Провадження № 22-з/803/583/24 Справа № 205/1758/23 Суддя у 1-й інстанції - Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.
24 вересня 2024 року м. Дніпро
колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Демченко Е.Л.
суддів - Барильської А.П., Макарова М.О.
при секретарі - Кругман А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Фартушна Тетяна Миколаївна, про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію права власності, витребування майна у добросовісного набувача та стягнення моральної шкоди, -
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 вересня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 08 квітня 2024 року скасовано та ухвалено нове рішення. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - ПН ДМНО Фартушна Т.М. , про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію права власності, витребування майна у добросовісного набувача та стягнення моральної шкоди задоволено частково. Витребувано у ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 . В задоволенні іншої частини позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі по 1 399 грн.80 коп. з кожного.
19 вересня 2024 року ОСОБА_1 подав заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій поставив питання про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 27 000 грн.
Необхідності у виклику сторін та інших учасників справи не вбачається, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про можливість вирішення питання про ухвалення додаткового рішення у порядку ч.13 ст.7, ст.270 ЦПК України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши матеріали справи, дослідивши та обговоривши доводи заяви, колегія суддів вважає їх такими, що підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1)стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2)суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3)судом не вирішено питання про судові витрати; 4)суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Аналогічне роз'яснення міститься й в п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18 грудня 2009 року, згідно з яким додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених ст.220 ЦПК України воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішували вимоги, не досліджені в судовому засіданні.
Під час прийняття 17 вересня 2024 року постанови Дніпровським апеляційним судом не були стягнуті витрати на правову допомогу.
Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
За вимогами статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1)розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1)чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2)чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3)поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4)дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат(встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі«East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п.269).
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Отже, з викладеного випливає, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.
Під час розгляду справи як в суді першої інстанції, так і при апеляційному та касаційному переглядах учасники процесу несуть певні витрати.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
У постановах від 19 лютого 2022 року №755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі №911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Інтереси позивача ОСОБА_1 у даній справі представляє адвокат Лабовкін О.О., який діє на підставі ордеру та договору про надання юридичних послуг від 26 грудня 2022 року за №26/12.
В апеляційній скарзі було поставлено питання про стягнення судових витрат та вказано про те, що позивачем понесені витрати в сумі 20 000 грн., докази понесення яких будуть надані протягом 5 днів з дня винесення постанови.
До заяви про ухвалення додатково рішення від 19 вересня 2024 року додано копію договору №26/12 про надання юридичних послуг від 26 грудня 2022 року, акт приймання-передачу наданої правової допомоги від 19 вересня 2024 року. З вказаного акту вбачається, що адвокатом здійснено консультацію клієнта, витрачено 1 год. Часу, вартість 1 500 грн.; здійснені підготовчі дії, спрямовані на подання апеляційної скарги, витрачено 5 годин часу, вартість 7 500 грн.; підготовлено та подано апеляційну скаргу, витрачено 10 годин часу, вартість 15 000 грн.; здійснено супроводження в суді апеляційної інстанції, витрачено 2 години часу, вартість 3 000 грн. Усього 27 000 грн.
З врахуванням виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги, зважаючи на те, що апеляційна скарга та позов задоволено частково, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення заяви та стягнення з відповідачів на користь позивача по 3 000 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст.ст.141,270 ЦПК України, колегія суддів, -
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Доповнити постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 вересня 2024 року абзацом наступного змісту:
«Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу, понесені у суді апеляційної інстанції, у розмірі по 3 000 грн. з кожного».
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий: Е.Л.Демченко
Судді: А.П.Барильська
М.О.Макаров