Справа № 463/8765/24
Провадження № 1-кс/463/7225/24
про застосування запобіжного заходу
25 вересня 2024 року слідчий суддя Личаківського районного суду м.Львова ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові клопотання старшого слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м.Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові ОСОБА_6 погодженого прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 ,
в провадженні Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024140120000493 від 31.05.2024 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.
19 вересня 2024 року старший слідчий Другого слідчого відділу (з дислокацією у м.Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові ОСОБА_6 за погодженням прокурора Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 .
Разом із вказаним клопотання старшим слідчим подано клопотання про дозвіл на затримання ОСОБА_5 з метою його приводу та доставки до Личаківського районного суду м.Львова для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
24 вересня 2024 року о 17 год. 25 хв. ОСОБА_5 був затриманий та 25.09.2024 року доставлений до Личаківського районного суду м.Львова для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Подане клопотання мотивує тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що солдат ОСОБА_5 будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , який розпочав проходження військової служби за мобілізацією, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки, та бажаючи їх настання, не маючи наміру назавжди ухилитися від проходження військової служби, не отримавши дозволу відповідного начальника, в умовах воєнного стану 03.01.2024 року без поважних причин не з'явився з лікувального закладу до розташування військової частини НОМЕР_1 , та був відсутній на службі до 03.04.2024 року без поважних причин і не виконував свої службові обов'язки. 03.04.2024 року солдат ОСОБА_5 добровільно прибув до розташування військової частини НОМЕР_1 , чим припинив вчинення кримінального правопорушення. Тобто, в період часу з 03.01.2024 року по 02.04.2024 року солдат ОСОБА_5 проводив час на власний розсуд, обов'язки військової служби не виконував, свою належність до Збройних Сил України, а також той факт, що він незаконно перебуває за межами місця служби приховував.
Крім того, солдат ОСОБА_5 діючи умисно, повторно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки, та бажаючи їх настання, не маючи наміру назавжди ухилитися від проходження військової служби, не отримавши дозволу відповідного начальника, в умовах воєнного стану 04.04.2024 року без поважних причин самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 та був відсутній на службі без поважних причин і не виконував свої службові обов'язки до 14.05.2024 року. 14.05.2024 року солдат ОСОБА_5 добровільно прибув до розташування військової частини НОМЕР_1 , чим припинив вчинення кримінального правопорушення. Тобто, в період часу з 04.04.2024 року по 14.05.2024 року солдат ОСОБА_5 проводив час на власний розсуд, обов'язки військової служби не виконував, свою належність до Збройних Сил України, а також той факт, що він незаконно перебуває за межами місця служби приховував.
Крім того, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 10.06.2024 року № 166, солдату ОСОБА_5 надана відпустка строком на 15 діб, тобто до 24.06.2024 року. Однак, солдат ОСОБА_5 діючи умисно, повторно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки, та бажаючи їх настання, не маючи наміру назавжди ухилитися від проходження військової служби, не отримавши дозволу відповідного начальника, в умовах воєнного стану 25.06.2024 року без поважних причин не з'явився з відпустки до розташування військової частини НОМЕР_1 , відсутній на службі без поважних причин та не виконує свої службові обов'язки по теперішній час. Тобто, з 25.06.2024 року солдат ОСОБА_5 проводить час на власний розсуд, обов'язки військової служби не виконує, свою належність до Збройних Сил України, а також той факт, що він незаконно перебуває за межами місця служби приховував. Під час незаконного перебування за межами місця служби солдат ОСОБА_5 до органів місцевої влади та військового управління з питань подальшого проходження військової служби не звертався, хоча об'єктивно мав можливість це вчинити.
17 вересня 2024 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, яку скеровано останньому засобами поштового зв'язку 18.09.2024 року, оскільки під час досудового розслідування встановлено обставини, які прямо вказують на вчинення останнім, вказаного кримінального правопорушення.
Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у нез'явленні з лікувального закладу, з відпустки та самовільному залишенні військової частини, вчинене повторно в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні просив задовольнити подане клопотання та пояснив, що на його думку необхідність взяття під варту підозрюваного є обґрунтованою, оскільки останній підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років. Підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити те в якому підозрюється. Крім цього, просить визначити останньому заставу у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Саме такий розмір застави на його думку здатний забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_5 покладених на нього обов'язків.
Захисник ОСОБА_4 в судовому засіданні відносно клопотання прокурора заперечив. З врахуванням характеризуючих даних особи підозрюваного, його стану здоров'я, наявність постійного та зареєстрованого місця проживання, просить застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
Підозрюваний ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав позицію свого захисника.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, вивчивши та перевіривши надані матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів клопотання, до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за № 62024140120000493 від 31.05.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України. Про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України ОСОБА_5 повідомлено 17.09.2024 року.
Частиною 1 ст.194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що доведеність наявності обґрунтованої підозри у вчиненні злочину на момент вирішення питання про взяття під варту має відповідати стандарту «розумна підозра». Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин (справа «Фокс, Кемпбел і Харлей проти Об'єднаного Королівства», рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ердагоз проти Туреччини», 1997 рік). Хоча факти на момент вирішення питання про утримання під вартою і не повинні бути переконливими настільки, щоб можна було визначити винуватість особи у вчиненні злочину, суд повинен оцінити докази, надані сторонами, на предмет їхньої допустимості, достовірності та належності і відкинути ті з них, що не відповідають цим критеріям. При цьому, суд має обґрунтовувати своє рішення на підставі дослідження у суді обґрунтованої підозри, а не на основі даних, поданих стороною обвинувачення.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами, а саме: повідомленням про вчинення злочину; матеріалами службового розслідування за фактом самовільного залишення розташування військової частини; протоколами допитів свідків за вказаним фактом та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Згідно з п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Положеннями ст.183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканість, гарантовані ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України, з врахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.
В п.36 Рішення від 20.05.2010р., яке ухвалено у справі «Москаленко проти України» (заява № 37466/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.
Згідно з матеріалами клопотання, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років. Крім цього, з урахуванням тяжкості покарання підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити те в якому підозрюється. Також слідчий суддя враховує те, що підозрюваний не має стійких соціальних зв'язків, переховувався від органу досудового розслідування, про що свідчить дозвіл на його затримання з метою приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Наведені вище обставини в їх сукупності виключають можливість обрання підозрюваному менш суворого запобіжного заходу.
Відповідно до ч.4 ст.183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Таким чином, оскільки ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, санкція якого у разі визнання його винуватим, передбачає покарання виключно у виді позбавлення волі на строк до десяти років, з метою унеможливити настання ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, слідчий суддя дійшов висновку, що до підозрюваного слід застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.
На думку слідчого судді, саме запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, забезпечить виконання підозрюваним процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Керуючись ст.ст.177, 178, 182-184, 186, 193, 194-196, 197, 395 КПК України, слідчий суддя, -
клопотання старшого слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м.Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові ОСОБА_6 погодженого прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Львова, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, неодруженого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , раніше не судженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , - запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, з утриманням у Державній установі «Львівська установа виконання покарань № 19».
Строк тримання під вартою ОСОБА_5 рахувати з 17 год. 25 хв. 24 вересня 2024 року до 17 листопада 2024 року.
У задоволенні решти вимог клопотання - відмовити.
Контроль за виконанням ухвали покласти на старшого слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м.Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові ОСОБА_6 та прокурора Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1