Справа № 464/6125/24
пр.№ 1-кс/464/1255/24
24 вересня 2024 року м.Львів
Слідчий суддя Сихівського районного суду м.Львова ОСОБА_1 з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , розглянувши клопотання слідчого СВ ВП № 2 ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному 06 вересня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024141410000847 за ч.3 ст.289 КК України,
Слідчий СВ відділу поліції № 2 ЛРУП №2 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_4 під час досудового розслідування кримінального провадження звернулася до слідчого судді Сихівського районного суду м.Львова із клопотанням, погодженим із прокурором у кримінальному провадженні прокурором Франківської окружної прокуратури міста Львова ОСОБА_3 , про накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів.
При розгляді клопотання прокурор підтримала подане клопотання, подавши у подальшому заяву про розгляд такого за її відсутності із задоволенням; власник майна не з'явився на розгляд клопотання, від нього надійшла письмова заява про незаперечення щодо накладення арешту на вказаний транспортний засіб та розгляд клопотання за його відсутності, що відповідно до ч.1 ст.172 КПК України не перешкоджає розгляду такого.
Оскільки у судове засідання 24.09.24. особи, які беруть участь у судовому провадженні, не з'явилися, а тому відповідно до положень ч.4 ст.107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів не здійснюється.
Перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, слідчий суддя дійшов до наступного висновку з огляду на таке.
Клопотання подано із дотриманням положень ст.171 КПК України.
Відділом поліції № 2 ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, внесеного 06 вересня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024141410000847 за ч.3 ст.289 КК України.
Згідно із витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань 05 вересня 2024 року приблизно о 22.30 год невстановлена особа, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , здійснила незаконне заволодіння транспортного засобу марки «Toyota» номерний знак НОМЕР_1 , 2013 року випуску, чим завдала ОСОБА_5 матеріальних збитків на суму 450000 гривень.
Під час огляду місця події 06.09.2024 згідно з протоколом вилучено вказаний автомобіль та ключі до нього, 11 змивів, 1 мікрооб'єкт - волосина з ковдри водія, одорологічний слід з керма, одорологічний слід з сидіння водія, 2 ПЛС зі слідами папілярних ліній з зовнішньої поверхні лівої передньої дверки та навушники сірого кольору без маркування, що постановою від того ж числа визнано речовими доказами у провадженні.
Згідно із наданим свідоцтвом про реєстрацію транспортного засоба серії НОМЕР_2 такий належить ОСОБА_6 .
За змістом ч.1 ст.170 КПК України арешт є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину.
Арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема збереження речових доказів. У даному випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної особи або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу (ч.2, ч.3 ст.170 КПК України).
Виходячи з приписів ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок кримінального правопорушення.
З доводів, викладених у клопотанні, вбачається, що арешт вилученого майна, що може бути використаний як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, є необхідним для забезпечення збереження речових доказів, що відповідає критеріям ст.98 КПК України, у даному кримінальному провадженні за ч.4 ст.358 КК України, оскільки наявні ризики його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворювання, відчуження. Клопотання подане у відповідності до вимог ст.171 КПК України. Підстави для відмови у задоволенні клопотання, передбачені ч.1 ст.173 КПК України, відсутні. Для ефективного проведення слідства та з метою забезпечення дієвості кримінального провадження орган досудового розслідування має необхідність у збереженні цього майна до встановлення фактичних обставин вчинення злочину.
Тому з урахуванням наведеного та вимог ч.11 ст.170, ч.2 ст.173 КПК України клопотання про арешт майна підлягає до задоволення шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування майном. У даному випадку обмеження права власності є співрозмірним з потребами кримінального провадження.
Керуючись ст.ст.170-173, 175, 309, 369-372, 532 КПК України,
задоволити клопотання.
Накласти арешт із забороною на відчуження, розпорядження та користування майном: транспортним засобом ««Toyota» номерний знак НОМЕР_1 ( НОМЕР_3 , 2013 року випуску) з ключами до нього, власником якого є ОСОБА_6 , та 11 змивами, 1 мікрооб'єкт - волосина з ковдри водія, одорологічний слід з керма, одорологічний слід з сидіння водія, 2 ПЛС зі слідами папілярних ліній з зовнішньої поверхні лівої передньої дверки та навушники сірого кольору без маркування.
У порядку ст.175 КПК України ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_7