Справа № 301/2251/24
2/301/962/24
"18" вересня 2024 р. Іршавський районний суд Закарпатської області в складі головуючого судді - Гичка О.Б.,
за участю секретаря судового засідання - Мелай В.Ю.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача ГУНП в Закарпатській області - Олексій В.В.,
представника відповідача Державної казначейської служби України - Пойда О.І.
розглянувши в порядку загального позовного провадження, у відкритому судовому засіданні в місті Іршава Закарпатської області в залі судових засідань Іршавського районного суду Закарпатської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, Державної казначейської служби України, третя особа - інспектор ВП № 1 (м. Мукачево) Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області старший сержант поліції ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, -
Позивач звернувся до суду з позовною заявою Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, Державної казначейської служби України, третя особа - інспектор ВП № 1 (м. Мукачево) Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області старший сержант поліції ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої незаконними діями інспектором відділу поліції. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 16 листопада 2023 року поліцейський - інспектор відділу поліції № 1 (м.Мукачево) Мукачівського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області старший сержант поліції Максим В.І. відносно нього виніс постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі Серія ЕАТ № 8150273. Відповідно до винесеної постанови його визнано винним у здійсненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП та застосоване адміністративне стягнення у виді штрафу розміром 510 гривень. Про це позивач дізнався 19 січня 2024 року, коли з Іршавського районного відділу ДВС у Хустському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції отримав копію вказаної постанови, де було вказано, що виконавчою службою відкрито виконавче провадження стосовно нього про стягнення подвійної суми штрафу 1020 гривень. Згідно отриманої постанови його притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. за те, що він нібито 16.11.23 о 11.13 годині в с.Горбок під час керування автомобілем здійснюючи обгін транспортного засобу перетнув суцільну лінію, яка розділяє транспортні потоки на аварійно небезпечній ділянці доріг з обмеженою оглядовістю на спуску, у зв'язку з чим порушив ПДР України - порушення правил обгону, заборонений обгін транспортного засобу, який здійснює обгін або об'їзд. Отримавши у виконавчій службі постанову позивач її оскаржив до суду, так як ніякі порушення Правил дорожнього руху України не вчиняв.
Відповідно до рішення Іршавського районного суду від 27.02.2024 позов задоволено. Ухвалою суду постанову серії ЕАТ №8150273 від 16.11.2023 за ч. 2 ст. 122 КУпАП скасовано, справу закрито. Рішення суду вступило в законну силу 09.03.24.
Позивач зазначає, що він був незаконно притягнутий до адміністративної відповідальності, був змушений звертатися за допомогою до адвоката та оскаржувати постанову поліцейського. Закриття справи за рішенням суду свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (винесення постанови, зупинення транспортного засобу, введення штрафу у застосунок ДІЯ та інше), а не сплачений штраф, який на позивача незаконно накладений, призвів до незручностей, обмеженні поставленні на облік чи зняття з обліку транспортних засобів у сервісних центрах МВС України через наявність інформації про накладення штрафу. Вважає, що в даній ситуації факт заподіяння йому моральної шкоди має очевидний характер, оскільки визначається не лише встановленим рішенням суду незаконним притягненням до адміністративної відповідальності, за надуманими звинуваченнями, що були викликані вимушеними діями щодо доведення відсутності в його діях правопорушення, а й першочергово у загальній обстановці інкримінування та застосування заходів примусу в ході притягнення позивача до адміністративної відповідальності (зупинки транспортного засобу, підкорення вимогам поліцейського, приниженнями діями щодо вчинення правопорушення, якого не вчиняв, тощо). Отже, фактично мало місце грубе поводження з ним з боку представників влади під надуманим приводом порушення, якого не було. Працівники поліції були зі зброєю в руках, позивач відповідно відчув переляк та хвилювання. Уся ця ситуація негативно позначилася на його здоров'ї, таке ставлення до нього істотно принизило його гідність, примушував себе до вжиття заходів до доведення невинуватості, збирання із приводу цього відповідних документів і таким чином втратив довіру до правоохоронних органів, постійно відчуває страх перед ними, тривожність і сором перед рідними і знайомими.
Моральну шкоду у зв'язку з вказаними діями поліцейського позивач оцінює в 24850 гривень, які підлягають стягненню на його користь. Розрахунок зроблений з врахуванням розміру мінімальної заробітної плати, що діяв на час розгляду справи. Також просить стягнути 9711,20 грн за послуги адвоката, які він поніс при оскарженні незаконного рішення.
Ухвалою Іршавського районного суду Закарпатської області від 24.06.2024 відкрито провадження у цивільній справі та призначено підготовче судове засідання.
Відповідно до ухвали суду від 08 серпня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
22.07.2024 до суду надійшов відзив Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на позовну заяву, в якому представником відповідача ОСОБА_3 зазначено, що Головне управління Національної поліції в Закарпатській області не визнає позовну заяву ОСОБА_1 , вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Рішенням Іршавського районного суду Закарпатської області від 27.02.2024 постанову серії ЕАТ №8150273 від 16 листопада 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.2 ст.122 КУпАП, та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 510 грн. - скасовано, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Внаслідок протиправних дій відповідача, позивач вважає, що такими діями йому завдано моральну шкоду і є підставою для стягнення моральної шкоди у сумі 34 561 грн. Доводи позивача з приводу того що підставою для відшкодування моральної шкоди є закриття справи про адміністративне правопорушення у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, вважаємо необґрунтованими та нікчемними, оскільки позивачем не доведено факту завдання йому моральної шкоди, наявності причинно-наслідкового звя'зку між діями відповідача і наявність моральної шкоди, не надано належних та допустимих доказів незаконності дій відповідачів, оскільки жодного адміністративного стягнення, передбаченого КУпАП, до нього застосовано не було та з врахуванням цього, що скасування постанови про адміністративне правопорушення свідчать про реалізацію позивачем передбаченого КАС України права на оскарження процесуальних рішень інспектора патрульної поліції та не є безумовним та безспірним доказом неправомірності процесуальних рішень, які потягли заподіяння позивачу моральної шкоди, а сам факт скасування протоколу інспектора поліції та закриття справи про адміністративне правопорушення не тягне обов'язковий наслідок цивільно-правового характеру, враховуючи, що права та інтереси позивача були поновлені рішенням суду. Отже, позивачем не наведено жодного обґрунтування факту завдання йому моральної шкоди - понесення душевних страждань, порушення його нормальних життєвих зв'язків, необхідності додаткових зусиль для організації свого життя. Крім того, позивачем не надано чіткого розрахунку розміру моральної шкоди в сумі 34561 грн. та не аргументовано чому саме таку суму просить відшкодувати, не доведено та не додано розрахунку заподіяння йому моральних або фізичних страждань чи втрат немайнового характеру, не надано будь яких доказів необхідності застосування додаткових зусиль для нормалізації життєвих зв'язків і відновлення стосунків з оточуючими людьми, погіршення його стану здоров'я в зв'язку із наведеними подіями. Також відповідач звертає увагу на неспіврозмірність негативних наслідків для позивача у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. та заявленої ним суми відшкодування моральної шкоди в розмірі 34 561 грн. Отже, реалізація позивачем свого процесуального права на оскарження рішень, дій та бездіяльності працівника поліції в межах адміністративного проваджень не є підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки не є порушенням прав позивача, а сам факт скасування постанови про накладення на позивача адміністративного стягнення не є доказом заподіяння йому моральної шкоди та підставою для стягнення моральної шкоди.
У відзиві Державної казначейської служби України, який надійшов до суду 26.07.2024, вказано, що згідно зі ст. 176 Цивільного кодексу України держава не відповідає за зобов'язаннями створених нею юридичних осіб, а юридичні особи не відповідають за зобов'язаннями держави. Основним завданням Казначейства є реалізація Державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Казначейство діє відповідно до повноважень та компетенції, визначених, зокрема, положенням про Державну казначейську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 № 215 (далі - Положення). Згідно з Положенням, Казначейство є юридичною особою, має самостійний баланс, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням та не несе відповідальності за дії органів державної влади. Тобто, Казначейство виступає від власного імені, самостійно відповідає за власними зобов'язаннями і є окремим учасником цивільних відносин відповідно до частини 1 статті 2 Цивільного кодексу України. Оскільки, Казначейство жодних прав та інтересів позивача не порушувало, не вступало у правовідносини з ним і жодної шкоди позивачеві не завдало (до того ж сам позивач не вказує на Казначейство як на порушника своїх прав), то відповідно до вимог законодавства, й обов'язкових висновків Конституційного суду України Казначейство не повинно нести відповідальність за шкоду, завдану позивачу внаслідок незаконних дій, зокрема, інших державних органів та брати участь у справі в якості відповідача. При цьому, у відзиві зазначено, що позивач не подав жодного доказу, що підтверджують завдання йому будь-якої моральної шкоди, так як відсутній причинно-наслідковий зв'язок між шкодою і протиправним діянням заподіювача. З врахуванням викладено, просить позивачу у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заявлений позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити з наведених у ньому підстав, при цьому, зазначив, що незаконні дії є наслідком того, що в додатку «Дія» весь час буде відображатися інформація, що відносно нього була винесена постанова у справі про адміністративне правопорушення, що спричиняє певні незручності, а тому на думку позивача моральна шкода підлягає до стягнення з тих підстав, що постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності скасована. Щодо суми судових витрат, яку він просить стягнути з відповідача, пояснив, що дана сума ним зазначена з розрахунку витрат на правову допомогу при розгляді адміністративної справи по оскарженню скасованої постанови інспектора.
Представник відповідача - Олексій В.В., який діє від імені Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, в судовому засіданні позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні з підстав викладених у письмових відзивах на позов.
Представник відповідача - Пойда О.І., яка діє від імені Державної казначейської служби України, в судовому засіданні позов також не визнала та просила відмовити в його задоволенні з підстав викладених у письмовому відзиві на позов.
Інспектор відділу поліції №1 (м.Мукачево) Мукачівського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області старший сержант поліції ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином.
Згідно ч.3 ст.223 ЦПК України у випадку неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи.
Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, суд дійшов висновку.
27 лютого 2024 року рішенням Іршавського районного суду Закарпатської області (справа №301/361/24) постанову серії ЕАТ №8150273 від 16 листопада 2023 року винесену інспектором Відділу поліції №1 (м. Мукачево) Мукачівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області старшим сержантом поліції Максим В.І., про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.2 ст.122 КУпАП, та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 510 грн. - скасовано, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення (а.с.10).
Відповідно до ч. 4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Суд звертає увагу, що під час розгляду справи № 301/361/24 судом не було встановлено підстав для визнання дій інспектора протиправними, натомість лише скасовано постанову про притягнення особи до адміністративної відповідальності, справу закрито.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199 гс 18) вказала, що необхідною умовою для притягнення держави до відповідальності за дії, бездіяльність органу державної влади у вигляді відшкодування шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.
Наявність цих умов у межах розгляду цивільної справи має довести позивач.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Правилами ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно до з ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст.ст. 77, 78ЦПК належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Відповідно до ч. 5 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Щодо залучення співвідповідачем Державної казначейської служби України слід зазначити наступне.
У частині першій статті 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Правовою підставою для цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження, є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб державної виконавчої служби, інші докази.
Відповідно до частини другої статті 2, частини першої статті 170 ЦК України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Згідно частини другої статті 48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Тлумачення вищевказаної правової норми дозволяє зробити висновок, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, заподіяною органом державної влади, їх посадовою або службовою особою є держава як учасник цивільних відносин. При цьому держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого заподіяну шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів Державної казначейської служби України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки Державна казначейська служба України чи її територіальний орган не є тим суб'єктом, який порушив права чи інтереси позивача.
Державна казначейська служба України та її територіальний орган можуть бути залучені до участі у справі з метою забезпечення завдань цивільного судочинства, однак їх незалучення не може бути підставою для відмови у позові.
Вищевказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року по справі № 242/4741/16-ц.
З вище зазначеного вбачається, що належним відповідачем у даній категорії справ є відповідний орган державної влади, зазвичай, орган, діями якого заподіяну шкоду, а залучення або навпаки незалучення Державної казначейської служби України до розгляду справи не впливає на спірні правовідносини.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166,1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець відокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно - розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті, тобто така шкода відшкодовується на загальних підставах, виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173,1174 ЦК України).
Відповідно до статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.
У постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 464/9789/17, вказано, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого. Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір, а суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв'язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.
Разом з тим, позивачем не надано, а судом не здобуто доказів того, що дії працівників Національної поліції України та Державної казначейської служби України по складенню постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності були незаконними, що могло б бути, передбаченою ст. 1174 ЦК України підставою для відшкодування йому, заподіяної такими діями, шкоди.
Окрім того, не підлягають до застосування в цьому випадку і положення Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" від 01.12.1994року № 266/94-ВР.
Відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України "Про оперативно-розшукову діяльність"(2135-12), "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" (3341-12) та іншими актами законодавства.
Жодної підстави для застосування у цій справі положень вищевказаного Закону судом не встановлено.
При цьому сам факт закриття справи про адміністративне правопорушення не тягне обов'язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідачів заподіяли позивачу моральної шкоди.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено незаконність рішень, дій чи бездіяльності працівників поліції та казначейської служби, якими йому було заподіяно моральну шкоду, що є підставою для її відшкодування, також позивачем не надано суду жодних доказів чи документів, які б вважалися належними та допустимими доказами заподіяння шкоди, розмір якої заявлено позивачем, отже відсутні правові підстави для задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 4-5, 81, 89, 259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, Державної казначейської служби України, третя особа - інспектор ВП № 1 (м. Мукачево) Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області старший сержант поліції ОСОБА_2 про відшкодування шкоди - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Найменування сторін:
- позивач : ОСОБА_1 (місце проживання за адресою АДРЕСА_1 );
- відповідач : Головне управління Національної поліції в Закарпатській області (адреса : м. Ужгород, вул. Ференца Ракоці, буд. 13, Закарпатської області);
- відповідач : Державна казначейська служба України ( адреса м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6);
- третя особа : інспектор ВП № 1 (м. Мукачево) Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області старший сержант поліції ОСОБА_2 ( адреса : м. Мукачево, вул. Маргітича, 48).
Повний текст рішення виготовлено 25.09.2024.
Суддя Іршавського
районного суду : О. Б. Гичка