 травня 2020 року відшкодування моральної шкоди на відшкодування шкоди, завданої життю та здоров'ю не включаються до загальномісячного (річного) оподаткованого доходу платника податку.
Оскільки сума моральної шкоди, яка була стягнута рішенням суду, перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, то стягнута сума повинна проводитись з відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" підлягає частковому задоволенню, а рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 квітня 2024 року - зміні в зазначеній частині.
В іншій частині оскаржуване судове рішення законне та обґрунтоване, а тому підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» - задовольнити частково.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 травня 2024 року - змінити, вказавши в другому абзаці резолютивної частини: “з відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів», замість фрази “без відрахування податків та інших обов'язкових платежів».
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий суддя М.О. Макаров
Судді А.П. Барильська
Е.Л. Демченко